Рішення

від 01.04.2011 по справі 41/413

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/413 01.04.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дівіко» доКомпанії «Brennstoffe Mokstat GmbH» простягнення 13 339,84 EUR. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № б/н від 31.03.2011 року;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дівіко»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії «Brennstoffe Mokstat GmbH»про стягнення 9 847,20 EUR. -основного боргу, 35 429,96 грн. -збитків.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Контрактом № 250409/DR від 25 травня 2009 року, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 13 339,84 EUR.

Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач невчасно розрахувався з позивачем, податковою інспекцією позивачу було нараховано 35 429,96 грн. пені, яку позивач просить стягнути з відповідача, як збитки.

Ухвалою від 10.09.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 01.04.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2011 року подав документи на вимогу ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 01.04.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що засвідчується повідомленням про вручення.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.04.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дівіко», іменоване надалі «Продавець»(позивач) та Компанією «Brennstoffe Mokstat GmbH», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений контракт № 250409/DR (далі -Контракт), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передавати у власність покупця дрова із листяних порід деревини, тріску для розпалювання із хвойних порід деревини (далі -товар), а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар у відповідності з умовами даного контракту.

Відповідно до пункту 1.2 Контракту ціна, якість, упаковка та кількість товару, що передається у власність покупцю, а також графік поставок, зазначаються в Додатках до Контракту, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1 Контракту ціна включає вартість товару, упаковки, відвантаження, оформлення супровідних документів, необхідних для вивозу товару за межі України, митні витрати на території України, а також оплату доставки товару до пункту призначення.

Пунктом 3.1 Контракту сторони узгодили, що платежі за товар, що постачається по даному Контракту здійснюються в євро.

Відповідно до пункту 3.2 Контракту оплата за товар здійснюється 1 раз в тиждень, кожного понеділка за поставлену кількість товару за попередній період.

На виконання умов Контракту позивач за період з 04.09.2009 року по 11.09.2009 року поставив відповідачу товар на загальну суму 9 817,20 євро, що засвідчується митними деклараціями (копії в матеріалах справи).

В свою чергу, з наданих позивачем виписок по особовому рахунку вбачається, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 9 817,20 євро.

24 грудня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію, з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка була вручена 31.12.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 817,20 євро.

Відповідно до частини 1 статті 378 ГК України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право»та іншими законами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково у сумі 9 817,20 євро, що в еквіваленті станом на дату прийняття рішення за офіційним курсом НБУ 11,3087 грн. за 1 євро складає 111019,76 грн.

Крім того, позивач керуючись нормами чинного законодавство нарахував та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 35 429,96 грн., які складаються з пені, що нарахована позивачу ДПІ у Подільському районі м. Києва за несвоєчасне повернення валютної виручки, на доказ чого надано акт № 48/22-02-32594848 від 08.06.2010 року.

Згідно з пунктом 6.1 Контракту збитки, які завдані неналежним виконанням зобов'язань по даному Контракту, повинні бути підтверджені актом повноважної незалежної експертної організації та відшкодовуються винною стороною.

Відповідно до ч. 3 статті 33 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»якщо порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності цього або пов'язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб'єктів або держави, суб'єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки № 48/22-02-32594848 від 08.06.2010 року, позивачу нарахована пеня по контракту від 25 травня 2009 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дівіко»та Компанією «Brennstoffe Mokstat GmbH»№ 250409/DR лише 30843,00 грн. пені, а тому, з урахуванням встановленого вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково на суму 30843,00 грн., що в еквіваленті станом на дату прийняття рішення за офіційним курсом НБУ 11,3087 грн. за 1 євро складає 2727,36 євро.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Компанії «Brennstoffe Mokstat GmbH»(місцезнаходження: Grabengasse, 8a, 94447 Piattіng, Deutschland) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дівіко»(місцезнаходження : 04070, м. Київ, Подільський р -н, вул. Сагайдачного, буд. 35; фактична адреса: 01103, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32594848) 9 817,20 (дев'ять тисяч вісімсот сімнадцять) євро -основного боргу, 30843 (тридцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 00 коп. -збитків, що в еквіваленті станом на дату прийняття рішення за офіційним курсом НБУ 11,3087 грн. за 1 євро складає 2727,36 євро, 125 (сто двадцять п'ять) євро 45 євроцентів -державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

06.04.2011 року