Постанова

від 19.03.2015 по справі 814/3814/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

19.03.2015 р. Справа № 814/3814/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

адміністративним позовом: Приватного підприємства «БК «АНТАРЕС» (вул. Морехідна, 2-А, оф. 103, м. Миколаїв, 54038)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Г.Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029)

про: визнання протиправними дій відповідача; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 року № НОМЕР_1,

в с т а н о в и в:

Позивач, ПП «БК «АНТАРЕС», звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) про:

- визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області з призначення на 16-22.09.2014 року, та проведення перевірки Приватного підприємства «БК «АНТАРЕС»;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.11.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємтсва «БК «АНТАРЕС» з податку на додану вартість у сумі 40 379,00 грн. та 10 094,75,00 грн. штрафу (загалом 50 473,75 грн.), що затверджене ДПІ у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області;

- заборону органам Міндоходів і зборів України використовувати отриману в результаті проведення перевірки та зазначену у Акті ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 29.09.2014 року № 2326/14-04-22- 02/36796398 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» інформацію та висновки, як доказ порушення податкового законодавства Приватним підприємством «БК «АНТАРЕС» та його контрагентами.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначає, що призначення перевірки, процедура її проведення, Акт перевірки, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.11.2014 року є незаконними, та такими, що не повинні нести негативні наслідки для позивача.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності з чинним законодавством, є законними і скасуванню не підлягає (арк. спр. 125 - 128).

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 258). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

У період з 16.09.2014 року по 22.09.2014 року інспекторами Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «БК «АНТАРЕС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38450558) за квітень - червень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 2326/14-04-22-02/36796308 від 29.09.2014 року (арк. спр. 19 - 41; далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «БК «АНТАРЕС» було занижено податок на додану вартість всього у сумі 40 379,00 грн., у т.ч. за квітень 2014 року у сумі 4 542,00 грн., за травень 2014 року у сумі 32 854,00 грн., за червень 2014 року у сумі 2 983,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ було оформлено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.11.2014 року, відповідно до якого ПП «БК «АНТАРЕС» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 379,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 094,75 грн. (арк. спр. 15).

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до адміністративного суду.

Приймаючи рішення по справі, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону (п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема,суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у перевіряє мий період між ПП «БК «АНТАРЕС» (замовник) та ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС» (виконавець) були укладені договори на виконання робіт № 10/04 від 10.04.2014 року (арк. спр. 63 - 64), № 23/04 від 23.04.2014 року (арк. спр. 65 - 66), № 24/04 від 24.04.2014 року (арк. спр. 67 - 68), № 28/04 віл 28.04.2014 року (арк. спр. 69 - 70), № 30/04 від 30.04.2014 року (арк. спр. 71 - 72), № 05/05 від 05.05.2014 року (арк. спр. 73 - 74), № 06/05 від 06.05.2014 року (арк. спр. 75 - 76), № 07/05 від 07.05.2014 року (арк. спр. 77 - 78), № 20/05 від 20.05.2014 року (арк. спр. 79 - 80), № 23/05 від 23.05.2014 року (арк. спр. 81 - 82), згідно до умов кожного із яких виконавець зобов'язувався виконати роботи на об'єктах за відповідними адресами, згідно до переліку.

Оплата за договорами здійснювалась у безготівковій формі (арк. спр. 113 - 114), заборгованість відсутня. Факт виконання робіт підтверджений актами про приймання виконаних робіт № 279 від 16.05.2014 року, № 282 від 16.05.2014 року, № 281 від 16.05.2014 року, № 280 від 16.05.2014 року, № 444 від 20.06.2014 року, № 320 від 30.05.2014 року, № 289 від 19.05.2014 року, № 288 від 19.05.2014 року, № 287 від 19.05.2014 року, № 193 від 30.04.2014 року та № 192 від 10.04.2014 року (арк. спр. 83 - 93).

Позивачем було оформлено податкові накладні № 190 від 20.06.2014 року, № 110 від 16.05.2014 року, № 111 від 16.05.2014 року, № 112 від 16.05.2014 року, № 113 від 16.05.2014 року, № 139 від 19.05.2014 року, № 140 від 19.05.2014 року, № 141 від 19.05.2014 року, № 162 від 30.05.2014 року, № 80 від 10.04.2014 року, № 239 від 30.04.2014 року на загальну суму 242 271,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 40 378,51 грн. (арк. спр. 94 - 104).

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між ПП «БК «АНТАРЕС» та ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС» і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Спеціалістами ДПІ у Акті перевірки зроблений висновок про нереальність господарських операцій позивача з ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС», які визначені договорами про виконання робіт.

Підставою для здійснення такого висновку став Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.08.2014 р. № 801/26-55-22-1/38450558 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ХИГВБУДТРАНС-СЕРВІС» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за травень 2014 р.», відповідно до якого стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача та заборони відповідачу використовувати інформацію та висновки Акту перевірки, як доказ порушення податкового законодавства позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Перевірки та звірки, як вказано у пп. 62.1.2 та 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, є способами здійснення податкового контролю.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з приписами п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 54.3 ст. 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, окрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 2,3 розділу 3 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачують під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року № 765, в інтегрованій картці платника територіальним органом Міндоходів відображаються зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності та зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

Згідно з п. 3 п. 44.1 ст. 44 ПК України у випадках, передбачених ст. 216 ЦК України платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Статтею 50 ПК України визначено підстави та порядок внесення платником податків змін до податкової звітності шляхом надіслання уточнюючого розрахунку або відображення відповідних сум недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження. Таким чином, зміни до інтегрованої картки вносяться або на підставі самостійного визначення платником податків у своїй звітності або за наявності узгодженого податкового повідомлення-рішення. Жодним законодавчим актом не встановлено право контролюючого органу на підставі актів документальних перевірок вносити зміни до інтегрованої картки платника податків.

Таким чином, дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача шляхом зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за звітні періоди є протиправними, оскільки вчинені поза межами повноважень, наданих йому як суб'єкту владних повноважень. Чинним законодавством не передбачено право контролюючого органу вносити будь-які зміни до інтегрованої картки платника податків на підставі акта перевірки, тому показники ПП «БК «АНТАРЕС» з податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ, які були відкориговані контролюючим органом на підставі акта перевірки № 2326/14-04-22-02/36796398 від 29.09.2014 року, підлягають відновленню з баз даних.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 98, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області з призначення на 16.09.2014 - 22.09.2014 року, та проведення перевірки Приватного підприємства «БК «АНТАРЕС» (код ЄДРПОУ 36796308).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 12.11.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «БК «АНТАРЕС» з податку на додану вартість у сумі 40 379,00 грн. та 10 094,75 грн. штрафу (загалом на суму 50 473,75 грн.).

4. Заборонити органам Міндоходів і зборів України використовувати отриману в результаті проведення перевірки та зазначену у Акті Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 29.09.2014 року № 2326/14-04-22-02/36796398 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» інформацію та висновки, як доказ порушення податкового законодавства Приватним підприємством «БК «АНТАРЕС» та його контрагентами.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих