Постанова

від 21.07.2015 по справі 821/1368/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1368/15-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої судді Дубровної В.А., суддів - Войтовича І.І., Кисильової О.Й., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибрежний" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1, Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прибрежний" (далі - позивач, ТОВ "Прибрежний") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 (далі - відповідач-1, державний реєстратор ОСОБА_1В.), Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач-2, Укрдержреєстр), у якому просить -

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №20476019 від 02.04.2015 року;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на цілісний майновий комплекс "дитячий табір відпочинку "Прибрежний", що розташований за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Прибрежна, 8.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує протиправною відмовою Державного реєстратора ОСОБА_1 у державній реєстрації прав на нерухоме майно з підстав не подання договору, укладеного у порядку, встановленому законом, оскільки наданий для реєстрації права власності договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу "дитячий табір відпочинку "Прибрежний"" №27 від 08.12.2000 року, був укладений у простій письмовій формі та зареєстрований Скадовським БТІ на праві колективної власності за ТОВ "Прибрежний", що відповідало вимогам законодавства чинного на момент укладення договору.

Відповідач -1 та відповідач - 2 заперечень щодо позовних вимог суду не надали.

В судове засідання, призначене на 21.07.2015 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

18.06.2015 року представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач - 1 та відповідач - 2 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення, при цьому, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2000 р. між подавцем - Акціонерним комерційним банком "Гарант" та покупцем ТОВ "Прибрежний" укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на умовах товарного кредиту.

Відповідно до реєстраційного напису на правовстановлюючому документі, вчиненого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації вбачається, що зазначений в цьому документі в цілому дитячий табір відпочинку "Прибережний" згідно договору №27 про купівлю-продаж від 08.12.2000 р. зареєстрований Скадовським бюро технічної інвентаризації на праві колективної власності за ТОВ "Прибрежний", записаний у реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером № 85 від 17.01.2001 р.

Згідно картки прийому заяви №19802150 від 05.03.2015 р., підписаної державним реєстратором Скадовського РУЮ ОСОБА_2, представником ТОВ "Прибрежний" ОСОБА_3 до реєстраційної служби Скадовського районного управління юстиції Херсонської області було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним №10482961 (щодо права власності) з переліком документів, серед яких, зокрема, зазначено договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу, серія та №27, виданий 08.12.2000 року, видавник АКБ "Гарант" - ТОВ "Прибрежний".

02.04.2015 року державний реєстратор ОСОБА_1 розглянула вказану заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на цілісний майновий комплекс "дитячий табір відпочинку "Прибрежний", що розташований Херсонська обл., Скадовський р., смт Лазурне, вулиця Прибрежна, 8, та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, встановила, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Вказана відмова вмотивована тим, що заявником не було подано документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, яким зокрема є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат, що не відповідає пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868, статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вищевказане рішення державного реєстратора ОСОБА_1 є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та наявність порушеного права позивача з боку відповідачів, суд зазначає наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (далі - Закон України №1952-ІV) та Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (далі-Порядок № 868), який прийнятий на виконання та з урахуванням вказаного Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно ч. 1. ст. 4 Закону України №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Статтею 15 Закону України №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку, зокрема, прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статті 15 вказаного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, ч. 1 п. 36 цього Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат ( п. 37 цього Порядку).

Аналогічний припис містить ст. 19 Закону України №1952-ІV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Стаття 24 Закону України №1952-IV містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав, серед яких, зокрема, 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення від 02.04.2015 року №20476019, то керуючись статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктами 20, 28 Порядку № 868 державний реєстратор ОСОБА_1 відмовила у державній реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс "дитячий табір відпочинку "Прибрежний", що розташований Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Прибрежна, 8, за ТОВ "Прибрежний" з підстав не подання документу, що підтверджує виникнення перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, яким, зокрема, є: укладений в установленому законом порядку договір.

Отже, за позицією державного реєстратора ОСОБА_1 наданий позивачем в якості документа, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно - договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу на умовах товарного кредиту №27 від 08.12.2000 року, укладений між АКБ "Гарант" та ТОВ "Прибрежний" в простій письмовій формі суперечить ч. 1 п. 37 Порядку № 868.

Суд не погоджується з вказаною правовою позицією державного реєстратора ОСОБА_1, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 15 Порядку №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках).

Аналоігчні приписи містяться в ч. 2 ст. 9 Закону України №1952-IV, якою, визначено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом).

При цьому, суд вказує, що ч. 4 ст. 3 Закону України №1952-IV встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що наданий представником ТОВ "Прибрежний" разом з заявою від 05.03.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу на умовах товарного кредиту №27 від 08.12.2000 року, який містить реєстраційний напис на правовстановлювальному документі, вчинений Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, що підтверджує факт реєстрації прав колективної власності за ТОВ "Прибрежий" відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Суд вказує, що на момент укладення спірного договору діяла редакція Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року (далі - Цивільний кодекс УРСР), статтею 227 якого визначалось, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Отже, обов'язкової нотаріальної форми для договорів купівлі - продажу нерухомого майна, укладених між юридичними особами, на момент укладання спірного договору чинне законодавство не передбачало.

При цьому, порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні визначався прийнятою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року №192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно" Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 09 грудня 1998 року № 121 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 26 грудня 1986 року за №399/2839 (далі - Інструкція №121).

Так, пунктами 1.7, 2.1, 2.7 Інструкції №121 було передбачено, що реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Реєстрація провадиться на підставі правовстановлювальних документів у такому порядку: заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлювального документа (оригінал та копію); відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; адреса об'єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес (додаток 2); прізвище, ім'я та по батькові власників нерухомого майна, що належить фізичним особам, вносяться в алфавітний журнал або картотеку власників (додатки 3, 4); на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис (додаток 5).

Поточна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, як і первинна реєстрація, провадиться на підставі правовстановлювальних документів, передбачених додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з Додатком 1 до Інструкції № 121, до правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, було віднесено договори відчуження між юридичними особами недержавної форми власності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що поданий позивачем на реєстрацію договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу на умовах товарного кредиту № 27 від 08.12.2000 року був укладений у формі, яка відповідала вимогам Цивільного кодексу України, в редакцій на момент його укладення, та проведена його реєстрація прав відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, право колективної власності ТОВ "Прибрежний" на майновий комплекс - "дитячий табір відпочинку "Прибрежний", яке виникло до набрання чинності Закону України №1952-IVє дійсним, а тому державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 неправомірно відмовлено у державній реєстрації прав з посиланням на ч. 1 п. 37 Порядку № 868.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року державним реєстратором ОСОБА_1 не було запитано від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно, як це передбачено п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону України №1952-IV.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 п. 94 Порядку № 868 державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

Проте, з невідомих суду причин державний реєстратор ОСОБА_1 не використала реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), враховуючи встановлений судом факт реєстрації прав позивача на вказаний об'єкт нерухомого майна відповідно до реєстраційного напису на правовстановлюючому документі, вчиненого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_1 від 02.04.2015 року №20476019 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на цілісний майновий комплекс "дитячий табір відпочинку "Прибрежний", що розташований за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Прибрежна, 8, то суд вказує на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Вказана норма закону узгоджується з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Таке втручання не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, визнання судом неправомірності та скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_1 від 02.04.2015 року №20476019 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та з метою повного та належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 повторно розглянути заяву від 05.03.2015 року про державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс "дитячий табір відпочинку "Прибрежний", що розташований за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Прибрежна, 8.

Зазначене узгоджується з положеннями пункту 2 частини другої статті 162 КАС України, згідно якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, суд звертає увагу державного реєстратора ОСОБА_1 на те, що повторна відмова при розгляді заяви ТОВ "Прибрежний" від 05.03.2015 року, реєстраційний номер 10482961 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс "дитячий табір відпочинку "Прибрежний", що розташований за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Прибрежна, 8 з тих самих підстав є доказом невиконання рішення суду.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачів на те, що наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 р. № 607/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 р. за №534/23066, встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; на підприємства як єдині майнові комплекси; на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га; на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі із зміною цільового призначення); на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності (крім випадків державної реєстрації права власності на об'єкти житлової нерухомості за фізичними особами); на об'єкти нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, що розташовані на земельній ділянці, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу (абз. 1 п. 1 цього Наказу).

Дія цього наказу не поширюється на випадки подання заяв щодо: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення (абз. 2 п. 1 цьго Наказу).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 71, 128, 58-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №20476019 від 02.04.2015 року.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на цілісний майновий комплекс "дитячий табір відпочинку "Прибрежний", що розташований за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Прибрежна, 8.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибрежний" (код ЄДРПОУ 30894003) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуюча суддя Дубровна В.А.

Суддя Войтович І.І.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 6.3