Ухвала

від 29.07.2015 по справі 826/2720/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2720/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Коралл-ТВ Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2015 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Коралл-ТВ Плюс» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0001122202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПП «Коралл-ТВ Плюс» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Коралл-ТВ Плюс» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт від 23.12.2014 року №619/26-57-22-04-21/33641170.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь від 20.01.2015 р. № 840/10/26-57-22-04, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Коралл-ТВ Плюс» вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 109 041,00 грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 року № 0000112202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 136 301,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 109 041,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 260,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття спірного рішення та вчинення спірних дій, судова колегія виходить з наступного.

В основу відмови в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано належних доказів реального виконання умов спірних договорів, із наданих документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, дії по формуванню податкового кредиту є неправомірними, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час судового вирішення справи, що свідчить про правомірність прийнятого на його підставі спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів в підтримку вказаної вище правової позиції суду першої інстанції, відзначає слідуюче.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Так, з матеріалів справи слідує, що між ПП «Коралл-ТВ Плюс» (замовник) та ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник) укладено наступні договори:

- договір № 14/01.07 на виконання будівельно-монтажних робіт від 01.07.2014 р., відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по прокладенню волоконно-оптичного кабелю зв'язку відповідно до вимог ДБН в обумовлений договором строк власними силами, здати в обумовлені строки виконані роботи замовнику, усунути протягом гарантійного періоду недоробки, викликані неякісним виконанням робіт. Замовник зобов'язується прийняти та провести оплату виконаних робіт на умовах цього договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду перелік адрес виконання робіт, податкову накладну, довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за липень 2014 р., акт приймання виконаних підрядних робіт, платіжне доручення.

Одразу варто зауважити, що матеріалами справи жодним чином не підтверджено використання виконаних робіт в діяльності позивача, в тому числі не надано доказів введення волоконно-оптичного кабелю в експлуатацію.

- договір № 14/01.07-1 підряду на будівельно-монтажні роботи від 01.07.2014 р., відповідно до умов якого, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, за рахунок замовника виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: встановлення та налаштування на об'єктах супутникових комплектів абонентам замовника із числа залучених підрядником (при умові надання замовнику послуг з просування телекомунікаційних послуг замовника (за супутниковою технологією), зазначених в Додатку № 1, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду договірну ціну, податкову накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг.

- договір № 14/01.07-2 підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 01.07.2014 р., відповідно до умов якого, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, за рахунок замовника виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: комплекс робіт з монтажу та пусконаладжуванню мереж диспетчеризації, гомофонного зв'язку за адресою: вул. Островського, 40, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду договірну ціну, податкову накладну, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

- договір № 14/02.07 підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 02.07.2014 р., відповідно до умов якого, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, за рахунок замовника виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: прокладання ВОК за адресою: с. Н. Петрівці, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду договірну ціну, акт прийому - передачі матеріалів, податкову накладну, платіжне доручення.

- договір підряду № 14/02.07-1 про виконання робіт від 02.07.2014 р., відповідно до умов якого, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання на власний ризик, власними силами виконати наступні роботи із залучення та підключення до мережі замовника абонентів згідно з додатками до цього договору, відповідно до технічного завдання та/або проектній документації та передати їх замовнику, а замовник зобов'язується здійснити приймання та сплатити вартість належним чином виконаних підрядником робіт.

З огляду на надані позивачем документи в підтвердження факту реальності вказаних вище господарських операцій позивачем було надано лише ті, складність складання яких заключається виключно в написанні їх на папері, що, в свою чергу, вказує на такий же характер договірних зобов'язань - «вчинені на папері». Таких документів, які б підтверджували факт використання отриманих товарів, робіт (послуг) позивачем у власній господарській діяльності матеріали справи не містять. Жодних дозвільних документів на можливість використання виконаних робіт (наприклад, прокладеного волоконно-оптичного кабелю апелянтом надано не було. Факт введення такого кабелю в експлуатацію також не підтверджено.)

Відповідно до п. 3.3.3 договору приймання виконаних підрядних робіт здійснюється первинними документами «Актом приймання виконаних будівельних робіт», що відображають фізичні обсяги використаних матеріалів та виконаних робіт, складені уповноваженим представником підрядника, погоджені та підписані уповноваженим представником замовника.

Перелік документів, які повинен підрядник надати замовнику, разом з актом виконаних робіт: повідомлення підрядника про фактично виконані об'єми робіт; виконавчу документацію - пакет документів, який включає в себе акт про приховані роботи, акти на випробування систем і механізмів, уклад очні відомості, акти освідчення прихованих робіт та інші документи, наявність яких є необхідною для прийняття комплексу робіт, накладні, паспорта або сертифікати відповідності обладнання, матеріалів, які використані при виконанні робіт відповідно до умов цього договору.

Проте, на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду протокол погодження договірної ціни, перелік адрес підключення, податкову накладні, акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, платіжне доручення.

- договір № 14/03.07 підряду на виконання робіт з диспетчеризації від 03.07.2014 р., відповідно до умов якого, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, за рахунок замовника виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: роботи з будівництва мережі GPON за адресою: Київська область, с. Березівка, котеджне містечко «Лелечий хутір», а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду договірну ціну, податкову накладну, платіжне доручення.

- договір № 14/03.07-1 підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 03.07.2014 р., відповідно до умов якого, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, за рахунок замовника виконати будівельно-монтажні робот за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівельна, 48, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду договірну ціну, податкову накладну, платіжне доручення.

- договір № 14/03.07-2 підряду на будівельно-монтажні роботи від 03.07.2014 р., відповідно до умов якого, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, за рахунок замовника виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: встановлення та налаштування на об'єктах супутникових комплектів абонентам замовника, відновлення працездатності у разі виявлення несправності супутникових комплектів або його складових частин, виїзд представників підрядника на об'єкт (у відповідності до отриманої від замовника заявки), зазначених у Додатку № 1, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити вартість виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду перелік адрес виконання робіт, податкову накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт.

- договір № 14/04.07 підряду на виконання робіт з диспетчеризації від 04.07.2014 р., відповідно до умов якого, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, за рахунок замовника виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: роботи з диспетчеризації житлового будинку за адресою: с. Чайки, вул. Лобановського, 26, корп. 2, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду перелік адрес виконання робіт, податкову накладну, акт приймання передачі робіт, платіжне доручення.

- договір № 14/07.07 підряду на будівельно-монтажні роботи, а саме послуги з технічного обслуговування обладнання замовника, зазначених у Додатку №1, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду перелік адрес виконання робіт, податкову накладну, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

Також позивачем надано Ліцензію № 290738, видану ТОВ «Брокбудкепітал» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Таким чином, перевіривши дійсність господарських взаємовідносин апелянта з контрагентом, апеляційний суд приходить до висновку, що апелянт не мав правових підстав для формування податкового кредиту, оскільки реальність господарських операцій була виключно «на папері».

За п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Також, пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, платнику податку дозволено формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суду необхідно з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до листа від 02.06.2011 року встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, який діяв з 16.12.2011 по 01.03.2014 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно п. 6.3 Порядку № 1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що господарські операції за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Так, з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеними договорами та результатом їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди, передачу об'єктів.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про прийняття (передачі) об'єктів підряднику, зокрема, майна та інших матеріальних цінностей на об'єктах.

Крім того, позивачем не надано суду графіків виконання робіт на об'єктах, актів виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3, доказів призначення відповідального за технаглядом представника, кошторисів робіт, виконавчої документації - пакету документів, який включає в себе акт про приховані роботи, акти на випробування систем і механізмів, укладочні відомості, акти освідчення прихованих робіт та інші документи, наявність яких є необхідною для прийняття комплексу робіт, накладні, паспорта або сертифікати відповідності обладнання, матеріалів, які використані при виконанні робіт відповідно до умов цього договору; доказів укладення договорів із замовниками послуг встановлення та налаштування на об'єктах супутникових комплектів абонентам замовника, доказів відновлення несправності супутникових комплектів або його складових частин, доказів виїзду представників підрядника на об'єкти.

Аналіз змісту актів приймання робіт вказує на те, що їх зміст не дає можливості встановити обсяги виконаних робіт.

Не доведено апелянтом також те, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Водночас, позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту. Так, з наданих документів не можливо встановити формування основних фондів та використання отриманих послуг в його господарській діяльності, чи були реалізовані отримані послуги в іншому ланцюгу постачання (надання) послуг.

З огляду на викладене правомірним є висновок суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази свідчать про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг (робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак правомірність дій по формуванню податкового кредиту позивачем не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

За таких обставин, у позивача були відсутні підстави для формування суми податкового кредиту з ПДВ, так як ним занижено податок на додану вартість за липень 2014 року в сумі 109 041,00 грн.

Таким чином, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції щодо правомірності донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства. Господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє не підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Коралл-ТВ Плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 30.07.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.