Постанова

від 07.10.2015 по справі 926/603/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа № 926/603/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Чернівецької митниці Державної фіскальної служби м. Чернівці, № 9576/24-70-10-16/01 від 07.08.2015 р. (вх. № 01-05/3660/15 від 13.08.2015 р.)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 липня 2015 року

у справі № 926/603/14 (суддя С.О.Миронюк),

порушеній за позовом

Позивача: Чернівецької митниці Державної фіскальної служби м. Чернівці, м. Чернівці,

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, м. Чернівці,

Про: розірвання договору, повернення майна та сплату штрафу та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю № 24-70-10-17/01/135 від 06.01.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 - п/к за довіреністю від 12.05.2014 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. ОСОБА_5 та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції на підставі клопотання апелянта/позивача від 09.09.2015 р. (вх. № 01-04/5665/15), яке було задоволено ухвалою суду від 09.09.2015 р. у справі № 926/603/14.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судової справи між суддями від 13 серпня 2015 року, справу № 926/603/14 Господарського суду Чернівецької області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Г.А., Кузь В.Л.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08..2015 р. внесено зміни у склад судової колегії по справі № 926/603/14 Господарського суду Чернівецької області, замість судді Кузь В.Л. (перебування у відпустці) введено суддю Орищин Н.А.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року прийнято апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби м. Чернівці, № 9576/24-70-10-16/01 від 07.08.2015 р. (вх. № 01-05/3660/15 від 13.08.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 09.09.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 195-196).

В судове засідання 09.09.2015 р. представник апелянта/позивача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, доводи наведені у апеляційній скарзі підтримав, подав письмове клопотання № 9576/24-70-10-16/01 від 07.08.2015 р. (вх. № 01-05/3660/15 від 13.08.2015 р.) про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку (том ІІ, а.с. 227), просить зазначене клопотання задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, подав Відзив на апеляційну скаргу згідно клопотання про доручення доказів до справи (вх. № 01-04/5664/15 від 09.09.15 р. (том ІІ, а.с. 212, 214-218), подав: витяг з ЄДРПОУ (том ІІ, а.с. 220), викладене у Відзиві на апеляційну скаргу підтримав, проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 09.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 07.10.2015 р., яке проводити в режимі відео конференції.

У судове засідання, яке відбулося 07.10.2015 р., представник апелянта/позивача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, доводи наведені у апеляційній скарзі підтримав, просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 липня 2015 р. у справі № 926/603/14 скасувати, а саме: пункт 5 щодо відмови у задоволенні позову про стягнення з СПД-ФО ОСОБА_6 штраф у розмірі 133000,80 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з СПД-ФО ОСОБА_2 штраф у сумі 133000,80 грн. на рахунок Чернівецької митниці Державної фіскальної служби м. Чернівці.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2015 р. прибув, викладене у Відзиві на апеляційну скаргу підтримав, проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 926/603/14.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 р. у справі № 926/603/14 залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням місцевого суду від 27.07.2015 р. у справі № 926/603/14 в частині позову розірвати Договір зберігання укладений між Чернівецькою митницею Міндоходів та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-г, код НОМЕР_1) № 310 від 23.10.2013 р. відмовлено (п.1-й резолютивної частини рішення ). В частині позову розірвати Договір зберігання від 16.01.2014 р. № 50, укладений між Чернівецькою митницею Міндоходів та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-г, код НОМЕР_1) - провадження по справі припинено (п.2-й резолютивної частини рішення ). В частині позову зобов'язати ФОП ОСОБА_2 надати доступ працівникам митниці до приміщення в якому зберігається майно В«м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_2В» відмовлено (п.3-й резолютивної частини рішення ). В частині позову зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-г, код НОМЕР_1) повернути майно Чернівецькій митниці Міндоходів, а саме: В«м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145 кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_2В» - провадження по справі припинено (п.4-й резолютивної частини рішення ). В частині позову стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-г, код НОМЕР_1) штраф у сумі 133000,80 грн. - відмовлено (п.5-й резолютивної частини рішення ). Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-г, код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету судовий збір у сумі 2436 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівцях, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, господарський суд Чернівецької області, код 03500074) (п.6-й резолютивної частини рішення )(том ІІ, а.с. 186, 187-189).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 27.07.2015 р. у справі № 926/603/14, Апелянт/позивач (Чернівецька митниця Державної фіскальної служби м. Чернівці) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а. с. 197-207), просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 липня 2015 р. у справі № 926/603/14 скасувати, а саме: пункт 5 щодо відмови у задоволенні позову про стягнення з СПД-ФО ОСОБА_6 штраф у розмірі 133000,80 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з СПД-ФО ОСОБА_2 штраф у сумі 133000,80 грн. на рахунок Чернівецької митниці Державної фіскальної служби м. Чернівці.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення про стягнення штрафу порушено та не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважає, що місцевий господарський суд, при прийнятті рішення про відмову у задоволенні вимоги про стягнення штрафу керувався виключно встановленням факту розпломбування приміщення 11.02.2014 р. та 29.05.2014 р. (акт розпломбування складського приміщення від 11.02.14 р. та акт розпломбування складського приміщення від 29.05.2014 р.), відтак дійшов помилкового висновку про надання відповідачем доступу позивачу до переданого на зберігання майна та можливості його повернути, а натомість працівники митниці лише оглянули товар, умови його зберігання та відмовилися забрати майно, опломбувавши приміщення складу, при цьому, як зазначає апелянт, суд неправомірно посилався на те, що позивач не надав доказів того, що відповідач перешкоджав або вчиняв інші дії забрати позивачу майно, покликаючись на те, що суд проігнорував факти систематичного ненадання відповідачем доступу до майна та його повернення в інші дні (акт від 21.02.2014 р., від 10.04.2014 р.), а також лист позивача від 14.04.2014 р. про відмову повернення майна.

Скаржник покликається на те, що підставою звернення Чернівецької митниці Міндоходів з позовом до суду з заявою до відповідача про розірвання договору, повернення майна та стягнення штрафу було невиконання ФОП ОСОБА_2 умов договору зберігання від 16.01.2014 р. № 50 в частині надання доступу до складського приміщення та повернення майна зданого на зберігання, так як, згідно ст. 238 Митного кодексу України, ФОП ОСОБА_7 передано 23.10.2013 р. Митниці на зберігання по уніфікованій митній квитанції МД-1 серії КВ № 601534 ввезений ним на митну територію товар, не оформлений у жодному митному режимі: «м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш) тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавався, що знаходиться на 21 палетті», чиста вага 21145 кг, 1680 поліблоків, призначення - для виробничих потреб, код УКТЗЕД НОМЕР_2, вартість 110834,00 грн., через відсутність у нього коштів для оплати митних платежів, який підлягав зберіганню при температурі - 18 градусів по Цельсію, і, одночасно, ним було запропоновано приміщення для зберігання даного виду товару (холодильна камера) по вул. Коломийська, 9г, в м. Чернівці, яке раніше було складом тимчасового зберігання закритого типу, власником складу є ФОП ОСОБА_2 У зв'язку із відсутністю на митниці приміщення (холодильної камери), яке б забезпечувало належне зберігання товару з відповідною температурою, митницею було прийнято рішення про укладення з ФОП ОСОБА_2 Договору зберігання з граничним 90-денним терміном та створення в цьому приміщенні зони митного контролю, відтак 23.10.2013 р. укладено договір зберігання № 310 терміном зберігання 90 днів з 23.10.2013 р. по 21.01.2014 р., який було переукладено 16.01.2014 р. за № 50 у новий бюджетний рік, при цьому майно, яке перебувало на зберіганні у ФОП ОСОБА_2 не поверталося, а продовжувало перебувати на зберіганні, з 23.10.2013 р. За умовами договорів зберігання № 310 від 23.10.2013 р. та № 50 від 16.01.2014 р., які є ідентичними, митниця передає, а підприємство приймає на зберігання з 23.10.2013 р. до моменту звернення Митниці включно та зобов'язується повернути Митниці у схоронності майно, передане на зберігання згідно акту приймання-передачі майна, право власності на майно до підприємства не переходить, власником є ОСОБА_7

Як стверджує апелянт, листом від 28.01.2014 р. № 24-70-05-16/01/0688 власника товару ОСОБА_7 повідомлено про те, що закінчився 90-денний термін перебування його товару на складі митниці закінчився, і, що йому необхідно повідомити митницю про намір стосовно отримання товару. Крім того, було вказано, що для отримання товару, ОСОБА_7 має його задекларувати відповідно до митного режиму та сплати митні платежі та складські збори за зберігання майна на складі митниці. ОСОБА_7 жодних дій не вчинив, за товаром не звернувся, термін дії договору зберігання закінчився, відтак майно перейшло в розпорядження держави в особі Чернівецької митниці Міндоходів та підлягало передачу у реалізацію, у зв'язку з чим, митниця листом від 11.02.2014 р. № 24-70-05-16/02/1138 звернулась до ФОП ОСОБА_2 про закінчення терміну зберігання та необхідність здійснення розпорядження майном та просила забезпечити доступ до приміщення складу для огляду та оцінки товару, вказавши осіб, які мають на це право, про що складено акт від 11.02.2014 р., при цьому, вимоги повернути майно митницею не висувалося. Скаржник стверджує, що з першою вимогою про надання доступу до приміщення для передачі у реалізацію швидкопсувного майна на виконання умов договорів митниця звернулася до відповідача листом від 18.02.2014 р. № 24-70-05-16/01/1414 факсимільним та електронним зв'язком, який відповідач отримав 20.02.2014р. об 11:28:57, однак умов договорів зберігання (п.п. 2.1.7 та 2.1.8.) не виконав та не надав доступу до майна, що підтверджує актом від 21.02.2014 р. Митниця, повторно, звернулася до ФОП ОСОБА_2 листом від 20.02.2014 р. № 24-70-03-02/01/1481 з вимогою надати доступ до приміщення для передачі майна в реалізацію, який направлявся у три адреси: м. Чернівці, вул. Боярка, 22, м. Чернівці, вул. Коломийська, 9г, які повернулися у зв'язку з відсутністю адресата, та за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності,86, Б. 52, який було вручено 21.02.2014 р. об 11 год. 35 хв. ОСОБА_8, яка є мамою ОСОБА_2, що згідно Порядку приймання та вручення відправлень спеціального зв'язку вважається врученим Відповідачу. Однак Відповідач знову порушив взяті на себе договірні зобов'язання, не надав доступу до приміщень та не повернув майно. Черговий раз митниця зверталася до Відповідача листом від 08.04.2014 р. № 24-70-05-01/15/2819 з вимогою про надання доступу до складського приміщення для передачі у реалізацію швидкопсувного майна, факсимільним та електронним зв'язком, який був Відповідачем отримано 09.04.2014 р., що підтверджується листом Відповідача від 09.04.2014 р.

Як стверджує скаржник, вимога митниці викладена у листі від 09.04.2014 р. № 24-70-05-16/01/2861 про надання доступу до приміщення, містила повідомлення, що в разі невиконання Відповідачем вимог Митниці, остання змушена буде розірвати договір, стягнути штраф та притягнути ФОП ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, який остання отримала 27.04.2014 р., по-пошті, рекомендованою кореспонденцією, та факсимільним зв'язком, оскільки 10.04.2014 р. представник ОСОБА_7 був присутній біля приміщення складу, однак відмовився його відкривати, про що складено акт від 10.04.2014 р., а при прибутті працівників митниці на склад, 10.04.2014 р. для проведення огляду товару, склад був зачинений, доступ до нього зі сторони Відповідача забезпечений не був, що підтверджується постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.06.2014 р. в справі № 725/3056/14а та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р., які в силу ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення для господарського суду у даній справі, однак зазначена обставина місцевим судом була проігнорована.

Апелянт наполягає, що за неналежне виконання ФОП ОСОБА_2 умов вищевказаних договорів зберігання, які не пов'язані з грошовими розрахунками, а саме: не надання доступу митниці до приміщення, де зберігається майно та неповернення майна на першу вимогу митниці, винна сторона, відповідно до розділу 4 п. 4.3. Договору, має сплатити митниці штраф у розмірі 120% вартості майна, зданого на зберігання.

Скаржник також зазначає, що майно підлягало реалізації до 20.05.2014 р., 20.05.2015 р. майно прийшло в непридатність через невиконання ФОП ОСОБА_9 умов договору зберігання, а також рішення Господарського суду Чернівецької області в даній справі від 07.07.2014 р., у зв'язку з чим, митниця платила «чималі кошти за зберігання зіпсованого майна, а державний бюджет ніс втрати», вважає рішення місцевого суду від 27.07.2015 р. по даній справі в частині звільнення ФОП ОСОБА_2 від сплати штрафу повністю за систематичні порушення умов Договору зберігання від 16.01.2015 року в частині повернення майна, який відповідно до ч. 3 ст. 230 ГК України, Відповідач повинен сплатити, не взяття місцевим судом до уваги відповідно до ст. 111-12 ГПК України висновку у постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2014 р. про врахування положень ст. 3 ч. 3 ст. 509 ЦК України, приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, а саме щодо застосування розміру штрафу, призвело до прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення в частині, що стосується стягнення з ФОП ОСОБА_2 133000,80 грн. штрафу, тому просить рішення місцевого суду, а саме: пункт 5 щодо відмови у задоволенні позову про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафу у сумі 133000,80 грн. - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 штраф у сумі 133000,80 грн., який стягнути на рахунок Чернівецької митниці зазначений в апеляційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, Чернівецька митниця Міндоходів звернулася з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 про розірвання договору, зобов'язати відповідача надати доступ працівникам митниці до приміщення в якому зберігається майно «м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш) та повернення даного майна, стягнення з відповідача штрафу у розмірі 120% вартості майна, зданого на зберігання (том І, а.с. 4-10). Зазначені позовні вимоги були уточнені позивачем ОСОБА_5 від 05.06.2014р. № 24-70-10-16/01/4458 (вх. № 27А від 06.06.2014 р.), у якій, позивач просить, розірвати Договір зберігання № 310 від 23.10.2013 р. та Договір зберігання від 16.01.2014 р. № 50, укладених між Чернівецькою митницею Міндоходів та ФОП ОСОБА_2, зобов'язати ФОП ОСОБА_2 повернути майно Чернівецькій митниці Міндоходів, а саме: «м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки-відсутні. Чиста вага-21145 кг., 1680 поліблоків. Призначення-для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_2» та стягнути штраф у розмірі 133000,80 грн. на рахунок митниці зазначений у заяві про уточнення позову.)(том І, а.с. 144-152).

Зазначена Заява позивача про уточнення позовних вимог була прийнята місцевим господарським судом до провадження та розглядалася по-суті в межах цієї заяви.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014 р. у справі № 926/603/14 (том І, а.с. 178, 179-185), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 р. у справі № 926/603/14 (том І, а.с. 239-244), позов задоволено частково. Розірвано договір зберігання від 16.01.2014 № 50, зобов'язано ФОП ОСОБА_2 повернути Чернівецькій митниці Міндоходів майно, а саме: В«м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_2В» , а також стягнуто з ФОП ОСОБА_2 штраф у сумі 133000,80 грн. на рахунок Чернівецької митниці Міндоходів. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір у сумі 3878,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014 р. у справі № 926/603/14 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014 р., справу № 926/603/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області (том ІІ, а.с. 27-31).

Як вбачається з матеріалів даної справи, після її повернення з Вищого господарського суду України до суду першої інстанції, розгляд справи № 926/603/14, згідно з приписами ГПК України, 08.12.2014 р. ухвалою суду зазначену справу призначено до розгляду на 23.12.2014 р. (том ІІ, а.с. 33). Ухвалою суду від 06.02.2015 року згідно клопотання (том ІІ, а.с. 160) провадження по справі зупинено до внесення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України запису про припинення Чернівецької митниці Міндоходів як юридичної особи (том ІІ, а.с. 162). Враховуючи що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі, ухвалою суду від 11.06.2015 р. поновлено провадження по справі (том ІІ, а.с. 169). Ухвалою суду від 10.07.2015 р. замінено сторону у справі Чернівецьку митницю Міндоходів її правонаступником Чернівецька митниця ДФС та продовжено строк розгляду спору на 15 днів, слухання справи призначено на 27.07.2015 р. (том ІІ, а.с. 179).

Як вбачається з матеріалів справи у відповідності до статті 238 Митного кодексу України ФОП ОСОБА_7 23.10.2013 р. передано на зберігання Чернівецькій митниці Міндоходів по уніфікованій митній квитанції МД-1 серія КВ № 601534 ввезеного ним на митну територію товар, не оформлений у митному режимі: В«м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш) тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавався, що знаходиться на 21 палеттіВ» , у зв'язку із тим, що в нього відсутні кошти для сплати митних платежів.

Вказаний товар за своїми товарними характеристиками підлягає зберіганню при температурі -18 градусів по Цельсію. Одночасно ФОП ОСОБА_7 було запропоновано приміщення, яке відповідає вимогам зберігання даного виду товару (холодильна камера) по вул. Коломийська, 9г, м. Чернівці, яке раніше було складом тимчасового зберігання закритого типу та власник складу ФОП ОСОБА_2 може прийняти даний товар на відповідальне зберігання, що підтверджується заявою від 17.10.2013 (а.с. 21).

Згідно пункту 4 ст. 239 Митного кодексу України товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

Зберігатися такі товари на складі митного органу можуть протягом 90 днів (частина 1 статті 240 Митного кодексу України).

У зв'язку із відсутністю у митниці приміщення (холодильної камери), яке б забезпечувало зберігання товару з відповідною температурою, митниця прийняла рішення № 40800/0058 від 23.10.2013 р. про створення зони митного контролю в приміщенні площею 25,55 кв.м. (холодильна камера) на складі де прийнято на зберігання ОСОБА_10, який належить ФОП ОСОБА_2 та розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-Г (а.с. 18).

23.10.2013 року між Чернівецькою митницею Міндоходів (далі - Митниця, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - Підприємство, відповідач) укладений Договір зберігання № 310 з наступними змінами та доповненнями до нього від 08.11.2013 р. та від 29.11.2013 р. (а.с. 13-14, 76-78, 80, 81).

Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що Митниця передає, а Підприємство приймає на зберігання з 23.10.2013 року до моменту звернення Митниці включно та зобов'язується повернути Митниці у схоронності майно, передане на зберігання згідно акту приймання-передачі майна.

23.10.2013 року відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.05.2012 року № 627 В«Про затвердження Порядку складу митного органуВ» , вказаного Договору ФОП ОСОБА_2 було передано на зберігання майно В«м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145 кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД НОМЕР_2В» , вартість якого становить 110834,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна (а.с. 17).

Відповідно до п.3.2. Договору приміщення підприємства, де зберігається передане Митницею майно вважається складом митного органу.

У зв'язку із закінченням бюджетного року та необхідністю в продовженні зберіганні ОСОБА_10, митниця, як бюджетна організація, 16.01.2014 року уклала з СПД-ФО ОСОБА_2 Договір зберігання за № 50 із наступними змінами і доповненнями до нього № 141 від 03.02.2014 р., № 214 від 03.03.2014 р., № 295 від 01.04.2014 р., від 03.12.2014 р. (том І, а.с. 15-16, 83-85, 87,88, 89, том ІІ, а.с. 50) у новому бюджетному 2014 році для подальшого виконання в частині оплати договірних зобов'язань. При цьому ОСОБА_10 митниці за першим договором від 23.10.2013 р. № 310 не поверталося, а продовжувалося перебувати на зберіганні відповідно до Договору зберігання від 16.01.2014 р. № 50.

Договір зберігання від 23.10.2013 р. № 310 виконаний лише в частині проведення розрахунку за зберігання по 31.12.2013 р., однак ОСОБА_10 продовжувало зберігатися без повернення власнику в силу Договору від 16.01.2014 № 50 без складення нового акта приймання-передачі ОСОБА_10.

Умови Договору зберігання від 23.10.2013 р. № 310 та Договору зберігання від 16.01.2014 р. № 50 є однаковими за змістом, один предмет зберігання.

Так пунктами 1.1.-1.3. Договору № 50 визначено, що Митниця передає Підприємству, а Підприємство приймає на зберігання з 01 січня 2014 р. до моменту звернення Митниці включно та зобов'язується повернути Митниці у схоронності майно, передане на зберігання згідно Акту приймання-передачі майна. Право власності на ОСОБА_10 до Підприємства не переходить. Майно не може бути задіяне в господарському обороті Підприємства або бути передане ним третім особам.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2., 2.1.7., 2.1.8., 2.1.9. Договору зберігання № 50, Підприємство приймає ОСОБА_10 на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю, Забезпечує повне збереження ОСОБА_10, а після закінчення зберігання повертає Митниці те саме ОСОБА_10 (для індивідуально-визначених речей) або рівну кількість речей того самого роду і якості (для речей, визначених родовими ознаками). Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання. за першою вимогою Митниці надає їй можливість доступу до ОСОБА_10 і перевірки умов зберігання. Витрати з перевірки несе Сторона, що її затребувала. ОСОБА_10 Митниці повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 1-го дня з дня одержання такої вимоги. ОСОБА_10 повністю після припинення Договору.

Пунктом 3.2. Договору № 50 сторони погодили, що згідно пункту 4.3. Порядку роботи складу митного органу затвердженого наказом ДМСУ № 627 від 30.05.2012 р., приміщення Підприємства, де зберігається передане Митницею майно вважається складом митного органу. Відповідно власник товару сплачує плату за зберігання на складах митних органів починаючи з 11-го дня зберігання в розмірі визначеному наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2013 р. № 731.

У пункті 7.4. Договору № 50 передбачено, що Договір набирає чинності з 01.01.2014 року і діє до повного його виконання Сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вказані вище обставини справи, а саме: перехід зобов'язань за Договором зберігання № 310 від 23.10.2013 р. в Договір зберігання № 50 від 16.01.2014 р., свідчать про припинення зобов'язань сторін, за Договором зберігання № 310 від 23.10.2013 р.

Враховуючи вищевказане, місцевий суд прийшов до правомірного висновку, що Договір зберігання № 310 від 23.10.2013 р. є припиненим.

Є правомірним висновок місцевого суду, що враховуючи той факт, що на момент звернення до суду (том І, а.с. 4), Договір зберігання № 310 від 23.10.2013 р. був припиненим, позовна вимога позивача в частині розірвання Договору зберігання № 310 від 23.10.2013 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що в цій частині, рішення місцевого суду Позивачем не оскаржується, однак суд апеляційної інстанції в силу ст. 101 ГПК України не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про розірвання Договору зберігання від 16.01.2014 р. № 50 (том І, а.с. 144-152), слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.4 Договору зберігання № 50 від 16.01.2014 р., Договір набирає чинності з 01.01.2014 р. і діє до повного його виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що майно передане на зберігання відповідача повернуте позивачу, про що свідчить акт приймання - передачі майна № 31 від 10.12.2014 р. (том ІІ, а.с. 45, 56), 17.12.2014 р. позивач платіжним дорученням № 369 оплатив послуги по зберіганню майна в повному обсязі.

Таким чином, місцевий суд дійшов до правомірного висновку, що Договір зберігання № 50 від 16.01.2014 р. є виконаним, а відтак, в цій частині позову провадження по справі слід припинити в зв'язку з відсутністю предмету позову.

Оскільки, судом встановлено, що Договір зберігання № 50 від 16.01.2014 р. є виконаним, майно, яке було передане на зберігання відповідача повернуте позивачу, тому, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку, що провадження по справі за позовною вимогою повернути позивачу майно слід також припинити зв'язку з відсутністю предмету позову.

В цій частині, рішення місцевого господарського суду Позивачем не оспорюється, однак суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість рішення в цій частині відповідно до ст. 101 ГПК України.

В обґрунтування вимог, щодо надання доступу до приміщення, нарахування та стягнення штрафу, апелянт/позивач посилається на те, що 28.01.2014 р. за вих. №24-70-05-16/01/0688 Чернівецька митниця Міндоходів звернулася до власника товару ФОП ОСОБА_7 з листом, яким повідомила останнього про те, що 90-дений термін перебування його товару на складі митниці закінчився і що йому необхідно повідомити митницю про намір стосовно отримання товару.

З цією метою на виконання п.2.1.7. Договору зберігання № 50 від 16.01.2014 р. апелянт/позивач звернувся до Відповідача з листом від 18.02.2014 р. №24-70-05-16/01/1414 (том І, а.с. 25, 95) факсимільним та електронним зв'язком, з вимогою про надання доступу до приміщення для передачі у реалізацію швидкопсувного майна. Доказами отримання даного листа відповідачем є підтвердження факту отримання листа представниками відповідача в ході розгляду справи, а також електронне повідомлення митниці про отримання листа від 20.02.2014 р.

Так, апелянт зазначає, що в порушення п.2.1.7. та п.2.1.8. Договору № 50 Відповідач та його представники відмовились виконати умови Договору зберігання в частині повернення переданого на зберігання майна, яке находиться на зберіганні, про що свідчить акт від 21.02.2014 року (том І, а.с. 95/зворот), що 20.02.2014 р. листом № 24-70-03-02/01/1481 (том І, а.с. 98-106) митниця, повторно, вимагала з посиланням на пункти Договору 2.1.7 та 2.1.8. надати доступ до приміщення для передачі у реалізацію майна. Відповідач знову порушив взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: не надав доступу до приміщення та не повернув ОСОБА_10, тим самим порушив виконання п.2.17. та п. 2.1.8 Договору зберігання № 50 від 16.01.2014 р., що 08.04.2014 р. листом № 24-70-05-01/15/2819, Митниця, в черговий раз, звернулася до Відповідача з вимогою про надання доступу до складського приміщення для передачі у реалізацію швидкопсувного майна. Лист надісланий факсимільним зв'язком та отриманий Відповідачем 09.04.2014 р., що підтверджується самим Відповідачем у своєму листі від 09.04.2014 р. Із змісту листа відповідача слідує, що Відповідач просить відкласти передачу майна до моменту його повного одужання (том І, а.с. 108).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 11.02.2014 р. та 29.05.2014 р. (акт розпломбування складського приміщення від 11.02.2014 р. (том І, а.с. 94) та акт розпломбування складського приміщення від 29.05.2014 р. (том І, а.с. 138), які складені за участю працівників митниці та підписані ними, відповідачем надавався доступ позивачу до переданого на зберігання майна та можливість його повернути, проте, представники митниці лише оглянули товар, умови його зберігання та відмовилися забрати майно, опломбувавши приміщення складу (в першому випадку - 2-і пломби № 254, в другому - пломбою № 254), встановили, що передане на зберігання ФОП ОСОБА_11 м'ясо є в наявності, про що зазначено у цих актах, за що представники і розписались (том І, а.с. 94, 138).

З матеріалів справи не вбачається, місцевим судом не встановлено, Апелянтом до апеляційної заяви не подано належних та допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України про те, що відповідач перешкоджав, або вчиняв інші дії, що позбавило Митницю забрати майно.

Тим більше, як встановлено вище у цій постанові, оскільки, судом встановлено, що Договір зберігання № 50 від 16.01.2014 р. є виконаним, майно, яке було передане на зберігання відповідача повернуте позивачу, що свідчить акт приймання - передачі майна № 31 від 10.12.2014 р., 17.12.2014 р. позивач платіжним дорученням № 369 оплатив послуги по зберіганню майна в повному обсязі, відтак місцевий господарський суд прийшов до висновку, що провадження по справі за позовною вимогою повернути позивачу майно слід також припинити зв'язку з відсутністю предмету позову, і в цій частині судове рішення по даній справі апелянтом/позивачем не оспорюється, тому покликання Апелянта в апеляційній скарзі на переписку, є безпідставним.

В апеляційній скарзі Апелянт/позивач покликається на те, що «Суд першої інстанції рішенням від 27.07.2015 року в даній справі повністю звільнив ФОП ОСОБА_2 від відповідальності у вигляді штрафу за систематичне порушення ФОП ОСОБА_2 умов Договору зберігання від 16.01.2015 року в частині повернення майна, який відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України Відповідач повинен сплатити» (абзац 5-й, рядки 24-28 зверху, на сторінці 10 описової частини апеляційної скарги )(том ІІ, а.с. 206), однак такі твердження скаржника є необгрунтованими, оскільки Договір зберігання від 16.01.2015 року не був предметом спору у даній справі, місцевим господарським судом не досліджувався, а тому невиконання Відповідачем умов договору зберігання від 16.01.2015 року не може слугувати підставою для накладення штрафу відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України.

Відповідно до ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно з ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відтак, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що поклажодавцем неналежним чином виконувався свій обов'язок забрати майно від зберігача, а відтак відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм ч.4 ст.612, ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України.

Є надуманим покликання апелянта на те, що місцевий господарський суд не взяв до уваги положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, а саме щодо застосування розміру штрафу (абзац 6-й, рядки 29-33 зверху, на сторінці 10, описової частини апеляційної скарги )(том ІІ, а.с. 206), з огляду на таке.

Як вбачається з мотивувальної частини судового рішення, яке оспорюється, місцевий суд взяв до уваги приписи та положення ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України, та прийшов до висновку, що «Також суд приймає до уваги положення ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також приписи ч.3 ст.551 ЦК України», «Враховуючи викладене, в задоволені позову в частині зобов'язати ФОП ОСОБА_2 надати доступ працівникам митниці до приміщення в якому зберігається майно та стягнути з ФОП ОСОБА_2 штраф у сумі 133000,8 грн. слід відмовити».

Покликання апелянта в частині щодо незастосування місцевим господарським судом п. 3 ст. 83 ГПК України, яким передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, є безпідставним, оскільки право місцевого суду, на застосування п. 3 ст. 83 ГПК України не випливає із приписів та положень ст.3, ч.3 ст.509, ч.3 ст.551 ЦК України, а так як апелянт, вище за текстом апеляційної скарги, в абзаці 5-му (рядки 24-28 зверху на сторінці 10-й скарги ) пов'язує застосування п. 3 ст. 83 ГПК України із Договором зберігання від 16.01.2015 року, який не був предметом дослідження та спору у даній справі, відсутні підстави для зменшення розміру неустойки.

Не заслуговують на увагу суду доводи скаржника, що місцевим судом, при постановленні рішення у даній справі, не взято до уваги постанови Першотравневого районного суду м. Чернівців у справі № 725/3056/14-а, та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 р. відповідно до ст. 35 ГПК України. Як вбачається з матеріалів даної справи (том ІІ, а.с. 105-110, 111-113) зазначеними вище судами у рішеннях по справі № 725/3056/14-а надано правову оцінку фактам, на які покликається апелянт. Відповідно до статті 35 ГПК України преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійснені іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Інші доводи апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернівецької області від 27 липня 2015 р. у справі № 926/603/14 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 року у справі № 926/603/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

07.10.2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2015 р.