Постанова

від 28.07.2015 по справі 805/2519/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 р. Справа №805/2519/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 13:55 годин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Болдиреві Б.О.

за участю представників сторін

позивача Громової В.Ю.,

відповідача Ламєкіна С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «БІС ХОЛДИНГ»

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.06.2015 року №000291501 та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «БІС ХОЛДИНГ», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.06.2015 року №000291501 та зобов'язання привести у відповідність із наданою позивачем податковою звітністю за період грудень 2014року дані обліку та особового рахунку платника податків в системі АІС «Податковий блок» і відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» стосовно платника ТОВ «Фінансово-промислова компанія «БІС ХОЛДИНГ» від'ємне значення суми податку на додану вартість за грудень 2014року в розмірі 127 525 204грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента-постачальника ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ» не є підставою для висновків про відсутність фактичного виконання господарських операцій між сторонами за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, коригування податкової звітності позивача за період грудень 2014року неправомірним, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі його висновків, протипрваним та таким що підлягає скасуванню. Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 року №000291501 та зобов'язати привести у відповідність із наданою позивачем податковою звітністю за період грудень 2014року дані обліку та особового рахунку платника податків в системі АІС «Податковий блок» і відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» стосовно платника ТОВ «Фінансово-промислова компанія «БІС ХОЛДИНГ» від'ємне значення суми податку на додану вартість за грудень 2014року в розмірі 127 525 204грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення проти позови, в яких зазначив, що актом від 16.06.2015 року №1124/05-81-22-02/37134786 встановлені порушення позивачем п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ним завищено суму відємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014року в розмірі 127 525 204грн. за операціям з придбання товарів/послуг у ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ». Порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання податкового законодавства його контрагентом - постачальником ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ». Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «БІС ХОЛДИНГ» є юридичною особою з 24.06.2010року, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 37134786, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач, Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача, про що складено акт перевірки від 16.06.15року за №1124/05-81-22-02/37134786 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «БІС ХОЛДИНГ» (код за ЄДРПОУ 37134786) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за грудень 2014року.»

За результатами перевірки встановлені порушення п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «Біс Холдинг» завищено від'ємне значення ПДВ у сумі - 127 525 204 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 19.06.2015 року №000291501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014року у сумі 127 525 204грн.

Судом встановлено, що ТОВ «ФПК Біс Холдинг» до Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій обл. (вх. № 9118701453 від 09.06.2015) було подано уточнюючий розрахунком з ПДВ з додатками до декларації з ПДВ за грудень 2014 року (вх. № 9078613030 від 20.01.2015) та задекларовано від'ємне значення, різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19, в розмірі 127 525 204 грн.

Перевіркою показників, відображених в рядках 10 - 17 Декларації з урахуванням уточнюючого розрахунку за грудень 2014р. встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій по придбанню бензину, дизельного пального, вугілля, препарат кормовий біокаталізаторний плюс, кормові добавки для тварин, конвейер скребковий, арматура в асортименті, балка в асортименті, швелер, труба, круг, карофил червоний, клірингові послуги, оброблення металевої поверхні, рекламні послуги, оформлення технічної та юридичної документації, налаштування обладнання, маркетингові послуги, та інше.

Так, між позивачем та ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ» було укладено договір поставки від 06.11.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ») зобов'язується поставити вугільну продукцію згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману продукцію (Специфікація №1 від 06.11.2014року), з урахуванням додаткової угоди від 28.11.2014року.

Між позивачем та ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ» було укладено договір поставки №1 від 07.11.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ») зобов'язується поставити ТМЦ згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману продукцію (Специфікація №1 від 07.11.2014року), з урахуванням додаткової угоди від 28.11.2014року.

Між позивачем та ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ» було укладено договір поставки №2 від 07.11.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ») зобов'язується поставити ТМЦ згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману продукцію (Специфікація №1 від 07.11.2014року), з урахуванням додаткової угоди від 26.11.2014року.

Між позивачем та ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ» було укладено договір поставки №3 від 10.11.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ») зобов'язується поставити ТМЦ згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману продукцію (Специфікація №1 від 10.11.2014року), з урахуванням додаткової угоди від 24.11.2014року. .

Між позивачем та ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ» було укладено договір поставки №04П від 10.11.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ») зобов'язується поставити ТМЦ згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману продукцію (Специфікація №1 від 10.11.2014року), з урахуванням додаткової угоди від 21.11.2014року.

Між позивачем та ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ» було укладено договір поставки №5М від 10.11.2014року, за умовами якого постачальник (ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ») зобов'язується поставити ТМЦ згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману продукцію (Специфікація №1 від 10.11.2014року), з урахуванням додаткової угоди від 25.11.2014року..

Між позивачем та ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ» було укладено договір №6У від 11.11.2014року, за умовами якого виконавець (ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ») зобов'язується виконати послуги згідно додатків, а замовник зобов'язується оплатити послуги (Додаток №1 від 11.11.2014року, Додаток №2 від 11.11.2014року, Додаток №3 від 11.11.2014року, Додаток №4 від 11.11.2014року, Додаток №5 від 11.11.2014року, Додаток №6 від 11.11.2014року).

Згідно з умовами договорів позивачем були отримані видаткові накладні, податкові накладні та акти надання послуг (т.2, т.3 арк.с.1-229).

Розрахунки між сторонами за правочинами проводились шляхом емітування 14 простих векселів, що підтверджується актом пред'явлення векселя до сплати від 02.03.2015року, актами прийому-передачі векселів від 08.12.2014року.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі (ст.6 Закону).

Таким чином, суд дійшов висновку про зконність проведених між сторонами розрахунків за правочинами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - постачальником.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Висновки щодо отримання платником податків податкових накладних без мети реального настання наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість по договорам укладеним з контрагентом-постачальником, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз (податкова інформація ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ» з платниками податків за період з 01.11.2014року по 30.11.2014року), суд не бере до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентом-постачальником податковим органом не надано.

Податковим органом в акті перевірки було зазначено про відсутність товарно-транспортних накладних по господарським операціям платника податків з контрагентом-постачальником за період грудень 2014 року.

Суд зазначає, що обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та/або подорожнього листа обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами - постачальниками ТОВ «ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ» за період грудень 2014року не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 19.06.2015 року №000291501 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання привести у відповідність із наданою позивачем податковою звітністю за період грудень 2014року дані обліку та особового рахунку платника податків в системі АІС «Податковий блок» і відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» стосовно платника ТОВ «Фінансово-промислова компанія «БІС ХОЛДИНГ» від'ємне значення суми податку на додану вартість за грудень 2014року в розмірі 127 525 204грн. суд зазначає наступне.

Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Як встановлено судом під час розгляду справи, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, за результатами оскаржуваного акту перевірки податковим органом приймалось податкове повідомлення-рішення, таким чином, з урахуванням зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014року у сумі 127 525 204грн. податковим органом було внесено до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту, відємного значення та податкових зобов'язань позивача по податку на додану вартість.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - податкове повідомлення-рішення. Саме воно має вплив на його права та інтереси. Виходячи, із завдань КАС України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

Таким чином, порушене право позивача відновлено скасуванням актів індивідуальної дії (спірного податкового повідомлення-рішення).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача в цій частині є необгрунтованими та не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «БІС ХОЛДИНГ» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.06.2015 року №000291501 та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 19.06.2015 року №000291501 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014року у сумі 127 525 204грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «БІС ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 37134786, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Червонофлотська, буд.128а) судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три ) грн.08коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 28.07.2015 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31.07.2015 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.