Ухвала

від 20.07.2015 по справі 2а-3235/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2015 р. м. Київ К/800/32288/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Дочірнього підприємства фірми «Моріонік» Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Моріон»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013

у справі №2а-3235/12/1470

за позовом Дочірнього підприємства фірми «Моріонік» Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Моріон»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 19.03.2012 №0000672220.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 скасовано. У задоволені позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «АНК-Сервіс» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт від 01.03.2012 № 317/23-300/24794312.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.198.3, 198.6 ст.198, п.200 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті ним було занижено податок на додану вартість в сумі 70061,73 грн., що підлягає сплаті до бюджету.

Дані порушення, на думку відповідача, відбулися внаслідок неможливості проведення позапланової невиїзної перевірки підприємства постачальника - ТОВ «АНК-Сервіс».

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.03.2012 № 0000672220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 70061,73 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 35030,86 грн.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору поставки №0107-М від 01.07.2011 ТОВ «АНК-Сервіс» зобов'язався поставити ДП фірми «Моріонік» ТОВ НВП «Моріон» продовольчі товари (апельсини, кавуни, баклажани, банани, буряки, горіхи та інше), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити. Розрахунки проводились у безготівковій формі. Позивачем надано податкові та видаткові накладні за липень 2011 року, отримані від ТОВ «АНК-Сервіс» на суму 414150 грн. в т.ч. ПДВ 70386,73 грн., платіжні доручення на перерахування ТОВ «АНК-Сервіс» грошових коштів на суму 414150 грн. в т.ч. ПДВ 69025,00 грн.

На думку відповідача, з чим погодився суд апеляційної інстанції, ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, журналу реєстрації довіреностей, інших документів, що підтверджують про фактичне надходження товару, свідчить про те, що лише наявні у позивача документи не можуть підтвердити здійснення ним господарських операцій.

Судова колегія вважає за правильне погодитись з висновками суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту.

Під час проведення перевірки перевіряючими досліджувались наявні у позивача податкові накладні, які були оформлені у встановленому порядку, та які знайшли відображення в податковому обліку позивача, що відповідачем не заперечується, а також досліджувались надані позивачем документи, які свідчили про відповідний подальший рух товару отриманого від ТОВ «АНК-Сервіс» у липні 2011 року, його оплату та відповідне формування позивачем податкових зобов'язань за результатами таких операцій.

Неможливість проведення позапланової невиїзної перевірки підприємства постачальника - ТОВ «АНК-Сервіс» не може вважатись належним доказом неправомірного формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з цим підприємством.

Крім того, дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АНК-Сервіс» підтверджено довідкою від 30.11.2011 №563/07/100/24794312, складеною відповідачем по результатах зустрічної перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «АНК-Сервіс», їх реальності та відображення цих взаємовідносин в податковому обліку за липень 2011 року.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Виключно відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства фірми «Моріонік» Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Моріон» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун