Постанова

від 23.07.2015 по справі 826/9322/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 липня 2015 року 16:24 № 826/9322/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі Мині І.І., вирішив адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008582201 від 11 грудня 2014 року,

за участю представників сторін:

від позивача: Савенок В.Г., Гарбарук Н.Л.,

від відповідача: Шендрик С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ББДО» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільського районі Головного управління ДФС у м. Києв (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008582201 від 11.12.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 14.11.2014 №6746/26-56-22-01-03/35962292 щодо порушення позивачем податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення №0008582201 від 11.12.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання на загальну суму 104 146,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, вказали, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки мають характер припущень, є хибними та необґрунтованими, оскільки операції з зазначеними контрагентами є реальними.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, суду надав письмові заперечення.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 23.07.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у період з 03.11.2014 по 07.11.2014, проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» (код ЄДРПОУ 35962292) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп» (код ЄДРПОУ 37119033) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 за результатами якої складено акт від 14.11.2014 №6746/26-56-22-01-03/35962292.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 104 146,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0008582201 від 11.12.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130 183,00 грн.

Позивачем було оскаржене зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 19.02.2015 за №2891/10/26-15-10-00-35 податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Подільському району Головного управління ДФС у м. Києві від 11.12.2014 №0008582201 залишено без змін, а скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» - без задоволення.

Також, рішенням державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 29.04.2015 за №9121/6/9955-10-01-04-25 вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення - рішення, звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.2011 регулюються Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (дата по тексту - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 Закону №996-XIV для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, встановлено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ББДО» є юридичною особою, зареєстрованою Подільською районною державною адміністрацією м. Києва 22.12.2008.

На час проведення перевірки перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, з 14.01.2009 зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності товариства є рекламні агентства.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки стали фінансово -господарські взаємовідносини товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» з товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп» (код ЄДРПОУ 37119033) за липень 2014 року.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО», як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп», як виконавцем, було укладено договір про надання рекламних послуг №01-07/2 від 01.07.2013, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги, визначені в додатках до договору, а також надавати виключні майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, які виникають в процесі надання послуг (в випадках їх виникнення), а замовник зобов'язується оплачувати виконавцю вартість послуг та вартість виключних майнових прав на вказані об'єкти інтелектуальної власності.

Згідно з пунктами 1.1.- 1.2 додатку №17 від 23.06.2014 до договору №01-07/2 від 01.07.2013, Виконавець зобов'язується на замовлення Замовника надати рекламні послуги за період з 27.06.2014 по 28.07.2014, пов'язані зі створенням рекламних продуктів (в т.ч. об'єктів інтелектуальної власності) для використання їх клієнтами замовника, а саме:

- рекламні послуги по розробці поліграфічних рекламно-інформаційних матеріалів по зображення ТМ замовника «Right Guard», «Fa», «Diademine», «Syoss», «Schauma», «Gliss Kur», «Taft», «Perfect Mousse», «Palette», «Brillance», а саме: брендинг стойок, розробка листівок, обкладинок газети, дізайн стікера, брендинг категорії красок, розкадрування відеоролика, адаптація макетів, розробка подарункових наборів тощо.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду подакові накладні, виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп», а саме: №1 від 03.07.2014 на суму ПДВ 13 376,80 грн. та №30 від 28.07.2014 на суму ПДВ 8 624,52 грн.

Також, на підтвердження виконання робіт позивачем надано суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.07.2014 на суму 110 006,58 грн. (з яких ПДВ 22 001,32 грн.).

Проведеною перевіркою встановлено, що вищезазначені послуги придбалися товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО» у товариства з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп» на замовлення іншого контрагента-покупця - товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» (HENKEL) (код ЄДРПОУ 31283830),

Так, товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО», як Агенством, та товариством з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» (HENKEL), як Клієнтом, було укладено договір про агентські послуги №16-10/2009-2 від 16.10.2009, відповідно до умов якого Агентство зобов'язується надати творчі послуги для торгівельних марок і продуктів, зазначених у додатку 1, в Україні; Агентство використовує комунікаційні ідеї агентства, визначеного групою HENKEL, з метою розвитку ТМ, як з точки зору обсягів продажів, так і з очки зору іміджу.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО» та товариством з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» (HENKEL) були укладені додаткова угода №1 від 09.03.2010 (діяла до 31.12.2010), а також додатки №1 від 01.12.2010 (діяв до 31.12.2011) та №2 від 31.12.2011 (діяв до 31.12.2012), до вказаного договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем виписані товариству з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» (HENKEL), а саме: №27 від 21.07.2014 на суму ПДВ 22 400 грн. (розробка поліграфічних рекламно-інформаційних матеріалів з зображенням відносно продукції ТМ Замовника «Right Guard», «Fa», «Diademine», «Syoss», «Schauma», «Gliss Kur», «Taft», «Perfect Mousse», «Palette», «Brillance»), також складений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №225 від 21.07.2014 на суму 112000 грн. (крім того ПДВ 22 400 грн.).

Судом також встановлено, що згідно з пунктами 1.1.- 1.2 додатку №17 від 23.06.2014 до договору №01-07/2 від 01.07.2013 про надання рекламних послуг, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО», як Замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп», як Виконавцем, Виконавець зобов'язується на замовлення Замовника надати рекламні послуги до 28.07.2014, пов'язані зі створенням рекламних продуктів (в т.ч. об'єктів інтелектуальної власності) для використання їх клієнтами замовника, а саме:

- рекламні послуги, пов'язані з просуванням продукції під ТМ «Пепсі» на території України, а саме: розробка дизайна плаката, банерів, макетів та підготовка файла в друк з метою реклами продукції під ТМ «Пепсі», розробка сценарію аудеоролика ;

- рекламні послуги, пов'язані з просуванням продукції під ТМ «Оrbit» та ТМ «Skittles» на території України, а саме: підготовка та нанесення на матеріальні носії (у вигляді презентації) креативних концепцій для рекламних матеріалів під умовною назвою «KV_Bags», що використовуються в точках продажу з метою просування продукції ТМ «Оrbit» на території України;

- розробка та нанесення на матеріальні носії (у вигляді презентації) креативних концепцій для рекламних матеріалів під умовною назвою «Demo for TVC», метражем 5 секунд, з метою їх подальшого використання в ЗМІ, з метою просування продукції ТМ «Skittles» на території України.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду подакові накладні, виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп», а саме: №5 від 14.07.2014 на суму ПДВ 27 713,30 грн. та №31 від 28.07.2014 на суму ПДВ 65 160,68 грн.

Також, на підтвердження виконання робіт позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.07.2014 на ПДВ 92 873,98 грн., складений товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп».

Проведеною перевіркою встановлено, що вищезазначені послуги придбалися товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО» у товариства з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп» на замовлення інших контрагентів-покупців - товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» (код ЄДРПОУ 22430008) та товариства з обмеженою відповідальністю «Ріглі Україна» (код ЄДРПОУ 30777122).

Так, товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО», як Агенством, та товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора», як Клієнтом, було укладено договір про агентські послуги №01/03 S-11-1228 від 01.03.2010, відповідно до умов якого Агентство зобов'язується надати послуги/виконати роботи від свого імені та за рахунок клієнта, юридичні та інші дії, пов'язані з розробкою реклами продукції Клієнта та її просування на території України, а Клієнт зобов'язується оплатити Агентству вартість наданих послуг/виконаних робіт.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» були укладені додаткова угода №1 від 01.07.2014, а також додаток №191 від 01.07.2014, до вказаного договору, які діяли в період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем виписані товариству з обмеженою відповідальністю «Сандора» податкові накладні, а саме: №43 від 31.07.2014 на суму ПДВ 53 852,01 грн., також складений товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №234 від 31.07.2014 на суму ПДВ 53 852,01 грн.

Також, товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО», як Агенством, та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріглі Україна», як Клієнтом, було укладено договір про агентські послуги №1/Р від 28.04.2009, відповідно до умов якого Агентство зобов'язується надати послуги/виконати роботи від свого імені та за рахунок клієнта, юридичні та інші дії, пов'язані з розробкою реклами продукції Клієнта та її просування на території України, а Клієнт зобов'язується оплатити Агентству вартість наданих послуг/виконаних робіт.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріглі Україна» були укладені додаткова угода №14 від 15.06.2014, а також додаток №1 від 15.06.2014, додаток №2 від 13.07.2014 та додаток №3 від 01.07.2014 до вказаного договору, які діяли в період з 10.08.2014 по 06.09.2014.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем виписані товариству з обмеженою відповідальністю «Ріглі Україна» податкові накладні, а саме: №6 від 06.09.2014 на суму ПДВ 24 713,09 грн., №7 від 06.09.2014 на суму ПДВ 24 713,09 грн., №8 від 06.09.2014 на суму ПДВ 24 713,09 грн., а також складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №300 від 06.09.2014 на суму ПДВ 123 565,46 грн. за період з 13.07.2014 по 09.08.2014, №301 від 06.09.2014 на суму ПДВ 123 565,46 грн. за період з 10.08.2014 по 06.09.2014, №288 від 06.09.2014 на суму ПДВ 123 565,46 грн. за період з 15.06.2014 по 12.07.2014.

Оцінюючи фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку».

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що вказані господарські операції не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Як зазначалось судом вище, між товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп» (Виконавець) було укладено договір про надання рекламних послуг №01-07/2 від 01.07.2013.

Отже, замовником рекламних послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» було товариство з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна», згідно договору про агентські послуги №16/10/2009-2 від 16.10.2009 та додаткової угоди №1 від 09.03.2010 до нього, втім, як встановлено судом, ні до перевірки, ані до судового засідання, позивачем не надано доказів продовження вказаної додаткової угоди та замовлення товариством з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» у товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» даних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що акт прийому-передачі виконаних послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп» було складено 28.07.2014, а акт прийому -передачі цих же послуг товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО» в адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» 21.07.2014.

Матеріали справи свідчать, що товариством з обмеженою відповідальністю «ББДО» укладений додаток від 01.07.2014 №18 до договору №01-07/2 від 01.07.2013 про надання рекламних послуг, однак реалізовано вказані послуги товариству з обмеженою відповідальністю «Ріглі Україна» згідно додатку №2 від 13.07.2014 до додаткової угоди від 15.06.2014 №14 до договору №1/Р про агентські послуги з від 28.04.2009, тобто згідно додатку до договору, укладеного майже через два тижня.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Ріглі Україна» були замовлені послуги у товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» з відповідними періодами їх виконання, проте акти прийму-передачі складені у вересні 2014 року, втім акт виконаних робіт товариством з обмеженою відповідальністю «Аустаффінг Бізнес Груп» надано 28.07.2014.

Також, зі штатного розпису товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» є власна креативна група, а саме: головний художній керівник, головний літературний редактор, керівник художній (2 особи), літературний редактор, фахівець з написання рекламних текстів, інженер та фахівець з комп'ютерної графіка, дизайнери (особи), що свідчать по можливість виконання вказаних послуг власними силами товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО», без залучення до виконання інших контрагентів.

Вказане вище в сукупності ставить під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання вказаних господарських операцій.

Разом з тим, вирішуючи дану справу суд приходить до висновку, що з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеними договорами та результатами їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Водночас, позивачем не підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.

Позивачем не доведено, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Водночас, позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком контролюючого органу про те, що в порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, позивачем суми податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 104 146,00 грн.

Таким чином, судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0008582201 від 11.12.2014, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в частині другій статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО».

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до норм статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» (код ЄДРПОУ 35962292) на користь Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 2 343,28 грн.

3. Стягнення судового збору доручити державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Постанова у повному обсязі складена 30.07.2015.