Постанова

від 23.04.2009 по справі 25/298-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

23.04.2009                                                                               

       Справа№  25/298-08

       Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

Лотоцької Л.О. -доповідача;  

суддів:

Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання

Ролдугіній Н. В.

За участю прокурора Струкова Є.О.,

посвідчення № 156 від 19.08.08р.

       За участю представників сторін, які були

присутні у судовому засіданні 16.04.2009 року:

від позивача:  Лазуренко К.О., юрисконсульт, довіреність

№4/11-541  від 26.12.08;

від відповідача: ОСОБА_2.,

представник, довіреність №836  від

03.03.09;

від відповідача:  ОСОБА_3., представник, довіреність №836  від 03.03.09;

від третьої особи: представник у

судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений

належним чином.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської

області  від  23.02.2009 у справі № 25/298-08

за позовом: Прокурора

Індустріального району м. Дніпропетровська 

в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради,

м.Дніпропетровськ

до відповідача: Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління

з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області, м.

Дніпропетровськ

про  повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

        У листопаді 2008 року Прокурор

Індустріального району м. Дніпропетровська 

в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради,

м.Дніпропетровськ звернувся в господарський суд Дніпропетровської області з

позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.

Дніпропетровськ про зобов'язання відповідача повернути державі в особі

Дніпропетровської міської ради три земельні ділянки площею по 0,0009 га кожна,

що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та про зобов'язання відповідача привести

земельні ділянки площею по 0,0009 га кожна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

у придатний для користування стан шляхом знесення кіоску. 

            Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 23.02.2009 року (суддя Чередко А.Є.) по справі №

25/298-08  позов задоволено: зобов'язано

відповідача повернути три земельні ділянки площею по 0,0009 га кожна, що

знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 державі в особі Дніпропетровської міської

ради; зобов'язано відповідача  вказані

земельні ділянки привести у придатний для користування стан шляхом знесення

кіоску; стягнуто з відповідача в доход держбюджету 85,00 грн. державного

мита  та 118, 00 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

          Не погодившись з вказаним рішенням

суду першої інстанції, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа

ОСОБА_1подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 23.02.2009 року 

по справі № 25/298-08 скасувати повністю і залишити позов без розгляду.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської

області від  23.02.2009 у справі №

25/298-08 є незаконним та необґрунтованим.

      Відповідач зазначає, що прокурор

Індустріального району м. Дніпропетровська перевищив свої владні повноваження,

і не мав права звертатися з позовом до суду в інтересах держави в особі

Дніпропетровської міської ради.

 Прокурор звернувся  з позовною заявою в інтересах

Дніпропетровської міської ради, як суб'єкта права комунальної власності  на спірні земельні ділянки, а не в інтересах

держави в особі державного органу.

Скаржник вважає, що Закон України

"Про місцеве самоврядування в Україні" не надає міським радам права

діяти в інтересах держави в цілому.

        Земельна ділянка надавалася в оренду

відповідачу на підставі рішення Дніпропетровської міської ради, а не на

підставі рішення Виконавчого комітету міської ради.

       Скаржник зазначає, що з матеріалів

справи видно, що відповідач користувався земельною ділянкою і після закінчення

строку дії договору оренди.

        Відповідач зазначає, що відповідно до

ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном

після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень

наймодавця,  договір вважається

поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Заперечення зі

сторони Дніпропетровської міської ради в матеріалах справи відсутні, тому були

всі підстави відповідача продовжувати користування відповідними земельними

ділянками.

       Відповідач зазначає, що в матеріалах

справи є його пропозиція, яка була направлена Дніпропетровській міській раді

про продовження дії договору оренди земельної ділянки. На час розгляду справи

Дніпропетровською міською радою пропозиція відповідача не була розглянута.

       Скаржник вважає, що суд першої інстанції

при розгляді справи не повно з'ясував всі обставини, що мають значення для

справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

           Прокурор

та позивач відзиви на апеляційну скаргу не надали.

       Ухвалою Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 26.03.2009 року апеляційна скарга суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 була прийнята до розгляду, її

розгляд було призначено у судовому засіданні на 16.04.2009 року.

          У судовому засіданні 16.04.2009 року

оголошувалась перерва до 23.04.2009 року.

 Третя особа наданим їй процесуальним правом не

скористалась та не забезпечила у судове засідання явку свого повноважного

представника, але, зважаючи на ту обставину, що в матеріалах справи знаходяться

поштові повідомлення з відповідною відміткою, яка підтверджує, що про час та

місце розгляду апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної

особи ОСОБА_1 третя особа була повідомлена належним чином, Дніпропетровський

апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у

відсутності представника третьої  особи.

           Заслухавши доповідь

судді-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши

відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства,

Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна

скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

       17.10.2003 року між Дніпропетровською

міською радою -орендодавець та ОСОБА_1-орендар укладено три договори оренди

земельної ділянки, відповідно до яких орендодавець передає, а орендар приймає в

оренду на умовах договору три земельні ділянки площею по 0,0009 га кожна, що

розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які зареєстровані в Державному земельному

кадастрі м.Дніпропетровська за номерами 1210100000:04:0103,

1210100000:04:0104,  1210100000:04:0105.

          Цільове призначення земельних ділянок

-фактичне розміщення кіоску (п.4.1. договору).

           Земельні ділянки передані до

31.12.2004 року.

      Після закінчення строку договору орендар

зобов'язався повернути земельні ділянки орендодавцю в належному стані (п.7.4.8.

договору).

       Статтею 792 Цивільного кодексу України

встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються

законом.

        Приписи ст.ст.13 та 41 Конституції

України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють

органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених

Конституцією України.

       Відповідно  до ст.ст.142-145 Конституції України до

матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів,

належить земля, управління якою здійснюється територіальною громадою через

органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

            Відповідно до ст.93 Земельного

кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

            Згідно з ч.1 ст.19 Закону України ”Про оренду

землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не

може перевищувати 50 років. В силу ч.1 ст.31 цього закону договір оренди землі

припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

          Щодо поновлення договору оренди

земельної ділянки Закон України ”Про оренду землі” містить положення, які не є

тотожними відповідним нормам Цивільного кодексу України та Господарського

кодексу  України.

       Стаття 33 вказаного закону передбачає,

що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі,

орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за

інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору

оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У

разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення

строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця

протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню

на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

         Тобто цією нормою не передбачений

порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі

відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір

підлягає поновленню.

       Разом з тим, відповідно до п.34 ст.26,

п.2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання

регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду

та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному

засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних та

фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів

або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

        Таким чином, законодавством

передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від

імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є

прийняття рішення сесії.

           Дніпропетровською міською радою

рішення про поновлення договорів оренди спірних земельних ділянок не

приймалося.

         Неприйняття радою відповідного рішення

щодо поновлення або відмови у такому поновленні договору оренди відповідачем не

оскаржено.

         Апеляційна скарга мотивована лише

відсутністю у прокурора права звертатися з позовом в інтересах ради, а також

підвідомчістю даного спору адміністративним судам. Вказані доводи відповідача

відхиляються з огляду на наступне.

           В силу статей 5,7 Конституції

України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ

здійснює  владу безпосередньо і через

органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається

і гарантується місцеве самоврядування.

        Відповідно до статті 140 Конституції

України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку,

встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого

самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

           Згідно з частиною 2 статті 327

Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності,

здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого

самоврядування.

        Відповідно до пункту 2 статті 152

Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може

вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці

порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і

відшкодування завданих збитків.

          Виходячи з аналізу наведених вище

норм та положення пункту 1 статті 10 Закону України “Про місцеве

самоврядування”  міська рада є органом

місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та

здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого

самоврядування, визначені  Конституцією

України, цим та іншими законами.

           Як представницький орган

територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває

повноважень  суб'єкта права комунальної

власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і,

відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів

самоврядування на території  населеного

пункту, як це визначено у мотивувальній частині та пункті 2 резолютивної

частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99.

        Оскільки Конституційний Суд України не

обмежив представництво прокурора в інтересах органу самоврядування в особі

виконавчого органу влади, що не тотожне з поняттям виконавчого комітету ради,

судова колегія вважає, що доводи відповідача щодо відсутності у прокурора права

представництва ради щодо захисту права власності на землю територіальної

громади є безпідставними.

            З огляду на вищенаведене позовні

вимоги підлягали задоволенню.

           З урахуванням викладеного

передбачені ст.104 Господарського процесуального кодексу України підстави для

скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -         

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

           Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 23.02.2009 року у справі № 25/298-08 залишити без

змін.

      Головуючий суддя                                                            Л.

О. Лотоцька

      Суддя                                                                                  

Р. М. Бахмат

      Суддя                                                                          

        О.С.Євстигнеєв