Рішення

від 29.07.2015 по справі 902/872/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2015 р. Справа № 902/872/15

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" (вул. Цвіткова, 69, м. Тетіїв, Київська обл., 09800; фактичне місцезнаходження: вул. Крючкова, 14, м. Тетіїв, Київська обл., 09800)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця" (вул. Соборна, 41, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050)

про стягнення 49 252,22 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача: Вербицький Я..В. - за дорученням

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця" 46 105,97 грн., з яких: 27 132,00 грн. боргу, 5 426,04 грн. штрафу, 5 706,24 грн. пені, 459,21 грн. - 3% річних, 7 382,48 грн. інфляційних.

Ухвалою від 24.06.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.07.2015р.

Ухвалою суду від 13.07.2015р., у зв"язку з неявкою представника відповідача та ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору документів, розгляд справи відкладено на 29.07.2015р.

В судове засідання 29.07.2015р. з"явився представник позивача.

Відповідач повноважного представника не направив, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 23.07.2015р. за № 2501401748691.

Натомість від представника відповідача Янкового В.В.надійшло клопотання б/н та дати (вх.№ 06-52/7733/15 від 29.09.2015р.) про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця", який єдиний має право представляти інтереси товариства, перебуває у щорічній відпустці та неможливістю, в зв"язку з неявкою представника позивача до товариства, надати акт звірки взаєморозрахунків.

Представник позивача щодо задоволення даного клопотання заперечив.

Суд, дослідивши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки:

- викладені у ньому доводи не підтверджені документально;

- відпустка директора товариства не є підставою для відкладення розгляду справи, при тому що відповідач не позбавлений права відповідною довіреністю уповноважити будь-яку особу на участь в розгляді справи від імені товариства, яким (тобто правом) відповідач і скористався, видавши 04.06.2015 р. таку довіреність Янковому В.В. (а.с.99).

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача підтримав подану раніше до суду заяву № 56 від 07.07.2015р. про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням поданої 29.07.2015 р. заяви (вх.№ 06-52/7753/15) і просить стягнути з відповідача 49 252,22 грн., з яких: 27 132,00 грн. боргу, 813,96 грн. штрафу, 6940,26 грн. пені, 630,26 грн. - 3% річних, 13 735,74 грн. інфляційних.

Дані заяви прийняті судом відповідно до ст. 22 ГПК України.

Враховуючи подані представником позивача заяви, ціна позову становить 49 252,22 грн., з яких: 27 132,00 грн. боргу, 813,96 грн. штрафу, 6940,26 грн. пені, 630,26 грн. - 3% річних, 13 735,74 грн. інфляційних.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця" (Покупець) укладено договір поставки № 81, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати товар, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений товар та оплатити його.

Постачальник постачає товар Покупцю в один з робочих днів тижня, по вибору Покупця. Постачальник має право на дострокову поставку товару (п. 2.1. Договору).

Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем (п. 2.2. Договору).

Покупець зобов'язаний здійснити оплату за отриману продукцію згідно накладних (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, плата за партію товару здійснюється з відстрочкою від поставки до поставки , але не пізніше 7 календарних днів.

Покупець, у випадку подання письмової вимоги постачальника, повинен провести звірку взаєморозрахунків по даному Договору і підписати відповідні акти звірки не пізніше 3 (трьох) робочих днів з часу подання такої вимоги (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору, в разі несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф від простроченої суми проплати у розмірі 3 %, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

На виконання умов договору поставки № 81, на підставі видаткових накладних: № 396 від 01.09.2014р., № 406 від 08.09.2014р., № 423 від 15.09.2014р., № 433 від 22.09.2014р., № 439 від 29.09.2014р., № 452 від 06.10.2014р., № 470 від 13.10.2014р, № 486 від 20.10.2014р., № 498 від 27.10.2014р., № 512 від 03.11.2014р., № 525 від 10.11.2014р., № 536 від 17.07.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 96 198,38 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу 69 066,38 грн., що стверджується платіжним дорученням № № 845 від 01.09.2014р., 865 від 08.09.2014р., 911 від 18.09.2014р., 925 від 22.09.2014р., 962 від 01.10.2014р., 966 від 02.10.2014р., 971 від 03.10.2014р., 1032 від 23.10.2014р., 1056 від 31.10.2014р., 1060 від 03.11.2014р., 1121 від 19.11.2014р., 1130 від 20.11.2014р., 500 від 23.12.2014р., 1260 від 29.12.2014р., 8 від 08.01.2015р., 17 від 13.01.2015р., 30 від 14.01.2015р., 22 від 22.01.2015р., 158 від 24.02.2015р., 180 від 02.03.2015р., 356 від 20.04.2015р.

Так, станом на день подачі позову до суду та розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 132,00 грн.

Наведене стверджується поясненнями представника позивача, вищепереліченими матеріалами справи та відсутністю заперечень відповідача на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу ( ч.1 ст. 694 ЦК України).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 27 132,00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 813,96 грн. штрафу, 6940,26 грн. пені, 630,26 грн. - 3% річних, 13 735,74 грн. інфляційних.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав грошові зобов'язання у визначений договором строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.4. Договору, в разі несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф від простроченої суми проплати у розмірі 3 %, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Дослідивши розрахунок позивача, доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині штрафу та пені, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 813,96 грн. штрафу, 6940,26 грн. пені, 630,26 грн. - 3% річних, 13 735,74 грн. інфляційних підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Згідно з положеннями ч.1 (п.1), ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається позивачу з Державного бюджету за ухвалою суду в розмірі переплаченої суми .

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачена мінімальна сума судового збору відповідно до заявленої та підтриманої ціни позову, то в результаті зменшення розміру позовних вимог, судовий збір останньому не повертається.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Підтримані позивачем позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця" (вул. Соборна, 41, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050, код ЄДРПОУ 35200563, п/р 26004122948 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" (вул. Цвіткова, 69, м. Тетіїв, Київська обл., 09800; фактичне місцезнаходження: вул. Крючкова, 14, м. Тетіїв, Київська обл., 09800; код ЄДРПОУ 36178864, п/р 26008189802 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 27 132,00 грн. (двадцять сім тисяч сто тридцять дві гривні 00 коп.) боргу, 813,96 грн. (вісімсот тринадцять гривень 96 коп.) штрафу, 6940,26 грн. (шість тисяч дев"ятсот сорок гривень 26 коп.) пені, 630,26 грн. (шістсот тридцять гривень 26 коп.) - 3% річних, 13 735,74 грн. (тринадцять тисяч сімсот тридцять п"ять гривень 74 коп.) інфляційних, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 липня 2015 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Цвіткова, 69, м. Тетіїв, Київська обл., 09800) - згідно заяви представника позивача б/н та дати (вх. № 06-52/7752/15)

3 - відповідачу (вул. Соборна, 41, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050)