Постанова

від 29.07.2015 по справі 809/2725/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2015 р. Справа № 809/2725/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

За участю секретаря Волочій Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радка Україна"

до відповідача: ОСОБА_2 міської митниці ДФС України, ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування рішення №100290003/2015/000600/1 від 20.04.2015 року та стягнення коштів в сумі 9655,67 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна" (надалі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 митниці ДФС та ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Івано-франківській області про визнання протиправним та скасування рішення №100290003/2015/000600/1 від 20.04.2015 року та стягнення коштів в сумі 9655,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2013 року між позивачем ТОВ "Радка-Україна" та "Bayer International S.A." укладено контракт №3000878-14 купівлі-продажу на умовах DAP, відповідно до якого позивач є покупцем. Позивачем було заявлено до митного оформлення згідно ВМД від 10.04.2015 року №100290003/2015/389321 (IM40AA) товар - гранульований термопластичний полікарбонат "Makrolon ET3127 021173" (Продавець "Bayer International S.A." Швейцарія, Виробник - "Bayer Material Science S.R.L." Італія концерну "Bayer "), що призначений для промислового виготовлення виробів із пластмас, у кількості 100 кг.

Відповідно до заявленого митного режиму (договір на умовах поставки DAP - Івано-Франківськ), ТОВ "Радка-Україна" були подані наступні документи: прямий договір із виробником, комерційний інвойс, авіа накладна, додаток до договору на дану поставку, підтверджене продавцем замовлення щодо ціни та кількості товару, технічна документація та сертифікат про країну походження товару. При митному оформленні зазначеної продукції позивачем здійснювалося декларування митної вартості за основним методом - за ціною контракту. У відповідності до ст. 58 МК України, до митного оформлення з I-м методом (за ціною угоди) за умовою поставки DAP- Івано-Франківськ були подані всі документи, які містять всі відомості, що підтверджують складові митної вартості чи відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари на умовах DAP.

Проте, в ході митного оформлення інспектором було повідомлено про недостатність інформації у супровідних документах для оформлення задекларованого товару за I-м методом та про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: прас - листів, висновків про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, бухгалтерські документи, копії договорів із третіми особами та довідку про транспортні витрати продавця. По закінченні 10-ти денного терміну від подання ВМД, позивач отримав картку відмови у прийнятті ВМД та рішення від 20.04.2015 року №100290003/2015/0006001 щодо корегування митної вартості, в якому зкорегована митна вартість була визначена із застосуванням "резервного методу". Таке коригування митної вартості призвело до додаткового нарахування позивачу обов`язкових платежів на суму 9 655,67 грн. Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 20.04.2015 року за №100290003/2015/0006000/1 та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені митні платежі в сумі 9 655,67 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської митниці ДФС в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду адміністративної справи відповідач був повідомлений належним чином, однак на адресу суду направив заперечення на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Івано-франківській області в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду адміністративної справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Митний Кодекс України (далі - Кодекс) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи

У відповідності до статті 49 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 2 статті 51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 57 глави 9 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 54 МК України встановлена компетенція митного органу під час контролю правильності визначення заявленої митної вартості товарів та порядок такого контролю. У відповідності до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За приписами частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, 10.04.2015 року декларантом ТОВ «Радка Україна» ОСОБА_4 (далі - Декларант) до митного оформлення подано імпортований товар «зразки гранульованого термопластичного полімерного матеріалу «Макгоіоп ЕТ3127 021173» вартістю 508,00 євро (12826,63 грн.), вагою брутто 100,636 кг за електронною митною декларацією № 100290003/2015/389321.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495 - VI (далі - МК України) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом

доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом

перевірки числового значення заявленої декларантом або уповноваженою ним особою

митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують

числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була

фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, відповідно до статті 52 МК України, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Загалом до митного оформлення подано інвойс, зовнішньоекономічний договір з додатками, лист відправника щодо ціни товару, паспорт безпеки, сертифікат про походження товару. Декларація митної вартості не подавалась.

В ході проведення перевірки митної декларації встановлено:

- ввезення товарів на митну територію України товарів здійснюється на комерційних умовах DАР Івано-Франківськ, Україна. Оплату вартості транспортування здійснено відправником. Жоден з поданих документів не містить інформації щодо числових значень складових митної вартості, в тому числі документально підтверджених:,

- подані документи містять розбіжності щодо країни виробництва товарів, а саме заявлено країну виробництва Німеччина, згідно інвойсу - Італія.

Разом з цим, до матеріалів, що формуються міжнародним експрес перевізником при розміщенні товарів у місця зберігання міжнародних експрес-відправлень додано попередню довідку від 10.04.2015 № 195 про вартість експрес-доставки даного міжнародного експрес-відправлення на суму 154 016,35 грн.

Враховуючи, що переміщення МЕВ здійснюється на комерційних умовах DАР Івано-Франківськ Україна загальною вартістю 508,00 євро (12 826,63 грн.) з урахуванням вартості перевезення (154 016,35 грн.), а також наявності розбіжностей у поданих документах, виникають сумніви щодо достовірності числового значення заявленої митної вартості.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів посадові особи мають право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У випадках, встановлених МК, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак, відповідно до частини 3 статті 53 МК України в разі, якщо надані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Під час здійснення контролю митної вартості проведено консультацію та 10.04.2015 року направлено письмову вимогу на надання додаткових документів визначених частиною третьою статті 53 МК України у формі електронного повідомлення. Декларантом частково надано додаткові документи по митній вартості. Станом на 20.04.2015 року митним органом від декларанта отримано та долучено до матеріалів митного оформлення електронне повідомлення № 78 із запитом на надання роз'яснень стосовно застосування частини З статті 53 МК України. Інші повідомлення від декларанта або уповноваженою ним особою не надходили, що підтверджено технологічними даними в АСМО «Інспектор-2006».

15.04.2015 року перевізником отримано точні відомості про вартість експрес-доставки сплачену іноземним відправником МЕВ та долучено до матеріалів, що формуються міжнародним експрес-перевізником при розміщенні товарів у місця зберігання МЕВ, а саме довідку про вартість транспортних послуг міжнародного експрес-перевізника ТОВ «Вельт Експрес» від 15.04.2015 року № 205 на суму 37735,59 грн. підтверджену копією рахунку.

В період визначений частиною 3 статті 53 МК України до винесення рішення про визначення митної вартості, матеріали двічі опрацьовувались антикорупційним сервісом «Пульс» на звернення менеджера ТОВ «Радка Україна» ОСОБА_4. В ході перевірок фактів неналежного виконання посадовими особами функціональних обов'язків не встановлено.

У визначений МК Кодексом України термін митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 20.04.2015 року № 100290003/2015/000600/1 з огляду на:

- наявність розбіжностей в документах поданих до митного оформлення;

- використані декларантом відомості не підтверджені документально та не містять інформації про складові митної вартості;

- наявні у митного органу документально підтверджені дані про вартість транспортування (довідка про вартість транспортних послуг міжнародного експрес-перевізника ТОВ «Вельт Експрес» від 15.04.2015 року № 205), числове значення якого більше числовому значенню заявленої митної вартості, що вказує на відсутність в складі ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті оцінюваних товарів, обов'язкової складової митної вартості.

Митна вартість визначена із застосуванням методу №2ґ (резервний метод), з урахуванням вимог ст. 64 МК України. Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК Кодексу; методи 2а, 26 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Факти, які вплинули на коригування :

відсутність документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості ч. 2 ст. 53 МК України;

використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 58 Кодексу);

використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (ч. 2 ст. 58 Кодексу).

Джерела інформації : цінова інформація мережі Інтернет, база даних ЄАІС, довідка про вартість транспортних послуг міжнародного експрес-перевізника ТОВ «Вельт Експрес» від 15.04.2015 року № 205.

Числове значення митної вартості визначено митницею з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ), є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Вищезазначений товар випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією від 22.04.2015 року № 100290003/2015/389415 у відповідності до частини 7 статті 55 МК України шляхом надання гарантій згідно з розділом X МК Кодексу України. Відповідно до пункту 8 статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надавати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Відтак, ОСОБА_2 міською митницею ДФС отримано і опрацьовано лист ТОВ «Радка Україна» від 06.05.2015 року № 103 з додатковими документами у вигляді банківської виписки і платіжного доручення. За результатами розгляду митницею прийнято рішення про відсутність підстав перегляду та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2015 року №100290003/2015/000600/1 з огляду на:

згідно пункту 6 зовнішньоекономічного договору від 20.12.2013 року №3000878-14 (поданий разом з МД) оплата покупцем здійснюється з відстрочкою в 30 днів з дати виставлення рахунку. Поданий до митного оформлення рахунок (інвойс) виставлено 20.03.2015 року. Згідно наданої банківської виписки оплату здійснено 05.05.2015 року з порушенням термінів визначених в зовнішньоекономічному договорі.

З врахуванням вищевикладеного, додаткові документи не навели обґрунтованих причин:

- відсутності інформації про витрати (складові митної вартості), що не додані до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, визначені частиною десятою статті 58 МК України;

- відсутні підстави визначення митної вартості основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно частини другої статті 58 МК України.

Що стосується вимог щодо стягнення коштів з Державного бюджету України, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату;

помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не с платниками таких грошових зобов'язань.

Декларовані позивачем товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Відповідно до п. 7 ст. 55 Митного кодексу України, строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 90 календарних днів такі гарантійні кошти обліковуються на рахунках, відкритих на ім`я митного органу ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в м. Києві. Після сплину цього строку кошти перераховуються до державного бюджету України. Митне оформлення товару відбулось 22.04.15 року, а, отже, законодавчо встановлений строк гарантійних зобов'язань сплив 22.07.15 року, а кошти перераховані до державного бюджету.

Таким чином, сплачені декларантом суми коштів не є ані надміру сплаченими грошовими коштами, ані помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями, а є передоплатою.

Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, регулюється, зокрема, Наказом Державної Митої служби України від 20.07.07 року № 618 (далі Порядок № 618).

Крім того, Порядок № 618 визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

У даному випадку кошти не обліковуються на відповідних рахунках митного органу, кошти перераховані ОСОБА_3 управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві до державного бюджету.

Суд звертає увагу, що позивач не звертався до митного органу про повернення коштів у порядку, визначеному Наказом Державної Митної служби України від 20.07.07 року № 618.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

По-перше, відповідно до ст. 46.1. Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Таким чином, саме оформлення вантажної митної декларації (як податкової декларації") дає право на відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

По-друге, відповідно до ст. 266 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення

відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби

комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості. необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до п.3.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.12 року №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» МД не повинна містити підчисток і помарок.

Відповідно до п.3.2. відомості, заявлені у МД декларантом або уповноваженою ним особою, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до п.3.3. графи А, С, D/J, E/J, F, G, І МД паперового примірника МД та її електронної копії або електронної МД заповнюються посадовими особами митних органів. Інші графи МД заповнюються декларантом.

В окремих випадках, визначених цим Порядком, до зазначених граф МД частина відомостей може вноситися декларантом, а посадові особи митних органів можуть вносити відомості, що належать до компетенції митних органів, до інших граф МД.

Таким чином, під час здійснення митного оформлення, декларант самостійно розрахував та сплатив митні платежі в сумі, що потребувала сплаті, а отже, кошти за митною декларацією не є надмірно сплаченими, а є такими, що сплачені позивачем самостійно у визначеному розмірі.

По-третє, відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У даному випадку є самостійне волевиявлення декларанта на оформлення товару за рішенням митного органу про визначення митної вартості товару та вчинення відповідних активних дій (подача митної декларації до митного оформлення, розрахунок та сплата обов'язкових платежів, податків та зборів, заповнення графи 43 декларації). У разі наявності такого волевиявлення має місце самостійно визначене платником податків грошове зобов'язання.

Згідно зі ст. 56.11 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Крім того, відповідно до положень МК України митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Так положеннями постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.10 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі зобов'язувати суб'єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати (видавати, створювати) певні нормативно-правові чи інші офіційні документи.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може визначати суму митних та інших платежів до повернення.

У разі скасування у судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів митний орган, враховуючи висновки суду щодо недоліків скасованого рішення, може врахувати певні документи, що стосуються визначення складових митної вартості імпортованих товарів, та визначити іншого рівня митної вартості. Крім того, це не обов'язково має бути рішення про визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підтвердження раніше визначеної митної вартості митницею.

Правова позиція Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України у питаннях, що стосуються стягнення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів у судовому порядку, викладена в судових рішеннях при вирішенні справ по аналогічним судовим спорам (ухвала Вищого адміністративного суду України від 11.06.13 року № К/9991/41486/12, постанови Верховного суду України від у справі № 21-439а13. від 21.10.10 року № П-278/10. від 15.04.14 року № 21-2Ш4, від № 21-201а14).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В частині третій статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами і доповненнями від 23.10.2013 року) за подання до адміністративного суду позову майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання позову немайнового характеру, судовий збір справляється у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачем до бюджету сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., за позовом майнового характеру, що підтверджується платіжним дорученням за №509 від 09.07.2015 року (а.с. 2) то з відповідача слід стягнути судовий збір у сумі 1644,30 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна" (код ЄДРПОУ 32872882) в дохід Державного бюджету України 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 03.08.2015 року.