Ухвала

від 28.07.2015 по справі 826/5857/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2015 р. м. Київ К/800/1481/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Базалюк О.Ю.,

від відповідача - Жукова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014

у справі № 826/5857/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Завод «Євроформат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт від 24.10.2013 № 614/26-54-22-03-07/31724919, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 1464814,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 № 0009572203, яким позивачу збільшено суму грошового нарахування за платежем податок на додану вартість у розмірі 2 197 221,00 грн. (за основним платежем 1 464 814,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 732 407,00 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 №0009572203, зазначивши, що зміст та обсяг господарських операцій, що відображені в документах по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Запоріжметал Холдінг», ТОВ «Рослич» і ТОВ «Д.К.-Груп» не є підставою для формування відповідних показників податкової звітності, а позивач позбавлений законного права на формування податкового кредиту з вказаними контрагентами.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Крім того, судам слід прийняти до уваги доводи позивача про те, що оригінали первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Жаслі» та ТОВ «Еліткомпані Харків» були передані в ОВС ГМУ з фінансових розслідувань Міндоходів в рамках кримінального провадження № 32013000000000077, а копій даних документів позивачем не отримано. На підтвердження факту передачі документів до слідчого органу представник позивача посилається на лист від 18.07.2013 №255/1/13, копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль