Постанова

від 19.12.2011 по справі 11/170

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2011 № 11/170

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від

19.12.2011року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОМІТЕХ» на рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року,

по справі № 11/170 (суддя Смирнова Ю.М.),

за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

підприємство «ОМІТЕХ»,

про стягнення 48 624, 05 грн., -

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОМІТЕХ» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 48 624,05 грн., у тому числі: основний борг у розмірі 43 698,56 грн., пеня в сумі 964,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 014,03 грн. та 3% річних у розмірі 946,57 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року у справі № 11/170 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОМІТЕХ» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» заборгованісті - 43 698,56 грн., пені - 964,89 грн., інфляційних втрат - 3 014,03 грн., 3% річних - 946,57 грн., державного мита - 486,24 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду від 30.08.2011 року у справі № 11/170 скасувати частково, змінивши суму стягнення, встановивши її у розмірі вартості фактично наданих послуг - 25 376,59 грн., пені у розмірі 560,33 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 750,30 грн. та 3 % річних у розмірі 549,69 грн.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його часткового скасування.

За апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОМІТЕХ» на рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року по справі № 11/170 Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 30.09.2011 року, відповідно до ст. 98 ГПК України порушено апеляційне провадження по справі та призначено справу до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 01-24/756 від 28.10.2011 року у зв'язку з перебуванням судді-доповідача ОСОБА_2 на лікарняному, було призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, після якого справу передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач - ОСОБА_3, судді - Лобань О.І., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження вищевказаною колегією суддів та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача приймав участь у судових засіданнях, надав свої пояснення і заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року по справі № 11/170 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОМІТЕХ» - без задоволення.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року скасувати частково, змінивши суму стягнення.

19.12.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2005 року між комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОМІТЕХ» укладено Договір № 1202 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення (далі по тексту - ЦО ), холодного водопостачання та водовідведення (далі по тексту - ХВП) та їх абонентських уводів (надалі - Договір, т.1, а.с. 13-15).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що його предметом є надання послуг з теплопостачання, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщення (будинку) за адресою: вул. Б. Хмельницького, 51-Б, а також своєчасна і повна сплата абонентом спожитих теплової енергії та інших послуг.

Відповідно до пункту 2.1. договору при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктами 2.2.1 та 2.2.2 Договору позивач зобов'язався розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах згідно з заявкою абонента, а також надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (Додаток № 1), проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення ЦО, ХВП та абонентських уводів згідно з доданими калькуляціями і Додатками №№ 2,4.

Пунктами 2.3.2 та 2.3.3 Договору передбачено, що відповідач зобов?язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Зверненні-дорученні, не допускаючи їх перевищення та виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатках № 2,4 до цього Договору.

Також, споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах та в терміни, які передбачені в додатках №№ 2,4 до Договору (п. 2.3.3.), а саме:

Відповідно до пунктів 2 та 3 Додатку № 2 до Договору абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає позивачу), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, Споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому:

- в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно з табуляграмами МВРТ (на підставі показників теплолічильника за попередній місяць.

У випадку порушень роботи приладу обліку з різних причин (відсутність електроенергії, робота за межами діапазону вимірювань, та ін. технічними несправностями) витрата теплової енергії визначається розрахунковим способом згідно з Правилами обліку теплової енергії.

- абонентам, що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді на підставі табуляграм МВРТ.

У випадку порушення сплати за поточне споживання, позивач має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії. При відключенні енергопостачальною організацією будівлі від джерела тепла з вини абонента, позивач не несе відповідальності за наслідки. При цьому абонент відшкодовує позивачу витрати по відновленню постачання теплової енергії.

У пункті 2.3.6 Договору зазначено, що відповідач зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок дирекції вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

У п. 2.3.10 Договору зазначено, що при наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією споживач повинен сплатити всю суму боргу до закінчення опалювального сезону.

Договір набирає чинності з 18.02.2005 року та діє до 31.12.2006 року. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 6.4 Договору).

Крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок позивача вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем та інженерного обладнання відповідно до Додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

Також сторонами був підписаний Додаток № 4 до договору, відповідно до якого відповідач щомісячно зобов'язаний отримувати у позивача платіжні документи на оплату передбачених цим договором послуг та своєчасно (протягом 10 днів з дня одержання платіжних документів) в повному обсязі сплачувати вартість послуг по технічному обслуговуванню систем ХВП і каналізації за тарифами, затвердженими головним управлінням житлового господарства.

Матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 1202 від 01.09.2005 року та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з серпня 2009 року до травня 2011 року у нього виникла заборгованість за надані послуги в розмірі 43 698,56 грн., що підтверджується середньообліковими показами обліку теплової енергії за поточний розрахунковий місяць, розрахунками нарахувань, а також актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов в частині стягнення 43 698,56 грн. основного боргу за договором № 1202 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 01.09.2005 року обґрунтований належними та допустимими доказами в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України, а тому підлягає задоволенню.

Також господарським судом першої інстанції задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 964,89 грн.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з нормами статті 546 ЦК України передбачено виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Нормами статті 549 ЦК України регламентовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 2.3.7 Договору зазначено, що у випадку несвоєчасної сплати споживачем договірних нарахувань пунктом 2.3.7 Договору передбачено обов'язок споживача сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли за період внесення платежу.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 1202 від 01.09.2005 року та додатками до нього становить 964,89 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, провівши повторний математичний обрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 964,89 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 3 014,03 грн. та 3 % річних в розмірі 946,57 грн.

Відповідно до норм статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання дійшов висновку, що господарським судом міста Києва правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 946,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 014,03 грн. за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва 30.08.2011 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОМІТЕХ» без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОМІТЕХ» на рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року у справі № 11/170 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року у справі № 11/170 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи № 11/170 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Ткаченко Б.О.

ОСОБА_1