Постанова

від 25.05.2015 по справі 814/811/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

25.05.2015 р. Справа № 814/811/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Дочірнього підприємства «Агро-Коблево» (вул. Одеська, 6, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453)

до відповідача: Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Шкрептієнка, 27, м. Очаків, Миколаївська область, 57508)

третя особа: Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Лорд» (пр. Г.Сталінграду, 4-Б, м. Миколаїв, 54025)

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 № НОМЕР_1,

в с т а н о в и в:

Позивач, Дочірнє підприємство «Агро-Коблево», звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Очаківська ОДПІ) № НОМЕР_1 від 15.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог ДП «Агро-Коблево» зазначає, що Очаківською ОДПІ неправильно визначино суму грошових зобов'язань у податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_1 від 15.12.2014 року з податку на додану вартість (далі - ПДВ )з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), збільшивши його на загальну суму 352 195,50 грн., отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує та зазначає, зміст первинних документів, відображених в бухгалтерському обліку позивача, не відповідає суті проведених господарських операцій. Згідно наданих до перевірки документів не можливо з'ясувати рух товару. Оскаржене податкове повідомлення-рішення є законним, та скасуванню не підлягає (т. 2 арк. спр. 35 - 36).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача позов н визнала, вимоги ДП «Агро-Коблево» щодо скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.12.2014 року підтримала (т. 2 арк. спр. 78 - 80).

Представники позивача та третьої особи надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т. 2 арк. спр. 74, 75). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 КАС України.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 10.11.2014 року по 14.11.2014 року спеціалістами Очаківської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Агро-Клблево» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, встановлення факту існування фінансово-господарських взаємовідносин з ПП ВКФ «Лорд» (код ЄДРПОУ 35638678) за період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року.

За результатами перевірку було оформлено Акт № 172/220/32056819 від 21.11.2014 року (далі - Акт перевірки, т. 1 арк. спр. 18 - 58), у висновках якого встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за операціями, що роведені на підставі нікчемного правочину і не створюють юридичних наслідків у сумі 234 797,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.12.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 234 797,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 117 398,50 грн. (т. 1 арк. спр. 59).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено та матеріалами справи впідтверджено, що між позивачем та ПП ВКФ «Лорд» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 201112, відповідно до умов якого постачальник (ПП ВКФ «Лорд») зобов'язується передати у власність покупця (ДП «Агро-Коблево») нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти ці нафтопродукти (далі - продукцію) та повністю оплатити їх вартість на умовах та впродовж строку дії договору (т. 1 арк. спр. 83 - 86). Загальна кількість, асортимент, одиниці вимірювання, вартість одиниці вимірювання та загальна вартість продукції визначалось сторонами у договору у Специфікціях (т. 1 арк. спр. 88 - 105).

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було придбано у ПП ВКФ «Лорд» продукцію, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000043 від 22.11.2014 року, № РН-0000044 від 22.11.2014 року, № РН0000002 від 15.01.2013 року, № РН-0000012 від 06.02.2013 року, № РН-0000062 від 13.03.2013 року, № РН-0000111 від 12.04.2013 року, № РН-0000155 від 17.05.2013 року, № РН-0000160 від 18.05.2013 року, № РН-0000204 від 27.06.2013 року, № РН-0000245 від 11.07.2013 року, № РН-0000221 від 11.07.2013 року, № РН-0000265 від 06.08.2013 року, № РН-0000272 від 07.08.2013 року, № РН-0000313 від 26.08.2013 року, № РН-0000311 від 03.09.2013 року, № РН-0000312 від 03.09.2013 року, № РН-0000319 від 05.09.2013 року, № РН-0000353 від 08.10.2013 року, № РН-0000403 від 09.11.2013 року, № РН-0000442 від 27.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 148 - 167).

Контрагентом позивача було виписано податкові накладні № 43 від 22.11.2012 року, № 44 від 22.11.2012 року, № 2 від 15.01.2013року, № 13 від 06.02.2013року, № 68 від 13.03.2013 року, № 116 від 12.04.2013 року, № 161 від 17.05.2013 року, № 164 від 18.05.2013 року, № 214 від 27.06.2013 року, № 36 від 11.07.2013 року, № 13 від 11.07.2013 року, № 7 від 06.08.2013 року, № 50 від 07.08.2013 року, № 51 від 26.08.2013 року, № 3 від 03.09.2013 року, № 4 від 03.09.2013 року, № 10 від 05.09.2013 року, № 10 від 08.10.2013 року, № 8 від 09.11.2013 року, № 18 від 27.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 168 - 187).

Розрахунки за отриманий товар позивачем проведено на підставі платіжних доручень (т. 1 арк. спр. 107 - 127).

Поставка продукції здійснювалась найманим транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 271213/1 від 27.12.2013 року, № 091113 від 09.11.2013 року № 081013/1 від 08.10.2013 року, № 050913/4 від 05.09.2013 року, № 030913/3 від 03.09.2013 року, № 260813/5 від 28.08.2013 року, № 070813/7 від 07.08.2013 року, № 060813/2 від 06.08.2013 року, № 110713/2 від 11.07.2013 року, № 270613/4 від 27.06.2013 року, № 270613/1 від 27.06.2013 року, № 180513 від 18.05.2013 року, № 170513 від 17.05.2013 року, № 120413 від 12.04.2013 року, № 130313 від 13.03.2013 року, № 060213 від 06.02.2013 року, № 150113/1 від 15.01.2013 року, № 150113 від 15.01.2012 року, № 221112/2 від 22.11.2012 року, № 221112/3 від 22.11.2012 року (т. 1 арк. спр. 128 - 147).

Наявність у товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) дефекту форми, тобто оформлення ТТН з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України. Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 pоку № 281/171/578/155, а саме - відсутність у ТТН: зазначення до якого подорожнього листа вони складені; інформації щодо виду перевезень, дати виїзду та прибуття до вантажоодержувача; у графі «Найменування, марка, вид нафтопродукту» зазначено лише «Диз.паливо», та не вказано марку і найменування; в графі «Об'єм нафтопродукту» об'єм наведений в літрах замість дм. куб; в графах «Метод визначення маси», «Густина нафтопродукту», «температура нафтопродукту» не наведено інформації; відсутня інформація щодо виданої довіреності. З чого відповідачем було зроблено висновок, що за даними вказаних ТТН не можливо з'ясувати марку, вид та фактичну масу придбаних у ПП ВКФ «Лорд».

Кожна з вказаних ТТН містить номер, дату, зазначення автопідприємства, замовника та вантажоодержувача, пункт навантаження, відомості про транспортний засіб, причіп, водія, пункт розвантаження. З даних ТТН вбачається, що перевезення дизельного пального здійснювалось перевізником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ТТН містять відомості про найменування марки нафтопродуктів, об'єм, підписи та прізвища осіб, які відпустили вантаж, водія, що прийняв вантаж, особи, яка вантаж одержала, а також інформацію про видаткову накладну на поставку товару.

Надані до перевірки ТТН відповідають встановленій формі та містять відомості про вантаж, що описано вище, та підтверджують постачання нафтопродуктів. При цьому, окремі незаповнені графи (рядки) зумовлені виключно людським фактором і не дають підстав вважати, що господарська операція не відбулася чи відбулася з порушенням, оскільки відсутність зазначеної вище інформації не впливає на стан конкретних активів та зобов'язань платника податку.

Одночасно з цим, в основу висновків основного Акту перевірки, який слугував підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, відповідач поклав дані іншого акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 244/14-03-22-08/35638678 від 27.03.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ВКФ «ЛОРД», яким встановлено відсутність реальності вчинення господарських операцій між ПП ВКФ «Лорд» та його постачальниками, ПФ «АСТЕР» за листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень 2013 року, ПП ВТФ «ТАБ» за лютий 2013 року, ТОВ «НАФТО-СЕРВІС ПЛЮС» за жовтень 2013 року, ТОВ «КОНЄТАНТА-ІМПЕКЄ» за жовтень 2013 року, контрагентами-постачальниками ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТ-ПЛЮС», ТОВ «ВЕЄТТРАНЄОЙЛ» за період травень-серпень 2013 року та контрагентами-покупцями від 31.10.2013 року.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Крім того, згідно довідки статистики, основний вид діяльності позивача - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування винограду; допоміжна діяльність у рослинництві. Тобто, основний вид господарської діяльності ДП «Агро-Коблево» є ведення сільського господарства, зокрема вирощування зернових культур, винограду, та їх обробіток, що передбачає постійне використання відповідної сільськогосподарської техніки. Більша частина зазначених сільськогосподарських робіт здійснюється за допомогою власної механізованої с/г техніки та машин, які наявні у підприємства на праві власності (т. 1 арк. спр. 188 - 231, т. 2 арк. спр. 1 - 8).

Уся сільськогосподарська техніка працює на дизельному паливі, яке й було предметом поставок до ДП «Агро-Коблево» від ПП ВКФ «Лорд». Фактично, без постійних закупівель палива, здійснення господарської діяльності позивача було б неможливим. Наведене свідчить, що господарські операції з придбання дизельного палива є реальною, так як є невід'ємною частиною основного виду діяльності ДП «Агро-Коблево» з вирощування та обробки сільськогосподарських культур.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 128, 158, 161 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 15.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання Дочірньому підприємству «Агро-Коблево» з податку на додану вартість на загальну суму 352 195,50 грн., в тому числі 234 797,00 грн. за основним платежем та 117 398,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Повернути Дочірньому підприємству «Агро-Коблево» (код ЄДРПОУ 32056819) судовий збір у розмірі 487,20 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 92 від 02.03.2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих