Рішення

від 27.07.2015 по справі 926/603/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2015 р. Справа № 926/603/14

За позовом Чернівецької митниці ДФС м. Чернівці

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про розірвання договору, повернення майна та сплату штрафу

Суддя C.О. Миронюк

Представники:

від позивача - Семенюк О.Ю. - представник. Довіреність від 06.01.2015 р., Перч В.М. - представник. Довіреність від 06.01.2015 р.

від відповідача - ОСОБА_4 - представник. Довіреність від 12.05.2014 р.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька митниця Міндоходів звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, повернення майна та сплату штрафу.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 р., позов задоволено частково. Розірвано договір зберігання від 16.01.2014 №50, зобов'язано ФОП ОСОБА_1 повернути Чернівецькій митниці Міндоходів майно, а саме: «м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_1», а також стягнуто з ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 133000,80 грн. на рахунок Чернівецької митниці Міндоходів. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 в дохід державного бюджету судовий збір у сумі 3878,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014 р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014р., справу № 926/603/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

У відповідності до автоматизованої системи документообігу суду справу № 926/603/14 передано на новий розгляд судді Миронку С.О.

08.12.2014 р. ухвалою суду слухання справи призначено на 23.12.2014 р.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 06.02.2015 року провадження по справі зупинено до внесення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України запису про припинення Чернівецької митниці Міндоходів як юридичної особи.

Враховуючи що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі, ухвалою суду від 11.06.2015 р. поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 10.07.2015 р. замінено сторону у справі Чернівецьку митницю Міндоходів її правонаступником Чернівецька митниця ДФС та продовжено строк розгляду спору на 15 днів, слухання справи призначено на 27.07.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

У відповідності до ст.238 Митного кодексу України ФОП ОСОБА_5 було передано на зберігання Чернівецькій митниці Міндоходів по уніфікованій митній квитанції МД-1 серія КВ №601534 ввезеного ним на митну територію товар, не оформлений у митному режимі: "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш) тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавався, що знаходиться на 21 палетті", у зв'язку з тим, що в нього відсутні кошти для сплати митних платежів.

Вказаний товар за своїми товарними характеристиками підлягає зберіганню при температурі -18 градусів по Цельсію. Одночасно ФОП ОСОБА_5 було запропоновано приміщення, яке відповідає вимогам зберігання даного виду товару (холодильна камера) по АДРЕСА_1 яке раніше було складом тимчасового зберігання закритого типу та власник складу ФОП ОСОБА_1 може прийняти даний товар на відповідальне зберігання, що підтверджується заявою від 17.10.2013 р.

23.10.2013р. між Чернівецькою митницею Міндоходів та ФОП ОСОБА_1 укладений договір зберігання №310.

Пунктом 1.1. договору зберігання від 23.10.2012 встановлено, що митниця передає, а підприємство приймає на зберігання з 23.10.2013р. до моменту звернення митниці включно та зобов'язується повернути митниці у схоронності майно, передане на зберігання згідно акту приймання-передачі майна.

23.10.2013р. позивачем було передано майно ФОП ОСОБА_1 на зберігання.

У зв'язку з закінченням бюджетного року та необхідністю в продовженні зберігання майна, митниця як бюджетна організація 16.01.2014р. уклала з ФОП ОСОБА_1 договір зберігання № 50 у новому бюджетному 2014 році для подальшого виконання в частині оплати договірних зобов'язань. При цьому, майно митниці за першим договором не поверталося, а продовжувалося перебувати на зберіганні відповідно до договору зберігання від 16.01.2014 №50.

Пунктом 1.1 договору зберігання від 16.01.2014 №50 визначено, що митниця передає підприємству, а підприємство приймає на зберігання з 01.01.2014р. до моменту звернення митниці включно та зобов'язується повернути митниці у схоронності майно, передане на зберігання згідно акту приймання-передачі майна.

28.01.2014р. Чернівецька митниця Міндоходів звернулася до власника товару ФОП ОСОБА_5 з листом, яким повідомила останнього про те, що 90-дений термін перебування його товару на складі митниці закінчився і що йому необхідно повідомити митницю про намір стосовно отримання товару.

З цією метою на виконання п.2.1.7. договору зберігання від 16.01.2014 №50 позивач звернувся до відповідача з листом від 18.02.2014 №24-70-05-16/01/1414 факсимільним та електронним зв'язком, з вимогою про надання доступу до приміщення для передачі у реалізацію швидкопсувного майна. Доказами отримання даного листа відповідачем є підтвердження факту отримання листа представниками відповідача в ході розгляду справи, а також електронне повідомлення митниці про отримання листа від 20.02.2014.

Однак, в порушення п.п.2.1.7,2.1.8 договору зберігання від 16.01.2014 №50 відповідач та його представники відмовились виконати умови договору в частині повернення переданого на зберігання майна, яке знаходиться на зберіганні, про що свідчить акт від 21.02.2014 р.

20.02.2014р. листом №24-70-03-02/01/1481 та 08.04.2014р. листом №24-70-05-01/15/2819 митниця повторно вимагала надати доступ до приміщення для передачі у реалізацію майна.

Однак, відповідач знову порушив взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не надав доступу до приміщення та не повернув майно, тим самим порушивши п.п.2.1.7,2.1.8 договору зберігання від 16.01.2014 №50.

У зв'язку з цим, Чернівецька митниця Міндоходів звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 та просить (заява про уточнення позовних вимог від 06.06.2014 р.):

- розірвати договір зберігання № 310 від 23.10.2013 р. та договір №50 від 16.01.2014 укладений між позивачем та відповідачем;

- зобов'язати ФОП ОСОБА_1 надати доступ працівникам митниці до приміщення в якому зберігається майно «м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_1».

- повернути позивачу майно, а саме: «м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_1»,

- стягнути з ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 133000,8 грн. на рахунок Чернівецької митниці ДФС.

Відповідач у відзиві на позов стверджує, що 11.02.2014р. та 29.05.2014р. ним був наданий доступ позивачу до переданого на зберігання майна та можливість його повернути, однак, представники митниці лише оглянули товар, умови його зберігання та відмовилися забрати майно, опломбувавши приміщення складу. Таким чином, на думку відповідача, саме позивач ухиляється від виконання свого обов'язку прийняти майно, що перебуває у заявника на зберіганні. Разом з цим, відповідач зазначає, що обов'язковою умовою застосування до сторони штрафних санкцій, передбачених п.4.3 договору зберігання, є наявність в її діях вини, а оскільки неотримання майна викликане саме невиконанням позивачем своїх обов'язків, то до відповідача не можуть бути застосовані зазначені штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідності до статті 238 Митного кодексу України ФОП ОСОБА_5 23.10.2013 р. передано на зберігання Чернівецькій митниці Міндоходів по уніфікованій митній квитанції МД-1 серія КВ №601534 ввезеного ним на митну територію товар, не оформлений у митному режимі: "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш) тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавався, що знаходиться на 21 палетті", у зв'язку із тим, що в нього відсутні кошти для сплати митних платежів.

Вказаний товар за своїми товарними характеристиками підлягає зберіганню при температурі -18 градусів по Цельсію. Одночасно ФОП ОСОБА_5 було запропоновано приміщення, яке відповідає вимогам зберігання даного виду товару (холодильна камера) по АДРЕСА_1 яке раніше було складом тимчасового зберігання закритого типу та власник складу ФОП ОСОБА_1 може прийняти даний товар на відповідальне зберігання, що підтверджується заявою від 17.10.2013 (а.с. 21).

Згідно пункту 4 ст. 239 Митного кодексу України товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

Зберігатися такі товари на складі митного органу можуть протягом 90 днів (частина 1 статті 240 Митного кодексу України).

У зв'язку із відсутністю у митниці приміщення (холодильної камери), яке б забезпечувало зберігання товару з відповідною температурою, митниця прийняла рішення №40800/0058 від 23.10.2013 р. про створення зони митного контролю в приміщенні площею 25,55 кв.м. (холодильна камера) на складі де прийнято на зберігання Майно, який належить ФОП ОСОБА_1 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

23.10.2013 року між Чернівецькою митницею Міндоходів (далі - Митниця, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Підприємство, відповідач) укладений Договір зберігання №310 (а.с. 13-14).

Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що Митниця передає, а Підприємство приймає на зберігання з 23.10.2013 року до моменту звернення Митниці включно та зобов'язується повернути Митниці у схоронності майно, передане на зберігання згідно акту приймання-передачі майна.

23.10.2013 року відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.05.2012 року № 627 "Про затвердження Порядку складу митного органу", вказаного Договору ФОП ОСОБА_1 було передано на зберігання майно "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145 кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_1", вартість якого становить 110834,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна (а.с. 17).

Відповідно до п.3.2. Договору приміщення підприємства, де зберігається передане Митницею майно вважається складом митного органу.

У зв'язку із закінченням бюджетного року та необхідністю в продовженні зберіганні Майна, митниця як бюджетна організація 16.01.2014 року уклала Договір зберігання з ФОП ОСОБА_1 за № 50 у новому бюджетному 2014 році для подальшого виконання в частині оплати договірних зобов'язань. При цьому Майно митниці за першим договором не поверталося, а продовжувалося перебувати на зберіганні відповідно до Договору зберігання від 16.01.2014 №50.

Договір зберігання від 23.10.2013 №310 виконаний лише в частині проведення розрахунку за зберігання по 31.12.2013, однак Майно продовжувало зберігатися без повернення власнику в силу Договору від 16.01.2014 №50 без складення нового акта приймання-передачі Майна.

Умови Договору зберігання від 23.10.2013 №310 та Договору зберігання від 16.01.2014 №50 є однаковими за змістом, один предмет.

Так пунктами 1.1.-1.3. договору №50 визначено, що Митниця передає Підприємству, а Підприємство приймає на зберігання з 01 січня 2014 р. до моменту звернення Митниці включно та зобов'язується повернути Митниці у схоронності майно, передане на зберігання згідно акту приймання-передачі майна. Право власності на Майно до Підприємства не переходить. Майно не може бути задіяне в господарському обороті Підприємства або бути передане ним третім особам.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2., 2.1.7., 2.1.8., 2.1.9. договору №50 Підприємство приймає Майно на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю, Забезпечує повне збереження Майна, а після закінчення зберігання повертає Митниці те саме Майно (для індивідуально-визначених речей) або рівну кількість речей того самого роду і якості (для речей, визначених родовими ознаками). Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання. за першою вимогою Митниці надає їй можливість доступу до Майна і перевірки умов зберігання. Витрати з перевірки несе Сторона, що її затребувала. Повертає Майно Митниці повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 1-го дня з дня одержання такої вимоги. Повертає Майно повністю після припинення Договору.

Пунктом 3.2. договору №50 сторони встановили, що згідно пункту 4.3. Порядку роботи складу митного органу затвердженого наказом ДМСУ № 627 від 30.05.2012, приміщення Підприємства, де зберігається передане Митницею майно вважається складом митного органу. Відповідно власник товару сплачує плату за зберігання на складах митних органів починаючи з 11-го дня зберігання в розмірі визначеному наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2013 № 731.

У пункті 7.4. договору №50 передбачено, що договір набирає чинності з 01.01.2014 і діє до повного його виконання Сторонами.

Отже, вказані вище обставини справи, а саме перехід зобов'язань по договору зберігання №310 в договір зберігання №50, свідчать про припинення зобов'язань сторін, по договору зберігання №310 від 23.10.2013 р.

Враховуючи вищевказане, договір зберігання №310 від 23.10.2013 р. є припиненим.

За таких обставин, враховуючи той факт, що на момент звернення до суду договір зберігання № 310 від 23.10.2013 р. був припиненим, позовна вимога позивача в частині розірвання договору зберігання №310 від 23.10.2013 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про розірвання Договору зберігання від 16.01.2014 р. №50, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.4 Договору зберігання № 50 від 16.01.2014 р., Договір набирає чинності з 01.01.2014 р. і діє до повного його виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що майно передане на зберігання відповідача повернуте позивачу, про свідчить акт приймання - передачі майна № 31 від 10.12.2014 р. 17.12.2014 р. позивач платіжним дорученням № 369 оплатив послуги по зберіганню майна в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір зберігання № 50 від 16.01.2014 р. є виконаним, а відтак, в цій частині позову провадження по справі слід припинити в зв'язку з відсутністю предмету позову.

Оскільки, судом встановлено, що Договір зберігання № 50 від 16.01.2014 р. є виконаним, майно передане на зберігання відповідача повернуте позивачу, тому провадження по справі за позовною вимогою повернути позивачу майно слід також припинити зв'язку з відсутністю предмету позову.

В обґрунтування вимог, щодо надання доступу та нарахування та стягнення штрафу позивач посилається на те, що 28.01.2014 р. за вих. №24-70-05-16/01/0688 Чернівецька митниця Міндоходів звернулася до власника товару ФОП ОСОБА_5 з листом, яким повідомила останнього про те, що 90-дений термін перебування його товару на складі митниці закінчився і що йому необхідно повідомити митницю про намір стосовно отримання товару.

З цією метою на виконання п.2.1.7. договору зберігання №50 від 16.01.2014 р. позивач звернувся з до Відповідача листом від 18.02.2014 №24-70-05-16/01/1414 (а.с. 25, 95) факсимільним та електронним зв'язком, з вимогою про надання доступу до приміщення для передачі у реалізацію швидкопсувного майна. Доказами отримання даного листа відповідачем є підтвердження факту отримання листа представниками відповідача в ході розгляду справи, а також електронне повідомлення митниці про отримання листа від 20.02.2014 р.

Однак, в порушення п.2.1.7. та п.2.1.8. Договору №50 Відповідач та його представники відмовились виконати умови договору зберігання в частині повернення переданого на зберігання майна, яке находиться на зберіганні, про що свідчить акт від 21.02.2014 року (а.с. 95).

20.02.2014 листом №24-70-03-02/01/1481 (а.с. 98-106) митниця повторно вимагала з посиланням на пункти Договору 2.1.7 та 2.1.8. надати доступ до приміщення для передачі у реалізацію майна.

Однак, Відповідач знову порушив взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: не надав доступу до приміщення та не повернув Майно, тим самим порушив виконання п.2.17. та п. 2.1.8 Договору зберігання №50 від 16.01.2014 р.

08.04.2014 листом №24-70-05-01/15/2819 Митниця в черговий раз звернулася до Відповідача з вимогою про надання доступу до складського приміщення для передачі у реалізацію швидкопсувного майна. Лист надісланий факсимільним зв'язком та отриманий Відповідачем 09.04.2014, що підтверджується самим Відповідачем у своєму листі від 09.04.2014. Із змісту листа відповідача слідує, що Відповідач просить відкласти передачу майна до моменту його повного одужання (а.с. 108).

Судом встановлено, що 11.02.2014 р. та 29.05.2014 р. (акт розпломбування складського приміщення від 11.02.2014 р. (а.с. 94 Том 1) та акт розпломбування складського приміщення від 29.05.2014 р. (ас. 138 Том 1), які складені за участю працівників митниці та підписані ними) відповідачем надавався доступ позивачу до переданого на зберігання майна та можливість його повернути, проте, представники митниці лише оглянули товар, умови його зберігання та відмовилися забрати майно, опломбувавши приміщення складу.

Крім того, позивачем не доведено та не надано доказів того, що відповідач перешкоджав, або вчиняв інші дії забрати позивачу майно.

Відповідно до ст.948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно з ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відтак, суд дійшов висновку, що поклажодавцем неналежним чином виконувався свій обов'язок забрати майно від зберігача, а відтак відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм ч.4 ст.612, ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України.

Також суд приймає до уваги положення ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також приписи ч.3 ст.551 ЦК.

Враховуючи викладене, в задоволені позову в частині зобов'язати ФОП ОСОБА_1 надати доступ працівникам митниці до приміщення в якому зберігається майно та стягнути з ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 133000,8 грн. слід відмовити.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В частині позову розірвати Договір зберігання укладений між Чернівецькою митницею Міндоходів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) №310 від 23.10.2013 р. відмовити.

2. В частині позову розірвати Договір зберігання від 16.01.2014 р. №50 укладений між Чернівецькою митницею Міндоходів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) провадження по справі припинити.

3.В частині позову зобов'язати ФОП ОСОБА_1 надати доступ працівникам митниці до приміщення в якому зберігається майно «м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_1» відмовити.

4.В частині позову зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) повернути майно Чернівецькій митниці Міндоходів, а саме: "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145 кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_1" провадження по справі припинити.

5.В частині позову стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) штраф у сумі 133000,80 грн. відмовити.

6.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) в дохід державного бюджету судовий збір у сумі 2436 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівцях, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, господарський суд Чернівецької області, код 03500074.

7.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 31.07.2015 р.

Суддя C.О. Миронюк