Ухвала

від 30.07.2015 по справі 810/2133/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2133/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Добрянський В.А.,

від відповідача Литвиненко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новбуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 13.05.2015 №0001542201, №0001552201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Новбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стандарт Пром Плюс» (код ЄДРПОУ 37833628) за серпень 2014 року, з ПП «Паріс Ф» (код ЄДРПОУ 30836753) за серпень 2014 року, з ТОВ «Будкомплексінвест» (код ЄДРПОУ 32246715) за вересень та жовтень місяці 2014 року, з ТОВ «Портал-Кж-Буд» (код ЄДРПОУ 37553680) за жовтень 2014 року, з ТОВ «Фаетон-Буд» (код ЄДРПОУ 38098194) за листопад 2014 року.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 21.04.2015 №122/10-13-22-05/38451567, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 10163313,00 грн., у тому числі за серпень 2014 року на суму 47482,00 грн., за вересень 2014 року на суму 254894,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 499935,00 грн., за листопад 2014 року на суму 214002,00 грн.; вимог пунктів 138.1, 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік на суму 965497,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.05.2015: №0001542201, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1260871,00 грн., у тому числі, за основним платежем на 965497,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -241374,00 грн.; №0001552201, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану варість на суму 1524470,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 1016313,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 508157,00 грн.;

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ТОВ «Фаетон-Буд», ПП «Паріс Ф», ТОВ «Стандарт Пром Плюс» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу, не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ТОВ «Фаетон-Буд», ПП «Паріс Ф», ТОВ «Стандарт Пром Плюс» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими суб'єктами господарювання, оскільки юридичні особи, з якими мали господарські взаємовідносини вказані суб'єкти господарювання, відсутні за зареєстрованим місцем знаходження.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентами позивача - ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ТОВ «Фаетон-Буд», ПП «Паріс Ф», ТОВ «Стандарт Пром Плюс» та їх постачальниками.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, видами діяльності ТОВ «Новбуд» є будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; консультування з питань комерційної діяльності й керування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; купівля та продаж власного нерухомого майна; інші роботи із завершення будівництва.

Відповідно до ліцензії, виданої 31.01.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією, ТОВ «Новбуд» має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (том ІV а.с.127).

В періоді, за який проведено перевірку, позивач (Підрядник) мав правовідносини з ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ТОВ «Фаетон-Буд», ПП «Паріс Ф», ТОВ «Стандарт Пром Плюс» (Субпідрядник) за договорами субпідряду, ідентичними за змістом.

За умовами вказаних договорів Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки та порядку, виконати комплекс робіт по об'єкту згідно виданої підрядником проектної документації, об'єднаних та локальних кошторисів та додатків до договору, договірних об'ємів робіт і включаючи всі можливі роботи, що не вказані, але необхідні для повного виконання робіт за цим договором і здати виконані роботи Підряднику.

Остаточна ціна робіт визначається на підставі підписаних сторонами актів форми КБ-2в та Довідок форми КБ-3, які складаються по фактичних обсягах виконаних робіт та погодженої Підрядником вартості матеріально-технічних ресурсів.

Підрядник приймає виконані Субпідрядником належним чином роботи щомісячно шляхом підписання актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідок (форма КБ-3).

З матеріалів справи встановлено, що за умовами вказаних договорів субпідряду та додаткових угод до них, копії яких містяться в матеріалах справи ( (том І а.с.112-205, том ІІ а.с.1-32, 139-187, 222-246, том ІІІ а.с.48-245, том ІV а.с.1-14), підрядник доручає, а субпідрядники беруть на себе зобовязання виконати комплекс робіт на об'єктах, які розташовані в селі Петрівське Києво-Святошинського району Київської області.

На підтвердження виконання ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ПП «Паріс Ф» на користь позивача будівельних робіт позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (том І а.с.220-232, 235-238, 241-215, том ІІ а.с.63-108, 189-217, том ІІІ а.с.1-6, 9-21, 24-27).

За результатами господарських операцій ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ПП «Паріс Ф» було видано на користь ТОВ «Новбуд» податкові накладні (том ІІ а.с.109-138, 218-221, том ІІІ а.с.30-44).

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ПП «Паріс Ф» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том І а.с.206-219, том ІІ а.с.33-62, 188).

Що стосується взаємовідносин з ТОВ «Фаетон-Буд» позивач зазначив, що у листопаді 2014 року на підставі укладених договорів ним було здійснено передплату за замовлені будівельні роботи у загальному розмірі 200000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (том ІV а.с.15-18), а ТОВ «Фаетон-Буд» у свою чергу були виписані на користь позивача відповідні податкові накладні (том ІV а.с.19-22). Однак, будівельні роботи були виконані контрагентом лише в січні та квітні місяцях 2015 року на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень та квітень 2015 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за січень та квітень 2015 року (том VІ а.с. 59-71).

Як вбачається із змісту вказаних довідок та актів, субпідрядники ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ТОВ «Фаетон-Буд», ПП «Паріс Ф» виконували будівельні роботи на одних і тих самих об'єктах будівництва, однак характер (види) цих робіт був різним.

Cтосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Стандарт Пром Плюс» в акті перевірки відповідачем встановлено, що між вказаними суб'єктами господарювання було укладено договори субпідряду від 28.08.2014 № 28/08-3 та 28/08-3, за умовами яких субпідрядник за дорученням підрядника зобов'язується виконати роботи на об'єкті - житловий будинок № 6б та № 4б з вбудованими нежитловими приміщеннями, розташований по бульвару Л.Українки в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області.

На підтвердження виконання договорів субпідряду податковому органу надано акти виконаних робіт, платіжні доручення та податкові накладні.

Також позивачем надано первинні документи, що підтверджують факт придбання вказаними контрагентами товарно-матеріальних цінностей для забезпечення виконання зобов'язань за договорами субпідряду.

Крім того, на підтвердження необхідності укладання вказаних договорів субпідряду позивачем (підрядник) надано суду копії договорів підряду, укладених з ТОВ «Петрівський квартал» (замовник), та первинну документацію на їх виконання.

За умовами вказаних договорів, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач виступає підрядником та бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки та порядку, виконати комплекс робіт по об'єктах згідно виданої підрядником проектної документації, об'єднаних та локальних кошторисів та додатків до договору, договірних об'ємів робіт і включаючи всі можливі роботи, що не вказані, але необхідні для повного виконання робіт за цим договором і здати виконані роботи Підряднику.

З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань перед замовниками по вказаних договорах підряду позивачем і були укладені відповідні договори субпідряду із ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ТОВ «Фаетон-Буд», ПП «Паріс Ф», ТОВ «Стандарт Пром Плюс».

Виконання позивачем обов'язків за договором підряду перед ТОВ «Петрівський квартал» із залученням субпідрядників: ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ТОВ «Фаетон-Буд», ПП «Паріс Ф», ТОВ «Стандарт Пром Плюс» підтверджується деклараціями про готовність об'єктів, на яких виконувалися будівельні роботи, до експлуатації, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 170-28, том 6).

Судом першої інстанції були допитані в якості свідків директори ТОВ «Стандарт Пром Плюс», ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд» та ПП «Паріс Ф», які пояснили, що дійсно виконували на замовлення ТОВ «Новбуд» будівельні роботи на об'єктах будівництва - житлові будинки, які розташовані в селі Петрівське, Києво-Святошинського району Київської області та зазначили, що відносини між ними та ТОВ «Новбуд» є сталими.

Крім цього пояснили, що на всіх об'єктах будівництва велися загальні журнали робіт та діяла пропускна система, у зв'язку з цим ними надавались ТОВ «Новбуд» списки працівників для отримання відповідних пропусків для допуску до об'єктів будівництва, копії яких долучено до матеріалів справи (том V а.с.68-83, 167-172, том VІ а.с.26-37, 43-45, 103-107,116-130).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що отримання від ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ТОВ «Фаетон-Буд», ПП «Паріс Ф», ТОВ «Стандарт Пром Плюс» послуг підтверджується належним чином складеними первинними документами, які повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Використання послуг у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на фіктивних характер взаємовідносин контрагентів позивача з їх контрагентами, оскільки податковим органом не доведено прямого впливу цього на відносини з позивачем.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи контролюючого органу про неможливість фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Крім того, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «Будкомплексінвест», ТОВ «Портал-Кж-Буд», ТОВ «Фаетон-Буд», ПП «Паріс Ф», ТОВ «Стандарт Пром Плюс» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договорів про надання послуг відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача та його контрагентів, якими надано дозвільні документи на виконання будівельних робіт.

Виконання договорів підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів та послуг в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлений договором, який не був визнаний недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентами повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги органу державної податкової служби відображають зміст акта перевірки, які спростовано судом першої інстанції, та не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права позивача своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 03.08.2015

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.