Рішення

від 21.07.2015 по справі 910/11040/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/11040/15

За позовомНаціонального університету фізичного виховання і спорту України До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амадін» Простягнення 230 669,13 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Щербакова Л.П., представник за довіреністю;

Аліманська О.О., представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Національного університету фізичного виховання і спорту України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" про стягнення заборгованості:

- за договором оренди №6351 у розмірі 101 995,03 грн., з яких: сума основного боргу по сплаті орендної плати за період з 13.11.2014р. до 17.04.2015р. становить 63 135,37 грн.; 3% річних становить 261,68 грн.; пеня за період з 13.11.2014р. до 17.04.2015р. становить 15 632,74 грн., інфляційні втрати становлять 22 333,25 грн. також за вказаним договором позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу по сплаті 50% ПДВ до Державного бюджету України за період з 13.11.2014р. до 17.04.2015р. в сумі 1 508,14 грн., нарахованих на цю суму: 3% річних, що становить 19,21 грн., пеню за період з 13.11.2014р. до 17.04.2015р., що становить 249,32 грн., інфляційні втрати, що становлять 363,46 грн.;

- за договором №43 від 27.12.2012р. про відшкодування витрат Балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та оплату суми земельного податку у розмірі 130 674,10 грн., з яких: сума основного боргу по платі податку за землю за період з 01.11.2014 року по 17.04.2015 року становить 7440,33 грн., нарахована на цю суму пеня за період з 13.11.2014 року по 17.04.2015 року становить 4957,10 грн.; сума основного боргу по сплаті вартості спожитих комунальних послуг з теплопостачання за період з 01.11.2014 року по 17.04.2015 року становить 20959,80 грн., нарахована на цю суму пеня за період з 13.11.2014 року по 17.04.2015 року становить 5843,69 грн.; сума основного боргу по сплаті вартості спожитих комунальних послуг з електропостачання за період з 13.11.2014 року по 17.04.2015 року становить 40398,75грн., нарахована на цю суму пеня за період з 13.11.2014 року по 17.04.2015 року, що становить 45176,71 грн.; сума основного боргу по сплаті вартості спожитих комунальних послуг з водопостачання за період з 13.11.2014 року по 17.04.2015 року, що становить 4060,42 грн., нарахована на цю суму пеня за період з 13.11.2014 року по 17.04.2015 року становить 1 837,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору від 27.12.2012р. №6351 нерухомого майна, що належить до державної власності та договору від 27.12.2012р. №43 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та податку на землю.

04.06.2015р. позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог за договором №6351 в частині нарахування суми пені за період з 17.04.2015р. по 29.04.2015р. на суму 2 531,35 грн. Загальна сума боргу за договором №6351 становить 104 526,38 грн. Також, позивач збільшено розмір позовних вимог за договором №43 в частині нарахування суми пені за період з 17.04.2015р. до 29.04.2015р. на суму 7 448,00 грн. Загальна сума боргу за договором №43 становить 138 122,10 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, отже має місце нова ціна позову, відповідно до ст. 55 ГПК України, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Ухвалою суду від 16.06.2015р. за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України.

Відповідач позов визнав частково, а саме в частині заборгованості за договором від 27.12.2012р. №1651 у розмірі 11 586,33 грн. та в частині заборгованості за договором від 27.12.2012р. №43 у розмірі 28 202,58 грн. Інші позовні вимоги відповідач не визнав оскільки, як вказує відповідач 27.12.2014 закінчився строк дії Договору № 6351 оренди нерухомого майна, на підставі якого позивач орендував нежитлові приміщення загальною площею 631,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1 на 1 та 2 поверхах будівлі навчального корпусу № 2 Національного університету фізичного виховання і спорту України, проте, на сьогоднішній момент Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амадін» не має змоги повернути вказані нежитлові приміщення позивачу та відповідно оформити акт приймання-передавання, оскільки останнім чиняться перешкоди.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, та зважаючи на те, що ухвалою суду відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України господарський суд вже продовжував строк розгляду справи, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи в черговий раз.

Враховуючи вищезазначене суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача, поданого 20.07.2015р. через відділ діловодства суду про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Амадін" (надалі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди № 6351 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір оренди), на підставі якого орендодавцем передано у строкове платне користування орендарю державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 631,9 кв.м., розмішене за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури,1 на 1-му та 2-му поверхах будівлі навчального корпусу № 2, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України (надалі - позивач, балансоутримувач).

Відповідно до п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п. 3.11. Договору оренди закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

27.12.2012 на виконання умов договору між орендодавцем, позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна площею 631,9 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1.

01.01.2013р. згідно з актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, Відповідач повернув частину приміщення загальною площею 20,7 кв. м. і залишив за собою приміщення загальною площею 611,2 кв. м, а Орендодавець прийняв із користування нерухоме майно загальною площею 20,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, 1 поверх навчального корпусу № 2, та перебуває на балансі Позивача.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2012 р. - 14 017,66 грн.

В пункті 3.3. договору оренди сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору оренди перерахування орендної плати здійснюється орендарем до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати - до державного бюджету, 50 % орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 5.3 договору оренди визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 27.12.2012 до 27.12.2013 включно.

19.06.2013 р. між орендодавцем та орендарем укладено договір № 6351/01 про внесення змін до п. 1.1 договору оренди, в частині розміру загальної площі, що передається в орендне користування, а саме: 611,2 кв.м., та до п. 3.1. - в частині розміру орендної плати, яка становить без ПДВ, за базовий місяць оренди - січень 2013 року 13 612,76 грн.

Договором № 6351/2 від 11.02.2014 року продовжено дія договору оренди до 27.12.2014 року включно.

У п. 5.11. договору оренди сторони визначили, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання вимог п. 5.11. договору оренди між позивачем та відповідачем 27.12.2012р. укладено договір №43 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та податку на землю (надалі - договір № 43), який регламентує умови відшкодування вартості комунальних послуг, сум податку на землю, наданих балансоутримувачем орендарю на період дії договору оренди № 6351 від 27.12.2012.

Відповідно до п. 2.1. договору №43 орендар зобов'язався оплатити балансоутримувачу вартість наданих комунальних послуг, податок на землю у розмірі та терміни, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору №43 за надання комунальних послуг орендар сплачує балансоутримувачу щомісячну оплату відповідно до наданих актів здачі-приймання робіт (наданих послуг). Орендар відшкодовує балансоутримувачу суму податку на землю відповідно до розрахунку та наданого акту здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Оплата вартості комунальних послуг та сум податку на землю проводиться не пізніше 10-ти робочих днів з початку наступного за звітним місяцем, шляхом перерахування передбачених у п. 5.1., 5.2. на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п.п. 5.3., 5.4. договору № 43).

Додатковою угодою № 1 від 04.04.2013 до договору №43 внесено зміни в назву договору виклавши в такій редакції: договір №43 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та оплати суми земельного податку.

Відповідно до п. 7.1 договору № 34 строк дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами та діє до закінчення дії договору оренди № 6351 від 27.12.2012 р.

За доводами позивача, відповідачем в порушення умов договорів не здійснюються своєчасні та в повному обсязі платежі щодо орендної плати та відшкодування витрат на комунальні послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась основна заборгованість за договором оренди №6351 за період з 13.11.2014р. до 17.04.2015р. в розмірі 63 135,37 грн. та за період з 13.11.2014р. до 17.04.2015р. заборгованість по сплаті 50% ПДВ до Державного бюджету України на залишок несплаченого боргу в сумі 1 508,14 грн. Також у відповідача утворилась заборгованість за договором № 43 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та оплати суми земельного податку, а саме: сума основного боргу по платі за землю за період з 01.11.2014 року по 17.04.2015 року становить 7 440,33 грн.; сума основного боргу по сплаті вартості спожитих комунальних послуг з теплопостачання за період з 01.11.2014 року по 17.04.2015 року становить 20 959,80 грн.; сума основного боргу по сплаті вартості спожитих комунальних послуг з електропостачання за період з 13.11.2014 року по 17.04.2015 року становить 40 398,75 грн.; сума основного боргу по сплаті вартості спожитих комунальних послуг з водопостачання за період з 13.11.2014 року по 17.04.2015 року, становить 4 060,42 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6. договору оренди №6351 та п.п.5.1-5.4. договору № 43 про строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних та інших платежів за договорами на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 27.12.2012 р., акти надання послуг) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та отримання комунальних та інших послуг, й існування за відповідачем станом на момент вирішення спору заборгованості зі сплати орендної плати та комунальних платежів.

Доказів сплати вказаної заборгованості зі сплати орендних та інших платежів відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що в порушення умов Договорів, відповідачем не було оплачено за договором оренди №6351 за період з 13.11.2014р. до 17.04.2015р. орендну плату в розмірі 63 135,37 грн. та за період з 13.11.2014р. до 17.04.2015р. заборгованість по сплаті 50% ПДВ до Державного бюджету України на залишок несплаченого боргу в сумі 1 508,14 грн.; окрім того у відповідача наявна заборгованість за договором № 43 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та оплати суми земельного податку, а саме: сума основного боргу по платі податку за землю за період з 01.11.2014 року по 17.04.2015 року в сумі 7 440,33 грн.; сума основного боргу по сплаті вартості спожитих комунальних послуг з теплопостачання за період з 01.11.2014 року по 17.04.2015 року в розмірі 20 959,80 грн.; сума основного боргу по сплаті вартості спожитих комунальних послуг з електропостачання за період з 13.11.2014 року по 17.04.2015 року в сумі 40 398,75 грн.; сума основного боргу по сплаті вартості спожитих комунальних послуг з водопостачання за період з 13.11.2014 року по 17.04.2015 року, в розмірі 4 060,42 грн.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині сплати основного боргу повністю.

Заперечення відповідача викладені у відзиві щодо неможливості повернення орендованого майна судом не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

Відповідно до п. 10.9 Договору оренди, у разі припинення або розірвання нього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю/Балансоутримувачу.

Згідно п. 10.10 Договору оренди обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Відповідно до п. 3.11. Договору оренди № 6351 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.12.2012 року у разі розірвання за згодою сторін Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від Обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як роз'яснено в абзаці 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про найм (оренду) майна", з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач приміщення за актом прийому-передачі не передав. Зворотного матеріали справи не містять.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014р. №910/22939/14, надане відповідачем на підтвердження своїх заперечень не береться судом до уваги, оскільки стосується інших правовідносин, між іншими сторонами та не впливає на предмет наявного спору.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних нарахованих на суму основного боргу зі сплати орендної плати в розмірі 261,68 грн., 3% річних нарахованих на суму основного боргу зі сплати 50% ПДВ до Державного бюджету України в розмірі 19,21 грн., інфляційні втрати нараховані на основну суму боргу зі сплати орендної плати в розмірі 22 333,25 грн. та інфляційні втрати нараховані на суму основного боргу по сплаті 50% ПДВ до Державного бюджету України в розмірі 363,46 грн.

При цьому, виходячи з наданого розрахунку суд дійшов висновку, що позивачем нараховується на суму боргу 3% річних за користування грошовими коштами на підставі ст. 625 ЦК України, а не 3% штрафу відповідно до договору.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати та проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення у вказаних періодах 3% річних в загальній сумі 280,89 грн. (нарахованих на суму боргу з орендної плати та на суму основного боргу по сплаті 50% ПДВ) та інфляційних втрат в загальній сумі 22 696,71 грн. (нарахованих на суму боргу з орендної плати та на суму основного боргу по сплаті 50% ПДВ).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з п 3.7. Договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 6.2 Договору №43 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та податку на землю передбачено, що при несвоєчасному внесенні платежів за цим Договором, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ України від несплаченої суми за кожен день прострочи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий розрахунок пені, в тому числі відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд не погоджується з вказаним розрахунком, оскільки відповідні нарахування пені позивач здійснює не лише на суму основного боргу а й на борг, який рахується за розрахунком позивача за інші періоди.

Так, зокрема щодо нарахувань на суму основного боргу зі сплати орендної плати, то позивачем неправомірно нараховується пеня на суму 126 817,05 грн., тоді як сума боргу з орендної плати за відповідний період з 13.11.2014р. до 17.04.2015р. становить 63 135,37 грн. і лише на вказану суму відповідач є таким, що прострочив своє грошове зобов'язання за відповідний період. При цьому позивачем також неправомірно включено в розрахунок пені залишок несплаченого боргу згідно рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014р. у справі №910/22411/14.

Щодо нарахувань на суму податку за землю та відповідних комунальних послуг, позивачем також неправомірно нараховується пеня не лише на суму боргу за відповідний досліджуваний період, а й на інші суми заборгованості в інших періодах, в тому числі позивачем також неправомірно включено в розрахунки пені залишок несплаченого боргу по комунальним платежам згідно рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014р. у справі №910/22411/14.

Таким чином, судом було здійснено перерахунок пені за всіма нарахуваннями, за відповідні періоди, в тому числі включаючи періоди визначені в заяві про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування по пені, нарахованої на суму основного боргу, з урахуванням вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за період з 13.11.2014р. до 29.04.2015р. пеня за прострочення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 6 562,98 грн.; за період з 13.11.2014р. до 29.04.2015р. пеня за прострочення основного боргу зі сплати 50% ПДВ до Державного бюджету України в сумі 279,07 грн.; за період з 13.11.2014р. до 29.04.2015р. пеня за прострочення заборгованості зі сплати земельного податку в сумі 1 159,38 грн.; за період з 13.11.2014р. до 29.04.2015р. пеня за прострочення заборгованості зі сплати теплопостачання в сумі 2 913,70 грн.; за період з 13.11.2014р. до 29.04.2015р. пеня за прострочення заборгованості зі сплати електропостачання в сумі 6 188,27 грн.; за період з 13.11.2014р. до 29.04.2015р. пеня за прострочення заборгованості зі сплати водопостачання в сумі 642,61 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амадін» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7, кв. 80, ідентифікаційний код 36258001) на користь Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, ідентифікаційний код 02928433) 63 135 (шістдесят три тисячі сто тридцять п'ять) грн. 37 коп. основного боргу, 1 508 (одну тисячу п'ятсот вісім) грн. 14 коп. ПДВ 50%, 7 440 (сім тисяч чотириста сорок) грн. 33 коп. податок на землю, 20 959 (двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 80 коп. заборгованість за теплопостачання, 40 398 (сорок тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 75 коп. заборгованість за електропостачання, 4 060 (чотири тисячі шістдесят) грн. 42 коп. заборгованість за водопостачання, 280 (двісті вісімдесят) грн., 89 коп. 3% річних, 22 696 (двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто шість) грн.. 71 коп. інфляційних втрат, 17 746 (сімнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 01 коп. пені та 3 564 (три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 53 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.07.2015р.

Суддя І.І. Борисенко