Рішення

від 31.07.2015 по справі 904/2672/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.15р. Справа № 904/2672/15

Судова колегія господарського суду Дніпропетровської області у складі: головуючий - суддя Новікова Р.Г., судді - Суховаров А.В., Забарющий М.І., при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН УКРАЇНА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАНД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу за договором про надання послуг в розмірі 211300грн.00коп., пені в розмірі 4862грн.72коп. та відсотків річних в розмірі 3002грн.78коп.

Представники:

Від позивача: Ратушняк П.В., дов. №б/н від 28.04.2014р.

Від відповідача: Ганзевич О.А., дов. №б/н від 10.06.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» м. Київ звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віанд» м. Кривий Ріг з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 211300грн., пені 4862грн.79коп. та річних в розмірі 3002грн.78коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень договору №К42/2014-49 від 19.08.2014р. щодо оплати вартості наданих у вересні - листопаді 2014р. послуг з перевезення вантажу; товарно-транспортні накладні, рахунки та акти здачі-приймання надання послуг №0004909164 від 29.09.2014р. на суму 7500грн., №0004909167 від 29.09.2014р. на суму 7500грн., №0004909168 від 29.09.2014р. на суму 7500грн., №0004909191 від 02.10.2014р. на суму 7500грн., №0004909192 від 03.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910030 від 10.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910042 від 13.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910068 від 27.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910070 від 27.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910131 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910132 від 31.10.2014р. на суму 9000грн., №0004910133 від 31.10.2014р. на суму 12200грн., №0004910139 від 31.10.2014р. на суму 12200грн., №0004910140 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910181 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910182 від 14.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911004 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910184 від 17.11.2014р. на суму 8000грн., №0004910185 від 17.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911050 від 28.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911059 від 30.11.2014р. на суму 9600грн., №0004911133 від 30.11.2014р. на суму 7500грн., №0004911135 від 30.11.2014р. на суму 12200грн.

Позивач вказує, що 10.02.2015р. направив на адресу відповідача документи на оплату своїх послуг (акти та рахунки), які були отримані відповідачем 25.02.2015р. Враховуючи строк на оплату, визначений в пункті 6.4.1 договору, позивач стверджує, що відповідач мав сплатити вартість послуг до 04.03.2015р. включно.

Оскільки сума боргу в розмірі 211300грн. сплачена не була, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

На підставі пункту 6.5.1 договору позивач вирахував розмір процентів річних, який дорівнював 37,05%річних та вирахував суму річних, що становить 3002грн.78коп за період з 07.03.2015р. по 20.03.2015р.

Відповідно до положень пункту 7.5.4 договору позивач нарахував та заявив до стягнення суму пені в розмірі 4862грн.79коп. за період з 07.03.2015р. по 20.03.2015р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2015р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

У зв'язку з нез'явленням представника відповідача та ненаданням витребуваних документів, розгляд справи був відкладений на 26.05.2015р. До дати судового засідання на адресу суду надійшли заяви позивача від 12.05.2015р. та від 13.05.2015р. про:

- збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 201300грн., пеню в розмірі 23101грн.69коп. та суму річних в розмірі 14229грн.39коп., нарахованих за період з 07.03.2015р. по 12.05.2015р.;

- зміну предмету позову, в якій позивач, окрім раніше заявлених сум, просив стягнути додатково суму інфляційної складової в розмірі 55597грн.26коп. за період квітень - травень 2015р. та штраф в розмірі 42260грн.

Після перевірки дотримання позивачем вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України та встановлення відповідності вимогам чинного законодавства, суд прийняв вказані заяви до розгляду.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог, наданій суду 03.06.2015р., позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 171300грн., пеню в розмірі 27183грн.45коп. за період з 07.03.2015р. по 27.05.2015р., суму річних в розмірі 29249грн.86коп. за період з 07.03.2015р. по 27.05.2015р., суму інфляційної складової в розмірі 55587грн.26коп. за період квітень-травень 2015р. та штраф в розмірі 42260грн.

Після перевірки дотримання позивачем вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України та встановлення відповідності вимогам чинного законодавства, суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Згідно бухгалтерської довідки від 27.05.2015р. несплаченими залишились наступні рахунки-фактури: №0004910030 від 10.10.2014р. на суму 4000грн., №0004910042 від 13.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910068 від 27.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910069 від 27.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910070 від 27.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910131 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910132 від 31.10.2014р. на суму 9000грн., №0004910133 від 31.10.2014р. на суму 12200грн., №0004910139 від 31.10.2014р. на суму 12200грн., №0004910140 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910181 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910182 від 14.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911004 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910184 від 17.11.2014р. на суму 8000грн., №0004910185 від 17.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911050 від 28.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911059 від 30.11.2014р. на суму 9600грн., №0004911133 від 30.11.2014р. на суму 7500грн., №0004911135 від 30.11.2014р. на суму 12200грн.

Також позивач заявив клопотання від 28.05.2015р. про покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору в повному обсязі, незалежно від результатів вирішення спору.

У відзиві на позову заяву від 15.06.2015р. відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, посилаючись на наступне.

За договором №К42/2014-49 від 19.08.2014р. позивачем були надані послуги на суму 348400грн. Враховуючи положення пункту 6.4.1 договору, строк оплати настав по актах та рахунках на загальну суму 212300грн. (№4909164, №4909167, №4909168, №4909191, №4909192, №4910030, №4910042, №4910068, №4910069, №4910070, №4910131, №4910132, №4910133, №4910139, №4910140, №4910181, №4911004, №4910184, №4910185, №4911050, №4911059, №4911133, №4911135)

Строк оплати з оплати вартості послуг на суму 136100грн. не настав через ненадання рахунків по актах №4909004, №4909003, №4909005, №4909006, №4909007, №4909008, №4908131, №4908133, №4908134, №4909169, №4908181, №4909105, №4909106, №4909102, №4909103, №4909161, №4909162, №4909104, №4909163, №4909190.

Відповідачем було перераховано позивачу 220100грн. (платіжні доручення №727 від 23.09.2014р. на суму 19600грн., №739 від 26.09.2014р. на суму 34100грн., №786 від 24.10.2014р. на суму 39000грн., №808 від 30.10.2014р. на суму 20400грн., №832 від 14.11.2014р. на суму 32000грн., №1094 від 20.04.2015р на суму 10000грн., №1100 від 30.04.2015р на суму 10000грн., №1109 від 15.05.2015р. на суму 10000грн., №1119 від 22.05.2015р. на суму 10000грн., №1131 від 12.06.2015р. на суму 35000грн.). З урахуванням цього, відповідач стверджує, що на даний час існує переплата в розмірі 7800грн.

Крім того, відповідач зазначив, що іноді бухгалтерією підприємства здійснювались перерахування грошових коштів за договором з помилкою у формулюванні призначення платежу (зазначення номерів неіснуючих і неузгоджених рахунків, дублювання номерів.)

З метою уникнення розбіжностей підприємство уточнило призначення платежу за платіжними дорученнями №727 на суму 19600грн., №739 на суму 34100грн., №786 на суму 39000грн., №808 на суму 20400грн., №832 на суму 32000грн., виклавши це у запереченнях на вимогу №12/06 від 12.06.2015р.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 13.07.2015р., наданій до суду 16.07.2015р., позивач зазначив, що після перерахунку розміру основної заборгованості сума боргу на дату подання позову складала 175300грн. Позивач також вказує про часткове погашення суми боргу в розмірі 75000грн. шляхом здійснення платежів 20.04.2015р., 30.04.2015р., 15.05.2015р., 22.05.2015р. та 12.06.2015р.

Враховуючи наведене, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми боргу в розмірі 100300грн., пені в розмірі 30844грн.44коп. за період з 07.03.2015р. по 13.07.2015р., суми річних в розмірі 19046грн.44коп. за період з 07.03.2015р. по 13.07.2015р., суми інфляційної складової в розмірі 49722грн.74коп. за період квітень-червень 2015р. та 35060грн. штрафу.

Після перевірки дотримання позивачем вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України та встановлення відповідності вимогам чинного законодавства, суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Згідно бухгалтерської довідки від 13.07.2015р. неоплаченими залишилися рахунки-фактури: №0004910139 від 31.10.2014р. на суму 3900грн., №0004910140 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910181 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910182 від 14.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911004 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910184 від 17.11.2014р. на суму 8000грн., №0004910185 від 17.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911050 від 28.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911059 від 30.11.2014р. на суму 9600грн., №0004911133 від 30.11.2014р. на суму 7500грн., №0004911135 від 30.11.2014р. на суму 12200грн.

У письмових поясненнях від 14.07.2015р., наданих до суду 16.07.2015р., позивач вказав наступне.

Кошти, що надходили від відповідача, зараховувались згідно вказаного призначення платежу. Якщо призначення платежу було нечітким та не містило реквізитів рахунків, кошти зараховувались в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше.

На думку позивача, зміна призначення платежу після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватись спільно сторонами. Односторонні заяви відповідача про зміну призначення платежу є недопустимими та не мають правових наслідків.

У письмових поясненнях від 20.07.2015р., які надійшли до суду 27.07.2015р., позивач вказав, що загальна вартість послуг, наданих за договором, з урахуванням анульованих за розпорядженням замовника замовлень на суму 16400грн., дорівнює 328400грн. Сума боргу, яка заявляється до стягнення, дорівнює 100300грн.

В судовому засіданні від 28.07.2015р. позивач підтримав позовні вимоги. Представник відповідача просив відкласти судове засідання та надати можливість ознайомитись з наданими позивачем письмовими поясненнями. Вказане клопотання було обґрунтоване перебуванням представника відповідача у відпустці.

Позивач заперечував проти задоволення цього клопотання, посилаючись на те, що враховуючи тривалість судового провадження, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи до судового засідання. Заява про зменшення розміру позовних вимог від 13.07.2015р. була направлена на адресу відповідача завчасно. У поясненнях позивач викладає письмово свої заперечення щодо доводів відповідача, вказаних у відзиві, які висловлювались раніше усно.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Протягом судового провадження, яке було порушено в квітні 2015р., відповідачу надавалась можливість реалізувати свої процесуальні права шляхом надання всіх наявних документів з приводу обставин справи.

Нормами чинного законодавства України не обмежене коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Неможливість одного з представників відповідача ознайомитись з матеріалами справи не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу іншим представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віанд» (далі - замовник) був підписаний договір транспортно-експедиторського обслуговування №К42/2014-49 від 19.08.2014р. (далі - договір), згідно якого виконавець зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати транспортно-експедиторські послуги та додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів територією України, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати вказані послуги на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 1.3 договору види транспортно-експедиторських послуг, що надаватимуться, обсяг та кількість перевезень, строки їх виконання, маршрути. Вартість послуг та інші істотні умови визначаються за угодою сторін в цьому договорі, додатках до цього договору або в заявках, що є невід'ємною частиною договору.

В пункті 2.1 договору сторони визначили, що основною послугою, яку надає виконавець, є послуга з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України, яка передбачає організацію подачі транспортних засобів, перевезення відповідно до встановлених маршрутів та доставки вантажів за призначенням.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що послуги надаються на підставі заявки, в якій визначаються: характеристика вантажу, інформація про вантаж, його властивості, умови його перевезення, інструкції щодо кріплення та упакування, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут та інші умови. Заявка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до розділу 5 договору, вартість послуг визначена у тарифній відомості, підписаній сторонами, яка є додатком до цього договору. У разі якщо така тарифна відомість не підписана сторонами, вартість послуг визначається на підставі діючої тарифної відомості виконавця. Діюча тарифна відомість надсилається замовникові на його запит в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи (заявки-договори та акти здачі-прийняття робі (надання послуг), сторонами була узгоджена вартість послуг по кожному з перевезень, шляхом підписання представниками сторін та засвідчення печатками підприємств.

Підпунктом 6.4.1 договору визначено, що оплата здійснюється замовником безготівково на поточний рахунок виконавця протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку за умови погодження акту відповідно до пункту 6.3 договору.

В підпункті 6.2.1 договору сторони встановили, що виконавець має право виписувати рахунки згідно кількості виконаних заявок, але не менше 2 разів на місяць.

Відповідно до підпункту 6.2.4 договору документи, передбачені підпунктами 6.2.1-6.2.3, вручаються особисто (нарочно) під підпис представникові замовника або надсилаються поштовим відправленням чи засобами кур'єрської доставки. Також допускається надання документів засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою за умови наступного надсилання (вручення) оригіналів.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, крім випадків, коли таке зарахування не відбулося з вини банку виконавця.

Згідно матеріалів справи (опис вкладення, фіскальний чек №2078 від 10.02.2015р., роздруківку з сайту «Укрпошти») 25.02.2015р. були вручені адресату особисто акти та рахунки фактури №0004909164 від 29.09.2014р. на суму 7500грн., №0004909167 від 29.09.2014р. на суму 7500грн., №0004909168 від 29.09.2014р. на суму 7500грн., №0004909191 від 02.10.2014р. на суму 7500грн., №0004909192 від 03.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910030 від 10.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910042 від 13.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910068 від 27.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910070 від 27.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910131 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910132 від 31.10.2014р. на суму 9000грн., №0004910133 від 31.10.2014р. на суму 12200грн., №0004910139 від 31.10.2014р. на суму 12200грн., №0004910140 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910181 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910182 від 14.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911004 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910184 від 17.11.2014р. на суму 8000грн., №0004910185 від 17.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911050 від 28.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911059 від 30.11.2014р. на суму 9600грн., №0004911133 від 30.11.2014р. на суму 7500грн., №0004911135 від 30.11.2014р. на суму 12200грн.

На момент подання позову та порушення провадження у справі предметом позовних вимог була сума боргу в розмірі 211300грн. Після проведеного позивачем перерахунку розміру основної суми заборгованості, сума боргу на дату подання позову становила 175300грн. Під час судового провадження відповідачем було перераховано 75000грн., спрямованих позивачем на погашення заявленої стягнення суми боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 100300грн. (з урахуванням заяви від 13.07.2015р.), посилаючись на несплату відповідачем вартості наданих послуг згідно рахунків-фактур №0004910139 від 31.10.2014р. на суму 3900грн., №0004910140 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910181 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910182 від 14.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911004 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910184 від 17.11.2014р. на суму 8000грн., №0004910185 від 17.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911050 від 28.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911059 від 30.11.2014р. на суму 9600грн., №0004911133 від 30.11.2014р. на суму 7500грн., №0004911135 від 30.11.2014р. на суму 12200грн.

Відповідач в свою чергу заперечує наявність суми боргу саме за вказаними рахунками, посилаючись на платіжні доручення №727 від 23.09.2014р. на суму 19600грн., №739 від 26.09.2014р. на суму 34100грн., №786 від 24.10.2014р. на суму 39000грн., №808 від 30.10.2014р. на суму 20400грн., №832 від 14.11.2014р. на суму 32000грн., №1094 від 20.04.2015р на суму 10000грн., №1100 від 30.04.2015р на суму 10000грн., №1109 від 15.05.2015р. на суму 10000грн., №1119 від 22.05.2015р. на суму 10000грн., №1131 від 12.06.2015р. на суму 35000грн.

За даними відповідача заборгованість наявна з оплати послуг на суму 136100грн. Строк її оплати не настав через ненадання рахунків по актах №4909004, №4909003, №4909005, №4909006, №4909007, №4909008, №4908131, №4908133, №4908134, №4909169, №4908181, №4909105, №4909106, №4909102, №4909103, №4909161, №4909162, №4909104, №4909163, №4909190.

Відповідач зазначає про зміну призначення платежу за платіжними дорученнями №727 від 23.09.2014р. на суму 19600грн., №739 від 26.09.2014р. на суму 34100грн., №786 від 24.10.2014р. на суму 39000грн., №808 від 30.10.2014р. на суму 20400грн., №832 від 14.11.2014р. на суму 32000грн., викладену у листі №12/06 від 12.06.2015р.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. (зареєстрований: Мін'юст України, 29.03.2004 за №377/8976) (із змінами та доповненнями) реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III від 05.04.2001р. (із змінами та доповненнями) платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Зі змісту банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.05.2014р. по 12.06.2015р. вбачається, що в якості призначення платежу в згаданих платіжних дорученнях відповідач вказував рахунки, які за його твердженням не були ним отримані. Наведене спростовує заперечення відповідача про неотримання рахунків.

Зміна призначення платежу в платіжних дорученнях була ініційована відповідачем після спливу 8 місяців з моменту перерахування коштів, після подання відповідного позову до суду.

Внесення змін до реквізиту «призначення платежу» після зарахування коштів на рахунок одержувача має вирішуватися між платником та одержувачем коштів у порядку, узгодженому між ними. Позивачем не погоджено внесення змін до графи «призначення платежу» платіжних доручень №727 від 23.09.2014р. на суму 19600грн., №739 від 26.09.2014р. на суму 34100грн., №786 від 24.10.2014р. на суму 39000грн., №808 від 30.10.2014р. на суму 20400грн., №832 від 14.11.2014р. на суму 32000грн.

Крім того, сторони в договорі не визначили черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями. За таких обставин позивач правомірно відносив платежі на погашення рахунків, строк оплати яких настав раніше.

Тому судом не приймається до уваги посилання відповідача на повну оплату суми боргу згідно рахунків-фактур №0004910139 від 31.10.2014р. на суму 3900грн., №0004910140 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910181 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910182 від 14.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911004 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910184 від 17.11.2014р. на суму 8000грн., №0004910185 від 17.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911050 від 28.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911059 від 30.11.2014р. на суму 9600грн., №0004911133 від 30.11.2014р. на суму 7500грн., №0004911135 від 30.11.2014р. на суму 12200грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось раніше, акти та рахунки були отримані відповідачем 25.02.2015р. Враховуючи положення договору, відповідач мав сплатити вартість послуг в строк до 04.03.2015р.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 100300грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 30844грн.44коп. за період з 07.03.2015р. по 13.07.2015р. та штраф у розмірі 35060грн.

Підпунктом 7.5.4 договору встановлено, що у разі прострочення оплати послуг замовник сплачує виконавцеві за весь період прострочення до дати фактичної оплати (без обмеження будь-яким строком) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

У випадку прострочення оплати більше ніж на 30календарних днів, замовник додатково сплачує штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

Здійснюючи розрахунок, позивач нараховував штрафні санкції відносно суми боргу в розмірі 175300грн., яка була наявна на 07.03.2015р.

Дослідивши розрахунок, заявлених до стягнення сум пені в розмірі 30844грн.44коп. та штрафу у розмірі 35060грн., суд дійшов висновку про їх правомірність та обґрунтованість.

Позивач просить стягнути з відповідача суму річних в розмірі 19046грн.44коп. за період з 07.03.2015р. по 13.07.2015р. та суму інфляційної складової в розмірі 49722грн.74коп. за період квітень-червень 2015р.

В підпункті 6.5.1 договору сторонами було узгоджено, що розмір процентів, який підлягатиме сплаті боржником у разі невиконання грошових зобов'язань за цим договором відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, за згодою сторін дорівнюватиме середній вартості кредитів у національній валюті за даними статистичної звітності банків України станом на перший банківський день з дати виникнення прострочення, яке розміщуються на сайті НБУ за посиланням http://www.bank.gov.ua/control/uk/index, помножений на коефіцієнт 1,5.

Згідно листа Національного Банку України №31-03013/27342 від 23.04.2015р. вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафту) за 10.03.2015р. в національній валюті становила 24,7%.

Враховуючи положення підпункту 6.5.1 договору, розмір процентів, який підлягатиме сплаті боржником дорівнює 24,7%х1,5=37,05%.

Дослідивши розрахунок, заявлених до стягнення сум річних в розмірі 19046грн.44коп. інфляційної складової в розмірі 49722грн.74коп., суд дійшов висновку про їх правомірність та обґрунтованість.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє в повному обсязі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віанд» м. Кривий Ріг про стягнення суми боргу в розмірі 100300грн., пені в розмірі 30844грн.44коп., суми річних в розмірі 19046грн.44коп., суми інфляційної складової в розмірі 49722грн.74коп. та 35060грн. штрафу.

Під час судового провадження позивачем було змінено склад позовних вимог та неодноразово змінювався розмір позовних вимог (заяви від 12.05.2015р., від 13.05.2015р., від 27.05.2015р., від 13.07.2015р.)

Позивачем було сплачено судовий збір платіжним дорученнями №88509 від 17.03.2015р. на суму 4383грн.22коп., №91733 від 14.05.2015р. на суму 752грн.50коп. та №91734 від 14.05.2015р. на суму 1957грн.15коп. Загальна сума сплаченого судового збору становить 7092грн.87коп.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.07.2015р. предметом розгляду суду були позовні вимоги на загальну суму 199913грн.62коп. Сума судового збору, належна до сплати, дорівнює 3998грн.27коп.

Відповідно до положень пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню. В даному випадку, як надлишково сплачений підлягає поверненню судовий збір в розмірі 3094грн.60коп.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд покладає витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3998грн.27коп. на відповідача.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. (зареєстрований: Мін'юст України, 29.03.2004 за №377/8976) (із змінами та доповненнями), «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III від 05.04.2001р. (із змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віанд» м. Кривий Ріг про стягнення суми боргу в розмірі 100300грн., пені в розмірі 30844грн.44коп., суми річних в розмірі 19046грн.44коп., суми інфляційної складової в розмірі 49722грн.74коп. та 35060грн. штрафу - задовольнити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віанд» м. Кривий Ріг (Ідентифікаційний код 37214300, місцезнаходження - 50031, м. Кривий Ріг, вул. Ігнатьева, буд. 39) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» м. Київ (Ідентифікаційний код 32306522, місцезнаходження - 02090, м. Київ, вул. Сосюри, буд. 6) суму боргу в розмірі в розмірі 100300грн., пеню в розмірі 30844грн.44коп., суму річних в розмірі 19046грн.44коп., суму інфляційної складової в розмірі 49722грн.74коп., штраф у розмірі 35060грн. та суму судового збору в розмірі 3998грн.27коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 28.07.2015р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 03.08.2015р.

Головуючий колегії Суддя Суддя Р.Г. Новікова А.В. Суховаров М.І. Забарющий