Рішення

від 30.07.2015 по справі 242/3881/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 242/3881/14-ц Номер провадження 22-ц/775/240/2015

Єдиний унікальний номер 242/3881/14ц

Номер провадження 22-ц/775/240/2015 Головуючий у 1 інстанції Моцний О.С.

Категорія - 52 Доповідач Санікова О.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Санікової О.С.

суддів: Маширо О.П., Жарової Ю.І.

при секретарі: Макотченко А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Первинної профспілкової організації Профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

за апеляційною скаргою Первинної профспілкової організації Профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 8 червня 2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2009 року він перебував у трудових відносинах з первинною профспілковою організацією профспілки працівників вугільної промисловості України ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» на посаді заступника голови цієї профспілки.

10 жовтня 2014 року на звітно-виборчій профспілковій конференції ППО ППВПУ ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» його було обрано в складі нового профспілкового комітету на тій же посаді на наступний термін.

17 листопада 2014 року він дізнався про звільнення з займаної посади без пояснення причин та підстав.

Цього ж дня з ним було проведено розрахунок, але з наказом про звільнення з роботи його ознайомлено не було, його копію та трудову книжку не видано.

Вважає, що вказані дії відповідача є порушенням ст. 47 КЗпП України та ст. 43 Конституції України.

11 грудня 2014 року ним отримана трудова книжка, в якій вказано про звільнення за ст. 38 п. 2 КЗпП України (у зв'язку із закінченням строку повноважень) на підставі протоколу №3 від 14 листопада 2014 року та посилання на те, що «виправленому ст. 36 п.2 в записі №12 вірити».

Вважає, що підстави його звільнення, наведені в трудовій книжці, не відповідають нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, оскільки за цією нормою передбачено звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору, а не закінченням строку повноважень.

Крім того, згідно ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Заяви про припинення трудових відносин він не подавав; строк його повноважень на посаді не закінчився; 10 жовтня 2014 року він був обраний до складу профспілки, займаючи посаду заступника голови профспілки.

Тому вважає звільнення його з посади незаконним та безпідставним.

Крім того, в результаті незаконного звільнення, порушення його законних прав на працю йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю, він безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був додавати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини; порушення відповідачем його законних прав призвело до його моральних переживань, втраті нормальних життєвих зв'язків; в результаті незаконного звільнення постраждала його ділова репутація, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сім»ю тримало його в постійній нервовій та психологічній напрузі, він втратив душевний спокій, постійно знаходиться у стресовому стані, що призвело до проходження курсу лікування протягом трьох тижнів.

Просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов'язати відповідача відшкодувати шкоду, заподіяну організації в зв'язку з оплатою вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 8 червня 2015 року позов ОСОБА_1 до голови Первинної профспілкової організації Профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволений частково: поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Первинної профспілкової організації профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»; стягнуто з Первинної профспілкової організації Профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 листопада 2014 року по 8 червня 2015 року в розмірі 47 892 грн. 40 коп., яка нарахована без відрахування податків та зборів; допущено негайне виконання рішення суду щодо поновлення на роботі; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Первинної профспілкової організації Профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 242 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на неповне дослідження доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права; апелянт вважає, що при прийнятті рішення судом не враховано положення п. 4 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності», оскільки суд керувався тільки нормами КЗпП України, який на сьогодні по своєму змісту не враховує положення зазначеного Закону, який не передбачає поняття обрання на виборну посаду та звільнення з виборної посади; при ухваленні рішення судом не враховані положення п.п. 1.1, 3.1, 5.1, 5.2.3, 5.4, 5.5 Статуту Професійної спілки працівників вугільної промисловості України; судом не взято до уваги той факт, що поряд з поняттям прийому на роботу, укладення трудового договору в нормативно-правових актах використовується поняття «обрання»; позивач згідно Статуту, Інструкції «про проведення звітів та виборів в Профспілці працівників вугільної промисловості України» не є найманим працівником, він був обраний заступником Первинної профспілкової організації, згідно п.3 ст. 23 КЗпП України з ним укладено строковий трудовий договір на виконання певної роботи, тобто до чергових виборів заступника голови організації, які в даному випадку відбулися 14 листопада 2014 року на засіданні профспілкового комітету, що відповідає положенню п.9.9 Статуту та п. 2.3 Інструкції; суд не взяв до уваги, що згідно цим пунктам та п. 11 постанови звітно-виборчої конференції Первинної профспілкової організації було прийнято доручити голові профспілкової організації підібрати самостійно кандидатуру на посаду заступника та провести обрання на засіданні новообраного керівного профспілкового органу; судом не взято до уваги свідчення свідків, які були присутніми на засіданні профспілкового комітету 14 листопада 2014 року при обранні заступника голови організації, на якому позивач не висував свою кандидатуру; крім того судом залучені документи сумнівного характеру, а саме суд не перевірив достовірність Протоколу звітно-виборчої конференції від 10 жовтня 2014 року, який наданий позивачем без підпису голови конференції та проігнорував дійсний Протокол, наданий відповідачем; посилання суду на те, що Первинна профспілкова організація не прийняла заходів щодо працевлаштування позивача згідно ст. 118 КЗпП України, безпідставні; суд проігнорував також той факт, що згідно ст. 116 КЗпП України Первинна профспілкова організація провела розрахунок з позивачем у повному обсязі в день звільнення, тобто в день, коли для позивача згідно до Статуту, Інструкції, Закону України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності», п. 3 ст. 23 КЗпП України закінчився термін строкового трудового договору, а саме 17 листопада 2014 року; апелянт також вважає, що судом прийнято помилкове рішення щодо виплати середнього заробітку позивачу в сумі 47892 грн. 40 коп., оскільки не взяв до уваги, що профспілкові кошти це є членські внески членів профспілки, які використовуються згідно кошторису організації, який затверджується конференцією профспілкової організації, а Первинна профспілкова організація є неприбутковою і не веде господарської діяльності, а при такій виплаті роботу організації буде паралізовано.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги позивача.

Позивач у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ч.1 КЗпП України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, застосувавши положення ст. 4, глави XVI, п.5 ст. 41, ст. 252 КЗпП України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (ст.ст.1, 37), п.п. 1.1, 2.3 Інструкції про проведення звітів та виборів в Профспілці робітників вугільної промисловості України, затвердженої Пленумом Профспілки робітників вугільної промисловості України від 27 лютого 2009 року та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», виходив з того, що на час засідання 14 листопада 2014 року профспілкового комітету Первинної профспілкової організації СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» повноваження ОСОБА_1 як заступника голови Первинної профспілкової організації профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», були продовжені відповідно до ст. 39-1 КЗпП України, а висновок щодо їх закінчення не ґрунтується на положеннях закону, а саме п. 2 ст. 36 КЗпП України; при цьому судом проаналізовані виписка з протоколу звітно-виборчої профспілкової конференції від 10 жовтня 2014 року №5, виписка з протоколу засідання профспілки від 14 листопада 2014 року №3; крім того, надавши оцінку наявним в матеріалах справи листу ППО ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» від 17листопада 2014 року та відповіді ВП «Шахта 1/3 Новогродівська від 8 червня 2015 року №01-206, суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 118 КЗпП України надання попередньої роботи працівникам після закінчення їх повноважень за виборною посадою це обов'язок адміністрації, а не робітник самостійно зобов'язаний звертатись за своїм працевлаштуванням.

Проте такі висновки не є правильними.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме ксерокопії трудової книжки ОСОБА_1 з 7 жовтня 2009 року обраний на посаду заступника голови Первинної профспілкової організації профспілки працівників вугільної промисловості України ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» (запис у трудовій книжці №11) та 17 листопада 2014 року звільнений з займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням повноважень (запис трудової книжки №12).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2,3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк, а саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв'язку з закінченням строку.

Згідно виписки з протоколу звітно-виборчої конференції первинної профспілкової організації ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» №6 від 6 жовтня 2009 року ОСОБА_1 був обраний заступником голови ППО ВП «Шахта 1/3 Новогродівська».

З матеріалів справи також вбачається, що 10 жовтня 2014 року відбулась звітно-виборча профспілкова конференція первинної профспілкової організації ВП «Шахта 1/3 Новогродівська».

Відповідно до п. 9.9 Статуту професійної спілки працівників вугільної промисловості України та п. 2.3 Інструкції про проведення звітів і виборів у профспілці працівників вугільної промисловості України заступники голів організаційних ланок Профспілки обираються терміном на 5 років за рішенням зборів (конференції, з'їзду) безпосередньо на зборах (конференції, з'їзді) або на першому засіданні новообраного керівного профспілкового органу за пропозицією голови профспілкової організації.

Звертаючись до суду з позовом позивач надав протокол зазначеної конференції, який суд першої інстанції прийняв як належний та допустимий доказ, з якого вбачається, що пунктом 4 порядку денного передбачалось вибори голови первинної профспілкової організації профспілки працівників вугільної промисловості України ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», а пунктом 5 - вибори профспілкового комітету первинної профспілкової організації. Згідно протоколу по четвертому питанню конференція постановила головою первинної профспілкової організації ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» обрати ОСОБА_2; по п'ятому питанню постановила затвердити повноваження нового складу профспілкового комітету первинної профспілкової організації у складі 39 осіб, серед яких ОСОБА_2 - голова профкому, ОСОБА_1 заст. голови профкому та інші члени з зазначенням посад.

Проте суд першої інстанції не звернув увагу на те, що наданий позивачем протокол не підписаний головою конференції ОСОБА_3, тому апеляційний суд вважає, що він не є належним доказом на підтвердження доводів позивача.

Разом з тим з наданого у судовому засіданні апеляційного суду представниками відповідача оригіналу протоколу зазначеної конференції, копія якого долучена до апеляційної скарги, вбачається, що п.4 порядку денного передбачалось вибори голови первинної профспілкової організації профспілки працівників вугільної промисловості України ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», а п. 5 - вибори профспілкового комітету первинної профспілкової організації. Згідно протоколу по четвертому питанню конференція постановила головою первинної профспілкової організації ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» обрати ОСОБА_2; по п'ятому питанню постановила затвердити профспілковий комітет первинної профспілкової організації у складі 39 осіб, серед яких під №1 ОСОБА_2,під №2 ОСОБА_1 під №№3-39 інші члени, тобто без посилання на посади і без посилання на те, що ОСОБА_2 - голова профкому, ОСОБА_1 - заст. голови профкому.

Крім того, з протоколу вбачається, що на порядок денний конференції не виносилось питання про обрання заступника голови профспілкової організації. Тому посилання позивача на те, що саме на конференції він був обраний заступником голови профспілкової організації є безпідставним.

Крім того, на конференції була прийнята постанова, в п. 11 якої зазначено: «наделить правом председателя ППО ПРУПУ подоб рать замести теля председателя ППО ПРУПУ, укомплектовать штат. Поручить председателю ППО ПРУПУ продолжить работу по формированию и укомплектованию кадрового потенциала профсоюзной организации. В период между конференціями наделить его правом формирования штатного расписания».

Зазначений документ, на думку апеляційного суду, також не свідчить про те, що позивач був обраний заступником голови профспілкового комітету саме на конференції.

Наданий позивачем до позовної заяви протокол №4 засідання рахункової комісії звітно-виборчої профспілкової конференції від 10 жовтня 2014 року також не містить доказів обрання позивача заступником голови профспілкового комітету.

З аналізу положення п. 9.9 Статуту вбачається, що повноваження заступника продовжуються до настання певного факту, яким в даному випадку є обрання нового заступника на першому засіданні новообраного керівного профспілкового органу.

А як вбачається з матеріалів справи перше засідання новообраного керівного профспілкового органу відбулося 14 листопада 2014 року, на якому заступником голови профспілкового комітету за пропозицією голови профспілкової організації ОСОБА_2 був обраний ОСОБА_4

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що 14 листопада 2014 року було не першим засіданням профспілкового комітету. Проте такі твердження є безпідставними. Так, дійсно в матеріалах справи є відомості про те, що засідання профспілкового комітету призначалось на 17 та 31 жовтня 2014 року. Проте фактично засідання не проводились. Питання про вибори заступника голови профспілкового комітету фактично розглянуто на засіданні профспілкового комітету, яке фактично відбулось, 14 листопада 2014 року. Згідно виписки з протоколу №3 засідання профспілкового комітету заступником голови профспілки 29 голосами був обраний ОСОБА_4

Щодо висновку суду про застосування ст. 118 КЗпП України апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому ж самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Тобто зазначеною нормою встановлено гарантії для виборних працівників після закінчення строку повноважень. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов'язку з працевлаштування є підставою для покладення на нього відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП України надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівник. Оскільки згідно зі ст. 235 зазначеного Кодексу підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, то у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом обов'язку з працевлаштування звільненого працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП України за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов'язання з працевлаштування (постанова Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №21-303а13).

Таким чином, з аналізу зазначених норм вбачається обов'язок власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, а не профспілкової організації, працевлаштування звільненого працівника, в даному випадку позивача по справі.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2014 року голова первинної профспілкової організації ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» направив лист директору ВП «Шахта 1/3 Новогродівська», в якому повідомляв про закінчення повноважень заступника голови профспілкової організації ОСОБА_1 і просив працевлаштувати його згідно ст. 118 КЗпП України.

Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації Профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» задовольнити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 8 червня 2015 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до голови Первинної профспілкової організації Профспілки працівників вугільної промисловості України СП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Судді: