Ухвала

від 20.07.2015 по справі 2а-1670/7589/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Київ К/800/18328/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013

у справі №2а-1670/7589/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мінерал»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 19.11.2012 №0005692301 та № 0005602301.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 16.11.2012 № 4084/22-2/22529511.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги :

-п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.1, п.п.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 1858996,00 грн. в т.ч.: за ІV квартал 2009 року - 317768,00 грн., за I квартал 2010 року - 210583,00 грн., за ІІ квартал 2010 року - 128135,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року - 162632,00 грн., за ІV квартал 2010 року - 262795,00 грн., за І квартал 2011 року - 151476,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 183781,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 78774,00 грн., за ІV квартал 2011 року - 237430,00 грн., за І квартал 2012 року - 125622,00 грн.;

- п. 1.7, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.14.1 ст.14, п.198.1, 198.2, 198.3 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 720504,00 грн. в т.ч.: за жовтень 2009 року - 32410,00 грн., листопад 2009 року - 25090,00 грн., грудень 2009 року - 58052,00 грн., січень 2010 року - 17437,00 грн., лютий 2010 року - 38763,00 грн., березень 2010 року - 20375,00 грн. ,квітень 2010 року - 12516,00 грн., травень 2010 року - 14016,00 грн., червень 2010 року - 20063,00 грн., липень 2010 року - 16029,00 грн., серпень 2010 року - 22882,00 грн., вересень 2010 року - 20228,00 грн., жовтень 2010 року - 40638,00 грн., листопад 2010 року - 28735,00 грн., грудень 2010 року - 26189,00 грн., січень 2011 року - 16020,00 грн., лютий 2011 року - 21726,00 грн., березень 2011 року - 17336,00 грн., квітень 2011 року - 24334,00 грн., травень 2011 року - 19570,00 грн., червень 2011 року - 28737,00 грн., липень 2011 року - 9186,00 грн., серпень 2011 року - 5643,00 грн., вересень 2011 року - 16306,00 грн., жовтень 2011 року - 39749,00 грн., листопад 2011 року - 14942,00 грн., грудень 2011 року - 39156,00 грн., січень 2012 року - 23853,00 грн., лютий 2012 року - 37748,00 грн., березень 2012 року - 12775,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.11.2012 № 0005692301, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 720504,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 148196,25 грн. та №0005602301, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1858996,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 301884,75 грн.

Дані порушення, на думку податкового органу, виникли через те, що господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «Фірма «ЛААД» має ознаки фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаного підприємства податковий кредит та валові витрати позивача відповідачем визнані неправомірними.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Фірма «ЛААД» (Виконавець) укладено договори від 03.10.2008 № 03-10-2008ЖД , від 02.01.2009 № 02-01-2009ЖД. Згідно умов пункту 1.1 вказаних договорів Виконавець бере на себе зобов'язання організувати перевезення вантажів (експедирування) територією України та/чи на експорт за рахунок Замовника та в його інтересах розрахувати маршрут перевезення, залучити перевізників та здійснити з ними розрахунки, здійснити необхідні розрахунки з інспекціями та іншими організаціями, причетними до підготовки та перевезення вантажів. Характер та об'єм вантажів, що підлягають перевезенню, вид транспорту, пункти відправлення та призначення зазначаються у Заявках. Послуги, а також вартість перевезень погоджуються Сторонами в Додаткових угодах до Договорів, та визнаються їх невід'ємною частиною.

Судами попередніх інстанцій досліджено копії договорів поставки позивача з його контрагентами та додаткові угоди до них, внаслідок чого встановлено, що останні містять положення про виконання перевезень третьою особою - ТОВ «Фірма «ЛААД».

На підставі рахунків позивач оплатив визначені у цих документах послуги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, а ТОВ «Фірма «ЛААД» в свою чергу складено податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Партії товару, передані позивачем ТОВ «Фірма «ЛААД» для доставки покупцям, доставлялись останнім із залученням третіх осіб-перевізників, зокрема, залізничним транспортом, що підтверджується належним чином оформленими залізничними накладними та квитанціями про приймання вантажу.

Реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується належними первинними документами, а саме, договорами, накладними, податковими накладними, тощо. Вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають.

Згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ ТОВ «Фірма «ЛААД», останнє в своїх податкових зобов'язаннях за спірний період відобразило господарські операції з позивачем, доказів несплати ТОВ «Фірма «ЛААД» сум податку на додану вартість до бюджету по вищезазначеним податковим зобов'язанням відповідачем не надано.

ТОВ «Фірма «ЛААД» на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було платником ПДВ.

З огляду на встановлене, судова колегія знаходить правильним висновок суду першої та апеляційної інстанції про відсутність у відповідача підстав для зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Фірма «ЛААД» з огляду на підтвердження їх реального характеру.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічні вимоги містять і положення Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність правочину, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак, такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій не спростовано.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції позивача ТОВ «Фірма «ЛААД» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун