Ухвала

від 22.07.2015 по справі 822/3490/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/61315/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Інспекція)

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.10.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013

у справі № 822/3490/13-а

за позовом приватного підприємства "МІТ" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013 № 0000392202/1277 та № 0000402202/1278.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.10.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, позов задоволено.

Названі судові акти зі спору мотивовано тим, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товарів та робіт у рамках господарських правовідносин зі спірними контрагентами підтверджується документально, тоді як Інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період. За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 18.05.2013 № 2002/22-2/21348575 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 30.05.2013 № 0000392202/1277, за яким платникові визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 139 413 грн. (у тому числі 121 440 грн. за основним платежем та 17973 грн. за штрафними санкціями);

від 30.05.2013 № 0000402202/1278 про збільшення Підприємству грошового зобов'язання з ПДВ на 196 708 грн. (у тому числі на 167 900 грн. за основним платежем та на 28 808 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цих донарахувань став висновок про формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за номінально оформленими операціями з приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1), товариством з обмеженою відповідальністю «Лайн Сервіс ЛТД» (далі - ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД»), приватним підприємством «Вест-Буд» (далі - ПП «Вест-Буд») та з публічним акціонерним товариством «Торгівельна компанія «Барвінок» (далі - ПАТ «Торгівельна компанія «Барвінок»).

На обґрунтування цього висновку Інспекція зазначає, що:

ПП ОСОБА_1 був штучно залучений до ланцюга постачання товарів з метою завищення витрат та одержання завдяки цьому податкової економії, позаяк у Підприємства існувала об'єктивна можливість скоротити ланцюг придбання шляхом налагодження безпосередніх ділових зв'язків з виробником продукції - товариством з обмеженою відповідальністю «Лайн Сервіс ЛТД»;

у ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» відсутні основні фонди, виробничі активи та трудові ресурси для поставки позивачеві підрядних робіт; у ході проведення оперативних заходів було встановлено транзитний рух коштів по рахунках цього суб'єкта господарювання, які у подальшому переводилися у готівку; допитані посадові особи ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» спростували факти постачання підрядних робіт позивачеві;

подані платником первинні документи за операціями з придбання товарів (стаканів) у ПАТ «Торгівельна компанія «Барвінок» не містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст цих операцій, їх учасників та є штучно складеним документообігом; позивачем не представлено сертифікаційних документів на придбаний товар та належним чином оформленої товарно-супровідної документації;

відсутність у ПП «Вест-Буд» майна, основних фондів та трудових ресурсів для виконання підрядних робіт, а також витрат, понесених у зв'язку з виконання договірних зобов'язань з поставки цих робіт позивачеві підтверджує схемний характер взаємовідносин позивача з цим контрагентом з метою одержання податкової вигоди.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень (які відповідають приписам підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

До 01.04.2011 порядок формування валових витрат у податковому обліку регулювався статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті Закону умовами врахування витрат у податковому обліку платника визначають, зокрема, реальність таких витрат, їх господарський характер та відповідність критерію документальної підтвердженості.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 названого Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

В силу пункту 138.4 цієї ж статті Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Керуючись наведеними правилами оподаткування по епізоду, пов'язаному з формування платником даних податкового обліку за операціями з ПП ОСОБА_1, суди встановили, що за договором поставки від 01.02.2011 № 02013-11 названий контрагент поставив позивачеві товар (одноразові стакани та іншу продукцію) на загальну суму 235 570 грн. (у тому числі 38761,68 грн. ПДВ). Виконання цих операцій оформлено складенням накладних, рахунків-фактур, податкових накладних; оплата товару позивачем засвідчена залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень. Перевезення товару виконував залучений позивачем перевізник - ПП ОСОБА_3 (що підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунком, платіжними документами про оплату позивачем транспортних послуг).

За посиланням Інспекції, адреса реєстрації ПП ОСОБА_1 співпадає з адресою з товариства з обмеженою відповідальністю «Аркапласт», яке є виробником поставленого Підприємству товару; відвантаження цього товару здійснювалося зі складу виробника, що, на думку відповідача, свідчить про наявність у розглядуваних операцій із залучення ПП ОСОБА_1 до ланцюгу постачання ознак «зайвої ланки».

Втім наведені доводи відповідача отримали належну правову оцінку в судах попередніх інстанцій, які встановили наявність договірних правовідносин між ПП ОСОБА_1 та виробником товару (товариством з обмеженою відповідальністю «Аркапласт»), а також факт декларування та сплати ПП ОСОБА_1 відповідних сум податку за операціями з поставки товару позивачеві. Водночас Інспекцією не доведено наявності у Підприємства надмірних витрат у вигляді істотної націнки, спричинених придбанням товару через посередника.

Сама по собі наявність посередника при встановленні фактичних обставин щодо взаємовідносин підприємств, які беруть участь у ланцюгу поставки товару, не дозволяє розцінювати дії платника у рамках спірних операцій як такі, що здійснені з наміром одержати необґрунтовану податкову вигоду.

По взаємовідносинам Підприємства з ПАТ «Торговий дім «Барвінок» суди встановили, що договірні відносини між цими учасниками операцій були встановлені шляхом обміну листами з використанням засобів електронного зв'язку; товар доставлявся службами кур'єрської доставки, залученими постачальником (що засвідчено накладними, товарно-транспортними накладними); виконання операцій також оформлено складенням податкових накладних, платіжних доручень про оплату товару в безготівковому порядку.

Сертифікаційні ж документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Так само і наявність окремих недоліків при оформленні товарно-транспортних накладних, які призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, не може слугувати перешкодою для відображення у податковому обліку операцій з придбання товарів.

З урахуванням цього суди цілком об'єктивно не підтримали висновок Інспекції про необхідність виключення з податкового обліку Підприємства операцій з придбання товару у ПАТ «Торговий дім «Барвінок».

По епізоду, пов'язаному з придбанням позивачем підрядних робіт у ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД», суди встановили, що на підставі договорів підряду від 01.02.2010 та від 20.04.2010 названий контрагент виконав роботи з поліпшення офісного приміщення Підприємства (розташованого у м. Хмельницькому по вул. Пілотській 77/6), а також роботи по будівництву побутових приміщень за вказаною адресою; виконання операцій засвідчено актами здачі-приймання виконаних робіт, локальними кошторисами, відомостями про використання ресурсів, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, штату працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані послуги із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.

Підписання первинних документів від імені контрагента неуповноваженою особою також не може слугувати доказом недобросовісності платника. Податкове законодавство не зобов'язує платника надавати контрагенту копії установчих та розпорядчих документів чи довіреності на право підпису первинних документів. Відповідно, до обов'язків платника належить перевірка власне наявності підпису як такого. Заперечення ж посадовими особами контрагента фактів виконання поставок можуть бути надані з метою уникнення податкових наслідків таких операцій, а тому не можуть вважатися беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій.

З аналогічних мотивів суди, встановивши за наслідками оцінки представлених платником первинних документів по взаємовідносинам з ПП «Вест-Буд» реальність постачання цим підрядником будівельних робіт позивачеві, цілком об'єктивно визнали недоведеними твердження Інспекції про номінальний характер цих операцій.

Таким чином, висновок судів про те, що платником здійснені реальні, зумовлені розумними економічними причинами, господарські операції з переліченими контрагентами, витрати Підприємства за цими операціями (у тому числі і по сплаті ПДВ) документально підтверджені, мають виробничий характер та понесені у рамках провадження платником господарської діяльності, ґрунтується на дослідженні та оцінці наявних у матеріалах справи доказах та є правильним.

Доводи ж Інспекції, викладені у касаційній скарзі, спрямовані на переоцінку доказів, які оцінені судами з дотриманням вимог статті 86 КАС, що перебуває поза межами повноважень касаційної інстанції.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.10.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі № 822/3490/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак