Постанова

від 29.07.2015 по справі 908/1524/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.07.2015 справа №908/1524/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Татенко В.М. за участю представників сторін від позивача:Неживий А. В. за дов. № ООО, 50293 від 29.07.2015р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського судуЗапорізької області від 19.05.2015 року у справі№ 908/1524/15-г (суддя Алейникова Т.Г.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Східспецсервіс", м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", м. Маріуполь Донецької області простягнення 523 821, 09 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Східспецсервіс", м. Донецьк (далі по тексту - ТОВ "Східспецсервіс") до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту - ПАТ "Азовелектросталь") про стягнення заборгованості в сумі 523 821, 09 грн., яка складається з основного боргу в розмірі 516 438, 32 грн. та 3% річних в сумі 7 382, 77 грн. - задоволені частково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони законні, обґрунтовані, доведені належним чином та підтверджуються матеріалами справи в частині задоволених вимог.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення з ПАТ "Азовелектросталь" на користь ТОВ "Східспецсервіс" суму 3% річних у розмірі 6 529, 83 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також помилково визнані обґрунтованими вимоги позивача, щодо стягнення 3% річних з ПАТ "Азовелектросталь".

Крім того, апелянт зазначає, що оскільки позивачем не було направлено відповідачу в порядку ст. 530 ЦК України вимогу про сплату 3% річних, у відповідача не настало обов'язку їх сплачувати.

З огляду на те, що суд не врахував вищенаведені факти, скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції неправомірно було стягнуто 3% річних і просить рішення в цій частині скасувати.

Представник позивача під час судового засідання просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а доводи, на які посилається відповідач - безпідставними.

Представник відповідача в судовому засіданні не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Належність повідомлення про судовий розгляд та невизнання явки представника обов'язковою, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

До канцелярії Донецького апеляційного господарського суду 29.07.2015 надійшло клопотання, в якому відповідач просить продовжити строк розгляду справи №908/1524/15-г на п'ятнадцять днів та відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю з'явлення представника відповідача у судове засідання через простій підприємства та проведення антитерористичної операції в Донецькій області.

Представник позивача у судовому засіданні заперечує проти заявленого клопотання.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином і це не позбавило його можливості направити до суду іншого представника. Також, відповідно до ст. 102 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду розглядаються у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Крім того, в ухвалі про порушення апеляційного провадження, явка сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, а також відповідач належним чином не обґрунтував винятковості випадків продовження строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд, -

В С Т А Н О В И В :

Предметом даного спору є стягнення суми основного боргу у розмірі 516 438, 32 грн. та 3% річних за період з 23.10.2013р. по 12.02.2014р. в розмірі 7 382, 77 грн., яка частково стягнута судом в рамках справи №908/1524/15-г.

Так, ТОВ "Східспецсервіс" (постачальник, позивач у справі) та ПАТ "Азовелектросталь" (покупець, відповідач у справі) був укладений договір від 27.03.2013р. за №102АЕСсн, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1).

Згідно п. п. 5.1, 5.2 договору поставка партії товару здійснюється протягом 3-х днів з дати надходження заявки замовника. За погодженням сторін допускається дострокова поставка товару, а також поставка погодженими партіями. Також в 6 розділу зазначається, що загальна сума договору складає 773 006, 76 грн.

Пунктом 7.1 передбачено, що оплата здійснюється в національній валюті України на протязі 15 календарних днів з дати поставки товару та п. 12.1 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту укладення його обома сторонами і діє до 31.12.2014р.

В подальшому сторонами було підписано додаткову угоду №1, за якою постачальник зобов'язався додатково поставити, а покупець додатково прийняти та оплатити товар, згідно Специфікації №2, яка є невід'ємною частиною договору.

Поставка товару за даною додатковою угодою здійснюється партіями, згідно заявок покупця. В п. 3 додаткової угоди сторони погодили, що оплата за поставлений згідно Специфікації №2 товар буде здійснюватися наступним чином: 100% вартості товару покупець перераховує на рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно з п. 4 додаткової угоди сума даної угоди становить 524 878, 44 грн. Загальна сума договору №102АЕСсн від 27.03.2013р. з урахуванням даної додаткової угоди становить 1 297 885, 20 грн. (п. 5 додаткової угоди).

Також згідно додаткової угоди №2 від 27.11.2013р., постачальник зобов'язався додатково поставити, а покупець додатково прийняти та оплатити товар, згідно Специфікації №3, яка є невід'ємною частиною договору. Поставка товару за даною додатковою угодою здійснюється партіями, згідно заявок покупця.

В п. 3 додаткової угоди сторони погодили, що оплата за поставлений згідно Специфікації №3 товар буде здійснюватися наступним чином: 100% вартості товару покупець перераховує на рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно п. 4 додаткової угоди сума даної угоди складає 542 957, 16 грн., а отже загальна сума договору №102АЕСсн від 27.03.2013р. з урахуванням даної додаткової угоди №2 становить 1 840 842, 36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору у період з 29.03.2013р. по 12.02.2014р. здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 1 952 157, 30 грн., за відповідними накладними. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, відомістю про вантаж (дані документи підписані обома сторонами) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також в матеріалах справи містяться копії рахунків для здійснення оплат за отриманий товар.

ПАТ "Азовелектросталь" в свою чергу, договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 1 524 393, 70 грн. (в т.ч., в розмірі 310 22, 40 грн. за платіжним дорученням № 4054 від 24.10.2014р., яку позивач при здійснені розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу не врахував). Таким чином у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором в розмірі 427 763, 60 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статті 525, 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст. 193 ГК України.

Стаття 530 ЦК України передбачає що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Нормою ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, господарський суд Запорізької області обґрунтовано і правомірно дійшов висновку, що в порушення вищенаведених норм права у відповідача з'явилася заборгованість перед позивачем за договором №102АЕСсн від 27.03.2013р. в розмірі 427 763, 60 грн., що підтверджується матеріалами справи. Зазначена сума не оскаржується і ПАТ "Азовелектросталь", а тому підлягає стягненню у вищевказаному розмірі, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за видатковими накладними №444 від 30.10.2013р. в розмірі 56 572, 32 грн. та №497 від 16.12.2013р. в сумі 1080 грн., то згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Оскільки з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено, що ним було поставлено, а відповідачем отримано товар за видатковими накладними №444 від 30.10.2013р. та №497 від 16.12.2013р. на загальну суму 57 652, 32 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в цій частині позовних вимог.

Щодо заяви апелянта стосовно невірного та необґрунтованого стягнення 3% річних за період з 08.11.2013р. по 17.07.2014р. в розмірі 7 382, 77 грн., нарахованих ТОВ "Східспецсервіс" за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за відповідними видатковими накладними, то судова колегія апеляційної інстанції вважає його такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначено у ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином перевіривши розрахунок 3% річних на загальну суму 7 382, 77 грн., здійснений позивачем виходячи із сум заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними, апеляційний господарський суд вважає його недоведеним та арифметично невірним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 6 529, 83 грн. суми 3% річних.

Щодо відмови суду першої інстанції у стягненні 3% річних, нарахованих за накладними №444 від 30.10.2013р. в розмірі 836, 96 грн. та №497 від 16.12.2013р. в сумі 15, 98 грн., судова колегія вважає цей висновок господарського суду мотивованим і таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки позивачем не було доведено факту поставки товару за вказаними накладними, а отже і підстав для стягнення 3% річних на загальну суму 852, 94 грн. відсутні.

Таким чином при перевірці оскаржуваного рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2015р. у справі №908/1524/15-г є законним, обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 року у справі №908/1524/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 року у справі №908/1524/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Скакун О.А.

Судді: Колядко Т.М.

Татенко В.М.

Надр. 5 прим.:

1. - у справу;

1. - позивачу;

1. - відповідачу;

1. - ДАГС;

1. - ГСЗО.