Постанова

від 23.12.2015 по справі 814/2991/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2015 р. м. Київ К/800/36623/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Чернявського В.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Інспекція)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2015

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015

у справі № 814/2991/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДАЙМ-СЕРВІС" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про: визнання протиправним наказу начальника Інспекції від 01.10.2013 № 316 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства ; визнання протиправними дій Інспекції з проведення цієї перевірки; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2014 № 0016122208 та від 18.09.2014 № 0016112208; визнання протиправними та скасування протоколів № 170 серії АА № 495621 та № 169 серії АА № 495622 про притягнення посадових осіб Товариства до адміністративної відповідальності; заборону органам Міндоходів і зборів України використовувати отриману в результаті проведення перевірки інформацію та висновки як доказ порушення платником чинного законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.09.2014 № 0016122208 та від 18.09.2014 № 0016112208; в решті позову відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що:

висновки Інспекції про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками зроблені без безпосереднього дослідження первинних документів, складенням яких опосередковувалося виконання цих операцій, не можуть слугувати належною підставою для оспорюваних донарахувань;

одержання податкової інформації про можливі порушення платником податкового законодавства відповідає підставі проведення податкової перевірки, наведеній у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК);

протокол про адміністративне правопорушення не є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк є лише способом фіксації виявленого правопорушення та не створює юридично значущих наслідків.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що під час податкової перевірки на неодноразові вимоги Інспекції платником не було подано перинних та інших бухгалтерських документів на підтвердження витрат та податкового кредиту з ПДВ, сформованих по взаємовідносинам з приватним підприємством Нольга , товариством з обмеженою відповідальністю Електромонтаж-Трейд , приватним підприємством Промкомплект Україна , у зв'язку з чим відповідні документи мають вважатися такими, що відсутні в силу пункту 44.6 статті 44 ПК.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Під час розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями встановлено, що у зв'язку з отриманням податкової інформації про можливі порушення Товариством податкового законодавства в частині декларування ПДВ та податку на прибуток за операціями з окремими контрагентами Інспекцією було направлено на адресу позивача запит від 06.03.2014 № 1038/10/14-03/22-08 з вимогою надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань здійснення фінансово-господарської діяльності Товариства з відповідними контрагентами-постачальниками.

У листі від 24.03.2014 № 14 позивач відмовився виконати наведені вимоги Інспекції з тих причин, що у названому запиті не конкретизовано обставин його надсилання.

Наведене слугувало підставою для прийняття начальником Інспекції наказу від 19.08.2014 № 851 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.

На підставі цього наказу з 20.08.2014 по 27.08.2014 Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року, 2012 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками приватним підприємством Нольга за серпень-жовтень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю Електромонтаж-Трейд за листопад 2011 року, приватним підприємством Промкомплект Україна за грудень 2011 року, січень-червень 2012 року та контрагентами-покупцями, оформлену актом від 05.09.2014 № 699/14-03-22-08/23080779.

Як зафіксовано в цьому акті під час перевірки Товариством не надано жодного документа первинної податкової та/або бухгалтерської звітності на підтвердження виконання операцій з переліченими контрагентами, у зв'язку з чим перевірку було проведено відповідачем з використанням наявної у нього інформації, зокрема, актів, складених у ході проведення зустрічних контрольно-перевірочних заходів відносно постачальників (їх зустрічних звірок), в яких зазначено про неперебування цих підприємств за місцезнаходженням, формування ними даних податкового обліку переважно за операціями з сумнівними суб'єктами господарювання, відсутність майна, матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для досягнення результатів будь-якої господарської діяльності.

На підставі цього Інспекцією було зроблено висновок про невідповідність задекларованих Товариством показників податкового обліку (витрат та податкового кредиту з ПДВ) критерію документальної підтвердженості та про безтоварний характер правовідносин позивача та названих постачальників, що слугувало підставою для прийняття відповідачем: податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 № 0016112208, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 414 646 грн. за основним платежем та на 103 661,50 грн. за штрафними санкціями, а також податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 № 0016122208 про донарахування платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 450 837 грн. за основним платежем та 68266,50 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій послалися на те, що правовий аналіз господарських операцій має здійснюватися на підставі дослідження первинних документів. Однак при цьому суди не надали правової оцінки тому факту, що під час податкової перевірки платник не надав контролюючому органові первинну документацію, про що неодноразово зазначав відповідач; вказаний факт, який не спростований позивачем, свідчить про відсутність у Інспекції об'єктивної можливості перевірити товарність господарських операцій платника зі спірними постачальниками за наслідками дослідження первинних документів, а тому не може ставитися у провину відповідачеві.

З огляду на принцип офіційного з'ясування обставин справи, закріплений у статті 11 КАС, суд, вирішуючи даний спір, повинен був визначити дійсний обсяг податкових прав та обов'язків Товариства за операціями зі спірними контрагентами шляхом з'ясування усіх обставин, що входять до предмета доказування у справі, не обмежуючись виключно матеріалами податкової перевірки. Тому, дійшовши висновку про необхідність безпосереднього дослідження первинних документів, складенням яких опосередковувалися відповідні господарські операції, суд повинен був надати податкову кваліфікацію таким операціями, вичерпно встановивши їх зміст, порядок виконання, їх учасників тощо за наслідками оцінки представлених платником документів за правилами статті 86 КАС.

Втім у справі, що розглядається, суди не дослідили змісту господарських операцій, не з'ясували, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані Товариства.

Також суди взагалі не надали будь-якої правової оцінки обставинам, установленим в актах зустрічних перевірок (звірок) спірних постачальників (на які посилалася Інспекція на обґрунтування своїх висновків). Слід зазначити, що результати заходів податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для справи, повинні враховуватися незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені.

Чинне податкове законодавство не передбачає заборони використання податковим органом інформації, що одержана від іншого контролюючого органу та відповідає профілю покладених на нього завдань, при прийнятті рішення за наслідками перевірки. А відтак акти податкових перевірок (звірок), складені відносно цих контрагентів, на які посилається Інспекція на підтвердження обґрунтованості оспорюваних донарахувань, підлягали оцінці у сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 КАС в рамках даного судового провадження.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, в порядку наведеної норми Закону підставою для відповідальності платника є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника. Отже, якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника відсутні податкові накладні, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може прийматися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. У разі виявлення (одержання) платником податкових накладних після проведення податкової перевірки, він має право сформувати податковий кредит на підставі таких накладних у наступному податковому періоді у межах строку, встановленого абзацом третім пункту 198.6 статті 198 ПК.

З огляду на наведені правила податкового законодавства відсутність у Товариства податкових накладних під час податкової перевірки зумовлює законність оспорюваного нарахування з ПДВ.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, касаційним судом не виявлено порушень, допущених судами при постановленні судових рішень у відповідній частині, на які відсутні посилання у поданій касаційній скарзі.

Оскільки прийняття рішення з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині. Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, безпосередньо дослідити подані сторонами докази за правилами статті 86 КАС, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 КАС.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі № 814/2991/14 скасувати.

3. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 № 0016122208 справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній частині.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько