Постанова

від 10.12.2015 по справі 809/2725/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа № 876/8879/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С.,Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радка Україна» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радка Україна» до Київської митниці ДФС України, Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Радка Україна» (далі ТзОВ «Радка Україна»), в липні 2015 року звернулось в суд з позовом до Київської митниці ДФС України, Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №100290003/2015/000600/1 від 20.04.2015 року та стягнути з Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області кошти переплати в сумі 9655,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.12.2013 року між позивачем ТзОВ "Радка-Україна" та "Bayer International S.A." укладено контракт №3000878-14 купівлі-продажу на умовах DAP, відповідно до якого позивач є покупцем. Позивачем було заявлено до митного оформлення згідно ВМД від 10.04.2015 року №100290003/2015/389321 (IM40AA) товар гранульований термопластичний полікарбонат "Makrolon ET3127 021173" (Продавець "Bayer International S.A." Швейцарія, Виробник - "Bayer Material Science S.R.L." Італія концерну "Bayer "), що призначений для промислового виготовлення виробів із пластмас, у кількості 100 кг. Для митного оформлення товару були надані митному органу всі належні та достатні документи для оформлення товару за першим методом згідно ціни договору. В процесі митного оформлення працівником митниці було повідомлено про недостатність інформації у супровідних документах для оформлення задекларованого товару за першим методом та про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: прас - листів, висновків про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, бухгалтерські документи, копії договорів із третіми особами та довідку про транспортні витрати продавця. По закінченні 10-ти денного терміну від подання ВМД, ТзОВ «Радка Україна» отримало картку відмови у прийнятті ВМД та рішення від 20.04.2015 року №100290003/2015/0006001 щодо корегування митної вартості, в якому скорегована митна вартість була визначена із застосуванням "резервного методу". Таке коригування митної вартості призвело до додаткового нарахування позивачу обов`язкових платежів на суму 9 655,67 грн

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивач самостійно визначив суму митних платежів та в зв'язку з цим відсутні підстави для задоволення позову.

З цією постановою не погодився апелянт ТзОВ « Радка Україна», яке звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року та винести нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вважає, що відповідач без достатніх на то підстав застосував резервний метод визначення митної вартості та настоює, що у відповідача були всі підстави для застосування першого методу за ціною договору.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2015 року декларантом ТзОВ «Радка Україна» до митного оформлення подано імпортований товар «зразки гранульованого термопластичного полімерного матеріалу «Макгоіоп ЕТ3127 021173» вартістю 508,00 євро (12826,63 грн.), вагою брутто 100,636 кг за електронною митною декларацією № 100290003/2015/389321.

Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 20.04.2015 року № 100290003/2015/000600/1 виходячи з того, що наявні розбіжності в документах поданих до митного оформлення, декларантом використані відомості не підтверджені документально та які не містять інформації про складові митної вартості, наявні у митного органу документально підтверджені дані про вартість транспортування (довідка про вартість транспортних послуг міжнародного експрес-перевізника ТОВ «Вельт Експрес» від 15.04.2015 року № 205), числове значення якого більше числовому значенню заявленої митної вартості, що вказує на відсутність в складі ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті оцінюваних товарів, обов'язкової складової митної вартості.

Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновку про правомірність дій Відповідача. Проте колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-VI(надалі - МК України).

У відповідності до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл. 9 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У ст. 53 МК України передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, у ч. 3 ст.53 Кодексу передбачено перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу для митного оформлення документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено нетипові та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовами, наведеними у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В силу приписів частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного, контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість, вважається визнаною автоматично.

Однак законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів відмови та митному оформленні.

Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України у разі прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, воно обов'язково має містити, в тому числі обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також посилання на наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

З аналізу вказаних статей також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість, задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Конвенцією ГАТТ 1994 також визначено поняття «ціна контракта» - це ціна, що склалася в умовах вільної конкуренції у відповідності до звичайної торгівельної практики, яка підтверджена комерційним інвойсом у числовому (кількісному) виразі.

Ввезений Покупцем (ТОВ «Радка-Україна») товар, є предметом купівлі-продажу на основі контрактної ціни.

Ціна, фактично сплачена (або та, що підлягає сплаті) означає суму всіх платежів за товар Покупця Продавцеві.

Згідно п.4 контракту «Умови відвантаження та поставки» Сторонами чітко прописана процедура здійснення поставки - на основі попередньо письмово підтвердженої Продавцем кількості, ціни та базису поставки («Incoterms 2010»).

У відповідності до додатку - Приложения від 20.03.15. за № 2/51, яке є невід'ємною частиною контракту, Сторонами узгоджено поставку 100 кг товару на умовах DAP- Івано-Франківськ («Incoterms 2010»), якими не передбачається понесення Покупцем додаткових витрат, у тому числі транспортних витрат. Тому ці витрати окремо з ціни в інвойсі не виділяються, оскільки понесені Продавцем та включені до ціни товару.

У такому випадку, відповідно до положень МК України декларація митної вартості не подається, а Покупцем сплачується вказана в інвойсі фактурна вартість товару, яка, вважається остаточною включно із вартістю перевезення вантажу;

Крім того, слід зазначити, що прайс-лист не є технічним, товаросупровідним документом, що засвідчує якість товару та не є документом строгої звітності за кордоном, а відомості наведені в прайс-листах та інших довідкових документах не мають імперативного характеру.

Згідно чинного законодавства тільки документи, що супроводжують товар та подаються разом із ВМД до митного оформлення мають статус первинних, а саме імперативних, а отже і підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів.

Крім того, в ході митного оформлення інспектором не було надано письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також підстав для здійснення такого коригування ( п.3.8 ст.52 МКУ).

Також не було проведено консультації щодо застосування інспектором кожного наступного методу, адже другорядні методи визначення митної вартості застосовуються тільки у разі відсутності контракту та ціни на товар.

Таким чином, своїм рішенням інспектор штучно завищив митну вартість товару, що насправді призводить до зменшення бази оподаткування податку на прибуток та до зменшення сплати до держбюджету податку на прибуток по операції з продажу по даному товару, а також, до збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшення сплати даного податку до державного бюджету.

Щодо застосування митницею резервного методу визначення митної вартості товару, то суд вважає, що такий застосовано необґрунтовано.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позивачем надано митному органу усі необхідні документи, що давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки Митниці щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими.

Беручи до уваги встановлені факти, колегія суддів вважає, і це підтверджується матеріалами справи, що для застосування першого методу визначення митної вартості товару позивачем були подані належні та достатні документи, зокрема прямий договір із виробником, комерційний інвойс, авіа накладна, додаток до договору на дану поставку, підтверджене продавцем замовлення щодо ціни та кількості товару, технічна документація та сертифікат про країну походження товару, а тому відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості та безпідставно прийняте оскаржуване рішення №100290003/2015/000600/1 від 20.04.2015 року.

За таких обставин, має місце неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення ним норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити та оскаржувану постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року слід скасувати та винести нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 20.04.2015 року №100290003/2015/000600/1.

Колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України надмірно виплачені платежі в сумі 9655,67 грн. з метою повного захисту інтересів позивача та недопущення додаткових спорів в майбутньому.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п.3 ч.1 ст.198, ст. 202, ст. 205, ст. 206, ст.212, ст. 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радка Україна» задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 809/2725/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Радка Україна» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 20.04.2015 року №100290003/2015/000600/1.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Радка Україна» надмірно сплачені митні платежі в сумі 9655,67 грн. (девіть тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят сім копійок).

Постанова законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної силив.

Головуючий: В.М. Каралюс

Судді : В.С.Затолочний

З.М.Матковська