Ухвала

від 28.07.2015 по справі 825/1592/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1592/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. Приходько К.М. Шокура А.Ю. Гладченко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 № 0000172200 та № 0000182200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 14.01.2015 № 0000172200 та № 0000182200.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 30.09.2014 по 01.10.2014 ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Чернігівський облавтодор» з питань декларування податкової звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій за липень 2013 року з ТОВ «ПРОДСТАЙЛ», за серпень 2013 року з ТОВ «МАГІСТРАЛЬБУДПРОЕКТ», за жовтень 2013 року з ТОВ «ХК «НАФТА-ІНВЕСТ» і ТОВ ВКФ «АГРОНАФТОПРОДУКТ» та інших, а також декларацій з податку на прибуток підприємства.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого ДП «Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 32 331 грн. в т. ч. за серпень 2013 р. на суму 13 167 грн., за вересень 2013 р. на суму 2 000 грн., за жовтень 2013 р. на суму 3 997 грн., за листопад 2013 р. на суму 13 167 грн.;

- пп. 14.1.27, п. 14.1, ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на 30 714 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 30 714 грн.(а.с.163-174).

Не погоджуючись з вказаним актом, ДП «Чернігівський облавтодор» звернулося до ДПІ у м. Чернігові із запереченнями. Однак, позивачу відмовлено з підстав пропуску строку для подання заперечень на акт перевірки.

Вказані висновки акта перевірки № 2302/22/32016315 від 09.10.2014 стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003952200 від 27.10.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «Чернігівський облавтодор» за платежем податок на прибуток приватних підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 46 071,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003942200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 48 498,00 грн.

Не погодившись з проведеними донарахуваннями, ДП «Чернігівський облавтодор» 07.11.2014 оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та Державної фіскальної служби України.

08.01.2015 позивачем отримано рішення про результати розгляду первинної скарги (вих. № 29/10/25-01-10-05-15 від 06.01.2015), яким було частково скасовано оскаржені повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 27.10.2014 в частині взаємовідносин з ТОВ «ХК «НАФТА-ІНВЕСТ» та частково з ТОВ ВКФ «АГРОНАФТОПРОДУКТ», а саме:

- № 0003942200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в частині 21 045 грн., в т.ч. основного платежу 14 030 грн., штрафних (фінансових) санкцій 7 015 грн.;

- № 0003952200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в частині 19 993 грн., в т.ч. основного платежу 13 329 грн., штрафних (фінансових) санкцій 6 664 грн., а скаргу ДП «Чернігівський облавтодор» від 07.11.2014 р. № 015-11/775 (вх. № 6441/10 від 10.11.2014 р.) - в цій частині задоволено.

Залишено без змін оскаржені повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 27.10.2014:

- № 0003942200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в частині 27 453 грн., в т.ч. основного платежу 18 302 грн., штрафних (фінансових) санкцій 9 151 грн.;

- № 0003952200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в частині 26 078 грн., в т.ч. основного платежу 17 385 грн., штрафних (фінансових) санкцій 8 693 грн., а скаргу ДП «Чернігівський облавтодор» від 07.11.2014 № 015-11/775 (вх. № 6441/10 від 10.11.2014) - в цій частині без задоволення.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 29/10/25-01-10-04-15 від 06.01.2015 про результати розгляду скарги позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 26 078,00 грн. та суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 27 453,00 грн. (а.с.99-103).

14.01.2015 ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172200 та № 0000182200 (а.с.13-14).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 25.07.2013 між філією «Чернігівська ДЕД» ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (Замовник) та ТОВ «МАГІСТРАЛЬБУДПРОЕКТ» (Виконавець) укладено угоду на виконання проектно-вишукувальних робіт № 86/05, а саме: технічного паспорту під'їзної залізничної колії, яка знаходиться в користуванні підприємства. Умовами вказаної угоди встановлено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання щодо виготовлення технічного паспорта під'їзної залізничної колії. Угода та протокол про договірну ціну проектно-вишукувальної роботи з виготовлення технічного паспорта під'їзної залізничної колії, встановлювали, що вартість робіт складатиме 12 000,00 грн. в тому числі ПДВ, на суму 2 000,00 грн.(а.с.23-24).

На виконання взятих зобов'язань за відповідною угодою, між позивачем та ТОВ «МАГІСТРАЛЬБУДПРОЕКТ» підписано акт здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції № 86/05 від 25.07.2013 (а.с.25), отримано податкову накладну № 173/24 від 07.08.2013 на суму 12 000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2 000,00 грн.(а.с.27-28) та проведено оплату, що підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів № 21 від 07.08.2013 (а.с.26).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включена ДП «Чернігівський облавтодор» до податкового кредиту за вересень 2013 року, що відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій, та знайшло своє відображення на сторінці 12 акту перевірки.

На балансі філії «Чернігівська ДЕД» ДП «Чернігівський облавтодор» знаходиться під'їзна залізнична колія для отримання залізничним транспортом значної кількості будівельних матеріалів, які в подальшому використовуються для виконання робіт та завдань покладених на підприємство. Експлуатація залізничної колії транспортом Укрзалізниці та постачальників товарів можлива за умови існування технічного паспорта для такої під'їзної залізничної колії.

Крім цього, ДП «Чернігівський облавтодор» в особі своїх філій «Ніжинський райавтодор», «Носівський райавтодор» та «Вертіївська ДЕД» мало взаємовідносини з ТОВ ВКФ «АГРОНАФТОПРОДУКТ» пов'язані з придбанням бензину та дизельного пального, як на заправних станціях ТОВ ВКФ «АГРОНАФТОПРОДУКТ», так і у вигляді талонів на пальне від цього контрагента.

Так, між філією «Вертіївська ДЕД» ДП «Чернігівський облавтодор» та ТОВ ВКФ «АГРОНАФТОПРОДУКТ» укладено договір № 131 від 04.02.2012 та між філією «Ніжинський райавтодор» ДП «Чернігівський облавтодор» та ТОВ ВКФ «АГРОНАФТОПРОДУКТ» укладено договір № 33 від 10.01.2012 на придбання дизпалива.

На підтвердження придбання та оплати дизпалива та бензину позивачем надано видаткову накладну № АНП - 004887 від 09.10.2013 на суму 2 145,00 грн., в тому числі ПДВ 375,50 грн., податкову накладну № 5109 від 09.10.2013 на суму 2 145,00 грн., в тому числі ПДВ 375,50 грн., копію чека від 29.10.2013 з АЗС м. Ніжин на 4,72 л. бензину А-92 на суму 50,03 грн., в тому числі ПДВ 8,34 грн., податкову накладна № 5163 від 11.10.2013 на загальну суму 3 037,50 грн., в тому числі ПДВ 506,25 грн., видаткову накладну № АПН - 004936 від 11.10.2013 за дизпаливо та бензин А-92 (дизпаливо та бензин А-92 отримано в талонах) на загальну суму 3 037,50 грн., в тому числі ПДВ 506,25 грн., податкову накладну № 5577 від 31.10.2013 за ПММ на загальну суму 16 053,82 грн., в тому числі ПДВ 2 675,64 грн., що зафіксовано в акті перевірки від 09.10.2014 (а.с.169).

До податкової накладної № 5577 від 31.10.2013 надано копії чеків за пальне придбане на заправній станції та розрахунок отриманого пального філією «Ніжинський райавтодор» в жовтні 2013 року на загальну суму 16 053,82 грн., в тому числі ПДВ 2 675,64 грн.(а.с.68-82).

Крім того, ДП «Чернігівський облавтодор» надано копії зведеної податкової накладної № 5599 від 30.10.2013 на загальну суму 2 697,65 грн., в тому числі ПДВ 449,61 грн. (а.с.57), чеків, які підтверджують придбання бензину та дизпалива в жовтні 2013 р. на АЗС у м. Носівка в загальному розмірі 2 697,65 грн., в тому числі ПДВ 449,61 грн. (а.с.58-61,63), витягу з єдиного реєстру податкових накладних, в якому значиться серед інших і накладна № 5599 від 30.10.2013.

На підтвердження здійснення господарських операцій на придбання позивачем ПММ на станціях ТОВ ВКФ «АГРОНАФТОПРОДУКТ» позивачем надані копії наступних документів:

- по філії «Ніжинський райавтодор» стосовно ПН № 5577 від 31.10.2013 - матеріальний звіт Ф.М-19 (а.с.123-124), відомості видачі ПММ (а.с.125-138).

- по філії «Носівський райавтодор» стосовно ПН № 5599 від 30.10.2013 матеріальний звіт Ф.М-19 (а.с.144-145), фіскальні чеки (а.с.146), зведена відомість на видачу ПММ (а.с.147), відомості видачі ПММ (а.с.148-152).

- по філії «Вертіївська ДЕД», додатково до узгодженої ПН № 5109 від 09.10.2013 - накладна від 29.10.2013 (а.с.158), заправочна відомість (а.с.159).

Отже, вищевказані обставини та документи підтверджують факт здійснення господарської операції ДП «Чернігівський облавтодор» з вказаним контрагентом та відображення у своєму податковому обліку.

Відповідач посилається на те, що ті документи, які були надані позивачем в судовому засіданні, в ході перевірки останнім не надавались.

Колегія суддів критично оцінює вказані посилання відповідача, оскільки відсутність таких документів, як копії матеріальних звітів на придбання дизпалива та бензину у сукупності із іншими первинними документами не може свідчити про безтоварність цих господарських операцій.

Разом з тим, не заслуговують на увагу посилання відповідача як на ознаку безтоварності господарської операції на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, оскільки товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак не є обов'язковими документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких формується податковий кредит із операцій відмінних від тих, які пов'язані із наданням транспортних послуг.

Податковий орган в ході проведення перевірки дійшов також висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ПРОДСТАЙЛ» на придбання товару не підтверджується відповідною угодою.

Однак, детальна інформація щодо придбання бітумної емульсії для використання при виконанні ряду робіт з експлуатаційного утримання автодоріг, що передбачається нормами СОУ 45.2 -00018112-071:2011 «Ресурсні елементні кошторисні норми на роботи з експлуатаційного утримання», узгоджувалася з ТОВ «ПРОДСТАЙЛ» в усному порядку, що не суперечить приписам статті 205 ЦК України, тому вважати, що господарська діяльність позивача носить безтоварний характер є помилковою.

На виконання цієї домовленості, філією «Чернігівська ДЕД» ДП «Чернігівський облавтодор» отримано від ТОВ «ПРОДСТАЙЛ» бітумну емульсію в кількості 10 т., що підтверджується первинними документами, які були надані продавцем, а саме:

- видатковою накладною № 215 від 29.07.2013 на отримання бітумної емульсії на суму 79 000,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 13 166,67 грн. (а.с.36);

- податковою накладною № 24 від 29.07.2013 за поставлену бітумну емульсію на суму 79 000,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 13 166,67 грн. (а.с.37).

Отримана бітумна емульсія була оприбуткована та використана позивачем при виконанні робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг Чернігівської області, філією «Чернігівська ДЕД», що підтверджується відомостями з журналу реєстрації довіреностей філії на отримання матеріалів від постачальника, прибутковою накладною філії, картками та відомостями по рахунку 201 про місце зберігання отриманих під звіт матеріалів, накладними на внутрішнє переміщення матеріалів, відомостями з журналу-звіту про виконані роботи і використані матеріали та долученими до матеріалів справи відповідними актами приймання виконання будівельних робіт за серпень (а.с.117-120), липень-серпень (а.с.120) та довідкою філії «Чернігівська ДЕД» від 12.06.2015 № 187 про відсутність заборгованості Служби автомобільних доріг у Чернігівській області за виконані філією роботи по експлуатаційному утриманню автомобільної дороги Київ-Чернігів-Н.Яриловичі в серпні 2013 року (а.с.121).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною в розмірі 13 166,67 грн. включена позивачем до податкового кредиту за серпень 2013 року.

Оплата за придбаний у ТОВ «ПРОДСТАЙЛ» товар в сумі 79 000,00 грн. проведена позивачем на підставі вищевказаних первинних документів, що підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів № 722 від 29.07.2013 (а.с.38).

Крім цього, заперечуючи проти вимог поданого адміністративного позову, відповідач посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.11.2013 № 1849/26-59-22-01/38405400 (а.с.105) про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Продстайл» (код ЄДРПОУ 38405400) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 (а.с.105-108).

Зазначені обґрунтування відповідача колегія суддів оцінює критично, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право податкового органу обґрунтовувати свої висновки в акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів. Висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 14.01.2015 № 0000172200 та № 0000182200, які підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 31.07.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.