Ухвала

від 21.10.2015 по справі 814/811/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/811/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Агро-Коблево" до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, за участю третьої особи - Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Лорд" про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення від 15.12.2014 року № 0000682200. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що воно прийнято з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про його скасування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.11.2014 року по 14.11.2014 року спеціалістами Очаківської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Агро-Клблево» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, встановлення факту існування фінансово-господарських взаємовідносин з ПП ВКФ «Лорд» (код ЄДРПОУ 35638678) за період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року.

За результатами перевірку було оформлено Акт № 172/220/32056819 від 21.11.2014 року (далі Акт перевірки, т. 1 арк. спр. 18 - 50), у висновках якого встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину і не створюють юридичних наслідків у сумі 234 797,00 грн., в тому числі за лютий місяць 2013 року в сумі 32350 грн., за березень місяць 2013 року в сумі 15482 грн., за квітень місяць 2013 року в сумі 38782 грн., за червень місяць 2013 року в сумі 42883 грн., за липень місяць 2013 року в сумі 28667 грн., за серпень місяць 2013 року в сумі 35000 грн., за жовтень місяць 2013 року в сумі 41633 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 року № 0000682200, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 234 797,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 117 398,50 грн. (т. 1 арк. спр. 59).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішення позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання його нечинним та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, положеннями ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 листопада 2012 р. між ПП ВКФ «Лорд» (в подальшому - «Постачальник») та ДП «Агро-Коблево» (в подальшому - «Покупець») було укладено договір поставки нафтопродуктів № 201112, відповідно до умов якого постачальник (ПП ВКФ «Лорд») зобов`язується передати у власність покупця (ДП «Агро-Коблево») нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти ці нафтопродукти (далі - продукцію) та повністю оплатити їх вартість на умовах та впродовж строку дії Договору (т. 1 арк. спр. 83 - 86). Загальна кількість, асортимент, одиниця вимірювання, вартість одиниці вимірювання та загальна вартість продукції визначається сторонами у Специфікаціях, які являються додатками до Договору і складають його невід`ємну частину (т. 1 арк. спр. 88 - 105).

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було придбано у ПП ВКФ «Лорд» продукцію, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000043 від 22.11.2014 року, № РН-0000044 від 22.11.2014 року, № РН0000002 від 15.01.2013 року, № РН-0000012 від 06.02.2013 року, № РН-0000062 від 13.03.2013 року, № РН-0000111 від 12.04.2013 року, № РН-0000155 від 17.05.2013 року, № РН-0000160 від 18.05.2013 року, № РН-0000204 від 27.06.2013 року, № РН-0000245 від 11.07.2013 року, № РН-0000221 від 11.07.2013 року, № РН-0000265 від 06.08.2013 року, № РН-0000272 від 07.08.2013 року, № РН-0000313 від 26.08.2013 року, № РН-0000311 від 03.09.2013 року, № РН-0000312 від 03.09.2013 року, № РН-0000319 від 05.09.2013 року, № РН-0000353 від 08.10.2013 року, № РН-0000403 від 09.11.2013 року, № РН-0000442 від 27.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 148 - 167).

Контрагентом позивача було виписано податкові накладні № 43 від 22.11.2012 року, № 44 від 22.11.2012 року, № 2 від 15.01.2013року, № 13 від 06.02.2013року, № 68 від 13.03.2013 року, № 116 від 12.04.2013 року, № 161 від 17.05.2013 року, № 164 від 18.05.2013 року, № 214 від 27.06.2013 року, № 36 від 11.07.2013 року, № 13 від 11.07.2013 року, № 7 від 06.08.2013 року, № 50 від 07.08.2013 року, № 51 від 26.08.2013 року, № 3 від 03.09.2013 року, № 4 від 03.09.2013 року, № 10 від 05.09.2013 року, № 10 від 08.10.2013 року, № 8 від 09.11.2013 року, № 18 від 27.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 168 - 187).

Розрахунки за отриманий товар позивачем проведено на підставі платіжних доручень (т. 1 арк. спр. 106 - 127).

Поставка продукції здійснювалась найманим транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 271213/1 від 27.12.2013 року, № 091113 від 09.11.2013 року № 081013/1 від 08.10.2013 року, № 050913/4 від 05.09.2013 року, № 030913/3 від 03.09.2013 року, № 260813/5 від 28.08.2013 року, № 070813/7 від 07.08.2013 року, № 060813/2 від 06.08.2013 року, № 110713/2 від 11.07.2013 року, № 270613/4 від 27.06.2013 року, № 270613/1 від 27.06.2013 року, № 180513 від 18.05.2013 року, № 170513 від 17.05.2013 року, № 120413 від 12.04.2013 року, № 130313 від 13.03.2013 року, № 060213 від 06.02.2013 року, № 150113/1 від 15.01.2013 року, № 150113 від 15.01.2012 року, № 221112/2 від 22.11.2012 року, № 221112/3 від 22.11.2012 року (т. 1 арк. спр. 128 - 147).

Отже, первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеним в акті перевірки контрагентом.

Крім того, судом встановлено, що висновок відповідача про наявність у товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) дефекту форми, тобто оформлення ТТН з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 pоку № 281/171/578/155, а саме - відсутність у ТТН: зазначення до якого подорожнього листа вони складені; інформації щодо виду перевезень, дати виїзду та прибуття до вантажоодержувача; у графі «Найменування, марка, вид нафтопродукту» зазначено лише «Диз.паливо», та не вказано марку і найменування; в графі «Об'єм нафтопродукту» об'єм наведений в літрах замість дм. куб; в графах «Метод визначення маси», «Густина нафтопродукту», «температура нафтопродукту» не наведено інформації; відсутня інформація щодо виданої довіреності не відповідають дійсності, оскільки, як встановлено судом першої інстанції кожна з вказаних ТТН містить номер, дату, зазначення автопідприємства, замовника та вантажоодержувача, пункт навантаження, відомості про транспортний засіб, причіп, водія, пункт розвантаження. З даних ТТН вбачається, що перевезення дизельного пального здійснювалось перевізником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ТТН містять відомості про найменування марки нафтопродуктів, об`єм, підписи та прізвища осіб, які відпустили вантаж, водія, що прийняв вантаж, особи, яка вантаж одержала, а також інформацію про видаткову накладну на поставку товару.

Надані до перевірки ТТН відповідають встановленій формі та містять відомості про вантаж, що описано вище, та підтверджують постачання нафтопродуктів. При цьому, окремі незаповнені графи (рядки) зумовлені виключно людським фактором і не дають підстав вважати, що господарська операція не відбулася чи відбулася з порушенням, оскільки відсутність зазначеної вище інформації не впливає на стан конкретних активів та зобов`язань платника податку.

Одночасно з цим, в основу висновків основного Акту перевірки, який слугував підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, відповідач поклав дані іншого акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 244/14-03-22-08/35638678 від 27.03.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ВКФ «ЛОРД», яким встановлено відсутність реальності вчинення господарських операцій між ПП ВКФ «Лорд» та його постачальниками, ПФ «АСТЕР» за листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень 2013 року, ПП ВТФ «ТАБ» за лютий 2013 року, ТОВ «НАФТО-СЕРВІС ПЛЮС» за жовтень 2013 року, ТОВ «КОНЄТАНТА-ІМПЕКЄ» за жовтень 2013 року, контрагентами-постачальниками ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАРКЕТ-ПЛЮС», ТОВ «ВЕЄТТРАНЄОЙЛ» за період травень-серпень 2013 року та контрагентами-покупцями від 31.10.2013 року.

Слід також зазначити, що висновки податкового органу порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки статистики, основний вид діяльності позивача вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування винограду; допоміжна діяльність у рослинництві. Тобто, основний вид господарської діяльності ДП «Агро-Коблево» є ведення сільського господарства, зокрема вирощування зернових культур, винограду, та їх обробіток, що передбачає постійне використання відповідної сільськогосподарської техніки. Більша частина зазначених сільськогосподарських робіт здійснюється за допомогою власної механізованої с/г техніки та машин, які наявні у підприємства на праві власності (т. 1 арк. спр. 188 - 231, т. 2 арк. спр. 1 - 8).

Уся сільськогосподарська техніка працює на дизельному паливі, яке й було предметом поставок до ДП «Агро-Коблево» від ПП ВКФ «Лорд». Фактично, без постійних закупівель палива, здійснення господарської діяльності позивача було б неможливим. Наведене свідчить, що господарські операції з придбання дизельного палива є реальними, так як являються невід`ємною частиною основного виду діяльності ДП «Агро-Коблево» з вирощування та обробки сільськогосподарських культур.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, тому позовні вимоги Дочірнього підприємства "Агро-Коблево" підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик