Постанова

від 07.10.2015 по справі 904/2672/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015 року Справа № 904/2672/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Валяр М.Г.

Зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати ОСОБА_1 від 05.10.2015р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність № б/н від 09.06.15;

від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність № б/н від 10.06.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАНД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.15р. у справі №904/2672/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН УКРАЇНА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАНД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу за договором про надання послуг в розмірі 211300грн.00коп., пені в розмірі 4862грн.72коп. та відсотків річних в розмірі 3002грн.78коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2015 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Новікова Р.Г., судді - Суховаров А.В., Забарющий М.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАБЕН УКРАЇНА» - задоволені.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «³андВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Рабен УкраїнаВ» суму боргу в розмірі в розмірі 100300грн., пеню в розмірі 30844грн.44коп., суму річних в розмірі 19046грн.44коп., суму інфляційної складової в розмірі 49722грн.74коп., штраф у розмірі 35060грн. та суму судового збору в розмірі 3998грн.27коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІАНД» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не мав права змінювати призначення платежу, оскільки суд не навів норму права, яка забороняє це робити.

Крім того, суд безпідставно послався як на доказ отримання рахунків відповідачем, на банківську виписку по рахунку позивача за період з 01.05.14 року по 12.06.2015 року, в якій є посилання на означені рахунки, оскільки відповідач заздалегідь був обізнаний з цими номерами, бо вони співпадають з номерами актів приймання-передачі.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 7 жовтня 2015 року у складі колегії суддів : головуючого Березкіної О.В. (доповідача), суддів: Дарміна М.О., Крутовських В.І. на підставі розпорядження голови суду ОСОБА_4 від 31.08.15р., у зв»язку з відпусткою судді Чус О.В.

У зв»язку з виходом на роботу судді Чус О.В. - члена постійно діючої колегії суддів, згідно з рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. №1, змінено склад судової колегії. Розгляд справи визначено колегією суддів у складі: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідача), суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

Клопотаннями від 08.09.15р. та 28.09.15 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН УКРАЇНА" просив суд призначити проведення судового засідання по справі № 904/2672/15 в режимі відеоконференції, за його участю у господарському суді м. Київа.

Заявлене клопотання задоволено ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.15р. та призначено проведення судового засідання 07.10.15р. в режимі відеоконференції із забезпеченням участі в судовому засіданні по справі № 904/2672/15 представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН УКРАЇНА" в господарському суді м. Київа.

07.10.15р. відбулось судове засідання. Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю В«Рабен УкраїнаВ» (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «³андВ» (далі - замовник) був укладений договір транспортно-експедиторського обслуговування №К42/2014-49 від 19.08.2014р. (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати транспортно-експедиторські послуги та додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів територією України, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати вказані послуги на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 1.3 договору види транспортно-експедиторських послуг, що надаватимуться, обсяг та кількість перевезень, строки їх виконання, маршрути. Вартість послуг та інші істотні умови визначаються за угодою сторін в цьому договорі, додатках до цього договору або в заявках, що є невід'ємною частиною договору.

В пункті 2.1 договору сторони визначили, що основною послугою, яку надає виконавець, є послуга з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України, яка передбачає організацію подачі транспортних засобів, перевезення відповідно до встановлених маршрутів та доставки вантажів за призначенням.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що послуги надаються на підставі заявки, в якій визначаються: характеристика вантажу, інформація про вантаж, його властивості, умови його перевезення, інструкції щодо кріплення та упакування, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут та інші умови. Заявка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до розділу 5 договору, вартість послуг визначена у тарифній відомості, підписаній сторонами, яка є додатком до цього договору. У разі якщо така тарифна відомість не підписана сторонами, вартість послуг визначається на підставі діючої тарифної відомості виконавця. Діюча тарифна відомість надсилається замовникові на його запит в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи (заявки-договори та акти здачі-прийняття робі (надання послуг), сторонами була узгоджена вартість послуг по кожному з перевезень, шляхом підписання представниками сторін та засвідчення печатками підприємств.

Підпунктом 6.4.1 договору визначено, що оплата здійснюється замовником безготівково на поточний рахунок виконавця протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку за умови погодження акту відповідно до пункту 6.3 договору.

В підпункті 6.2.1 договору сторони встановили, що виконавець має право виписувати рахунки згідно кількості виконаних заявок, але не менше 2 разів на місяць.

Відповідно до підпункту 6.2.4 договору документи, передбачені підпунктами 6.2.1-6.2.3, вручаються особисто (нарочно) під підпис представникові замовника або надсилаються поштовим відправленням чи засобами кур'єрської доставки. Також допускається надання документів засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою за умови наступного надсилання (вручення) оригіналів.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, крім випадків, коли таке зарахування не відбулося з вини банку виконавця.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю « ВІАНД» із позовом, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Рабен УкраїнаВ» посилалось на порушення відповідачем положень договору №К42/2014-49 від 19.08.2014р. щодо оплати вартості наданих у вересні - листопаді 2014р. послуг з перевезення вантажу, вартість основної суми боргу складає 100300грн. (з урахуванням заяви від 13.07.2015р.),

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не сплатив вартість наданих послуг згідно рахунків-фактур №0004910139 від 31.10.2014р. на суму 3900грн., №0004910140 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910181 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910182 від 14.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911004 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910184 від 17.11.2014р. на суму 8000грн., №0004910185 від 17.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911050 від 28.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911059 від 30.11.2014р. на суму 9600грн., №0004911133 від 30.11.2014р. на суму 7500грн., №0004911135 від 30.11.2014р. на суму 12200грн., а усього на суму 100 300 грн., виходячи з якої суд визначив також розмір інфляційних нарахувань, пеню, річні та штраф.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 25.02.2015р. відповідачу позивачем були надані особисто акти та рахунки фактури №0004909164 від 29.09.2014р. на суму 7500грн., №0004909167 від 29.09.2014р. на суму 7500грн., №0004909168 від 29.09.2014р. на суму 7500грн., №0004909191 від 02.10.2014р. на суму 7500грн., №0004909192 від 03.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910030 від 10.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910042 від 13.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910068 від 27.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910070 від 27.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910131 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910132 від 31.10.2014р. на суму 9000грн., №0004910133 від 31.10.2014р. на суму 12200грн., №0004910139 від 31.10.2014р. на суму 12200грн., №0004910140 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910181 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910182 від 14.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911004 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910184 від 17.11.2014р. на суму 8000грн., №0004910185 від 17.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911050 від 28.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911059 від 30.11.2014р. на суму 9600грн., №0004911133 від 30.11.2014р. на суму 7500грн., №0004911135 від 30.11.2014р. на суму 12200грн., з яких під час судового провадження відповідачем було перераховано 75000грн., спрямованих позивачем на погашення заявленої стягнення суми боргу.

За таких обставин позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 100300грн. (з урахуванням заяви від 13.07.2015р.), посилаючись на несплату вартості наданих послуг згідно рахунків-фактур №0004910139 від 31.10.2014р. на суму 3900грн., №0004910140 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910181 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910182 від 14.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911004 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910184 від 17.11.2014р. на суму 8000грн., №0004910185 від 17.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911050 від 28.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911059 від 30.11.2014р. на суму 9600грн., №0004911133 від 30.11.2014р. на суму 7500грн., №0004911135 від 30.11.2014р. на суму 12200грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на зміну призначення платежу за платіжними дорученнями №727 від 23.09.2014р. на суму 19600грн., №739 від 26.09.2014р. на суму 34100грн., №786 від 24.10.2014р. на суму 39000грн., №808 від 30.10.2014р. на суму 20400грн., №832 від 14.11.2014р. на суму 32000грн., викладену ним на адресу позивача у листі №12/06 від 12.06.2015р.

Проте, такі доводи відповідача є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. (зареєстрований: Мін'юст України, 29.03.2004 за №377/8976) (із змінами та доповненнями) реквізит В«Призначення платежуВ» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» № 2346-III від 05.04.2001р. (із змінами та доповненнями) платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.05.2014р. по 12.06.2015р., в якості призначення платежу в згаданих платіжних дорученнях відповідач вказував рахунки, які за його твердженням не були ним отримані. Наведене спростовує заперечення відповідача про неотримання рахунків.

Зміна призначення платежу в платіжних дорученнях була ініційована відповідачем після спливу 8 місяців з моменту перерахування коштів, після подання відповідного позову до суду.

Як роз»яснено у листі Національного Банку України від 09.06.2011 р. N 25-111/1438-7141 внесення змін до реквізиту В«призначення платежуВ» після зарахування коштів на рахунок одержувача має вирішуватися між платником та одержувачем коштів у порядку, узгодженому між ними.

Позивачем не погоджено внесення змін до графи В«призначення платежуВ» платіжних доручень №727 від 23.09.2014р. на суму 19600грн., №739 від 26.09.2014р. на суму 34100грн., №786 від 24.10.2014р. на суму 39000грн., №808 від 30.10.2014р. на суму 20400грн., №832 від 14.11.2014р. на суму 32000грн., як то вважає апелянт.

Крім того, сторони в договорі не визначили черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відносив платежі на погашення рахунків, строк оплати яких настав раніше.

За таких обставин посилання відповідача на повну оплату суми боргу згідно рахунків-фактур №0004910139 від 31.10.2014р. на суму 3900грн., №0004910140 від 31.10.2014р. на суму 7500грн., №0004910181 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910182 від 14.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911004 від 14.11.2014р. на суму 7500грн., №0004910184 від 17.11.2014р. на суму 8000грн., №0004910185 від 17.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911050 від 28.11.2014р. на суму 12200грн., №0004911059 від 30.11.2014р. на суму 9600грн., №0004911133 від 30.11.2014р. на суму 7500грн., №0004911135 від 30.11.2014р. на суму 12200грн. є безпідставними і не підтвердженими відповідними доказами.

Оскільки господарський суд дійшов правильного висновку про наявну суму боргу, оскільки акти та рахунки були отримані відповідачем 25.02.2015р., то враховуючи положення договору, відповідач мав сплатити вартість послуг в строк до 04.03.2015р.

Підпунктом 7.5.4 договору встановлено, що у разі прострочення оплати послуг замовник сплачує виконавцеві за весь період прострочення до дати фактичної оплати (без обмеження будь-яким строком) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

У випадку прострочення оплати більше ніж на 30календарних днів, замовник додатково сплачує штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про стягнення штрафних санкцій в сумі 35060 грн. відносно суми боргу в розмірі 175300грн., яка була наявна на 07.03.2015р., також є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені в розмірі 30844грн.44коп., суд також дійшов висновку про їх правомірність та обґрунтованість.

Підпунктом 6.5.1 договору сторонами було узгоджено, що розмір процентів, який підлягатиме сплаті боржником у разі невиконання грошових зобов'язань за цим договором відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, за згодою сторін дорівнюватиме середній вартості кредитів у національній валюті за даними статистичної звітності банків України станом на перший банківський день з дати виникнення прострочення, яке розміщуються на сайті НБУ за посиланням http://www.bank.gov.ua/control/uk/index, помножений на коефіцієнт 1,5.

Згідно листа Національного Банку України №31-03013/27342 від 23.04.2015р. вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафту) за 10.03.2015р. в національній валюті становила 24,7%.

Враховуючи положення підпункту 6.5.1 договору, розмір процентів, який підлягатиме сплаті боржником дорівнює 24,7%х1,5=37,05%.

Таким чином, сума річних в розмірі 19046грн.44коп. за період з 07.03.2015р. по 13.07.2015р. та сума інфляційної складової в розмірі 49722грн.74коп. за період квітень-червень 2015р., розрахована у відповідності до умов договору та виходячи з періоду прострочення виконання.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАНД» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2015 року у справі № 904/2672/15 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус

Повний текст виготовлено

та оформлено 12.10.15