Постанова

від 26.04.2010 по справі 2а-1303/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2010 р. Справа № 2a-1303/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимощука О.Л.,

при секретарі Дущак С.М.,

за участю:

представника позивача : ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Косівського районного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, третіх осіб: управління пенсійного Фонду України в Косівському районі та ОСОБА_3 до підприємства «Косівжитлотеплокомуноб'єднання»про стягнення витрат в сумі 3420,60 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Косівський районний центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на випадок безробіття (надалі -позивач), треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Управління пенсійного Фонду України в Косівському районі та ОСОБА_3 звернулись в суд з адміністративним позовом до Підприємства «Косівжитлотеплокомуноб'єднання»(надалі -відповідач) про стягнення витрат в сумі 3420,60грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.07.2003 року за заявою від 23.07.2003 року ОСОБА_3 було надано статус безробітного і у зв'язку із його достроковим виходом на пенсію, позивачем через Управління пенсійного Фонду України в Косівському районі, було відшкодовані витрати в сумі 3410,32грн. та 10,28грн. витрат поштового переказу.

Як стало відомо позивачу з листа Управління пенсійного Фонду України в Косівському районі від 03.03.2010р., - ОСОБА_4 згідно судового рішення від 30.01.2006 року було поновлено на роботі з 21.07.2003 року. У зв'язку із чим позивач просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду як такий, що пропущений з поважних причин та стягнути з відповідача на свою користь витрати в сумі 3420,60грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: управління пенсійного Фонду України в Косівському районі та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, хоча про час, місце і дату проведення судових засідань повідомлялися належним чином. ОСОБА_3 надіслав до суду заперечення в якому просить закрити провадження по справі відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, вказуючи на те, що із відповіді позивача, наданої листом від 17.01.2005р. вбачається, що позивач знав про факт звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про поновлення на роботі, а тому вважає причини пропущення строку звернення до адміністративного суду безпідставними. Також, представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у вигляді заперечень, надісланих на адресу суду третьою особою на стороні позивача -ОСОБА_4 про те, що даний спір є спір про право і повинен вирішуватись не в порядку адміністративного судочинства, а в порядку вирішення спору між господарюючими суб'єктами, передбаченими нормами Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що 21.07.2003р. ОСОБА_4 був звільнений з роботи по ст.40 (п.1) КЗпПУ, у зв'язку із скороченням та 23.07.2003 року зареєструвався в Косівському районному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу, а 30.07.2003 р. йому було надано статус безробітного.

З 07.08.2003року по 17.01.2005 рік позивачем через Управління пенсійного Фонду України в Косівському районі були відшкодовані витрати по виплаті пенсії ОСОБА_4 в сумі 3410,32грн. та 10,28грн. витрат поштового переказу, пов'язані із його достроковим виходом на пенсію, що підтверджується довідкою Управління пенсійного Фонду України в Косівському районі від 24.03.2010р. №1156/03 та довідкою позивача від 26.03.2010р. №РЦ-545/01-12/04, які наявні в матеріалах справи. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2006р. ОСОБА_4 було поновлено на роботі з 21.07.2003р.

Згідно із ст.26 Закону України «Про зайнятість населення»витрати, пов'язані із достроковим виходом на пенсію, здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду України з наступним відшкодуванням цих коштів із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що достроково призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»у період до досягнення пенсійного віку працюючим пенсіонерам не виплачується.

Відповідно до п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття»із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу. Як випливає із вимог п.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій) і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З матеріалів справи вбачається, що лист від 17.01.2005р., на який опирається відповідач в своїх запереченнях, як на підтвердження наявності у позивача відомостей про факт звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про поновлення на роботі, зазначеної інформації не містить, а вказує виключно на спосіб звільнення останнього, що підтверджується також додатками до заперечення, а саме: поданим відповідачем звітом про вивільнення працівників від 19.05.2003р. та інформацією про фактичне вивільнення працівників, в тому числі ОСОБА_4, від 30.07.2003р. Доказів, які б підтверджували факт повідомлення позивача про поновлення ОСОБА_4 на роботі за рішенням суду, відповідачем не представлено.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, тобто за загальним правилом, що випливає із принципу змагальності, кожна сторона повинна подати саме ті докази, які б підтверджували обставини, на які вона посилається, або спростовували обставин, про які стверджує інша сторона.

З матеріалів справи (лист УПФУ в Косівському районі від 26.02.2010р. №775/03) вбачається, що позивачу стало відомо про поновлення ОСОБА_4 на роботі за рішенням суду тільки 03.03.2010р.

Згідно із ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На підставі вищенаведеного та керуючись ч.2 статті 100 КАС України суд вважає причину пропущення позивачем строку звернення до суду поважною.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Даний спір підвідомчий адміністративному суду, з огляду на те, що зміст визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа)»в розумінні статті 3 КАС України означає переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, статтею 18 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості. Державна служба зайнятості складається, зокрема, з міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. Регулювання правового становища державних службовців, які працюють у зазначених підрозділах державної служби зайнятості, здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу". А отже, органи державної служби зайнятості є суб'єктами владних повноважень, наділені управлінськими владними функціями при реалізації державної політики в сфері зайнятості населення.

В п.4 ч.1 ст.17 КАС України зазначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом. Так, положення вищевказаної статті поширюється на справи про стягнення сум надміру виплачених пенсій за позовами Пенсійного фонду України, а також витрат, зумовлених вимогами чинного законодавства, за позовами органів Фонду соціального страхування України на випадок безробіття.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158 - 163, ст.167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства «Косівжитлотеплокомуноб'єднання»(ЄДРПОУ 30017940) на користь Косівського районного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття -витрати в сумі 3420 (три тисячі чотириста двадцять) гривень 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Тимощук О.Л.

Постанова в повному обсязі складена 05.05.2010р.