Постанова

від 23.07.2015 по справі 910/5951/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа№ 910/5951/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної телекомпанії України

на рішення господарського суду м. Києва

від 28.05.2015 р.

у справі № 910/5951/15-г ( суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ЕДЛЕНД "

до Національної телекомпанії України

про стягнення 387546,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДЛЕНД" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Національної телекомпанії України про стягнення 387546,36 грн., з яких: 30720,91 грн. - 3% річних, 209696,99 грн. - збитки від інфляції, 147128,46 грн. пеня.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.05.2015 року у справі №910/5951/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Національної телекомпанії України ( 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код 23152907 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ЕДЛЕНД " ( 01061, м. Київ, вул. Мечникова, 16, офіс 13, код 38150306 ) 30720 ( тридцять тисяч сімсот двадцять ) грн. 91 коп. - 3% річних, 209696 ( двісті дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість ) грн. 99 коп. збитків від інфляції, 4808 ( чотири тисячі вісімсот вісім ) грн. 36 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Національна телекомпанія України подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2015 року у справі №910/5951/15-г в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30720 ( тридцять тисяч сімсот двадцять ) грн. 91 коп. - 3% річних, 209696 ( двісті дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість ) грн. 99 коп. збитків від інфляції та 4808 ( чотири тисячі вісімсот вісім ) грн. 36 коп. судового збору.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню у зв'язку з таким.

19.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю " ЕДЛЕНД " (далі Виконавець) та Національною телекомпанією України (далі Замовник) було укладено договір №65-23/11 про закупівлю послуг за державні кошти (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується у листопаді-грудні 2013 року надати Замовнику послуги щодо зв'язків з громадськістю та обміну інформацією для інформаційного забезпечення проведення міжнародного дитячого пісенного конкурсу «Євробачення 2013» відповідно до Розпорядження КМУ від 26.06.2013 року №448-р «Про підготовку та проведення дитячого пісенного конкурсу «Євробачення 2013», що узгоджується сторонами у Додатку №1 до цього Договору, вимог та характеристик Послуг, що узгоджуються сторонами у Додатку №2 та строків їх надання, що узгоджується сторонами у Додатку №3, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцеві зазначені послуги в порядку, визначеному цим Договором.

Загальна вартість послуг за цим Договором становить 2 934 000,00 грн., у тому числі і ПДВ - 489 000,00 грн. (п. 3.1. Договору).

Порядок здійснення оплати послуг визначається у п. 4.1. Договору. Замовник здійснює оплату послуг у розмірі 70% від загальної вартості послуг, що зазначена в п. 3.1. Договору відповідно до помісячного плану асигнувань на підставі листа-погодження головного розпорядника коштів, отриманого на виконання підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ від 09.10.2006 р. №1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» на рахунку-фактури Виконавця, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом трьох робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору, згідно з обсягами відкритих асигнувань та реєстраційному рахунку Замовника. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється Замовником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом п'яти робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Судом встановлено, що позивачем було виконано свої обов'язки за Договором.

Таким чином, обов'язок відповідача здійснити оплату 70% (2 053 800,00 грн.) від загальної вартості послуг за Договором (п. 4.1.) виник від 19.11.2013 по 21.11.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 65-23/11 від 19.11.2013 р. своєчасно та в повному обсязі на загальну суму 2 934 000,00 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом було встановлено, що зобов'язання за Договором відповідачем було виконано частково, а саме було перераховано:

- 03.12.2013 р. на рахунок позивача суму у розмірі 32201,90 грн.;

- 30.12.2013 р. на рахунок позивача суму у розмірі 1008598,10 грн.

Загальна вартість перерахувань станом на 2013 рік становила 1040800,00 грн.

У зв'язку з частковим виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 893 200,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.06.2014 року у справі №910/6139/14 було припинено провадження у справі, в частині стягнення з Національної телекомпанії України 1 893 200,00 грн. за договором №65-23/11 про закупівлю послуг за державні кошти. В даній ухвалі судом було зазначено, що зазначена сума була перерахована на рахунок позивача 29.05.2014 року.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано зобов'язань за Договором вчасно.

Тому, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 30720,91 грн. - 3% річних, 209696,99 грн. - збитки від інфляції, пеня.

Пунктом 8.7 Договору передбачено, що Замовник за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого грошового зобов'язання.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України); пенею є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

Відповідач в своїй заяві про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені зазначив, що акт-приймання передачі наданих послуг на суму 1 893 200,00 грн. було підписано уповноваженими представниками сторін 12.12.2013 року, що не заперечувалось позивачем.

Беручи до уваги п. 4.1. Договору, повна оплата відповідачем за Договором мала бути здійснена до 17.12.2013 року. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання за Договором починається з 18.12.2013 року.

Відповідно судом було встановлено, що перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, яка передбачена п.8.7. Договору розпочався з 18.12.2013 року та закінчився 18.12.2014 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом лише 10.03.2015 року, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені, у зв'язку з чим вказані позовні вимоги не підлягають судом задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 30720,91 грн. та збитків від інфляції в розмірі 209696,99 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 30 720,91 грн. та збитків від інфляції в розмірі 209 696,99 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 р. у справі №910/5951/15-г, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 р. у справі №910/5951/15-г відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2015 р. у справі №910/5951/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Національної телекомпанії України - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов