Рішення

від 27.07.2015 по справі 914/1535/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015 р. Справа № 914/1535/15

За позовом:Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів; до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод біофізичних приладів», м. Львів; Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, м. Львів; про:зобов'язання укласти договір безоплатного зберігання споруд цивільного захисту (цивільної оборони) Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від прокуратури: Куцик В.Б. - прокурор ; від позивача:Дутка Ю.І. - представник (довіреність №18-11-00420 від 30.04.2015р.); від відповідача: від третьої особи: Майорчак О.Р. - представник (довіреність №3 від 25.05.2015р.) ; не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. За клопотанням відповідача здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ:

12.05.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод біофізичних приладів» про зобов'язання укласти договір безоплатного зберігання споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

Ухвалою суду від 15.05.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 28.05.2015р. В судовому засіданні 28.05.2015р. суд оголосив перерву до 22.06.2015р. Ухвалою суду від 22.06.2015 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області та відклав розгляд справи на 13.07.2015 р.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Крім цього, просив суд прийняти до розгляду раніше подану ним заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить викласти п. 1 прохальної частини позовної заяви в редакції: «Зобов'язати ТзОВ «Львівський завод біофізичних приладів» укласти з РВ ФДМ України по Львівській області договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) в редакції, запропонованій позивачем.

Розглянувши вказану заяву, суд ухвали прийняти її до розгляду.

Як вбачається з позовної заяви, заявлені вимоги прокурор мотивує тим, що у 1995р. позивачем проведена приватизація Львівського заводу біофізичних приладів. В процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів» не увійшов об'єкт цивільної оборони - сховище №48038, розташоване за адресою м. Львів, вул. Курмановича, 9. Вказана споруда цивільного захисту перебуває на балансі відповідача. У відповідності до положень Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затв. постановою КМУ від 25.03.2009р. №253, у разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації) і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання. З правонаступником державного підприємства, що приватизується (корпоратизується), державним органом приватизації (засновником) укладається договір про безоплатне зберігання захисних споруд. На виконання вимог закону, позивачем на адресу відповідача було скеровано примірник примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) та зобов'язано без зволікань підписати такий. Оскільки від підписання договору відповідач відмовився і в позасудовому порядку укласти відповідний договір не вдалося, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, заявлені прокуратурою позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, проти позову заперечила. Заперечуючи проти позову представник зазначає, що долучені прокурором до позовної заяви документи жодним чином не підтверджують факту перебування об'єкту цивільного захисту на балансі позивача, а засвідчують лише те, що в процесі приватизації Львівського заводу біофізичних приладів у ВАТ до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, залишкова вартість яких не включена до статутного фонду належить майно цивільної оборони - бомбосховище вартістю на 01.01.1995р. 5089041 тис. крб. Більше того, після приватизації та створення ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів» об'єкт цивільної оборони залишився у власності держави та не передавався на баланс відповідача в установленому порядку, а відтак відповідач не є балансоутримувачем захисної споруди. Крім цього, на думку представника, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів того, що споруда цивільного захисту знаходиться в державній власності. Також додав, що постанова КМУ від 25.03.2009р. №253, якою затверджено Порядок використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб є актом прямої дії, а тому її дія поширюється на всі події, які наступають після набрання нею чинності. Так як приватизації державного підприємства Львівський завод біофізичних приладів відбувалася у 1995-1999рр., норми вказаного Порядку поширюватися на відповідача не можуть. Відтак просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, 10.07.2015р. через канцелярію суду подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що ГУ ДСНС України у Львівській області підтримує заявлені прокуратурою позовні вимоги. Окрім того відмітив, що 02.02.2015р. ГУ ДСНС України у Львівській області проведено перевірку захисної споруди цивільного захисту №48038, за результатами якої оформлено акт комплексної перевірки захисної споруди та направлено ТОВ «Львівський завод біофізичних приладів» припис про усунення виявлених порушень (у зв'язку з неналежним утримання об'єкту цивільного захисту), а також складено на посадову особу відповідача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 175 КпАП.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.06.1995р. №2073 Львівський завод біофізичних приладів перетворено на ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів».

На підставі Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 30.09.1999р. №833 процес приватизації ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів» було завершено.

З витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що відповідач по справі - ТОВ «Львівський завод біофізичних приладів» є правонаступником ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів».

Як вбачається з п. 1.3. «Вихідних даних для здійснення оцінки вартості цілісного майнового комплексу», затв. 20.09.1995р. директором Львівського заводу біофізичних приладів до об'єктів, які не підлягають приватизації віднесено об'єкти цивільної оборони, об'єкти інженерної інфраструктури і благоустрою міст тощо (з розшифровкою по об'єктах).

Згідно пункту 5 Розділу ІІІ Плану розміщення акцій ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів» створеного відповідно до Указу Президента України №699 від 26.11.1994р. майно цивільної оборони вартістю 5089041 крб. належить до об'єктів, залишкова вартість яких не включена до статутного фонду.

Наявна в матеріалах справи Відомість розрахунку вартості будівель, споруд, обладнання, устаткування, яка підлягає вилученню за станом на 01.01.1995р. свідчить про те, що бомбосховище вартістю 5089041крб. належить до будівель, які підлягають вилученню.

В письмових поясненнях по справі від 07.07.2015р. №14-11-04204 позивач зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції, яка діяла під час приватизації ДП Львівський завод біофізичних приладів) об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій. Суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Відповідно до пп. 2.2.4. п. 2.2. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затв. Наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999р. №908/68 (в редакції, яка діяла на час приватизації ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів») державним органом управління державним майном, яке перебуває на балансі господарських товариств, створених у процесі приватизації, є, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 N 1703 «Про Концепцію розподілу між центральними і місцевими органами виконавчої влади повноважень з управління об'єктами державної власності та заходи щодо її реалізації», відповідний державний орган приватизації.

Як встановлено судом на підставі вищевказаних документів, споруда цивільного захисту, а саме бомбосховище №48038 у м. Львові по вул. Курмановича, 9 не увійшла до статутного фонду ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів».

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що докази, які б підтверджували факт перебування об'єкту цивільного захисту на його балансі в матеріалах справи відсутні, а тому підстав для укладення договору зберігання немає.

З цього приводу господарський суд відмічає наступне.

Так, згідно Довідки ТОВ «Львівський завод біофізичних приладів» вих. №8/1 від 24.02.2011р. об'єкт цивільної оборони - бомбосховище, яке розташоване по вул. Курмановича, 9 у м. Львові обліковується на балансі відповідача як державне майно, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу товариства. Захисна споруда перебуває у незадовільному стані, до використання за призначенням не готова.

Матеріали справи свідчать про те, що 24.02.2011р. щодо об'єкту цивільного захисту (сховища №48038) проводилася перевірка стану ефективності використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів» у процесі приватизації, але перебуває на його балансі. За результатами перевірки комісією складено відповідний акт, яким встановлено, що сховище перебуває в незадовільному стані, товариству запропоновано укласти договір зберігання на захисну споруду-сховище №48038. Даний акт підписано членами комісії, представником відповідача та скріплений печаткою ТОВ «Львівський завод біофізичних приладів». З відмітки представника відповідача на Акті вбачається, що зауваження та пропозиції відсутні.

Аналогічна Довідка та Акт були складені за результатами перевірки у 2013 році.

Також судом досліджено Акт технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) (сховища) №48030 від 24.06.2011р., з якого чітко прослідковується, що балансоутримувачем сховища являється ТОВ «Львівський завод біофізичних приладів». Вказаний Акт затверджений 24.06.2011р. директором ТОВ «Львівський завод біофізичних приладів».

Разом з тим, в матеріалах справи наявними є Відомості про державне майно (державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарської організації) станом на 31.12.2012р., 31.12.2013р. та 31.12.2014р. з яких вбачається, що на кінець 2012, 2013, 2014р. на балансі відповідача перебувало сховище №48038. Зазначені документи підписані директором товариства та скріплені печаткою, що свідчить про схвалення та підтвердження внесених в них відомостей.

Окрім цього, суд звертає увагу, що Листом вих. №51/1 від 08.04.2011р. відповідач звертався до Залізничної районної адміністрації з проханням посприяти у знятті з балансу ТОВ «Львівський завод біофізичних приладів» споруди цивільного захисту (у зв'язку з фінансовою неможливістю утримувати її та непридатності такої до використання), а також просив провести заходи щодо визначення умов списання захисної споруди. Проте, докази зняття її з балансу та/або списання, станом на день розгляду справи в суді - відсутні.

Відтак судом встановлено, що споруда цивільного захисту перебуває на балансі відповідача і з нього не знімалася.

При цьому посилання відповідача на те, що доказом зарахування (передачі) на баланс може бути виключно акт прийому-передачі до уваги не береться, оскільки обов'язок по складанню такого визначений Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, які були затверджені 30.09.2003р. наказом Міністерства фінансів України №561, тобто вже після закінчення приватизації ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів».

Пунктом 1.4. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затв. наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68 встановлено, що способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є зокрема, передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договір зберігання) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 3 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №253 (надалі - Порядок) забезпечення утримання та збереження функціонального призначення захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі.

Приписами п. 25 Порядку визначено, що відомості про перебування захисних споруд на балансі державного підприємства, яке приватизується (корпоратизується), відображаються в інвентаризаційному описі, а порядок їх подальшого використання - у плані приватизації майна (плані розміщення акцій акціонерного товариства, у процесі приватизації). У разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання. З правонаступником державного підприємства, що приватизується (корпоратизується), державним органом приватизації (засновником) укладається договір про безоплатне зберігання захисних споруд. Форма примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд затверджується МНС за погодженням з Фондом державного майна.

З приводу посилань відповідача, що згаданий Порядок не може застосовувати до спірних відносин, оскільки такий був затверджений лише в 2009р., а приватизація ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів» закінчилася у 1999р. суд зазначає, що дійсно правові норми Порядку не мають зворотної дії у часі, проте так як станом на день прийняття порядку об'єкт цивільної оборони знаходився на балансі відповідача, обов'язок щодо укладення договору зберігання об'єкту виник у ТОВ «Львівський завод біофізичних приладів» саме з моменту затвердження Порядку.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 187 ГК України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 184 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з метою виконання вищевикладених вимог законодавства України звертався до відповідача з проханням укласти договір зберігання споруди цивільного захисту по вул. Курмановича, 9 у м. Львові про що свідчить лист від 16.01.2014р. №11-13-00328 до котрого було додано два примірники договору зберігання, однак такий був залишений без задоволення. Факт отримання листа від 16.01.2014р. №11-13-00328 та примірників договору підтверджуються листом-відповіддю відповідача вих. №2/1 від 21.01.2014р.

Крім того, суд наголошує на тому що проект договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) затверджено Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.08.2009р. №582 «Про затвердження форми Примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони)».

Таким чином, виходячи зі змісту вимог застосованих норм матеріального права та встановлених судом обставин справи, укладення договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) між суб'єктом управління та балансоутримувачем є обов'язковим на підставі закону, оскільки судом встановлено, що до статутного капіталу ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів» не увійшло та залишилось на балансі цього підприємства державне майно - захисні споруди цивільної оборони, зазначене державне майно перебуває на балансі відповідача (правонаступника ТОВ «Львівський завод біофізичних приладів»), державним органом приватизації (позивачем) обрано спосіб управління спірного майна шляхом укладення договору на його зберігання, що відповідає вимогам наведених нормативно-правових актів.

Щодо заявленого прокурором способу захисту порушених прав, а саме зобов'язати укласти договір на умовах запропонованих позивачем, то суд наголошує на тому, що такий спосіб захисту підтверджується практикою Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 12.09.2013р. у справі №3/5/921/22/13 та постанові від 04.08.2014р. у справі №917/2284/13.

Щодо звернення з позовом до господарського суду прокурора Залізничного району міста Львова, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК країни господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах. Натомість неукладення договору зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) через напружену військово-політичну ситуацію в країні ставить під загрозу захист життя та здоров'я цивільного населення.

Оскільки, позов був заявлений прокурором в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України в розмірі 1218,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 27, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський завод біофізичних приладів» (79040, м. Львів, вул. Курмановича, 9; код ЄДРПОУ 00227011) укласти з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; код ЄДРОПУ 20823070) договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) сховища №48038, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Курмановича, 9 в редакції, запропонованій позивачем.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод біофізичних приладів» (79040, м. Львів, вул. Курмановича, 9; код ЄДРПОУ 00227011) 1218,00 грн. судового збору в дохід державного бюджету України.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2015р.

Суддя Крупник Р.В.