Ухвала

від 14.12.2015 по справі 926/603/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 грудня 2015 року Справа № 926/603/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Корнілової Ж.О., Чернова Є.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Чернівецької митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі№926/603/14 за позовомЧернівецької митниці Державної фіскальної служби дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пророзірвання договорів зберігання, зобов'язання надати доступ до приміщення, повернення майна вартістю 110834 грн. та стягнення 133000,80 грн. штрафу встановив:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.111 ГПК України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору.

Згідно з п.4 ч.1 ст.111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як роз'яснено в п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі ; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Натомість до поданої касаційної скарги не долучено оригінал платіжного доручення від 26.10.2015 №232, що підтверджується актом канцелярії Вищого господарського суду України від 08.12.2015 №08.03-14/161.

Колегія зазначає, що додана ксерокопія платіжного доручення від 26.10.2015 №232, яка засвідчена самим заявником, не може вважатися належним доказом сплати судового збору, так як відповідні платіжні документи повинні подаватися до господарського суду тільки в оригіналі .

Крім того, відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно приписів ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01.09.2015р.) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01.09.2015р.) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви .

Таким чином, з 01.09.2015р. розмір сплачуваного судового збору є фіксованим, оскільки, на відміну від редакції вказаного закону, чинної до 01.09.2015р., обчислення судового збору жодним чином не залежить від оспорюваної суми (в разі оскарження вимог майнового характеру).

Отже, за змістом пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг у справах, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015р., розраховується виходячи з суми судового збору, підлягаючого до сплати при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом (п.5 Інформаційного листа ВГСУ від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VІІІ)).

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подання позову, тобто станом на 15.04.2014р.) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову , але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

В свою чергу, згідно з пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подання позову, тобто станом на 15.04.2014р.) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218 грн.).

Як роз'яснено у п.п.2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру .

Водночас, предметом позову у даній справі є три вимоги немайнового характеру (розірвання договору зберігання від 23.10.2013, розірвання договору зберігання від 16.01.2014, зобов'язання надати доступ до приміщення) та дві вимоги майнового характеру (повернення майна вартістю 110834 грн. та стягнення 133000,80 грн. штрафу).

З наявних матеріалів справи вбачається, що загальний розмір позовних вимог майнового характеру складає 243834,80 грн., тому 2% ціни позову становить 4876,70 грн., що перевищує 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.). При цьому, сума судового збору за три позовні вимоги немайнового характеру станом на 15.04.2014р. (дата подання позову) становила 3654 грн.

Враховуючи приписи пп.5 п.2 ч.2 ст.4, ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01.09.2015р.), підлягаюча до сплати загальна сума судового збору за подання касаційної скарги у даній справі має становити не менше 10236,84 грн. (1461,60+1461,60+1461,60+(4876,70х1,2)).

Однак, згідно копії платіжного доручення від 26.10.2015 №232 при поданні касаційної скарги заявником судовий збір сплачено частково, а саме в розмірі 2395 грн.

Отже, скаржником не дотримано норм процесуального закону, що згідно з п.4 ч.1 ст.111 3 ГПК України є достатньою підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.86 та п.4 ч.1 ст.111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі №926/603/14 повернути скаржнику, а згадану справу - до господарського суду Чернівецької області.

Судді:В.Овечкін Ж.Корнілова Є.Чернов