Постанова

від 29.07.2015 по справі 910/2138/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 910/2138/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивачаСтаршинського В.А., від відповідача Данилкіної П.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Протекція права" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року у справі№ 910/2138/15-г Господарського суду міста Києва за позовомАдвокатського об'єднання "Протекція права" доПриватного акціонерного товариства "Схід-2" простягнення 506256,47 грн, ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Адвокатське об'єднання "Протекція права" (далі - АО "Протекція права", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Схід-2" (далі - ПрАТ "Схід-2", відповідач) про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором № 29/07/14-01 від 29.07.2014 року про надання правової допомоги у розмірі 256126,56 грн, що становить:

3514,34 грн - розмір індексації по сплаті першого платежу в сумі 61250,00 грн (що є міжкурсовою різницею ціни послуг, нарахованої відповідно до п. 6 додаткової угоди, за період між датою укладення договору та датою платежу (17.09.2014 року));

18139,04 грн - сума другої частини гонорару в розмірі 134750,00 грн з урахуванням індексації 46389,00 грн (міжкурсової різниці ціни послуг за період між датою укладення договору та датою звернення з позовом (08.01.2015 року));

19290,13 грн - сума боргу за виконання окремого доручення в розмірі 14350,00 грн з урахуванням індексації 4940,13 грн (міжкурсової різниці ціни послуг, нарахованої за період між датою укладення договору та датою звернення з позовом (08.01.2015 року));

61183,05 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 % за кожен календарний день прострочення, які передбачені у п. 8 додаткової угоди.

У процесі розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 510027,98 грн, з яких: 312734,32 грн - сума основної заборгованості, яка розрахована, виходячи з вартості наданих послуг та міжкурсової різниці ціни послуг, нарахованої відповідно до п. 6 додаткової угоди за період між датою укладення договору та датою заявою про збільшення позовних вимог (14.04.2015 року); 137659,79 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 % за кожен календарний день прострочення, які передбачені у п. 8 додаткової угоди, станом на 14.04.2015 року; 3771,51 грн - 3 % річних та 55862,36 грн - сума коштів, що є інфляційним збільшенням суми основного боргу відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Суд прийняв заяву про збільшення до розгляду, крім в частині вимоги про стягнення 3771,51 грн - 3 % річних, оскільки першочергово така вимога позивачем не заявлялась.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Відповідач вважає, що позивачем не надано правової допомоги клієнту в повному обсязі та належної якості, несвоєчасно повідомлено про зміст скарги ОСН "Нова Дарниця-2" від 14.07.2014 року, яку було покладено у основу проекту рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 року №63-6-00409, укладеного між Київською міською радою та ПрАТ "Схід-2" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, офісами та підземним паркінгом на вул. Сормовській, 3 у Дарницькому районі м. Києва", що безпосередньо призвело до фактичного зупинення будівництва об'єкту та спричиняє по теперішній час збитки для клієнта ПрАТ "Схід-2".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року (суддя Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року (судді: Ільєнок Т.В. (доповідач), Авдеєва П.В., Яковлєв М.Л.), у позові відмовлено за недоведеністю.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм ст. ст. 525, 526 530, 632, 901-903 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 4 5 , 4 7 , 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), а також порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, просить скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПрАТ "Схід-2" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Відповідач вважає, що касаційна скарга повністю необґрунтована, і позивачем не доведено порушення та неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно із ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 29.07.2014 між сторонами був укладений договір № 29/07/14-01 про надання правової допомоги (далі - договір), за умовами якого адвокат (позивач) зобов'язувався надати клієнту (відповідачу) визначену цим договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод, законних інтересів Клієнта у цивільному, адміністративному, господарському судочинствах, у кримінальному проваджені (як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження), в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, органах внутрішніх справ, а також в адміністративних, господарських, судах загальної юрисдикції України, Конституційному Суді України, постійно діючих третейських судах та третейських судах створених для вирішення конкретного спору а Клієнт зобов'язується оплатити таку допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п.п. 5.1 та 5.2 договору сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги адвокатом клієнту погоджується сторонами у кожному конкретному випадку. Розмір гонорару, порядок та строки його сплати, порядок та розмір покриття фактичних витрат адвоката, пов'язаних з виконанням даного договору, порядок приймання-передачі наданої правової допомоги визначаються сторонами у додатковій угоді до даного договору.

29.07.2014 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 29/07/14-01 про надання правової допомоги (далі - додаткова угода № 1). Відповідно до п. 1 цієї додаткової угоди сторони погодили, що в межах обумовлених предметом договору, адвокат зобов'язується надати клієнту у строк до 01.09.2014 року правову допомогу з питань проведення правового аудиту та розробки юридичного алгоритму захисту майнових прав власності на нежитловий будинок по вулиці Сормівська, № 3, у м. Києві (далі - "нерухомість") і права забудови території - земельної ділянки, по вулиці Сормівська, № 3, у м. Києві (далі - "земельна ділянка").

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 визначено, що до складу правової допомоги в межах цієї додаткової угоди включається (надалі - "основна правова допомога") :

1. Здійснення правового аудиту титулу майнових прав землекористування земельною ділянкою, на якій розташована нерухомість: а) вивчення правовстановлюючих документів, що посвідчують право землекористування земельною ділянкою; b) здійснення правового аудиту рішень органів місцевого самоврядування на підставі яких виникло право землекористування земельною ділянкою; с) здійснення правового аудиту законності сплати орендної плати за останні 3 роки; d) визначення порушень чинного законодавства, допущених при виконанні договору оренди земельної ділянки; e) визначення ризиків втрати права оренди земельної ділянки.

2. Здійснення правового аудиту прав клієнта на початок здійснення будівництва на земельній ділянці: а) вивчення дозвільної документації клієнта на початок будівництва; b) здійснення правового аудиту законності видачі дозвільної документації клієнта на початок будівництва; с) визначення ризиків втрати дозвільної документації.

3. Надання правових рекомендацій: а) надання правових рекомендацій з питання мінімізації ризиків втрати права оренди на земельну ділянку, у зв'язку з виявленими ризиками або виявленими порушеннями; b) надання правових рекомендацій з питання мінімізації ризиків втрати клієнтом права здійснювати будівництво на земельній ділянці.

4. Отримання правової допомоги в правоохоронних органах, в постійній комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування (включаючи підготовку правових документів та представництво інтересів).

У п. 4 додаткової угоди № 1 сторони погодили розмір гонорару позивача за надання основної правової допомоги, який станом на дату укладання додаткової угоди становив 196 000,00 грн, без ПДВ.

Порядок оплати був визначений у п. 5 додаткової угоди № 1, а саме: клієнт зобов'язувався здійснити оплату гонорару адвоката за надання правової допомоги шляхом сплати двох платежів: перший платіж в розмірі 61250,00 грн до 05.08.2014 року включно; другий платіж в розмірі 134 750,00 грн - не пізніше 30.09.2014 року.

Крім того, у п. 4.1 додаткової угоди № 1 сторони погодили, що за надання адвокатом правової допомоги клієнту, що виходить за межі предмету домовленості сторін за п. 3 цієї додаткової угоди (включаючи в себе, але не обмежуючись питаннями консультування, представництво інтересів клієнта, складання звернень, скарг, процесуальних документів, ведення судових справ, представництво інтересів на стадії досудового розслідування, виконавчого провадження тощо), клієнт зобов'язується сплачувати на користь адвоката гонорар за таку правову допомогу виходячи з погодинної ставки надання послуг адвоката (його фахівця) у розмірі 2450,00 грн, без ПДВ за одну додаткову годину (далі - "додаткова правова допомога").

Суди з'ясували, що шляхом усних домовленостей було досягнуто згоди щодо зміни строків сплати авансу (першого платежу) у термін до 01.09.2014 року, про що значиться у листі позивача № 19/08/14-01 від 19.08.2014 року, скерованого на адресу клієнта.

Листом № 31/08/2014-01 від 31.08.2014 року позивач повідомив відповідача про виконання зобов'язання за договором та додаткової угоди № 1 до нього та надано звіт щодо результатів надання правової допомоги у період з 29.07.2014 по 31.08.2014 (32 дні), в межах погодженої сторонами додаткової угоди № 1.

Згідно з платіжним дорученням № 69 від 17.09.2014 року відповідачем здійснено перший платіж в розмірі 61250,00 грн.

30.09.2014 року позивач надіслав відповідачу акт прийому - передачі надання та рахунок - фактури № ДПП 29/07/14-01/ДУ від 29.09.2014 року на оплату 14350,00 грн додаткової правової допомоги за період з 12.09.2014 року по 29.09.2014 року.

Листом від 16.10.2014 року № 77/10 відповідачем було висловлено прохання підготувати відповідно до умов договору та додаткової угоди розгорнутий звіт щодо надання правової допомоги з зазначенням коментарів та пояснень, яким чином була надана та чи інша правова допомога. Крім того, відповідач просив уточнити, яка саме правова допомога була надана адвокатським об'єднанням на виконання п. 3.4 додаткової угоди № 1 до договору та яким чином вона була оформлена, які документи було підготовлено об'єднанням на виконання вказаного пункту договору та прийнято ПрАТ "Схід-2".

27.10.2014 року позивач надіслав відповідачу розгорнутий звіт про надання правової допомоги за договором.

Предметом розгляду у справі, що розглядається, є стягнення заборгованості за надані послуги з основної та додаткової правової допомоги з урахуванням міжкурсової різниці ціни послуг, нарахованої відповідно до п. 6 додаткової угоди, за період між датою укладення договору та датою подання заяви про збільшення позовних вимог, а також стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 % за кожен календарний день прострочення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що в цьому випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заявлених сум, оскільки встановлено, що зміст договору і додаткової угоди № 1 свідчить про те, що остаточний розрахунок за обумовлену роботу підлягав сплаті після досягнення мети правової допомоги, підтвердженням чого може вважатися оформлений належним чином акт приймання-передачі виконаних робіт, за умови не тільки виконання юридичних послуг, що оплачувались гонораром, але і досягнення економіко-правового ефекту для клієнта, що могло бути оплачено проіндексованою сумою грошових коштів, що є гонораром, і цей ефект сторони у договорі визначили конкретно - як прийнятний для замовників результат. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження факту надання послуг АО "Протекція права" у повному обсязі, на належному рівні та прийняття їх клієнтом, а зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій, суд дійшов висновку, що відсутність волевиявлення клієнта, щодо прийняття робіт, та наявність зауважень, щодо їх обсягу та якості, свідчить про відсутність підстав покладення на відповідача оплати таких послуг.

З таким висновком погодився й суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що аналогічна правова позиція щодо необхідності врахування змісту предмета послуги за договором, який складається, як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій, наведена у постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 року № 3-7гс14. Апеляційний господарський суд додатково зазначив, що розмір витрат не доведений та документально обґрунтований, виходячи з розумної необхідності витрат для даної справи, є явно завищеним, порівняно із середньою зарплатою державного службовця з вищою освітою в Україні в квітні 2015 року, яка відповідно до інформацію за даними Державної служби статистики склала 3998,2 грн. за місяць.

Однак, із такими висновками не можна погодитись, оскільки їх суд зробили без з'ясування суті заявлених вимог та характеру правовідносин, які склались між сторонами, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Результат оцінки доказів, який наводиться в судовому рішенні, полягає в мотивації прийняття чи відмови у прийнятті доказів, що подані особами, які беруть участь у справі, з метою обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Зазначаючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження факту надання послуг АО "Протекція права" у повному обсязі, на належному рівні та прийняття їх клієнтом, і що остаточний розрахунок за обумовлену роботу підлягав сплаті після досягнення мети правової допомоги, підтвердженням чого може вважатися оформлений належним чином акт приймання-передачі виконаних робіт, за умови не тільки виконання юридичних послуг, що оплачувались гонораром, але і досягнення економіко-правового ефекту для клієнта, суди на порушення вимог ст.ст. 43, 84, 105 ГПК України не дали правової оцінки наявним доказам із цього питання, зокрема, правовому висновку на тему: "Визначення правових аспектів титулів майнових прав клієнта на землекористування та забудову земельної ділянки по вул. Сормовській, 3 у Дарницькому районі міста Києва, а також визначення правових ризиків втрати таких майнових прав" (а.с. 20 -125 т. 2), та чітко не навели, у яких пунктах договору чи додаткової угоди № 1 сторони обумовили, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих йому правових послугу, пов'язаний з підписанням сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт та досягнення економіко-правового ефекту для клієнта. Крім того, суди не вказали, з досягненням якого саме економіко-правового ефекту для клієнта за умовами договору та додаткової угоди № 1 пов'язується обов'язок оплати професійних юридичних дій виконавця.

Посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду України у постанові від 08.04.2014 року № 3-7гс14 (справі N 911/27/25/13-г) є безпідставними, оскільки із змісту цієї постанови вбачається, що вона була прийнята внаслідок інших фактичних обставин справи, встановлених судом. Зокрема, у справі N 911/27/25/13-г, на відміну від цієї, за надані послуги замовники зобов'язалися сплатити виконавцю як гарантований платіж, так і бонусний платіж за повне виконання завдань замовників відповідно до предмету договору в розмірі, визначеному сторонами, гарантований платіж замовниками був сплачений, а спір між сторонами виник щодо оплати саме бонусного платежу, який за умовами договору був пов'язаний з успішним виконанням завдань замовників. При цьому, у справі N 911/27/25/13-г сторони обумовили, який результат вважається позитивним для замовників.

Зробивши висновок про те, що розмір витрат не доведений та документально обґрунтований, виходячи з розумної необхідності витрат для даної справи, є явно завищеним, порівняно із середньою зарплатою державного службовця з вищою освітою в Україні в квітні 2015 року, яка відповідно до інформації за даними Державної служби статистики склала 3998,20 грн за місяць, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, що відповідно до ч п. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, а згідно з

ч. 1 ст. 632 ЦК України сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд. Суд належним чином не перевірив доводів позивача про те, що особливості сплати гонорару, порядок його обчислення був узгоджений сторонами, у додатковій угоді № 1 сторони чітко погодили як вартість послуг з надання основної правової допомоги, так і вартість додаткової правової допомоги.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що при визначенні витрат на оплату послуг адвоката слід виходити з розумності необхідних витрат, з посиланням на аналогічний висновок Вищого господарського суду України у постанові від 13.05.2015 року № 908/6123/14 та висновок пленуму Вищого господарського суду України у п. 6.5 ч. 3 постанови від 21.02.2013 року № 7, є безпідставним, оскільки ці висновки стосуються питання розподілу господарських витрат у порядку ст. 49 ГПК України та можливості зменшення розміру цих витрат. У справі, яка переглядається, таке питання не розглядається.

Зробивши висновок про неналежність надання послуг адвоката, яка полягала в несвоєчасному повідомленні ПрАТ "Схід-2" (лише 29.09.2014 року) про існування скарги ОСН "Нова Дарниця-2" від 14.07.2014 року, з якою представник Адвокатського об'єднання Ярошенко Олеся Миколаївна ознайомилися 18.09.2014 року, ненадання ґрунтовної відповіді на вказану скаргу, суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 43 ГПК України не звернув уваги на те, що за умовами додаткової угоди № 1 послуги з надання правових висновків, що є предметом спору у цій справі, мали бути надані до 01.09.2014 року, та не обґрунтував, яким чином ознайомлення позивача 18.09.2014 року із скаргою впливає на виникнення чи припинення у відповідача обов'язку оплатити послуги, що були надані до 01.09.2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За відсутності наведених у судових рішеннях чітких та конкретних фактів неналежного виконання позивачем покладених на нього обов'язків за умовами додаткової угоди № 1, висновки судів про звільнення відповідача обов'язку сплачувати платежі, що передбачені договором надання правової допомоги, є передчасними.

За таких обставин, оскільки рішення постановлено із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, і ці порушення не були усунуті судовою колегією при розгляді справи у апеляційному порядку, ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Протекція права" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року у справі № 910/2138/15-г скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. Суддя Стратієнко Л.В.