Ухвала

від 29.07.2015 по справі 814/2991/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2991/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- ОСОБА_1

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ДАЙМ-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним наказу від 01.10.2013 року № 3016, визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 року №0016122208, №0016112208, протоколи №170 АА №495621, №169 АА №495622,

ВСТАНОВИВ :

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ДАЙМ-СЕРВІС» (далі - позивач, ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС») з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ОСОБА_2 №851 від 19.08.2014 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС»; визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 18.09.2014 року №0016122208; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 18.09.2014 року №0016112208; визнати протиправним та скасувати протокол ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 18.09.2014 року № 169 та №170 про адміністративне правопорушення; заборонити органам Міндоходів і зборів України використовувати отриману в результаті проведення перевірки інформацію та висновки, як доказ порушення законодавства ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС».

Позивач зазначає про те, що оскаржуваний наказ, податкові повідомлення-рішення та протокол про адміністративне правопорушення прийняті відповідачем протиправно, тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 18.09.2014 року №0016122208. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 18.09.2014 року №0016112208. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відшкодовано судові витрати в сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ДАЙМ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 23080779).

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулася до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 06.03.2014 р. ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва звернулось до ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» з запитом від 06.03.2014 року №1038/10/14-03-22-08 про отримання податкової інформації, що свідчить про можливі порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку з чим виникли розбіжності в частині завищення податкового кредиту по платникам податків контрагентами-постачальниками.

24.03.2014 р. ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» надіслало лист-відповідь за вих. №14 на запит ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, у якому зазначило про неправомірність складання запиту, його невідповідність встановленим нормам законодавства, зокрема, в частині не зазначення підстав для його направлення, не зазначення та не існування конкретних фактів порушення позивачем норм податкового законодавства. У зв'язку з цим, позивачем у наданні відповіді на запит та документів було відмовлено.

19.08.2014 р. відповідачем був прийнятий наказ №851 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, у зв'язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про можливі порушення вимог податкового законодавства ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» з податку на прибуток за період II-IV квартали 2011 року, 2012 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ПП «Нольга», ТОВ «Електромонтаж-Трейд», ПП «Промокомплект Україна» та не наданням ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 06.03.2014 р. №1038/10/14-03-22-08.

Перевірка була призначена та проводилась з 20.08.2014 р. по 29.08.2014 р., за результатами якої складений акт перевірки від 05.09.2014 №699/14-03-22-08/23080779.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 18.09.2014 р. за № №0016122208 яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у сумі 519103,50грн. (450837 грн. - за основним платежем та 68266,50 грн. - за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення за №0016112208 яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 518307,50 грн. (580307 грн. за основним платежем та 103661,50 грн. - за штрафними санкціями). Також, 18.09.2014 р. відповідачем складені протоколи №168 та 170 про адміністративне правопорушення щодо притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст. 163 КУпАП України.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2014 року за №№0016112208, №0016122208.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що в зв'язку з ненаданням позивачем до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, пояснень щодо здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» з ПП «Нольга», ТОВ «Електромонтаж-Трейд», ПП «Промокомплект Україна» за період грудень 2011р., січень-червень 2012 р., неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» з ПП «Нольга», ТОВ «Електромонтаж-Трейд», ПП «Промокомплект Україна».

Як слідує з акту перевірки, підставою для висновку ДПІ про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками також послугували: акти перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.11.2011 р. №480/23-325/36880724 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Нольга» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період серпень 2011 року», від 14.11.2012 р. № 921/22-225/36880724 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Нольга» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період вересень 2011 року», від 12.01.2012 р. № 50/23-325/36880724 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Нольга» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків контрагентом-постачальником ТОВ «ГАРБОЛ» та контрагентами-покупцями за період жовтень 2011 року, від 01.03.2012 р. №319/23-32532004632 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Електромонтаж-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за період жовтень, листопад, грудень 2011 року», акту перевірки Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 26.09.2012 р. №422/22-417/35477839 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП Промкомплект Україна щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року - червень 2012 року».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність позиції відповідача щодо неможливості підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання сплати певних сум податку поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. А тому, якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності чи мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на віднесення до витрат що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження своїх витрат.

Також, слід зазначити, станом на останній день перевірки підприємством не надано жодного первинного бухгалтерського та податкового документу.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75,1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків».

Відповідно до пп. 20.1.5 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України, працівники органів державної податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно - матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно - матеріальних цінностей, готівки, перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші реєстри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 20.1.8 гі.20.1 статті 20 Податкового кодексу України, працівники органів державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що за відсутності аналізу первинної документації не можливо було зробити висновок щодо нереальності господарських операцій.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ОСОБА_2 №851 від 19.08.2014 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС», суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про те, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Документальну позапланову виїзну перевірку позивача було проведено на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» від 19.08.2014 р. №851. Перевірку проведено з відома та в присутності директора підприємства ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено підстави проведення документальних позапланових перевірок.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку документальна позапланова перевірка платника податків здійснилась на підтвердження отримання податкової інформації, згідно якої виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, оскільки платник податків не надав в повному обсязі пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, що відповідає вимогам п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії в розумінні ст. 56, п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, однак дія такого індивідуального акта вичерпується його реалізацією. Отже, в разі незгоди із законністю наказу про призначення позапланової виїзної документальної перевірки платник податків має право недопустити посадових осіб до такої перевірки.

Враховуючи реалізацію цього наказу, зокрема, факт допуску платником податку перевіряючих до проведення перевірки, дотримання встановленого порядку повідомлення платника податків про проведення перевірки, а також наявність рішень, прийнятих податковим органом за результатами перевірки, а також виходячи з норм ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, наказ не є тим документом, який спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача на момент розгляду справи.

Судова колегія вважає вірним висновок суду про те, що, враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача на підставі наказу від 19.08.2014 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» є похідними від позовних вимог про скасування наказу, зазначені вимоги позивача також не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування протоколів ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва №169 та №170 від 18.09.2014 р. про адміністративне правопорушення, складеного відносно посадових осіб підприємства, судова колегія зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення посадових осіб встановлює лише виявлення порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для скаржника, не встановлює його прав і обов'язків як позивача, тому в цій частині позовних вимог також слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про заборону відповідачу використовувати отримані результати проведеної перевірки як доказову базу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Разом з тим, висновки податкових перевірок можуть бути відображені контролюючим органом у даних обліку платника податків (картках особового рахунку, інформаційних базах співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань, тощо).

Відображення контролюючим органом у даних обліку платника податків висновки податкових перевірок самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для платника податків обов'язкових юридичних наслідків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 31.07.2015 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький