Постанова

від 13.10.2015 по справі 826/9322/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9322/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ББДО» (далі - Позивач, ТОВ «ББДО») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 року №0008582201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операцій за договором з ТОВ «Аустаффінг Бізнес Груп», правових підстав для формування податкового кредиту у ТОВ «ББДО» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2014 року працівниками ДПІ у Подільському районі на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України у відповідності до наказу від 31.10.2014 року №3 та направлення від 03.11.2014 року №1246 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ББДО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Аутстаффінг Бізнес Груп» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено задекларований податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 104 146,00 грн. за липень 2014 року. Результати перевірки зафіксовані в акті від 14.11.2014 року №6746/26-56-22-01-03/35962292. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 11.12.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0008582201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130 183,00 грн., у тому числі за основним платежем - 104 146,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 26 037,00 грн..

За наслідками адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного акту індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «ББДО» (Замовник) та ТОВ «Аутстаффінг Бізнес Груп» (Виконавець) було укладено договір від 01.07.2013 року №01-07/2 про надання рекламних послуг (далі - Договір) (т. 1 а.с. 38-42), за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги, визначені додатками до даного договору, а також передавати виключні майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, які виникають у процесі надання послуг (у випадку їх виникнення), а Замовник зобов'язується оплачувати Виконавцю вартість послуг та вартість виключних майнових прав на вказані об'єкти інтелектуальної власності.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що місцем надання послуг є офіс Замовника, частина якого надається Виконавцю на умовах, окремо погоджених у договорі суборенди.

Відповідно до п. 2.1 Договору з метою належного виконання даного договору Замовник надає Виконавцю необхідне обладнання та майно Замовника на умовах, окремо погоджених у договорі оренди майна.

Положеннями пп. 3.1.4 Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний протягом п'яти днів з моменту надання Виконавцем акту здачі-приймання наданих послуг підписати його або надати Виконавцеві вмотивовану відмову від їх прийняття.

Згідно пп. 1.1 додатку №17 від 27.06.2014 року до Договору (т. 1 а.с. 43-44) Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати рекламні послуги, пов'язані зі створенням рекламних продуктів та/або об'єктів, які будуть використані при підготовці рекламних продуктів для використання їх клієнтами Замовника, а саме рекламні послуги з виробництва поліграфічних рекламно-інформаційних матеріалів із зображення відносно продукції ТМ Замовника "Right Guard", "Fa", "Diademine", "Syoss", "Schauma", "Gliss Kur", "Taft", "Perfect Mousse", "Palette", "Brilliance" у період з 27.06.2014 року по 28.07.2014 року.

Згідно пп. 1.1 додатку №18 від 01.07.2014 року до Договору (т. 1 а.с. 45-46) Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати рекламні послуги, пов'язані зі створенням рекламних продуктів та/або об'єктів, які будуть використані при підготовці рекламних продуктів для використання їх клієнтами Замовника, а саме рекламні послуги з виробництва поліграфічних рекламно-інформаційних матеріалів із зображення відносно продукції ТМ Замовника, а саме - 1.1.1 рекламні послуги, пов'язані з просуванням продукції під ТМ «Пепсі» на території України; 1.1.2 рекламні послуги, пов'язані з просуванням продукції під ТМ "Orbit", ТМ "Skittles" на території України, у період до 28.07.2014 року.

На переконання Позивача, факт реальності господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (т. 1 а.с. 47-50); актів здачі-приймання наданих послуг (т. 1 а.с. 51-54); платіжних доручень (т. 1 а.с. 56-58); картки обліку рахунку 631 за липень 2014 року (т. 1 а.с. 55).

Як зазначив суд першої інстанції, виробничу необхідність укладення Договору Позивач пояснював взятими на себе зобов'язаннями перед ТОВ «Хенкель Україн» за договором №16/10/2009-2 від 16.10.2009 року про агентські послуги (т. 1 а.с. 59-80); ТОВ «Сандора» за договором №01/03S-11-1228 від 01.03.2010 року (т. 1 а.с. 96-104) та ТОВ «Ріглі Україна» за договором №1/Р від 28.04.2009 року (т. 2 а.с. 57-65). При цьому, на підтвердження виконання зобов'язань за вказаними договорами ТОВ «ББДО» надало копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 1; 36; 50) та звітів про виконання послуг (т. 2 а.с. 2-35; 37-49; 51-56).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладеного між контрагентами правочину, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, а саме - порушенням хронології отримання послуг від ТОВ «Аутстаффінг Бізнес Груп» та наданні їх ТОВ «Хенкель Україна», ТОВ «Сандора» та ТОВ «Ріглі Україна», а також відсутність економічної доцільності залучення іншого суб'єкта до виконання завдань за договорами з вказаними контрагентами, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про відсутність належним чином оформлених первинних документів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов'язань за Договором та додатками до нього ТОВ «Аутстаффінг Бізнес Груп» було складено акти здачі-прийняття наданих послуг від 28.07.2014 року із зазначенням видів послуг, які були надані контрагентом Позивача, а також містили всі інші передбачені чинним законодавством, обов'язкові реквізити.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що за умовами Договору акт здачі-прийняття послуги повинен бути підписаний потягом п'яти днів з моменту його отримання Замовником, у той час як умови Договору не містять застережень щодо неможливості передачі послуг раніше дати складання акту. При цьому, як пояснює Апелянт, підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) з ТОВ «Хенкель Україна» раніше підписання акту здачі-прийняття послуг з ТОВ «Аутстаффінг Бізнес Груп» зумовлено необхідністю впевнитися у відсутності зауважень та виявлених недоліків з боку ТОВ «Хенкель Україна».

Поряд з цим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не звернув увагу, що згідно п. 3 Додатку №2 від 31.12.2011 року до Додаткової угоди №1 від 01.03.2010 року до Договору №16/10/2009-2 від 16.10.2009 року, укладеної ТОВ «Хенкель Україна» з Позивачем (т. 1 а.с. 93-95), сторони погодили продовжити строк дії Угоди і викласти п. 4.2 Угоди у наступній редакції: « 4.2 Ця Угода є невід'ємною частиною Договору, набирає чинності з дати її підписання і діє до 31.12.2012. При цьому Сторони проводять повний взаєморозрахунок по даній Додатковій угоді. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу Сторону про закінчення дії даної Додаткової угоди не менш як за місць до вищезазначеного строку, дана Додаткова угода прологнується на 2 (два) роки…». Відтак, оскільки матеріали справи не містять доказів розірвання Додаткової угоди №1 від 01.03.2010 року та/або Договору від 16.10.2009 року №16/10/2009-2, Відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, прийшов до передчасного висновку про відсутність господарських відносин між Позивачем та ТОВ «Хенкель Україна» на момент підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 21.07.2014 року №225.

Поряд з іншим судова колегія погоджується з твердженням Апелянта про те, що укладення Позивачем з ТОВ «Аутстаффінг Бізнес Груп» додатку №18 від 01.07.2014 року до Договору раніше, ніж аналогічні послуги замовило ТОВ «Ріглі Україна» згідно додатку №2 від 13.07.2014 року до додаткової угоди від 15.06.2014 року №14 до договору №1/Р від 28.04.2009 року про агентські послуги, не може свідчити про відсутність факту надання Позивачу його контрагентом послуг. При цьому, як вбачається зі змісту акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06.09.2014 року №288 (т. 2 а.с. 50), Позивачем передавалися ТОВ «Ріглі» послуги згідно додатку №1 від 15.06.2014 року до додаткової угоди від 15.06.2014 року №14 до договору №1/Р від 28.04.2009 року, що свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про не підтвердження господарських операцій з урахуванням реальної часу її здійснення.

З аналогічних підстав підтверджується наявність господарської мети в укладанні додатку №18 від 01.07.2014 року до Договору на виконання зобов'язань перед ТОВ «Сандора» за додатковою угодою №1 від 01.07.2014 року до додатку №191 від 01.07.2014 року до договору від 01.03.2010 року №01/03.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та звітів (т. 2 а.с. 1-56) підтверджується, на переконання Апелянта, зокрема, використання придбаних у ТОВ «Аутстаффінг Бізнес Груп» послуг у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання Договору.

При цьому, судовою колегією враховується, що на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року ТОВ «ББДО» було надано копії укладених з ТОВ «Аутстаффінг Бізнес Груп» договору суборенди №01/01 від 01.01.2014 року частину приміщення №10 по вул. Андріївський узвіз, 1а в м. Києві (т. 2 а.с. 138-145), та договору оренди №01/08 від 01.08.2013 року (т. 2 а.с. 150-155), складеними на виконання яких первинними документами (т. 2 а.с. 146-149; 156-163) підтверджується наявність у контрагента Позивача приміщення та виробничих потужностей для виконання зобов'язань за Договором.

Відтак, щодо висновків суду першої інстанції про заниження Позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за результатами господарських відносин з ТОВ «Аутстаффінг Бізнес Груп», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Аутстаффінг Бізнес Груп» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для донарахування податкових зобов'язань ТОВ «ББДО» у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «ББДО», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне його скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11 грудня 2014 року №0008582201.

Стягнути з Державного бюджету України на товариства з обмеженою відповідальністю «ББДО» (код ЄДРПОУ 35962292) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 562 (тисяча п'ятсот шістдесят дві) гривні 21 копійка.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.