Постанова

від 28.07.2015 по справі 922/5316/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа № 922/5316/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (директор), Комарова М.С. (довіреність б/н від 09.07.2015р.)

відповідача - ФОП ОСОБА_3 (особисто), ОСОБА_4 (довіреність № 145 від 27.02.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків (вх. №927 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2015р. у справі № 922/5316/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Норма", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 113 902,34 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.01.2015р. по справі № 922/5316/14 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 108902,34 грн., з яких: 91234,00 грн. - сума боргу з орендної плати, 1686,00 - вартість комунальних та експлуатаційних послуг за грудень 2012р., 2429,93 грн. - 3% річних, 13552,41 грн. - інфляційні втрати та суму судового збору в розмірі 2178,04 грн.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2015р. по справі № 922/5316/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом не врахована та обставина, що всупереч положенням ст. 760 Цивільного кодексу України Договір оренди № 2 від 01.01.2012р. не містить опису предмету оренди, тобто конкретно визначеної частини приміщення, яка передається в оренду Орендарю. Також вказує на те, що відповідач не мав наміру продовжувати дію Договору оренди на 2013 рік і жодної пропозиції з цього приводу на адресу Орендодавця не направляв, а матеріали господарської справи також не містять будь-яких документів, що свідчили б про намір сторін подовжити термін дії Договору оренди. Натомість маючи намір припинити дію Договору оренди та повернути приміщення власнику відповідач вчасно сплатив орендну плату за грудень 2012 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом директора ТОВ "НВЦ "Норма" ОСОБА_1, якою остання підтвердила отримання 03.01.2013 р. грошових коштів в сумі 5 256,00 грн. як плату за оренду приміщення за Договором оренди у грудні 2012 р. в сумі 4 147,00 грн., а також відшкодування комунальних послуг за листопад 2012 р. в сумі 1 109,00 грн. Крім того, 03.01.2013р. відповідач у присутності інших засновників ТОВ "НВЦ "Норма", а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні перукарні, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, запропонувала директору ТОВ "НВЦ "НОРМА" ОСОБА_1 підписати двосторонній акт приимання-передачі нежитлового приміщення (акт про повернення майна за Договором оренди від Орендаря Орендодавцю), проте ОСОБА_1 відмовилась від підписання даного акту посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_3 ще не відшкодована частина вартості комунальних послуг за грудень 2012 р., сума яких буде встановлена у другій половині січня 2013 р. після надходження рахунків від підприємств-постачальників комунальних послуг. З цих обставин відповідач звернулась з проханням до ОСОБА_5 та ОСОБА_7 скласти відповідний акт про відмову директора ТОВ "НВЦ "Норма" ОСОБА_1 від прийняття приміщення. Однак в період часу з 03.01.2013 р. до 20.02.2013 р. від ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_3 рахунок на сплату частини вартості комунальних послуг за грудень 2012 року не надходив, тому ФОП ОСОБА_3 20.02.2013 р. у приміщенні перукарні, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в присутності інших засновників ТОВ "НВЦ "Норма", а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вдруге звернулась до директора ТОВ "НВЦ "НОРМА" ОСОБА_1 з пропозицією підписати акт приймання-передачі нежитлового приміщення, проте ОСОБА_1 вдруге відмовилась від підписання акту та запропонувала ФОП ОСОБА_3 звернутись до неї як керівника ТОВ "НВЦ "Норма" з цього питання у письмовій формі. Отже, відповідач вважає, що вказані обставини беззаперечно свідчать про те, що з боку Орендаря були здійснені усі необхідні дії для своєчасного та належного виконання своїх зобов'язань за Договором оренди і жодного наміру на подовження договірних відносин з цього приводу ФОП ОСОБА_3 не мала. Зобов'язання ФОП ОСОБА_3 за спірним Договором оренди були припинені його виконанням, проведеним належним чином, у відповідності до положень ст. 599 ЦК України та ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України. Зазначені вище обставини були приховані позивачем та його представником при розгляді справи у суді першої інстанції. Також відповідач зазначає, що факт не повернення приміщення ФОП ОСОБА_3 не відповідає дійсності і не підтверджується жодними доказами. Заявлений позов не містить вимог щодо відшкодування витрат на комунальні послуги, пов'язані з використанням орендованого майна впродовж періоду часу з 01.01.2013 р. по 31.10.2014 р., тобто за період часу, за який стягується орендна плата. Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог п. 3.1. укладеного Договору оренди щодо щомісячного надання орендарю рахунку-фактури для сплати орендної плати. А надані до суду оригінали рахунків-фактури з нарахування орендної плати жодним чином не стосуються спірних правовідносин. ФОП ОСОБА_3 вказує, що всі зазначені нею в апеляційній скарзі доводи та факти в сукупності дають підстави вважати, що надані позивачем суду першої інстанції рахунки-фактури є сфальсифікованими, складеними позивачем наприкінці 2014 - початку 2015 року виключно з метою формування доказів для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року у справі № 922/5316/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.) апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 03.03.2015 року на 15:00 год.

27.02.2015р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомив, що рішенням загальних зборів засновників ТОВ НВЦ "Норма" від 24 грудня 2014 року було переобрано директора Товариства та з 25.12.2014 р. призначено на посаду директора ОСОБА_3. Відповідні зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить Витяг з вказаного реєстру від 06.02.2015 року. При цьому, позивач вказує, що до 25.12.2014 року Директором Товариства була ОСОБА_1, а з 25 грудня 2014 року новий керівник Товариства - ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_1 передати усі документи, пов'язані з діяльністю Товариства, а саме: всі реєстраційні, статутні, фінансові, бухгалтерські документи, договори, звіти та будь-які інші документи, що стосуються діяльності ТОВ "НВЦ "Норма". Проте намагання Директора Товариства ОСОБА_3 вирішити це питання шляхом листування з ОСОБА_1 також не мали успіху, у зв'язку з чим вищевказані документи ТОВ "НВЦ "Норма" та печатка Товариства залишаються у володінні та розпорядженні ОСОБА_1 і до теперішнього часу. За відсутності у призначеного в грудні 2014 року Директора Товариства зазначених документів ТОВ "НВЦ "Норма" фактично позбавлене можливості здійснювати свою статутну діяльність та виконувати покладені на Товариство законодавством України обов'язки. Також позивач зазначає, що за фактом безпідставного та незаконного утримання ОСОБА_1 документів та печатки Товариства Директор Товариства ОСОБА_3 звернулась з заявою до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 357 Кримінального кодексу України, а саме приховування офіційних документів, печаток, що спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації. Відповідна заява знаходиться в провадженні Дзержинського РВ ГУМВС України в Харківській області. Разом з цим Товариством в поточний час здійснюються всі можливі дії щодо відновлення документів, що стосуються діяльності Товариства. Враховуючи вищевказане, позивач - ТОВ "НВЦ "Норма" позбавлений можливості підтвердити або спростувати інформацію (документи), що надані ТОВ "НВЦ "Норма" господарському суду Харківської області під час розгляду справи судом першої інстанції та, відповідно, надати правове обґрунтування щодо рішення суду першої інстанції. За таких обставин, позивач просить прийняти цей відзив на апеляційну скаргу та долучити його до матеріалів справи, а також просить розглядати апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи та додатково прийнятими Харківським апеляційним господарським судом доказами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року у справі № 922/5316/14 задоволено заяву судді Істоміної О.А. від 12.02.2015р. про самовідвід.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015р. Потапенка В.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року у справі № 922/5316/14 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків відкладено на 07.04.2015 року о 10:30 год.

07.04.2015р. на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення за підписом директора ТОВ "НВЦ "Норма" ОСОБА_3 та засвідчені копії додаткових письмових документів, зокрема: лист Головного управління мін доходів у Харківській області ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 31.03.2015р. № 5672/10/20-30-18-04-24 та податкові декларації з плати за землю за 2012-2014 роки, поданих ТОВ "НВЦ "Норма" до податкової інспекції.

В судовому засіданні 07.04.2015р. оголошено перерву до 16.04.2015р. о 14:15 год.

15.04.2015р. до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення за підписом директора ТОВ "НВЦ "Норма" - ОСОБА_3, відповідно до яких позивачем повідомлено суд, що на теперішній час Директором Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "НОРМА" є ОСОБА_3. Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, виданим щодо ТОВ "НВЦ "Норма" 06.02.2015 року, а копія відповідного витягу була надана суду як додаток до відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, позивач зазначив, що на підставі статті 249 Цивільного кодексу України всі довіреності, видані Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим центром "НОРМА" в особі попереднього директора ОСОБА_1 та/або в порядку передоручення за відповідними довіреностями, скасовані Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "НОРМА", що підтверджується пунктом 3 наказу №1-2/2014 від 25 грудня 2014 року по ТОВ НВЦ "НОРМА". Про скасування довіреностей, зазначених в пункті 2 цього повідомлення, ТОВ НВЦ "НОРМА" повідомляло господарський суд Харківської області 30 січня 2015 року в провадженні по справі №922/240/15 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ НВЦ "НОРМА". На підставі викладених обставин, директор ТОВ "НВЦ "Норма" - ОСОБА_3 просить суд апеляційної інстанції вважати не уповноваженою будь-яку особу, яка може звертатись до суду як представник Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "НОРМА", що діє на підставі довіреності, виданої ОСОБА_1, як директором зазначеного товариства, або на підставі довіреності, виданої в порядку передоручення за такою довіреністю.

02.03.2015р. (вх. № 3420) та 16.04.2015р. (вх. № 6203) фізичною особою ОСОБА_1 подано заяви про вступ до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також 16.04.2015р. надано суду: клопотання про зупинення провадження у даній справі (вх. № 6204), копію рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015р. по справі № 922/240/15 та копію апеляційної скарги директора ТОВ "НВЦ "Норма" ОСОБА_3 на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015р. по справі № 922/240/15.

Розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 про вступ до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, колегія суддів дійшла висновку, що дана заява є необґрунтованою і задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена права, як директор ТОВ НВЦ «Норма», представляти інтереси позивача в судовому засіданні як повноважений представник.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015р. зупинено апеляційне провадження у справі № 922/5316/14 до розгляду Харківським апеляційним господарським судом по суті апеляційної скарги ТОВ "НВЦ "Норма" на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015р. у справі № 922/240/15. Зобов'язано сторони повідомити Харківський апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження у справі № 922/5316/14. Копію даної ухвали направлено сторонам у даній справі.

10.07.2015р. представник ТОВ НВЦ "Норма" Воробйова Ю.В. звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення провадження у справі № 922/5316/14, у зв'язку з тим, що 09.06.2015р. Харківським апеляційним господарським судом розглянуто справу № 922/240/15 за позовом ОСОБА_1 до 1) ТОВ НВЦ "НОРМА", 2) Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ НВЦ "НОРМА", оформлених протоколом б/н від 24.12.2014 року за апеляційною скаргою ТОВ НВЦ "НОРМА". Постановою суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015 у справі № 922/240/15 залишено без змін. З цих підстав, представник ТОВ НВЦ "Норма" Воробйова Ю.В., керуючись ст.ст. 22, 79 ГПК України, просить поновити провадження у справі № 922/5316/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "НОРМА" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди. Призначити розгляд справи № 922/5316/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "НОРМА" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди. В задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Харківської області від 19 січня 2015 р. - відмовити в повному обсязі, а рішення Господарського суду Харківської області від 19 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2015р. клопотання (вх. № 10516 від 10.07.2015р.) представника ТОВ НВЦ "Норма" - Воробйової Ю.В. про поновлення провадження у справі № 922/5316/14 - задоволено. Поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 28 липня 2015 р. о 16:00 год.

28.07.2015р. позивачем надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ НВЦ «Норма» просить апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Харківської області від 19 січня 2015 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись те, що оскільки акт прийому-передачі приміщення не підписано, і позивачу нічого невідомо про намагання відповідача повернути спірне приміщення з оренди, обов'язок зі сплати вартості оренди приміщення випливає з умов Договору, дію якого не припинено у встановленому ним порядку, тому нарахування орендної плати, 3% річних та інфляційних за прострочення виконання договірного зобов'язання, та стягнення з відповідача цих сум на думку позивача є правомірним. Крім того, позивач вважає обґрунтованими висновки господарського суду першої інстанції про задоволення позову в частині відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат, оскільки вони підтверджені належними доказами.

28.07.2015р. представником ФОП ОСОБА_3 заявлено клопотання (вх. № 11260) про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 922/4242/15 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ТОВ НВЦ "Норма" про визнання договору оренди припиненим.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведена неможливість розгляду даної справи і неможливість самостійного встановлення обставин, що впливають на подання та оцінку доказів у ній, до вирішення справи № 922/4242/15.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача та подані позивачем на їх спростування заперечення, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 28.07.2015р. уповноважених представників сторін, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2015р. у справі № 922/5316/14 підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.

Згідно положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; а зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, 01 січня 2012 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "Норма" («Орендодавець») та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 («Орендар») укладено договір оренди нежитлових приміщень за № 2 (далі - Договір).

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до розділу 1 Договору Орендодавець передає у володіння та користування орендарю частину нежитлових приміщень, загальною площею 31,9 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а також майно, що знаходиться у приміщенні, відповідно до додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі приміщення від 01.01.20112р. свідчить про виконання умов Договору щодо передачі зазначеного приміщення в оренду.

Згідно з пунктом 3.1. Договору орендар зобов'язався за користування орендованим нежитловим приміщенням не пізніше 10 числа наступного місяця за звітним, перераховувати на розрахунковий рахунок орендодавця оренду плату за поточний місяць із розрахунку 130,00 грн. за 1 кв. м., а також відшкодовувати загальні для всієї будівлі та прилеглої території експлуатаційні та комунальні витрати, пропорційно орендованій площі.

У пункті 7.4. Договору оренди № 2 (оренди нежитлових приміщень) від 01.01.2012р. сторони передбачили, що у разі припинення дії договору Орендар зобов'язаний на протязі двох днів з моменту спливу його строку або дострокового розірвання, повернути орендовані приміщення орендодавцю в робочому, нормальному стані, з підписом двостороннього акту передачі.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Розділом 8 Договору сторони передбачили, що цей Договір діє з моменту підписання і до 31.12.2012р.

Дослідивши матеріали справи, господарським судом першої інстанції встановлено, що оскільки акт повернення приміщення, як це передбачено пунктами 5.3., 7.4. Договору не підписано, приміщення орендодавцем не прийнято, і в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача (орендаря) до директора ТОВ НВЦ "Норма" для прийняття приміщення, тому договір оренди від 01.01.2012р. не є припиненим та діє на період розгляду справи, в зв'язку з чим визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2013р. по 31.10.2014р. в сумі 91234,00 грн. та 1686,00 грн. - вартості комунальних та експлуатаційних послуг за грудень 2012р. обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 2429,93 грн. та сум інфляційних втрат в розмірі 13552,41 грн., нарахованих за прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати за договором оренди від 01.01.2012р. за період з 11.02.2013р. по 14.11.2014р. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегією суддів встановлено, що рішення місцевого господарського суду вищевказаним вимогам не відповідає, адже неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, призвело до порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, що в даному випадку є підставою для його скасування.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов враховуючи наступні обставини.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» господарський суд з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі.

Так, зобов'язальні відносини на законодавчому рівні регулюються розділом 1 книги п'ятої Цивільного кодексу України, вимоги до виконання зобов'язання вміщені у главі 48 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди, до яких повинні застосовуватись положення глави 58 параграфу 1 Цивільного кодексу України «Найм (оренда)».

Із загальними положеннями про найм (оренду), а саме нормами статей 759, 762 Цивільного кодексу України обов'язок внесення орендної плати безумовно пов'язаний із фактичним отриманням послуги з користування визначеного у договорі майна.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Однак колегія суддів визначає, що положеннями пункту 6 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено й винятки із загального правила, які дозволяють орендареві, за умови настання відповідних обставин, наполягати на звільненні від сплати орендної плати, що в даному випадку і має місце.

Так, зазначеною нормою у пункті 6 передбачено, що наймач (орендар) звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема письмових доказів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за угодою (стаття 610 Цивільного кодексу України) покладається на позивача. Водночас, за приписами статті 614 Цивільного кодексу України тягар доказування відсутності своєї вини лежить на особі, яка порушила зобов'язання.

За наявними у справі письмовими, документальними доказами в їх сукупності, а також наданими представниками сторін поясненнями під час здійснення апеляційного провадження, колегією суддів визначена наявність обставин, які унеможливили використання відповідачем об'єкта оренди, обумовленого Договором, у спірний період, а також існування таких обставин поза волею орендаря. Крім того, колегією суддів з'ясовано, що відповідач орендованим майном фактично у спірний період взагалі не користувався і цей факт підтверджено сторонами у судовому засіданні 28.07.2015р., яке проведено з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на вимогу відповідача.

Так, при розгляді апеляційної скарги відповідача по суті колегією суддів встановлено, що орендоване відповідачем приміщення за адресою: АДРЕСА_1 використовувалось позивачем - ТОВ НВЦ «Норма», у тому числі і у спірний період, для надання перукарських послуг. Водночас перукарські послуги населенню в даному приміщенні надавались директором ТОВ НВЦ «Норма» - ОСОБА_1, а також іншими працівниками підприємства позивача (учасниками Товариства за Засновницьким Договором, аркуші справи 30-34) і цей факт позивачем не спростовано. Всі ці обставини існували поза волею відповідача, як орендаря спірного приміщення за Договором № 2 від 01.01.2012р. Судом враховується також і те, що обіймаючи посаду директора ТОВ НВЦ «Норма» - ОСОБА_1 особисто здійснювала свою професійну діяльність перукаря у спірний період в цьому приміщенні, і через складні особисті відносини між останньою та підприємцем ОСОБА_3, з якою було укладено договір на оплатне використання об'єкта оренди, колегія суддів вважає, що в даному випадку виникли обставини, які виключають можливість та факт використання відповідачем орендованої частини даного приміщення для здійснення своєї підприємницької діяльності у спірний період.

В обґрунтування позовних вимог по стягненню заборгованості з орендної плати ТОВ НВЦ «Норма» та на підтвердження виконання пункту 3.1. Договору позивачем надано до матеріалів справи рахунки-фактури, згідно з якими відповідач повинен сплатити орендну плату за користування спірним приміщенням в сумі 91234,00 грн. у період з 01.01.2013р. по 31.10.2013р. (аркуші справи 42-63).

Проте, оскільки обов'язок орендаря сплатити вартість орендної плати безпосередньо випливає з факту використання орендарем об'єкту оренди, яке в даному випадку не підтверджується жодними доказами, тому колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_3 не зобов'язана вносити цю орендну плату.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вимогу позивача про стягнення орендної плати в сумі 91234,00 грн. у період з 01.01.2013р. по 31.10.2013р., у зв'язку з невнесенням відповідачем орендних платежів в зазначеному розмірі, безпідставною та у її задоволенні відмовляє, оскільки орендоване майно не могло бути використане орендарем у цей період через обставини, за які він не відповідає.

При цьому, в якості обґрунтування таких висновків щодо відмови в задоволенні позовних вимог колегія суддів приймає до уваги також:

- правові підстави заявленого позову щодо стягнення орендної плати згідно умов договору оренди № 2 від 01.01.2012р., які обґрунтовані позивачем положеннями статей 526, 610, 625, 764, 785 Цивільного кодексу України та статей 193, 220, 224, 284, 286 Господарського кодексу України;

- факт закінчення терміну оренди по договору 31.12.2012р.;

- умови Договору, якими передбачено виникнення зобов'язання орендаря повернути приміщення за актом приймання-передачі (пункти 5.1., 5.2., 5.3., 7.4. Договору), у разі закінчення строку його дії;

- відсутність доказів, які б вказували на ухилення орендаря від виконання обов'язку щодо повернення орендованого приміщення;

- наявність доказів неможливості виконання відповідачем зобов'язання з повернення об'єкту оренди у порядку та строк передбачений пунктом 7.4. Договору після закінчення терміну оренди через обставини, які не залежали від нього, а також намагання останнього вирішити питання щодо повернення приміщення, як то передбачено Договором (складені та подані на підпис позивачу акти здачі-приймання нежитлового приміщення, обставини щодо їх вручення, аркуші справи 118, 120; письмові пояснення інших учасників ТОВ НВЦ «Норма» - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, аркуші справи 119, 121);

- відсутність доказів виконання позивачем вимог пункту 3.1. укладеного Договору оренди відносно щомісячного надання орендарю рахунків-фактур для здійснення орендної плати, яке хоча і не є для орендодавця обов'язковим, однак з урахуванням дійсних обставин справи має суттєве для них значення;

- ненадання позивачем до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів, які б в даному випадку могли бути беззаперечними підставами для стягнення орендної плати за Договором за період, що заявлений у позові.

Згідно з приписами статті 34 цього Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Також позивачем заявлено вимогу щодо відшкодування понесених витрат підприємством ТОВ НВЦ «Норма» на оплату вартості комунальних та експлуатаційних послуг, пов'язаних із використанням орендованого відповідачем майна за грудень 2012 року в сумі 1686,00 грн.

Дану вимогу позивач підтверджує сплатою ТОВ НВЦ «Норма» платіжним дорученням № 171 від 22.11.2012р. витрат за теплову енергію за грудень 2012р. в сумі 2080,00 грн., платіжним дорученням № 164 від 02.11.2012р. витрат на електроенергію за грудень 2012р. в сумі 1000,00 грн., платіжним дорученням № 6 від 04.01.2013р. витрат на водопостачання та водовідведення за грудень 2012р. в сумі 400,00 грн., платіжним дорученням № 4 від 04.01.2013р. витрат на експлуатаційні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за грудень 2012р. в сумі 101,86 грн., платіжним дорученням № 181 від 06.12.2012р. витрат за послуги охорони за грудень 2012р. в сумі 372,00 грн., платіжним дорученням № 180 від 06.12.2012р. витрат за обслуговування АПС у грудні 2012р. в сумі 100,00 грн. (аркуші справи 35-40).

Представленим до матеріалів справи рахунком-фактурою № СФ-0000070 від 07.11.2014р. позивач обґрунтовує правомірність заявленої до стягнення суми на оплату компенсації комунальних та експлуатаційних послуг за грудень 2012р. (аркуш справи 41).

Частиною 5 статті 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити зокрема, обґрунтований розрахунок суми, що стягується.

Задовольняючи вимоги позивача про відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг за грудень 2012 року шляхом їх стягнення в сумі 1686,00 грн. місцевий господарський суд не врахував, що позивач в порушення зазначеної процесуальної норми, не надав до матеріалів справи їх детального та обґрунтованого розрахунку.

Колегія суддів встановила, що на підтвердження цих вимог позивачем до справи не надано відповідних квитанцій та/або рахунків на оплату, виставлених комунальними та іншими службами.

Не доведена позивачем належними та допустимими доказами необхідність понесення цих витрат і саме в такому розмірі.

Залишено поза увагою судом першої інстанції також і те, що позивач не довів жодними належними та допустимими доказами відповідність нарахованої до компенсації суми умовам пункту 3.1. Договору, згідно з якою відшкодування цих витрат повинно здійснюватись саме з урахуванням пропорційності орендованої площі. Не обґрунтував позивач вимогу щодо відшкодування понесених витрат підприємством на оплату вартості комунальних та експлуатаційних послуг і під час перегляду справи в апеляційному порядку, хоча мав не це достатньо часу та можливостей. Докази надсилання або вручення відповідачу рахунку-фактури № СФ-0000070 від 07.11.2014р. на оплату компенсації комунальних та експлуатаційних послуг за грудень 2012р. в сумі 1686,00 грн., щоб відповідач мав можливість їх сплатити або у разі незгоди надати свої мотивовані заперечення, у справі також не містяться.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення вартості комунальних та експлуатаційних послуг, пов'язаних із використанням орендованого майна за грудень 2012 року в сумі 1686,00 грн., з огляду на його необґрунтованість.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ НВЦ «Норма» в частині стягнення суми основного боргу по орендній платі в розмірі 91234,00 грн. в зв'язку з його необґрунтованістю, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати інфляційних в сумі 13552,41 грн. та 3% річних в сумі 2429,93 грн., які нараховані позивачем за наслідками несвоєчасного виконання відповідачем договірного зобов'язання та пред'явлені до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

З цих обставин у суду апеляційної інстанції також відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката за надання правової допомоги, які до того ж не підтверджені та необґрунтовані позивачем належними та допустимими документальними доказами.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Повторно оцінивши докази, подані сторонами суду першої інстанції, та надані ними документи та пояснення в порядку 101 Господарського процесуального кодексу України суду апеляційної інстанції, надавши правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, користуючись принципами об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ НВЦ «Норма» - відсутні, оскільки ґрунтуються на даних, що не підтверджені позивачем жодними належними та допустимими доказами, а тому в їх задоволенні судом відмовляється.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2015р. у даній справі № 922/5316/14 не може бути залишеним в силі, а тому підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги відповідача - ФОП ОСОБА_3 колегія суддів застосовує положення статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та вважає необхідним витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги віднести на рахунок позивача у справі - ТОВ НВЦ «Норма».

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 2, 3, 4 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2015р. у справі № 922/5316/14 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничий центр «Норма» (61022, м. Харків, проспект Правди, будинок 7, літера Б-5, код ЄДРПОУ 23143067) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 01.12.2004р. МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) 1139 грн. 02 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 03.08.15р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Тарасова І. В.