Постанова

від 10.11.2015 по справі 902/872/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

10 листопада 2015 року Справа № 902/872/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця"

на рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.2015 р.

у справі № 902/872/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця"

про стягнення 49 252,22 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.2015 р. у справі № 902/872/15 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця" про стягнення 49252,22 грн. Відповідно до рішення суду підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" 27132,00 грн. боргу, 813,96 грн. штрафу, 6940,26 грн. пені, 630,26 грн. 3% річних, 13735,74 грн. інфляційних нарахувань, 1827,00 грн. витрат на судовий збір.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.2015 р. у справі № 902/872/15 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка - Вінниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" 2500,00 грн. боргу, 500,00 грн. штрафу, 500,00 грн. пені.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та визнав встановленими обставини, які доведені не були. Пояснює, що платежами від 10.07.2015 р., 13.07.2015 р., 14.07.2015 р., 15.07.2015 р., 16.07.2015 р., 17.07.2015 р., 20.07.2015 р., 21.07.2015 р., 22.07.2015 р., 23.07.2015 р. відповідачем сплачено на рахунок позивача 24632,00 грн. Зазначає, що позивач не підписав мирову угоду, про яку з ним було домовлено, і не надав суду докази оплати відповідачем 24632,00 грн.

Посилаючись на ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, зазначає, що при відкритті провадження у справі борг відповідача складав 27132,00 грн., а на момент прийняття рішення несплачена сума боргу становила 2500,00 грн. Пояснює, що відповідач не отримував копії позовної заяви, доданих до неї документів та ухвал суду. Також стверджує, що суд першої інстанції не розподілив судові витрати між сторонами згідно чинного законодавства України.

Пояснює, що важкий фінансовий стан відповідача не дає змогу сплатити штрафні санкції, які підлягають стягненню відповідно до рішення. Вважає, що невчасне виконання зобов'язання відповідачем не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

13.10.2015 р. скаржником Рівненському апеляційному господарському суду надіслано лист № 1/12 від 12.10.2015 р. про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ТОВ "Ласка - Вінниця" /а.с.154/.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях стверджує, що скаржника було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, однак, відповідачем проігноровано вимоги суду, зазначені в ухвалі від 24.06.2015 р., не надано відзиву на позовну заяву та документи про часткову оплату, а також – відповідач не забезпечив участь свого представника в судовому засіданні.

Пояснює, що у зв'язку з відмовою сплатити борг та підписати акт звірки взаєморозрахунків, позивач надіслав по пошті цінним листом з описом вкладення акт звірки взаєморозрахунків на адресу відповідача. Однак, відповіді на вказаний лист на адресу ТОВ «Тетіївський пряник» не надходило.

Пояснює, що позивач надав суду наявні у товариства докази часткової оплати товару на суму 69066,38 грн. Про додаткову оплату боргу позивачу стало відомо вже після прийняття рішення у справі, тому при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження ТОВ «Тетіївський пряник» зменшило вимоги по сплаті боргу на суму додатково сплаченого боргу ТОВ «Ласка-Вінниця».

Посилаючись на ст.82 ГПК України, зазначає, що не є поважними підстави ненадання відповідачем доказів часткової оплати товару на суму 24632,00 грн., а тому рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.2015 р. у справі № 902/872/15 є законним та обґрунтованим.

Зазначає, що оскільки мирова угода між позивачем та відповідачем підписана не була та господарським судом Вінницької області не затверджена, посилання скаржника на існування будь-яких домовленостей по мировому вирішенню спору є необґрунтованими.

Щодо сплати судового збору пояснює, що під час подання позовної заяви у справі № 902/872/15 позивач сплатив судовий збір в сумі 1827,00 грн., тому у нього не виникло обов'язку щодо доплати судового збору за збільшення розміру позовних вимог в даній справі.

Посилаючись на ст.193, ч.1 ст.230 ГК України та ст.ст.525, 526, 549, ч.1 ст.550, ч.1 ст.624, ч.2 ст.625 ЦК України та п.5.4. договору № 81 вважає, що ТОВ «Ласка - Вінниця» зобов'язане сплатити позивачу штрафні санкції за невиконання умов договору. Зазначає, що скаржником не надано жодних доказів неможливості виконання оскаржуваного рішення та необґрунтовано вказано на відсутність збитків у позивача, тому заяви про зменшення сум штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У додаткових письмових поясненнях просить провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ТОВ «Тетіївський пряник».

Позивач та відповідач не забезпечили участь своїх представників у судовому засіданні. Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с.168-169/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, позивачем надано відзив та додаткові письмові пояснення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

20.08.2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник»/постачальник та товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка-Вінниця»/покупець уклали договір поставки № 81, за умовами до якого постачальник зобов'язаний передати товар, а покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар та оплатити його /а.с.17-18/.

Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем (п.2.2. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за отриману продукцію відповідно до накладних.

Відповідно до п.4.2. договору плата за партію товару здійснюється з відстрочкою від поставки до поставки, але не пізніше 7 календарних днів.

Покупець у випадку подання письмової вимоги постачальника, повинен провести звірку взаєморозрахунків по даному договору і підписати відповідні акти звірки не пізніше 3 (трьох) робочих днів з часу подання такої вимоги (п.5.1. договору).

Відповідно до п.5.4. договору сторони погодили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару, визначивши, що покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф від простроченої суми оплати у розмірі 3 %, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно з п.7.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки позивач на підставі видаткових накладних № 396 від 01.09.2014 р., № 406 від 08.09.2014 р., № 423 від 15.09.2014 р., № 433 від 22.09.2014 р., № 439 від 29.09.2014 р., №452 від 06.10.2014 р., № 470 від 13.10.2014 р, № 486 від 20.10.2014р., № 498 від 27.10.2014 р., №512 від 03.11.2014 р., № 525 від 10.11.2014 р., № 536 від 17.07.2014 р. передав, а відповідач - прийняв товар на загальну суму 96198,38 грн. /а.с. 19-30/.

За отриманий товар відповідач на час звернення позивачем з позовом до суду розрахувався частково, на суму 69066,38грн., що підтверджено платіжними дорученнями № 845 від 01.09.2014 р., № 865 від 08.09.2014 р., № 911 від 18.09.2014 р., № 925 від 22.09.2014 р., № 962 від 01.10.2014 р., №966 від 02.10.2014 р., № 971 від 03.10.2014 р., № 1032 від 23.10.2014 р., № 1056 від 31.10.2014 р., № 1060 від 03.11.2014 р., № 1121 від 19.11.2014 р., № 1130 від 20.11.2014 р., №500 від 23.12.2014 р., № 1260 від 29.12.2014 р., № 8 від 08.01.2015 р., № 17 від 13.01.2015р., № 30 від 14.01.2015 р., № 22 від 22.01.2015 р., № 158 від 24.02.2015 р., № 180 від 02.03.2015 р., № 356 від 20.04.2015 р. /а.с.77-87/.

Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов'язання.

Отже, на умовах договору № 81 від 20.08.2014 р. між сторонами виникли правовідносини з поставки, які врегульовані нормами пар.1,3 глави 54 ЦК України та пар.1 глави 30 ГК України.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки відповідач грошове зобов'язання виконував з порушенням визначених договором строків, позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та штрафних санкцій є правомірними.

Разом з тим, колегія суддів встановила наступне.

Відповідач на підтвердження відшкодування боргу надав колегії суддів докази сплати 24632,00 грн. боргу за платіжними дорученнями № 692 від 10.07.2015 р., № 695 від 13.07.2015 р., № 704 від 14.07.2015 р., № 717 від 15.07.2015 р., № 726 від 16.07.2015 р., № 735 від 17.07.2015 р., № 745 від 20.07.2015 р., № 753 від 21.07.2015 р., № 757 від 22.07.2015 р., № 764 від 23.07.2015 р. /а.с.137-146/. Тобто – такі платежі виконані після звернення позивачем з позовом до суду і до прийняття рішення у справі.

Позивач не заперечує одержання такої суми від відповідача і пояснює, що відмовляється від стягнення частини боргу на стадії виконання рішення суду виконавчою службою.

Колегія суддів приймає такі докази до уваги відповідно до норм ст.ст.43, 101 ГПК України з урахуванням такого.

Відповідач не забезпечив участь представника в судових засіданнях 13.07.2015 р. та 29.07.2015 р., хоча був належним чином і заздалегідь повідомлений судом про час і місце розгляду даної справи.

Разом з тим, 29.07.2015 р. відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши, що позивач не з'явився до відповідача для вивірки розрахунків та складання акту, однак за результатом телефонних перемовин виявлені розбіжності, тому неможливо надати суду на дату судового засідання 29.07.2015 р. витребуваний судом акт вивірки розрахунків.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ухвал про порушення провадження у справі від 24.06.2015 р. та про відкладення розгляду справи від 13.07.2015 р. суд першої інстанції зобов'язав позивача і відповідача надати документи про часткову оплату товару відповідачем, а також – акт вивірки розрахунків із зазначенням у ньому первинних документів. Відповідно до зазначених ухвал суд першої інстанції зобов'язав позивача з'явитись до відповідача для виконання вивірки розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не виконав зазначену вимогу суду – відсутні докази того, що позивач з'являвся до відповідача для виконання вивірки розрахунків, тоді як виконання вивірки мало на меті виявити дійсний стан розрахунків між сторонами. Від надання первинних документів на підтвердження виконаних відповідачем платежів позивач також ухилився – докази оплату в повному обсязі суду не надані.

Відповідач у своєму клопотання про наведені обставини повідомив суду, однак господарський суд не надав оцінки таким обставинам (тому, що позивач ухилився від виконання вимоги суду, не з'явившись для вивірки розрахунків та складання акту, і тому, що вбачаються розбіжності в розрахунках) та відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи і прийняв рішення, хоча витребувані судом документи надані не були. Внаслідок цього рішення прийняте судом за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Як зазначено вище, позивач у відзиві на апеляційну скаргу підтвердив часткове відшкодування боргу відповідачем і пояснив, що суду першої інстанції не було про це відомо, оскільки відповідач не був присутнім у судових засіданнях.

Апеляційний господарський суд відповідно до норм ст.101 ГПК України переглядає справу повторно за наявними у справі і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що до прийняття оскаржуваного рішення відповідач повідомив суду про наявні розбіжності про просив про відкладення розгляду справи для надання витребуваного судом акту вивірки розрахунків /а.с.98/.

Оскаржуване рішення було прийняте судом 29.07.2015 р. без участі представника відповідача.

Колегія суддів враховує наведені обставини та вважає за можливе прийняти надані відповідачем докази розрахунків з метою всебічного, повного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

На підставі наданих платіжних документів та з урахуванням пояснень позивача про одержання коштів колегія суддів дійшла висновку, що 24632,00 грн. боргу проведені банком і одержані позивачем від відповідача після звернення позивачем з позовом до суду, тому провадження у справ в цій частині підлягає припиненню згідно з п.1-1 ст.80 ГПК України з покладенням на відповідача судових витрат з цієї суми.

Заборгованість в сумі 2500,00 грн. підтверджена первинними документами, тому позовна вимога про стягнення боргу в цій сумі є підставною і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.611 ЦК України та ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За умовами п.5.4 договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф від простроченої суми проплати у розмірі 3 %, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення. Така умова договору відповідає нормам ст.ст.230-231 ГК України, ст.ст.549-551, 625 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Отже, позовна вимога про стягнення штрафу 813,96 грн. правомірно задоволена судом першої інстанції, оскільки ґрунтується на доказах у справі, відповідає умовам договору та наведеним нормам чинного законодавства.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, колегія суддів встановила, що належною до стягнення є сума пені 6693,21 грн., обрахована по кожній видатковій накладній (розрахунок додається) за шестимісячний період прострочення.

Судом першої інстанцій при задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 6940,26 грн. був врахований період більший за шість місяців, а саме:

-          по видаткові накладній № 498 від 27.10.2014 р. на суму 2500,00 грн. правомірно визначеним є період прострочення з 20.04.2015 р. по 04.05.2015 р.;

-          по видаткові накладній № 512 від 03.11.2014 р. на суму 15671,00 грн. - з 04.03.2015 р. по 11.05.2015 р.;

-          по видаткові накладній № 525 від 10.11.2014 р. на суму 3795,00 грн. - з 04.03.2015 р. по 18.05.2015 р.;

-          по видаткові накладній № 536 від 17.11.2014 р. на суму 5166,00 грн. - з 04.03.2015 р. по 25.05.2015 р.

Враховуючи наведене, у стягненні 247,05 грн. пені слід відмовити. Наведені обставини не враховані судом першої інстанції, що призвело до порушення норм матеріального права, а саме – норм ч.6 ст.232 ГК України. Тому рішення господарського суду Вінницької області в цій частині підлягає зміні згідно з п.3-4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Колегія суддів вважає за можливе зменшити належну до стягнення суму пені, враховуючи ступінь виконання грошового зобов'язання і те, що платежі виконувались регулярно та період прострочення оплати є незначним.

Колегія суддів зазначає, що вирішення питання надмірності і відповідності фінансових санкцій відноситься до компетенції суду, який оцінює обставини за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Колегія суддів вважає, що розмір пені у даному випадку є неспіврозмірним із сумою прострочення за вищенаведених обставин і дійшла висновку про наявність підстав для зменшення належної до стягнення суми штрафної санкції на 20% - до 5354,57 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки має місце порушення грошового зобов'язання, також правомірно, з урахуванням норм ст.625 ЦК України та конкретних обставин справи судом задоволена позовна вимога про стягнення з відповідача 13735,74 грн. інфляційних нарахувань та 630,26 грн. відсотків річних – за обґрунтованим розрахунком позивача.

Колегія суддів не вбачає порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, суд першої інстанції правомірно, відповідно до норм ст.22 ГПК України прийняв рішення про розподіл судових витрат та відсутність підстав для достягнення судового збору за заявою про збільшення позовних вимог і в подальшому – за заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем при зверненні до суду сплачена мінімальна сума судового збору відповідно до заявленої та підтриманої ціни позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.2015 р. у справі № 902/872/15 підлягає зміні згідно з п.п.1,3-4 ч.1 ст.104 ГПК України в частині стягнення сум боргу та пені. В решті рішення відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстав для зміни чи скасування рішення за ст.104 ГПК України колегія суддів не вбачає.

Розподіляючи судові витрати, колегія суду керується нормами ч.1 ст.49 ГПК України та враховує роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у п.4.3 постанови від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", де вказано, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка - Вінниця" задоволити частково. Рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.2015 р. у справі № 902/872/15 змінити в частині стягнення боргу та пені, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задоволити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця" (вул. Соборна, 41, м. Вінниця, Вінницька обл., , код ЄДРПОУ 35200563) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" (вул. Цвіткова, 69, м. Тетіїв, Київська обл., 09800; фактичне місцезнаходження: вул. Крючкова, 14, м. Тетіїв, Київська обл., 09800; код ЄДРПОУ 36178864) 2500,00 грн. боргу, 813,96 грн. штрафу, 5354,57 грн. пені, 630,26 грн. відсотків річних, 13735,74 грн. інфляційних нарахувань, 1768,18 грн. витрат на оплату судового збору. Видати наказ.

Відмовити у позові в частині стягнення 247,05 грн. пені.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 24632,00 грн. боргу "

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" (вул. Цвіткова, 69, м. Тетіїв, Київська обл., 09800; фактичне місцезнаходження: вул. Крючкова, 14, м. Тетіїв, Київська обл., 09800; код ЄДРПОУ 36178864) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка-Вінниця" (вул. Соборна, 41, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050, код ЄДРПОУ 35200563) 29,40 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Матеріали справи № 902/872/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.