Постанова

від 18.07.2012 по справі 45/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2012 № 45/10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № б/н від 01.05.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 06.02.2012 року

у справі № 45/10 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудмаш-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»

про стягнення 1 883 818,52 грн.,-

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудмаш-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК» про стягнення заборгованості за договором № 05/08-08 від 05.08.2008 року у розмірі 1 883 818,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ В«БМКВ» зобов'язань за договором № 05/08-08 від 05.08.2008 року, яке полягає у неповній оплаті відповідачем суми коштів за поставлений позивачем товар - щебінь фракції 5х20.

У судовому засіданні 06.02.2012 року позивачу відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було відмовлено в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 457.372,21 грн. та три проценти річних у розмірі 143 672,11 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі № 45/10 позов задоволено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідно до договору № 05/08-08 від 05.08.2008 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 669 840,62 грн., однак позивачем зобов'язання по оплаті поставленого товару були виконані частково у розмірі 1 798 021,68 грн., у результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1 883 818,52 грн. Оскільки доказів погашення суми заборгованості у розмірі 1 883 818,52 грн. відповідачем надано не було, суд визнав за правомірне задоволення вказаної позовної вимоги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2012 року у справі № 45/10, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2012 року.

Відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представником відповідача було подано клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

13.06.2012 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано заяву про призначення почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 13.06.2012 року представник відповідача подану заяву про призначення почеркознавчої експертизи підтримав.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Таку ж вимогу вміщує і стаття 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Тому ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року №01-8/2651 В«Про деякі питання призначення судових експертизВ» ).

В абзацах 3 та 4 п. 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 11.11.1998 року №02-5/424 В«Про деякі питання практики призначення судових експертизВ» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 року №04-5/5) зазначено: судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначення відповідної судової експертизиВ» .

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів відхиляє клопотання ТОВ "БМК" про призначення у справі почеркознавчої експертизи, оскільки для встановлення фактичних даних по даній справі, що входять до предмету доказування непотрібні спеціальні знання, у справі наявна достатня кількість доказів для об'єктивного та всебічного вирішення спору по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року було задоволено клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору у справі № 45/10 на п'ятнадцять днів до 30.07.2012 року.

18.07.2012 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про витребування доказів, а саме заявки ТОВ «БМК» на поставку продукції, транспортні залізничні накладні на поставку продукції. Дане клопотання позивача колегією суддів відхилено, оскільки в матеріалах справи достатньо належних доказів для об'єктивного з'ясування обставин справи та надання їм належної оцінки.

18.07.2012 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні.

Розглянувши наведене клопотання відповідача, колегією суддів відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався, розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, таке відкладення призводить лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2012 року у справі № 45/10 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Представники позивача в судове засідання 18.07.2012 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК» у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2008 між ТОВ «Рудмаш-Сервіс» (далі продавець, позивач) та ТОВ «БМК» (далі покупець, відповідач) було укладено договір №05/08-08 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця щебінь гранітний, а останній зобов'язувався прийняти і оплатити його.

Моментом виникнення права власності на Продукцію у Покупця є момент отримання Продукції згідно доручення та розрахункових накладних. (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 банківських днів з моменту прибуття залізничних вагонів на станцію, зазначену в заявці, в розмірі 100% від вартості поставленої продукції.

Кожна партію Продукції Продавець супроводжує наступними документами : рахунок-фактура за відвантажену Продукцію; видаткову накладну; податкову накладну. (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 7.4 Даний Договір вступає в силу після підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2008 року з можливістю пролонгування.

Якщо за 20 діб до закінчення терміну дії даного Договору ні одна з Сторін письмово не сповістить іншу про припинення дії Договору, то останній вважається пролонгованим на один рік. (п. 7.5).

Сторонами договору № 05/08-08 у відповідності до п. 1.3 Договору було погоджено наступні специфікації у вигляді додатків: специфікація № 1 від 05.08.2008р. - щебінь фракції 20х40 у кількості 20 000 т., ціна за одиницю 61,25 грн., сума без ПДВ 1 225 000,00 грн.; специфікація № 2 від 01.09.2008р.- щебінь фракції 20х40 у кількості 20 000 т., ціна за одиницю 62,25 грн., сума без ПДВ 1 245 000,00 грн.; специфікація № 3 від 01.10.2008р. - щебінь фракції 20х40 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 65,25 грн., сума без ПДВ 652 500,00 грн.; специфікація № 4 - щебінь фракції 5х20 у кількості 5 000 т., ціна за одиницю 78,25 грн., сума без ПДВ 391 250,00 грн.; специфікація № 4 від 13.10.2008р.- щебінь фракції 20х40 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 65,25 грн., сума без ПДВ 652 500,00 грн.; специфікація № 5 від 05.08.2008р. - щебінь фракції 5х20 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 81,00 грн., щебінь фракції 20х40 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 65,00 грн., сума без ПДВ 1 460 000,00 грн.; специфікація № 6 від 17.11.2008р. - щебінь фракції 5х20 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 80,50 грн., щебінь фракції 20х40 у кількості 20 000 т., ціна за одиницю 64,00 грн., щебінь фракції 5х10 у кількості 5 000 т., ціна за одиницю 84,60 грн., сума без ПДВ 2 508 000,00 грн.; специфікація № 7 від 30.04.2009р. від 30.04.2009р. - щебінь фракції 20х40 у кількості 20 000 т., ціна за одиницю 55,25 грн., сума без ПДВ 1 105 000,00 грн.; специфікація № 8 від 17.11.2008р. - на станцію Бориспіль, Бровари щебінь фракції 5х20 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 75,00 грн., щебінь фракції 20х40 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 55,75 грн., сума без ПДВ 1 307 500,00 грн., на станцію Дарниця щебінь фракції 5х20 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 74,00 грн., щебінь фракції 20х40 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 54,00 грн., сума без ПДВ 1 280 000,00 грн., на станцію Петрівка щебінь фракції 5х20 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 75,00 грн., щебінь фракції 20х40 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 55,25 грн., сума без ПДВ 1 302 500,00 грн., на станцію Трипілля-Дніпровське щебінь фракції 5х20 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 78,00 грн., щебінь фракції 20х40 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 56,00 грн., сума без ПДВ 1 340 000,00 грн.; специфікація № 9 від 25.06.2009р. - щебінь фракції 20х40 у кількості 10 000 т., ціна за одиницю 51,00 грн., сума без ПДВ 612 000,00 грн.

На виконання договору поставки № 05/08-08 від 05 серпня 2008 року, укладеного між ТОВ «Рудмаш -Сервіс» та ТОВ «БМК» та специфікацій, передбачених умовами договору, № 1 від 05.08.2008 року, №2 від 01.09.2008 року, № 3 від 01.10.2008 року, № 4 від 13.10.2008 року, №5 від 20.10.2008 року, № 6 від 17.11.2008 року, № 7 від 30.04.2009 року, № 8 від 01.06.2009 року, у період з серпня 2008 року по березень місяць 2010 року позивач поставив відповідачу обумовлений накладними, товар на загальну суму 3 669 840,62 грн., в тому числі ПДВ - 616 662,26 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-00056 від 16.03.2010р. на суму 18 630, 00 грн., № РН-00055 від 16.03.2010р. на суму 19 429, 22 грн., № РН-00050 від 05.10.2009р. на суму 48 168, 00 грн., № РН-00049 від 05.10.2009 р. на суму 59 670, 00 грн., № РН-00048 від 05.09.2009р. на суму 46 656, 00 грн., № РН-00047 від 15.09.2009р. на суму 47 040, 00 грн., № РН-00046 від 15.09.2009р. на суму 45 879, 60 грн., № РН-00045 від 15.09.2009р. на суму 46 656, 00 грн., № РН-00042 від 11.08.2009р. на суму 46 144, 80 грн., № РН-00041 від 11.08.2009р. на суму 48 168, 00 грн., № РН-00040 від 10.08.2009р. на суму 44 064, 00 грн., № РН-00039 від 07.08.2009р. на суму 45 879, 60 грн., № РН-00038 від 31.07.2009р. на суму 46 294, 80 грн., № РН-00037 від 31.07.2009р. на суму 97 653, 60 грн., № РН-00036 від 13.07.2009р. на суму 97 653, 60 грн., № РН-00034 від 06.07.2009р. на суму 95 140, 50 грн., № РН-00033 від 06.07.2009р. на суму 46 094, 10 грн., № РН-00032 від 03.07.2009р. на суму 46 161, 00 грн., № РН-00031 від 03.07.2009р. на суму 42 350, 40 грн., № РН-00030 від 19.06.2009р. на суму 96 599, 10 грн., № РН-00029 від 19.06.2009р. на суму 92 736, 00 грн., № РН-00028 від 18.06.2009р. на суму 93 312, 00 грн., № РН-00027 від 15.06.2009р. на суму 99 166, 20 грн., № РН-00026 від 15.06.2009р. на суму 100 358, 40 грн., № РН-00024 від 12.05.2009р. на суму 95 273, 10 грн., № РН-00023 від 30.04.2009р. на суму 95 140, 50 грн., № РН-00021 від 24.12.2008р. на суму 109 593, 60 грн., № РН-00020 від 24.12.2008р. на суму 111 436, 80 грн., № РН-000019 від 16.12.2008р. на суму 108 672, 00 грн., № РН-000017 від 28.11.2008р. на суму 109 824, 00 грн., № РН-000015 від 17.11.2008р. на суму 121 303, 20 грн., № РН-000016 від 27.11.2008р. на суму 33 501, 60 грн., № РН-000014 від 17.11.2008р. на суму 124 848, 00 грн., № РН-000014 від 10.11.2008р. на суму 118 842, 00 грн., № РН-000012 від 10.11.2008р. на суму 119 232, 00 грн., № РН-000013 від 11.11.2008р. на суму 142 290, 00 грн., № РН-000010 від 29.10.2008р. на суму 111 930, 00 грн., № РН-000009 від 27.10.2008р. на суму 271 652, 40 грн., № РН-000008 від 15.10.2008р. на суму 129 643, 20 грн., № РН-000006 від 06.10.2008р. на суму 103 042, 80 грн., № РН-000005 від 22.09.2008р. на суму 187 870, 50 грн., № РН-000004 від 08.08.2008р. на суму 52 920, 00 грн., № РН-000003 від 05.08.2008р. на суму 52 920, 00 грн.

Вищенаведені видаткові накладні зі сторони відповідача підписані уповноваженими представниками, які на підставі довіреностей ЯПЖ № 847832 від 01.11.2008р., ЯПЖ № 847885 від 01.12.2008р., ЯПО № 649084 від 07.05.2009р.,ЯПО № 649050 від 01.07.2009р., ЯПВ № 735885 від 01.08.2009р., ЯПВ № 735934 від 14.09.2009р. уповноважені на отримання від ТОВ В«Рудмаш-Сервіс В»матеріальних цінностей - щебінь фракції 5х20. Строк дії вказаних довіреностей відповідає часовим межам відпуску відповідачу товарів за спірними видатковими накладними.

За наслідками поставки товарів ТОВ «Нудмаш-Сервіс» були виписані на користь ТОВ «БМКТ» податкові накладні: № 43 від 11.08.2009 року на суму 46 144, 80 грн. (ПДВ- 7 690,80 грн.), № 42 від 11.08.2009 року на суму 48 168,00 грн. (ПДВ- 8 028,00 грн.), № 41 від 10.08.2009 року на суму 44 064,00 грн. (ПДВ- 7 344,00 грн.), № 40 від 07.08.2009 року на суму 45 879,60 грн. (ПДВ- 7 646,60 грн.), № 39 від 31.07.2009 року на суму 46 294,80 грн. (ПДВ- 7 715,80 грн.), № 38 від 31.07.2009 року на суму 97 653,60 грн. (ПДВ- 16 275,86 грн.), № 37 від 13.07.2009 року на суму 97 653,60 грн. (ПДВ- 16 275,86 грн.), № 35 від 06.07.2009 року на суму 95 140,50 грн. (ПДВ- 15 856,75 грн.), № 34 від 06.07.2009 року на суму 46 094,10 грн. (ПДВ- 7 682,35 грн.), № 33 від 03.07.2009 року на суму 46 161,00 грн. (ПДВ- 7 693,50 грн.), № 33 від 03.07.2009 року на суму 46 161,00 грн. (ПДВ- 7 693,50 грн.), № 32 від 03.07.2009 року на суму 42 350,40 грн. (ПДВ- 7 058,40 грн.), № 30 від 19.06.2009 року на суму 96 559,10 грн. (ПДВ- 16 099,85 грн.), № 29 від 19.06.2009 року на суму 92 736,00 грн. (ПДВ- 15 456,00 грн.), № 28 від 18.06.2009 року на суму 93 312,00 грн. (ПДВ- 15 552,00 грн.), № 27 від 15.06.2009 року на суму 99 166,20 грн. (ПДВ- 16 527,70 грн.), № 26 від 15.06.2009 року на суму 100 358,40 грн. (ПДВ- 16 726,40 грн.), № 24 від 12.05.2009 року на суму 95 273,10 грн. (ПДВ- 15 878,85 грн.), № 23 від 30.04.2009 року на суму 95 140,50 грн. (ПДВ- 15 856,75 грн.), № 21 від 24.12.2008 року на суму 109 593,60 грн. (ПДВ- 18 265,60 грн.), № 20 від 24.12.2008 року на суму 111 436,80 грн. (ПДВ- 18 572,80 грн.), № 18 від 16.12.2008 року на суму 108 672,00 грн. (ПДВ- 18 112,00 грн.), № 17 від 28.11.2008 року на суму 109 824,00 грн. (ПДВ- 18 304,00 грн.), № 15 від 17.11.2008 року на суму 121 303,00 грн. (ПДВ- 20 217,20 грн.), № 16 від 27.11.2008 року на суму 33 501,60 грн. (ПДВ- 5 583,60 грн.), № 14 від 17.11.2008 року на суму 124 848,00 грн. (ПДВ- 20 808,00 грн.), № 11 від 10.11.2008 року на суму 118 842,00 грн. (ПДВ- 19 807,00 грн.), № 12 від 10.11.2008 року на суму 119 232,00 грн. (ПДВ- 19 872,00 грн.), № 13 від 11.11.2008 року на суму 142 290,00 грн. (ПДВ- 23 715,00 грн.), № 10 від 29.10.2008 року на суму 111 930,00 грн. (ПДВ- 18 655,00 грн.), № 9 від 27.10.2008 року на суму 271 652,40 грн. (ПДВ- 42 275,40 грн.), № 8 від 15.10.2008 року на суму 129 643,20 грн. (ПДВ- 21 607,20 грн.), № 6 від 06.10.2008 року на суму 103 042,80 грн. (ПДВ- 17 173,80 грн.), № 5 від 22.09.2008 року на суму 187 870,50 грн. (ПДВ- 31 311,75 грн.), № 4 від 08.08.2008 року на суму 52 920,00 грн. (ПДВ- 8 820,00 грн.), № 3 від 05.08.2008 року на суму 52 920,00 грн. (ПДВ- 8 820,00 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи за поставлену продукцію на загальну суму 3 669 840,62 грн., ТОВ «БМК» сплатив лише частину у розмірі 1 798 021,68 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 27.10.2008 року по 05.11.2010 року.

Згідно акту звірки № 4 станом на 31.07.2010, підписаного сторонами спору з прикладенням круглої печатки, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1.883.818,52 грн.

Позивачем з метою врегулювання даного спору в досудовому порядку було надіслано на адресу відповідача претензію № 58 від 21.10.2011 року, проте відповіді не неї позивач не отримав, боргові зобов'язання у розмірі 1 883 818,52 грн. на момент звернення до суду залишилися не виконаними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцю у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір поставки № 05/08-08 від 05.08.2008 року предметом, якого являється постачання продукції - щебінь гранітний у відповідності з ДСТУ Б.В 2,7-7,5-98.

Позивачем на виконання умов договору поставки № 05/08-08 від 05.08.2008року поставлено відповідачу товар, зокрема, на суму 3 669 840,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318 (далі - Інструкція) бланки довіреностей є документами суворої звітності.

Відповідно до п. 6 Інструкції, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку (п. 9 Інструкції).

Відповідно до п. 10 Інструкції особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

В матеріалах справи наявні довіреності ЯПЖ № 847832 від 01.11.2008р., ЯПЖ № 847885 від 01.12.2008р., ЯПО № 649084 від 07.05.2009р.,ЯПО № 649050 від 01.07.2009р., ЯПВ № 735885 від 01.08.2009р., ЯПВ № 735934 від 14.09.2009р., якими уповноважено представників відповідача на отримання від ТОВ В«Рудмаш-Сервіс В»матеріальних цінностей - щебінь різноманітних фракцій, на підставі яких представниками відповідача було підписано видаткові накладні, при цьому суд зазначає що даний факт стороною відповідача не спростовується, відомостей про анулювання чи відкликання вказаних довіреностей відповідачем не надано.

Посилання відповідача на необхідність доведення позивачем факту поставки обумовленого договором №05/08-08 від 05.08.2008р. товару, шляхом обов'язкового надання суду письмових заявок на отримання товару та завірених залізничних накладних, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до умов п. 1.4 Договору №05/08-08 від 05.08.2008р. моментом виникнення права власності на продукцію у покупця є момент отримання продукції згідно доручення та розрахункових накладних.

В матеріалах справи містяться належним чином завірені копії видаткових накладних якими підтверджується постачання відповідачу товару на загальну суму 3 669 840,62 грн. відповідно до укладеного договору поставки № 05/08-08 від 05 серпня 2008 року та специфікацій, передбачених умовами договору, № 1 від 05.08.2008 року, №2 від 01.09.2008 року, № 3 від 01.10.2008 року, № 4 від 13.10.2008 року, №5 від 20.10.2008 року, № 6 від 17.11.2008 року, № 7 від 30.04.2009 року, № 8 від 01.06.2009 року,

При цьому факт поставки вказаної продукції відповідно до пояснень представника відповідача не заперечується, проте заперечується саме приналежність поставки вказаного товару договору поставки № 05/08-08 від 05.08.2008 року.

Крім того згідно п. 3.7 Договору кожну партію продукції продавець супроводжує наступними документами: рахунок-фактура за відвантажену Продукцію; видаткова накладна; податкова накладна.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був ОСОБА_3 України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

ОСОБА_3 втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період з 2008 року по грудень 2010 року.

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами вважати поставку товарів фактично здійсненою ТОВ «Рудмаш-сервіс» на користь ТОВ «БМК» є наявність податкових накладних оформлених належним чином, які засвідчують доконаний факт поставки товарів та право отримувача товарів на формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.2 Закону України про податок на додану вартість податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинних на момент оформлення податкових накладних, складених до 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження виникнення права ТОВ «БМК» на формування податкового кредиту у відповідні звітні періоди та реальність проведення операції з постачання товару обумовленого договором №.05/08-08 від 05.08.2008р.

Щодо посилання відповідача на необґрунтованість висновку суду стосовно належності видаткових накладних на підтвердження факту отримання відповідачем продукції за договором № 05/08-08 від 05.08.2008р. за відсутності на таких накладних посилання на продукцію, обумовлену родовими ознаками, які визначені п. 1.2 Договору поставки, а саме: щебінь гранітний у відповідності до ДСТУ Б.В 2.7-75-98, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 Договору поставки перелік та асортимент Продукції визначається згідно письмовим заявка покупця. Кількість і вартість Продукції встановлюється Сторонами окремо на кожну партію Продукції і вказується у супроводжуючих документах та Специфікаціях, які оформлюються додатками до даного Договору та являються його невід'ємними частинами.

Згідно п. 4.9. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 16 грудня 2002 р. N 199, щебінь для будівельних робіт виготовляють із вивержених, метаморфічних і осадових порід шляхом їх подрібнення і використовують для всіх видів будівельних робіт (щебінь для різних бетонів, баластового шару залізничних шляхів, будівництва автомобільних доріг тощо).

Вимоги до фізико-механічних властивостей і петрографічного складу щебеню регламентуються ДСТУ Б В.2.7-75-98, згідно з яким у залежності від величини щебінь поділяється на основні фракції: 5 - 10 мм; 10 - 20 мм; 20 - 40 мм; 40 - 80 (70) мм. Цим стандартом також передбачені вимоги до міцності, морозостійкості, стираності, умісту пилоподібних та глинистих часток, шкідливих домішок, зерен пластинчастої і голчастої форми, умісту зерен слабких порід, умісту природних радіонуклідів.

У відповідності до змісту специфікацій досліджених судом, відповідачу постачався щебінь гранітний фракції 20х40, 5х20, 5х10, а отже враховуючи що у п. 1.3 договору визначено, що щебінь має відповідати державним стандартам ДСТУ Б В.2.7-75-98, то згідно положень Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю, поставлений щебінь повністю відповідає державним стандартам зазначеним в умовах договору.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку ( Мінфін, наказ №88 від 24.05.95 та Мінюст 05.06.95 №168/704), первинні документи на паперових носіях інформації для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити посад, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції.

Частиною 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку ( Мінфін, наказ №88 від 24.05.95 та Мінюст 05.06.95 №168/704) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якими визначено основні реквізити первинних бухгалтерських документів, відсутня вказівка на обов'язковість зазначення державного стандарту відповідності товару який підлягає поставці в накладній на відпуск матеріальних цінностей, яка в силу статті 1 цього Закону є первинним бухгалтерським документом, що фіксує факт здійснення господарської операції.

Посилання відповідача на ч. 3 ст. 267 Господарського процесуального кодексу, як на обставину закінчення дії договору поставки 31.12.2008 року за відсутності погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору, яка свідчить про недоведеність факту заборгованості відповідача на суму 1 883 818,52 грн. саме за договором поставки № 05/08/2008р., суд не приймає до уваги.

Згідно ч. 1-3 ст. 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

Відповідно до п. 7.4 Даний Договір вступає в силу після підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2008 року з можливістю пролонгування.

Якщо за 20 діб до закінчення терміну дії даного Договору ні одна з Сторін письмово не сповістить іншу про припинення дії Договору, то останній вважається пролонгованим на один рік. (п. 7.5).

Даний договір першочергово був укладений на строк менший за 1 рік, при цьому за мовчазною згодою сторін був автоматично пролонгований на один рік.

За своєю природою пролонгація договору означає продовження існування договірних правовідносин на умовах визначених у попередній редакції договору, якщо інше не передбачено самими умовами договору або законодавством.

Положення ст. 267 Господарського кодексу України, пов'язують довгостроковість договору саме з умовою визначення строку дії договору більшим ніж 1 рік у момент укладання договору, а отже короткостроковий договір пролонгований на один рік за наслідками закінчення його дії не відноситься до довгострокових договорів.

Тобто в даному випадку застосування норм ч. 3 ст. 267 Господарського кодексу України до короткострокового договору поставки № ДГ-05/08-08 від 05.08.2008 року є недоцільним.

Крім того, як встановлено судом у видаткових та податкових накладних сторонами умовою поставки визначено Договір № ДГ-05/08-08 від 05.08.2008 року.

Відповідачем не було надано суду відповідних доказів на підтвердження існування інших домовленостей між сторонами стосовно постачання щебеню гранітного у різноманітних варіаціях, а отже колегія суддів вважає доведеним факт існування заборгованості відповідача у розмірі 1 883 818,52 грн. за договором поставки № ДГ-05/08-08 від 05.08.2008 року.

Відповідно до п. 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката до 40 000,00 грн.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2012 року по справі № 45/10 залишити без змін.

Матеріали справи № 45/10 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

ОСОБА_1