Рішення

від 03.08.2015 по справі 903/353/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 липня 2015 р. Справа № 903/353/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши в колегіальному складі /головуючий суддя Слободян П. Р., судді: Кравчук А. М., Кравчук В. О./, при секретарі судового засідання Ведмедюку М. П., матеріали справи за позовом малого підприємства "ПМК", м. Ковель

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Сімкі", м. Ковель

про стягнення 135637,99грн.

За участю представників сторін:

від позивача : Матвійчук О. М. - адвокат (договір № 36 від 03.12.2014р.)

від відповідача : Косцьов'ят В. К. - представник (довіреність у справі)

Встановив: позивач - мале підприємство "ПМК", м. Ковель звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Сімкі", м. Ковель, в якій просить стягнути 135637,99грн., в т.ч. 106000,31грн основного боргу, 26457,68грн. інфляції, 3180,00грн. 3% річних.

Відповідач - у своєму заперечені на позовну заяву про стягнення коштів № б/н від 13.05.2015р., позов не визнає з наступних підстав:

- позивачем не надано оригіналів доданих до позову документів, а саме актів прийняття-передачі виконаних робіт, накладних, не додано договору на який посилається позивач в акті виконаних робіт від 30.09.2013р. №Р від 29.07.2013 р. та податкових накладних;

- безпідставна та необґрунтована є сума заборгованості, а саме посилання на накладні № 2,3,4 та акти виконаних робіт;

- в поданих копіях накладних вказано, що позивач відпустив відповідачу заготовки для європіддонів, про послуги переробки взагалі нічого не вказано, а тому необхідно вивчити договір на який посилається позивач та його умови і предмет;

- не визначено позивачем, про що свідчать вказані в акті звірки суми, які перераховував позивач відповідачу;

- 03.03.2015р. в Єдиному реєстрі досудових розслідувань внесено інформацію про вчинення злочину засновником, директором позивача Кіндером Г. О. стосовно директора Іваненка С.М. який вчиняв фінансові махінації на підприємстві з грошовими коштами, шахрайство, як вбачається з накладних поданих позивачем.

У вищезазначеному запереченні № б/н від 13.05.2015р. відповідач просив витребувати від позивача оригінали накладних, оригінали актів виконаних робіт, оригінали податкових накладних по всіх документах, оригінал договору на надання послуг розпиловки лісу та оригінали виписок з банку на суми, які були перерахованні відповідачу.

До початку розгляду справи по сутті від позивача надійшло пояснення б/н від 27.07.2015р., в якому останній надав суду детальний розрахунок ціни позову з посиланням на відповідні докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому судом узято до уваги наступне:

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між МП "ПМК" та ТзОВ "Сімки" з 2011 року існують господарські відносини згідно яких МП "ПМК" поставляє певну лісо продукцію, надає послуги ТзОВ "Сімки", а ТзОВ "Сімки", в свою чергу здійснює певні види робіт (розпилювання лісопродукції, зберігання), таким сином відбувався взаєморозрахунок.

За період, з квітня 2012 року по квітень 2014 року, позивач МП "ПМК" перерахував на рахунок відповідача ТзОВ "Сімки" кошти в розмірі 83500,грн., що підтверджується виписками з банку від 10.04.2015р., 28.05.2012р., 13.06.2012р., 20.06.2012р., 19.07.2012р., 19.09.2012р., 28.09.2012р., 08.10.2012р., 10.10.2012р., 16.11.2012р., 19.11.2012р.

Окрім того, позивач МП "ПМК" надав послуги відповідачу ТзОВ "Сімки" на загальну суму 174585,44грн., відповідно до накладних № 9 від 31.08.2012р., № 12 від 28.09.2012р. № 2 від 29.01.2013р., № 3 від 27.03.2013р. та актів виконаних робіт від 04.10.2012р., від 28.12.2012р., від 30.12.2011р., 30.04.2013р., 24.05.2013р., 20.06.2013р., 10.07.2013р., 30.08.2013р., 30.09.2013р., 31.10.2013р., 31.10.2013р., 29.11.2013р.

Відповідач ТзОВ "Сімки", в свою чергу, надав послуги МП "ПМК" на загальну суму 84245,23грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 28.11.2011р., від 02.12.2011р., 06.01.2012р., 11.01.2012р., 23.01.2012р., 01.02.2012р., 09.02.2012р., 10.02.2012р., 15.02.2012р., 20.02.2012р., 27.02.2012р., 26.03.2012р., 27.03.2012р., 30.03.2012р., 31.03.2012р., 23.04.2012р., 05.05.2012р., 11.05.2012р., 25.05.2012р., 01.06.2012р., 18.06.2012р., 25.06.2012р., 07.07.2012р., 20.07.2012р., 25.07.2012р., 30.07.2012р., 03.08.2012р., 06.08.2012р., 17.08.2012р., 14.09.2012р., 26.09.2012р., 28.09.2012р., 05.10.2012р., 12.10.2012р., 22.10.2012р., 23.10.2012р., 08.11.2012р., 09.11.2012р., 30.11.2012р., 15.03.2013р., 15.11.2013р., 17.02.2014р., акту виконаних робіт за березень 2014р. та накладними № РН-0000010, № РН-0000024 від 11.11.2013р., №РН-0000025 від 13.11.2013р.

Також, відповідач ТзОВ "Сімки" перерахував кошти на рахунок МП "ПМК" в розмірі 57840,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 28.05.2012р., 18.07.2012р., 31.07.2012р., 08.10.2012р., 08.10.2012р., 19.10.2012р., 19.03.2013р.

В результаті взаєморозрахунків, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 106000,31грн., що підтверджується актом від 21.07.2015р. звірки взаємних розрахунків, за період з 01.11.2011р. по 01.04.2014р., підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

В той же час, представник відповідача в акті зазначив, що не згідний з боргом так як є борг позивача перед відповідачем в сумі 386220,33грн.

В судовому засіданні представник відповідача подав заяву - клопотання від 28.07.2015р. про долучення до матеріалів справи ще одного акту звірки взаємо - розрахунків, в підтвердження нібито існуючої заборгованості МП "ПМК" перед ТзОВ "Сімки", в сумі 386220,33грн.

Ознайомившись, в судовому засіданні, з зазначеним вище актом, колегія суддів відмічає, що останній не може розцінюватись в якості належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки він не підписаний позивачем і не скріплений печаткою.

Разом з тим, суд зазначає, що у випадку наявних майнових претензій, відповідач не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутися з позовною заявою до позивача.

17 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 11.12.2014р. /є в матеріалах справи/ про сплату заборгованості в сумі 106000,31грн.

Відповідач, претензію позивача залишив без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ст. 530 Цивільного кодексу України що у випадку, якщо термін виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. А в свою чергу, боржник, повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення господарських зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що згідно представленого позивачем розрахунку становить 26457,68грн. інфляції, 3180,00грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали підставою для заперечень, а, отже позов є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України ст.ст. 509, 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сімкі", (м. Ковель, вул. Яремчука 32, код 36102219) в користь малого підприємства "ПМК" (м. Ковель, вул. Володимирська 154а, код 13361544) 106000,31грн. основного боргу, 26457,68грн. інфляції, 3180,00грн. 3% річних, 2712,76грн. судового збору.

Повний текст рішення

складено 03.08.2015

Головуючий суддя П. Р. Слободян

Судді А. М. Кравчук

В. О. Кравчук