Рішення

від 29.01.2007 по справі 13/563

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

29.01.07                                                                                

Справа № 13/563

За позовом товариства з обмеженою

відповідальністю «Торгова фірма «Содружество», м. Луганськ

до суб'єкту підприємницької

діяльності ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 2659 грн. 39 коп.

Суддя

Яресько Б.В.

За участю:

Від позивача

Терентьєва С.В. дов. № 16 від

05.01.2007 р.

Від відповідача

Не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивачем

заявлена вимога про стягнення боргу в сумі 814 грн. 30 коп., плати за

користування розстрочкою в сумі 845 грн. 09 коп., та збитків в сумі 1000 грн.

00 коп.

Позивач позов підтримав.

Відповідач відзив на позов і

витребуванні документи не надав, участь свого представника у засіданнях не

забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення

засідань,

Відповідач не повідомив суд про

наявність поважних причин, що перешкоджають йому забезпечити участь у судовому

засіданні свого представника, в зв'язку з чим відповідно до ст. 75 ГПК України

спір розглядається за наявними в справі матеріалами

Розглянувши документи і матеріали,

додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового

процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які

мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ,

що між сторонами по справі був укладений договір НОМЕР_1 купівлі-продажу

товарів згідно якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача

товари народного споживання, а останній одержати та оплати  їх не пізніше 7-го календарного дня з моменту

одержання товару. Сторони за договором домовились, що оплата після 7-го дня є

розстрочкою платежу за яку відповідач зобов'язався сплачувати 2 % від вартості

одержаного товару за кожен день розстрочки.

Крім того сторони встановили у

договорі (п. 11) що у разі несвоєчасної оплати вартості товару більш ніж 30

днів, відповідач відшкодовує позивачу додатково збитки у вигляді не отриманого

прибутку в сумі 1000 грн. 00 коп.

За вказаним договором позивач

поставив відповідачу товар в сумі 1214 грн. 30 коп., що підтверджується

накладними НОМЕР_2,  НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

Одержаний товар був оплачений

відповідачем частково в сумі 400 грн. 00 коп. 27.10.2006 р.

Таким чином відповідач не оплатив

одержаний товар у встановлений договором строк в сумі 814 грн. 30 коп.

Відповідач не надав суду заперечень

проти позову, або доказів оплати боргу.

Встановивши фактичні обставини

справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про

обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34

Господарського  процесуального кодексу

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у

господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші

особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення

поданими суду доказами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського

кодексу України господарським 

визнається  зобов'язання,  що 

виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником

(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених 

Господарським  кодексом,  в силу 

якого  один  суб'єкт 

(зобов'язана  сторона,  у 

тому  числі боржник)  зобов'язаний 

вчинити  певну дію

господарського   чи управлінсько-господарського  характеру 

на користь іншого суб'єкта (виконати 

роботу,  передати   майно,  

сплатити гроші, надати інформацію тощо), 

або утриматися від певних дій,  а

інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому

числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського

кодексу України суб'єкти господарювання 

та  інші учасники  господарських відносин  повинні 

виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до

закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних  

вимог  щодо  виконання 

зобов'язання  - відповідно до

вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських   договорів застосовуються відповідні

положення  Цивільного  кодексу 

України  з урахуванням

особливостей, передбачених Господарським 

кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу

України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу

України одностороння  відмова  від 

зобов'язання  або одностороння

зміна  його  умов 

не  допускається,  якщо 

інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов  договору  та 

вимог  цього  Кодексу, 

інших актів цивільного законодавства, 

а за відсутності таких умов та вимог - 

відповідно до   звичаїв   ділового 

обороту  або  інших 

вимог,  що  звичайно ставляться. 

Згідно ст. 610 Порушенням

зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених  змістом  зобов'язання 

(неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного

кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п. 5 ст. 225 Господарського

кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною

згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають

відшкодуванню, у твердій сумі.

За таких обставин вимоги позивача є

обґрунтованими, їх розмір підтверджується наданими матеріалами та розрахунком, в

зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44,49

Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на

відповідача, а саме державне мито у сумі -102 грн. 00 коп. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 75, 82-85

Господарського  процесуального кодексу

України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи

підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_5  на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю “Торгова фірма “Содружество” м. Луганськ, 2-га Краснознаменна

16-в ідентифікаційний код 30694979 борг в сумі 814 грн. 30 коп., плату за

користування наданої розстрочкою 845 грн. 09 коп., збитки в сумі 1000 грн. 00

коп., державне мито у сумі -102 грн. 00 коп. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.,

наказ видати.

У судовому засіданні 29.01.2007 р. за

згодою сторін була оголошена  тільки

вступна  та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 05.02.2007

року.

Відповідно до ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після

десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Б.В.

Яресько