Ухвала

від 29.07.2015 по справі 2а-8819/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/21777/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «Будспецпроект»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року

у справі № 2а-8819/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Будспецпроект»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року, адміністративний позов Приватного підприємства "Будспецпроект" задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0000452305 від 18.04.2012 року в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 518653,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 року та постановити ухвалу про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Берніс Продакт», ТОВ «Юнікс Трейд» за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 2915399,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 10.01.2012 року №58/23-5/32306496 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000112305, яким позивачу збільшено на 2915399,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано фінансову санкцію в сумі 728850,00 грн.

Враховуючи неправильне визначення суми штрафної санкції у вищезгаданому податковому повідомленні-рішенні, відповідачем було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 року №0000452305, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 661667,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач здійснював господарські відносини з ТОВ «Українська будівельна компанія № 2», ТОВ «Берніс Продакт». На підтвердження фактичного виконання укладених із зазначеними контрагентами правочинів позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт.

Крім того, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем включено суми коштів за податковими накладними по взаємовідносинах з ТОВ «Юнікс Трейд».

11 листопада 2011 року для встановлення правомірності формування податкового кредиту за наслідками правових відносин з ТОВ «Юнікс Трейд» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011, відповідачем направлено позивачу запит про надання пояснень та їх документального підтвердження за № 7501/10/23-518.

На вказаний запит позивачем надано відповідь від 18 листопада 2011 року, однак, копій первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Юнікс Трейд» не надано.

Позивачем до податкового органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний податковий період серпень 2011, з якого вбачається, що позивачем зменшено податковий кредит на суму 572054,70 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Юнікс Трейд».

Листом від 13.12.2011 №8287/10/15-224 відповідач повідомив позивача про те, що вказана податкова декларація за жовтень 2011 не відповідає вимогам законодавства, а тому не може бути прийнята.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що ним самостійно зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом подання уточнюючої декларації за жовтень 2011 року, а тому відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення відповідних сум та застосовано штрафні санкції.

Колегія суддів до уваги зазначені доводи не бере, оскільки, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, уточнююча декларація, подана позивачем за жовтень 2011 року, не була прийнята податковим органом у зв'язку із невідповідністю вимогам податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідні суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Юнікс Трейд» не підтверджено первинними документами, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності та обґрунтованості оскарженого податкового повідомлення-рішення рішення в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 143013,67 грн.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Будспецпроект» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року у справі № 2а-8819/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна