ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2015 р.Справа № 916/1862/15
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Л.М. Ільєвій
за участю представників:
від прокуратури - Шарандак О.І.,
від позивачів:
1) Одеської міської ради - Асташенкова О.І.,
2) КП „Гідропарк „Лузанівка" - Панарін Д.Л.,
від відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Комунального підприємства „Гідропарк „Лузанівка" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою в сумі 3088,80 грн., -
ВСТАНОВИВ:
В засіданні суду 17.07.2015 р. оголошувалась перерва до 20.07.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Комунального підприємства „Гідропарк „Лузанівка" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою № 14/1 від 16.02.2012 р. в сумі 3088,80 грн., посилаючись на наступне.
Прокуратурою Суворовського району м. Одеси була опрацьована надана дирекцією КП „Гідропарк „Лузанівка" інформація щодо дотримання вимог суб'єктами господарювання Земельного та Водного кодексів України при використанні земель водного фонду для розміщення об'єктів рекреаційного призначення.
Так, ОСОБА_5 був зареєстрований 09.01.2007 р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської як фізична особа-підприємець за номером запису 2556000000005384. Як зазначає прокурор, ФОП ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність на території КП „Гідропарк „Лузанівка", що знаходиться на узбережжі Чорного моря за адресою: АДРЕСА_2.
При цьому прокурор зазначає, що згідно договору купівлі-продажу від 21.12.2005 року, зареєстрованого за № 5897, ОСОБА_5 на праві власності належать нежитлові приміщення бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 93,5 кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 200 кв.м.
За ствердженнями прокурора, вказаний об'єкт розташований в пляжній зоні міста Одеси на узбережжі Чорного моря, що знаходиться на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва ім. Котовського (територія КП „Гідропарку „Лузанівка"). Право власності належним чином зареєстровано в КП „ОМБТІ та РОН" 10.01.2006 року , про що зроблено запис № 3906 в книзі 50 неж-24, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 9524799 від 10.01.2006 р.
Як зазначає прокурор, в подальшому зазначений об'єкт було реконструйовано власником і на даний час його площа складає 609,6 кв.м, на земельній білянці 451,3 кв.м.
Наразі прокурор вказує, що 16.02.2012 р. між КП „Гідропарк „Лузанівка" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір № 14/1 про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою щодо літнього майданчику бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", згідно якого позивач здійснює заходи з благоустрою об'єкту, що утримується, а відповідач бере на себе зобов'язання з пайової участі в утриманні вказаного об'єкту благоустрою згідно із затвердженим річним планом заходів з утримання та ремонту об'єктів благоустрою. Строк дії вказаного договору встановлено з 16.02.2012 р. до 30.04.2012 р.
За умовами п. 1.2 договору форма пайової участі користувача - грошова, розмір якої визначається згідно з порядком визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків, затверджених відповідно до підпункту 2 пункту „а" ст. 28, підпункту 1 пункту „а" ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 15 Закону України „Про благоустрій населених пунктів", рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 р. № 1631-VІ „Про затвердження Правил благоустрою території міста Одеси (текстової частини) у новій редакції", рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 64 від 16.02.2012 „Про встановлення розміру пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торгівельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торгівельної (мережі для утримання об'єктів благоустрою".
На підставі вказаного договору користувач зобов'язався сплачувати щомісячну суму пайової участі, розмір якої визначено згідно з порядком визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для утримання об'єктів благоустрою, вказаного в додатку № 1 до договору (п. 4.1. договору).
Так, прокурор вказує, що в додатку №1 до договору сторони погодили щомісячну суму коштів, які повинен сплачувати відповідач позивачу за лютий-квітень 2012 року (1 місяць лютий 2012 р. - 149,11 грн., 2 місяць березень 2012 р. - 308,88 грн., квітень 2012 року - 308,88 грн.), всього 766,87 грн. За ствердженнями прокурора, вказана сума сплачена відповідачем у повному обсязі.
Однак, згідно додаткового погодження до договору №14/1 від 16.02.2012 р., яке підписано сторонами 20.04.2012 р. та додатку № 2 до договору, строк дії договору продовжено з 01.05.2012 р. до 30.04.2013 р. При цьому сторони додатково погодили щомісячну суму коштів, які повинен був сплачувати відповідач позивачу з травня 2012 р. по вересень 2012 р. в сумі по 1029,60 грн., а з жовтня 2012 р. по квітень 2013 року по 308,88 грн., всього за додатковим договором 7310,16 грн.
Проте, як зазначає прокурор, відповідач умови додаткового погодження до договору не виконав у повному обсязі, оскільки не сплатив позивачу суми пайової участі за договором № 14/1, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.
Таким чином, за ствердженнями прокурора, борг відповідача перед позивачем за додатковим погодженням до договору № 14/1 від 16.02.2012 р., підписаного 20.04.2012 р., становить 3088,80 грн., у т.ч. за травень 2012 р. - 1029,60 грн., за червень 2012 р. - 1029,60 грн., за липень 2012 р. - 1029,60 грн.
Наразі прокурор зазначив, що КП „Гідропарк „Лузанівка" 28.08.2014 р. надіслало відповідачу лист-попередження за № 299 щодо необхідності погашення боргів за договором пайової участі, але відповідач відповіді не надав, борг не погасив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2015 р. позовну заяву Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1862/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.
26.05.2015 р. до господарського суду Одеської області надійшла від ФОП ОСОБА_5 зустрічна позовна заява до заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Комунального підприємства „Гідропарк „Лузанівка" про визнання недійсним договору № 14/1 від 16.02.2012 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2015 р. у справі № 916/1862/15 зустрічний позов ФОП ОСОБА_5 до заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Комунального підприємства „Гідропарк „Лузанівка" про визнання недійсним договору № 14/1 від 16.02.2012 року повернуто без розгляду.
Позивач - Одеська міська рада позовні вимоги прокурора підтримує.
Позивач КП „Гідропарк „Лузанівка" позовні вимоги прокурора підтримує.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 49-53). Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до п. 1.5. статуту КП „Гідропарк „Лузанівка" останнє є комерційним підприємством, але ані прокуратурою, ані позивачем не надано доказів в обґрунтування участі у даному судовому процесі як прокурора, так і міськради, яка є лише засновником КП „Гідропарк „Лузанівка", в інтересах комерційного підприємства - КП „Гідропарк „Лузанівка", яке укладало спірний договір. Наразі відповідач наголошує, що в матеріалах справи відсутні документи, які б виявили причини, чому саме комерційне підприємство КП „Гідропарк „Лузанівка" та /або Одеська міська рада не змогли б подати таку позовну заяву самостійно. Так, на думку відповідача, саме КП „Гідропарк „Лузанівка", а не ОМР і не прокурор, перш за все мало право та повинно було звертатись з цим позовом. Тим більш відповідач вказує, що чинним законодавством не передбачена можливість представництва прокурором в суді інтересів комерційного підприємства та органу місцевого самоврядування, враховуючи, що кожен з них не є виразником інтересів держави. При цьому відповідач посилається на те, що згідно з наказом Генерального прокурора України № 6гн від 28 листопада 2012 року „Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" пріоритетними напрямами представницької діяльності є: захист соціальних прав громадян; захист інтересів держави у бюджетній системі та у сфері земельних відносин. Під час застосування представницьких повноважень органи прокуратури повинні не допускати підміни органів державної влади, органів місцевого самоврядування та державного нагляду (контролю). Також відповідач зазначає, що відповідно до п.п. 3.1.7., 3.1.8. Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради №1631-VІ від 23.12.2011 р., балансоутримувач забезпечує утримання у належному стані та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації. Утримання здійснюється відповідно до умов цих правил, чинних будівельних, санітарних та інших державних норм та правил. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Згідно п. 3.1.11. Правил підприємства, установи, організації, які розміщуються на території об'єкта благоустрою, повинні утримувати в належному стані закріплену за ними територію або брати пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою. Виконавчі органи Одеської міської ради, уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою населених пунктів, складають та видають приписи власникам (балансоутримувачам) щодо приведення об'єктів та елементів благоустрою у належний стан з визначенням строків проведення певних заходів (п. 3.1.14. правил). Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України „Про благоустрій населених пунктів" утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою. Згідно ч.1 ст.15 Закону України „Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою. За положеннями ч.4 ст.15 Закону України „Про благоустрій населених пунктів" власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем. Одночасно, відповідач вказує, що положення п. 4 ст.15 Закону України „Про благоустрій населених пунктів" зобов'язують забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або взяття пайової участі в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем, лише власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, тоді як доказів того, що нежитлова будівля бару ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, є тимчасовою спорудою матеріалами справи не підтверджено. Більш того, прокурор не надав жодних доказів того, що бар „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований на території, яка підвідомча КП „Гідропарк „Лузанівка". Також не надано жодного доказу того, що КП „Гідропарк „Лузанівка" є балансоутримувачем об'єкту благоустрою - Гідропарк „Лузанівка". Зі змісту укладеного між КП „Гідропарк „Лузанівка" та СПД ОСОБА_5 договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою від 16.02.2012 р. №14/1 вбачається, що останній був укладений відносно капітальної (нетимчасової споруди) - літнього майданчику, яка входить до складу нежитлового приміщення бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Більш того, за ствердженнями відповідача, ФОП ОСОБА_5 ніколи не орендував та не був власником тимчасової споруди літній майданчик (Бар „ІНФОРМАЦІЯ_1") площею 60 кв.м., та не має жодних документів з цього приводу. Таким чином, відповідач стверджує, що договір укладений відносно капітальної, а не тимчасової споруди, що порушує ч. 4 ст. 15 Закону України „Про благоустрій населених пунктів". Крім того, з договору вбачається, що КП „Гідропарк Лузанівка" уклав договір з іншою особою - СПД, а не з ФОП ОСОБА_5, який є відповідачем по цій справі, жодних послуг за вказаним договором не надано. Відповідач також стверджує, що власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 - є фізична особа ОСОБА_5. Відповідно до п. 8 Порядку визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах та на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків розмір пайової участі (грн/рік) конкретного власника об'єкта (об'єктів), що розташовані на території об'єкта благоустрою, або орендаря таких об'єктів, визначається як добуток базової вартості пайової участі на умовно-розрахункову площу, яку займають об'єкти цього власника (орендаря). Площа, яку займає відповідач, як зазначає позивач, становить 451,3 кв.м. Пунктом 5 вищевказаного Порядку встановлено, що розмір пайової участі визначається з урахуванням класифікації та характеристики об'єктів (будівель, споруд тощо) оренди чи об'єктів, розташованих на території об'єкта благоустрою, власником яких є інші фізичні чи юридичні особи. Відтак, на думку відповідача, в спірному договорі зазначена невірна площа, відсутні врахування класифікації та характеристики об'єктів та взагалі відсутня Методика розрахунку пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах та на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків. Відповідач наголосив, що отримання комерційним підприємством КП „Гідропарк „Лузанівка" грошових коштів в якості грошової компенсації пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах та на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків з власників нежитлових приміщень не передбачено Статутом підприємства, тому така компенсація є неправомірною в розумінні п. 4 ст.15 Закону України „Про благоустрій населених пунктів". З огляду на вказане, відповідач просив суд у задоволенні позову прокурора відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_5 був зареєстрований 09.01.2007 р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської як фізична особа-підприємець за номером запису 2556000000005384.
Згідно договору купівлі-продажу від 21.12.2005 року, зареєстрованого за № 5897, ОСОБА_5 на праві власності належать нежитлові приміщення бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 93,5 кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 200 кв.м.
16 лютого 2012 р. між Комунальним підприємство „Гідропарк „Лузанівка" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договір № 14/1 про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, згідно п. 1.1 якого позивач (Підприємство) здійснює заходи з благоустрою об'єкту, що утримується, а відповідач як користувач бере на себе зобов'язання з пайової участі в утриманні вказаного об'єкту благоустрою згідно із затвердженим річним планом заходів з утримання та ремонту об'єктів благоустрою.
За умовами п. 1.2 договору форма пайової участі користувача - грошова, розмір якої визначається згідно з Порядком визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків, затвердженим відповідно до підпункту 2 пункту „а" ст. 28, підпункту 1 пункту „а" ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 15 Закону України „Про благоустрій населених пунктів", рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 р. № 1631-VІ „Про затвердження Правил благоустрою території міста Одеси (текстової частини) у новій редакції", рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 64 від 16.02.2012 „Про встановлення розміру пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торгівельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торгівельної (мережі для утримання об'єктів благоустрою".
Розрахунок розміру пайової участі додається до договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.3 договору).
Згідно п. 3.1.1. договору підприємство зобов'язане здійснювати поточне утримання та благоустрій об'єкта благоустрою, а саме: літній майданчик (бар „ІНФОРМАЦІЯ_1") площею 60 кв.м.
За умовами п. 4.1 договору користувач зобов'язався сплачувати щомісячну суму пайової участі, розмір якої визначено згідно з порядком визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для утримання об'єктів благоустрою, вказаного в додатку № 1 до договору. Строк оплати встановлено до 5 числа поточного місяця, в якому здійснюється підприємницька діяльність. Оплата суми пайової участі здійснюється користувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства або шляхом внесення коштів до каси.
При зміні розміру пайової участі перерахунок буде здійснено з дня вступу в дію відповідного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради та оформлено у вигляді додатка до даного договору (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 7.1. договору останній вступає в дію з 16.02.2012 р. та діє до 30.04.2012 р.
Так, сторони договору в додатку № 1 до цього договору погодили щомісячну суму коштів, яку повинен був сплачувати відповідач позивачу за лютий - квітень 2012 р., а саме: за лютий 2012 р. - 149,11 грн., за березень 2012 року - 308,88 грн., за квітень 2012 року - 308,88 грн.
В подальшому 20 квітня 2012 р. сторонами договору було укладено додаткову угоду до вказаного договору № 14/1 від 16.02.2015 р., згідно з якою продовжено строк дії цього договору з 01.05.2012 р. по 30.04.2013 р., а також затверджено розрахунок пайової участі згідно додатку № 2. З вказаного додатку № 2 вбачається, що розмір пайової участі за період з травня 2012 р. по квітень 2013 р. склав 7310,16 грн., у т.ч. 5 місяців з травня по вересень 2012 р. по 1029,60 грн., 7 місяців з жовтня 2012 р. - по квітень 2013 р. по 308,88 грн.
Як стверджують прокурор та позивачі, відповідач умови договору виконав частково, у зв'язку з чим борг за договором № 14/1 від 16.02.2012 р. становить 3088,80 грн., у т.ч. за травень 2012 р. - 1029,60 грн., за червень 2012 р. - 1029,60 грн. та за липень 2012 р. - 1029,60 грн., про що свідчить доданий до позову розрахунок.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Так, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, здійснення позивачем заходів з благоустрою об'єкта, вказаного в договорі - літнього майданчика бару „ІНФОРМАЦІЯ_1" є підставою виникнення у відповідача зобов'язання вносити суму пайової участі, передбачену п. 1.4, 1.5 договору, у встановлені договором строки незалежно від результатів господарської діяльності об'єктів відповідача протягом всього періоду дії договору, як це передбачено умовами п. 3.3.1, п. 4.1 договору.
Однак, як встановлено судом, відповідач не здійснив оплату пайової участі за травень 2012 р. в розмірі 1029,60 грн., за червень 2012 р. в розмірі 1029,60 грн. та за липень 2012 р. в розмірі 1029,60 грн., у зв'язку з чим у останнього існує заборгованість перед КП "Гідропарк "Лузанівка" в загальній сумі 3088,80 грн.
Наразі судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що договір укладено з іншою особою СПД ОСОБА_5, а не з ФОП, оскільки до 01.01.2004 р. Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №740 від 25.05.1998р., застосовувався термін „суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа". Після набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.2004р.) та Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (01.07.2004р.) застосовується термін „фізична особа - підприємець". Міністерство юстиції України в листі від 01.08.2005р. №19-34-1030 зазначило, що вважає за своєю природою поняття „суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа" і „фізична особа - підприємець" - тотожними.
Поряд цим слід зазначити, що договір про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою № 14/1 укладений та підписаний особисто відповідачем, тим більш відповідач частково сплатив розмір пайової участі, що не спростовано відповідачем.
Доводи відповідача про те, що договір укладено відносно капітальної споруди, а не тимчасової, та не з власником майна, судом до уваги не приймаються, оскільки не звільняють відповідача від виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо внесення розміру пайової участі за укладеним з позивачем КП "Гідропарк "Лузанівка" договором, який не визнано недійсним.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До того ж відповідно до п. 2 ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад ті їх виконавчих органів належить затвердження правил благоустрою території населених пунктів, здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утримання територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів.
Статтею 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики та інше.
Так, спірний договір було укладено на підстав рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 64 від 16.02.2012 р. „Про встановлення розміру пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою", яким встановлено розмір пайової участі для власників споруд, що обслуговуються КП „Узбережжя", КП "Гідропарк "Лузанівка", КП „Ланжерон" та КП „Прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Одеси". На підставі зазначеного та з урахуванням того, що ОСОБА_5 є власником бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", 16.02.2012 р. з ФОП ОСОБА_5 і було укладено договір про пайову участь.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором № 14/1 від 16.02.2012 р., що не спростовано відповідачем належним доказами, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь КП "Гідропарк "Лузанівка" заборгованості по пайовій участі в сумі 3088,80 грн., у т.ч. за травень 2012 р. - 1029,60 грн., за червень 2012 р. - 1029,60 грн. та за липень 2012 р. - 1029,60 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на момент подачі позову) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (тепер - ГПК України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування , якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
При цьому представлення інтересів держави у заявленому позові прокурор обґрунтовано належним чином, адже Одеська міська рада виступає від імені територіальної громади міста Одеси як власник комунального майна, а КП „Гідропарк „Лузанівка" створено міською радою для благоустрою та утримання території пляжів, зеленої зони прибрежної території у належному стані.
Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.
Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява, тобто у 2015 році - 1218,00 грн.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.
Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, в інтересах якого прокурором пред'явлено позов, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Комунального підприємства „Гідропарк „Лузанівка" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою в сумі 3088,80 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (65069, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Гідропарк „Лузанівка" (м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172а, код ЄДРПОУ 30376928) заборгованість за договором про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою № 14/1 від 16.02.2012 р. в розмірі 3088/три тисячі вісімдесят вісім/грн. 80 коп.
3. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (65069, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 27 липня 2015 р.
Суддя В.С. Петров
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 20.07.2015 |
Оприлюднено | 04.08.2015 |
Номер документу | 47641492 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Петров В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні