Постанова

від 22.07.2015 по справі 2а-18343/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/9991/12721/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Павлюченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року

у справі № 2а-18343/10/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО- Медсервіс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2010 року № 0005142201/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2010 року № 0005142201/0.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «СК «АСКО-Медсервіс», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела планову виїзну перевірку ПАТ «СК «АСКО-Медсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 328/22-01/13550765 від 22 листопада 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпунктів 4.1.2, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено скоригований валовий дохід від діяльності іншої, ніж страхова, на суму 205529,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ставкою 25 % на суму 51383,00 грн., у тому числі: за І квартал 2009 року в сумі 1817,00 грн., за ІІ квартал 2009 року в сумі 1214,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 970,00 грн., за IVквартал 2009 року в сумі 12,00 грн., за І квартал 2010 року в сумі 47370,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач не здійснював нарахування відсотків або депозитів у розрізі кожного договору (АКБ «Форум»: договір депозиту №20/1-2501 від 08 вересня 2008 року, додаткові угоди: №20/1-2501 від 10 березня 2009 року №20/1/2-2501 від 08 квітня 2009 року, №20/1/3-2501 від 19 травня 2009 року, №20/1/4-2501 від 20 липня 2009 року, №20/1/5-2501 від 21 жовтня 2009 року; ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»: генеральний договір банківського вкладу №28708W303 від 15 жовтня 2008 року, додаткові угоди від 16 жовтня 2008 року, від 15 січня 2009 року, від 19 березня 2009 року, від 21 травня 2009 року, від 22 липня 2009 року, від 08 вересня 2009 року, від 22 вересня 2009 року, від 03 грудня 2009 року; АК «Промислово-інвестиційний банк»: договори банківського вкладу №20-0717/2-2 від 02 липня 2009 року, №20-1014/2-2 від 05 жовтня 2009 року; АБ «Укргазпромбанк»: генеральна угода №С-11АН-81 від 10 грудня 2008 року, договори банківського вкладу: №-81-К-2 від 10 грудня 2009 року, №-81-К-3 від 04 березня 2009 року, №-81-К-4 від 06 березня 2009 року, №-81-К-5 від 11 березня 2009 року, №-81-К-6 від 11 березня 2009 року; ВТБ Банк: договір банківського вкладу №1013 від 07 грудня 2009 року, додаткова угода від 14 грудня 2009 року, договори банківського вкладу №982 від 24 вересня 2009 року, №981 від 24 вересня 2009 року, додаткова угода від 17 лютого 2010 року, додаткові угоди; № 3 від 24 лютого 2010 року, № 4 від 05 березня 2010 року, № 5 від 10 березня 2010 року, договір банківського вкладу №928 від 05 листопада 2008 року, додаткова угода № 2 від 10 листопада 2010 року, договір №1044/18 від 24 березня 2010 року, додаткова угода від 07 квітня 2010 року, додаткова угода № 3 від 20 квітня 2010 року), а нараховував відсотки суцільно по кожному банку; по АКБ «Форум» позивач неправомірно нарахував відсотки за І квартал 2009 року у ІІ кварталі 2009 року на суму 8219,53 грн.; позивач неправомірно відобразив в податковому обліку суму 189780,20 грн. у відомості К2 «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами» за І квартал 2010 року як доходи звітного періоду від операцій з акціями та корпоративними правами, оскільки ПАТ «СК «АСКО-Медсервіс» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів (іменних простих акцій) від 05 жовтня 2006 року № 12578К, емітента яких (ВАТ «Згурівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт Райагрохім») було визнано банкрутом згідно постанови Господарського суду Київської області від 06 березня 2003 року у справі № 221/2б-2002р.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення.

03 грудня 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005142201/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПАТ «СК «АСКО-Медсервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 73265,00 грн., у тому числі: 51458,00 грн. - за основним платежем, 21807,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прийняття судом постанови про припинення юридичної особи ніяким чином не обмежує обіг акцій, з урахуванням того, що саме з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу відбувається анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій і останні втрачають статус цінного паперу, тоді як доказів на підтвердження таких обставин податковим органом надано не було. Також, суд виходив з того, що позивач правомірно нараховував відсотки за договорами, укладеними з банківськими установами. При цьому, суд погодився з висновками податкового органу, що по АКБ «Форум» позивач неправомірно нарахував відсотки за І квартал 2009 року у ІІ кварталі 2009 року на суму 8219,53 грн., з огляду на що податковий орган обґрунтованого застосував до товариства штрафну (фінансову) санкцію у сумі 205,49 грн. за вказане порушення, яке позивачем не заперечувалось, проте оскільки визначення суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) є виключною компетенцією податкового органу, то оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у повному обсязі.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Державним органом по регулюванню відносин на ринку цінних паперів є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, компетенція якої визначена статтею 47 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 9 статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Відповідно до частини 7 статті 59 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом визначений статтею 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до частини 3 якої з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною 2 статті 35 цього Закону, а саме: з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи забороняється: проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, щодо якої прийнято рішення щодо припинення; внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про відокремлені підрозділи; проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, станом на 10 лютого 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про державну реєстрацію припинення юридичної особи - емітента акцій, які були предметом договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного позивачем з ВАТ «Згурівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт Райагрохім», внесено не було (арк. справи 91).

Виходячи із аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що прийняття судом постанови про припинення юридичної особи ніяким чином не обмежує обіг акцій.

Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій у зв'язку з припиненням діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації визначений у розділі ІІ Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року № 222 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Протягом 7 робочих днів після прийняття рішення про ліквідацію комісія з припинення акціонерного товариства (ліквідаційна комісія, ліквідатор тощо) (далі - комісія) повинна подати до реєструвального органу документи, визначені в цьому підпункті (підпункт 1.1 пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Уповноважена особа реєструвального органу видає розпорядження про зупинення обігу акцій протягом 15 робочих днів з дати надходження до реєструвального органу документів, зазначених у підпункті 1.1 пункту 1 цього розділу (підпункт 1.2 пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Реєструвальний орган протягом 3 робочих днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій направляє його емітенту та реєстроутримувачу (при документарній формі випуску акцій) або депозитарію (при бездокументарній формі випуску акцій), який обслуговує акції цього емітента (підпункт 1.3 пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом 15 календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій (підпункт 1.4 пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено (підпункт 1.5 пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій) (підпункт 1.6 пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, саме з цієї дати відбувається анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій і останні втрачають статус цінного паперу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується листом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 січня 2011 року № 10/02/871, станом на 01 грудня 2010 року зупинення обігу акцій ВАТ «Згурівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт Райагрохім» не здійснювалосб.

Відповідно до частини 1 статті 178 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що в період проведення операцій з купівлі-продажу акцій ВАТ «Згурівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт Райагрохім», вказані акції відповідали критеріям, встановлені чинним законодавством для цінних паперів.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Як встановлено судами попередній інстанцій, позивач правомірно нараховував відсотки, за договорами, укладеними з АКБ «Форум», ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», АК «Промислово-інвестиційний банк», АБ «Укргазпромбанк», ВТБ Банк, що підтверджується банківськими виписками (т.1 арк. справи 192-219, т.2 арк. справи 154).

Посилання податкового органу на те, що позивачем не були надані до перевірки виписки банку були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки в пункті 2.7 акту перевірки під порядковим номером 5 вказано, що до перевірки були надані виписки банку, які перевірялись податковим органом вибірковим методом (арк. справи 40-41).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій погодились з висновками податкового органу, що по АКБ «Форум» позивач неправомірно нарахував відсотки за І квартал 2009 року у ІІ кварталі 2009 року на суму 8219,53 грн., з огляду на що податковий орган обґрунтованого застосував до товариства штрафну (фінансову) санкцію у сумі 205,49 грн. за вказане порушення, яке позивачем не заперечувалось.

Проте, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі з підстав того, що суд не може визначити остаточну суму податкових зобов'язань, оскільки визначення суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) є виключною компетенцією податкового органу.

Колегія суддів вказує, що вказаний висновок судів першої та апеляційної інстанцій є помилковим, з огляду на наступне.

Визначення позивачеві податкових зобов'язань здійснено податковим органом шляхом прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, скасування яких є предметом даного адміністративного позову.

Суд, вирішуючи справу по суті, користується повноваженнями, що передбачені статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими він може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (частина 1 зазначеної статті).

При цьому, пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши правомірне визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 205,49 грн., у межах наданих процесуальним законом повноважень повинні були частково задовольнити позовні вимоги та скасувати таке рішення суб'єкта владних повноважень у частині окремих його положень щодо визначення частини податкових зобов'язань.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2010 року № 0005142201/0 у частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 205,49 грн. із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2010 року № 0005142201/0 у частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 205,49 грн. із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна