Постанова

від 28.09.2011 по справі 2а-1670/6763/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6763/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні технології" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2011 року позивач ТОВ "Протипожежні технології" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2011 року № НОМЕР_1 (з урахуванням позовних вимог від 28 вересня 2011 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за червень-липень 2010 року, що є наслідком порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковою накладною, що видана для документального оформлення операцій за договором поставки, контрагентом, який має ознаки фіктивності. Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів між ТОВ "Протипожежні технології" та його контрагентом ПП "Калісто" останній був існуючим суб'єктом господарювання (перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснював свою діяльність згідно статті 3 ГК України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ПП "Калісто", зазначаючи, що первинні бухгалтерські документи, отримані ним на виконання угод з поставки, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту ТОВ "Протипожежні технології". Позивач також вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії ДПІ в м. Полтаві вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства та віднесено до складу податкового кредиту сум вартості придбаних товарів від постачальника ПП "Калісто", який не має технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а також має інші ознаки фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Протипожежні технології" 29 грудня 2005 року зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 33964895) виконавчим комітетом Полтавської міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Полтаві.

Відповідачем в період з 11 липня 2011 року по 13 липня 2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з ПП "Калісто" за період з травня 2010 року по вересень 2010 року.

За результатами перевірки 13 липня 2011 року складено акт № 5835/23-6/33964895, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту та, відповідно, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті за червень-липень 2010 року на суму 10052,00 грн.

На підставі акта перевірки від 13 липня 2011 року № 5835/23-6/33964895 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 10052,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 2513,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню ДПІ в м. Полтаві від 29 липня 2011 року № НОМЕР_1, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП "Калісто" (Постачальник) укладено усну угоду щодо поставки товарно-матеріальних цінностей.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вказаної угоди, ПП "Калісто" поставлено ТОВ "Протипожежні технології" вогнезахисний матеріал "Фенікс СТС" - 340,00 кг згідно видаткової накладної № 120 від 25 червня 2010 року (копія якої наявна в матеріалах справи а.с. 56) на загальну суму 25948,80 грн. та виписано податкову накладну від 25 червня 2010 року № 129 (копія наявна в матеріалах справи а.с. 55), а також прилад ПУ-А - 1 шт., блок БР-А - 1 шт., прилад ПКП - 1 шт., локальний пульт пожежегасіння ЛІИ 1-А - 3 шт., сповіщувач ИД-1Б - 17 шт., сповіщувач ИР-ПБВ - 7 шт., сповіщувач ИП-ПБВ - 7 шт. згідно видаткової накладної № 236 від 27 липня 2010 року (копія якої наявна в матеріалах справи а.с. 60) на загальну суму 34362,00 грн. та виписано податкову накладну від 26 липня 2010 року № 112 (копія наявна в матеріалах справи а.с. 59).

Судом також встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ПП "Калісто".

Наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень № 111 від 30 вересня 2010 року на суму 25948,80 грн. та від 26 липня 2010 року № 174 на суму 34362,00 грн., а також відповідні виписки банку з розрахункового рахунка позивача, дають підстави стверджувати, що останній в повному обсязі виконав умови угоди з поставки ТМЦ в частині належної оплати товару.

Дослідивши податкові накладні від 25 червня 2010 року № 129 та від 26 липня 2010 року № 112, складені ПП "Калісто" для документального оформлення виконаної угоди, суд не має підстав для визнання її такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності - зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Таким чином, вказані податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Згідно податкових накладних від 25 червня 2010 року № 129 та від 26 липня 2010 року № 112 позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідні періоди та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

В судовому засіданні встановлено, що товар, придбаний у ПП "Калісто" поставлявся позивачу на умовах самовивозу. Згідно пояснення директора ТОВ "Протипожежні технології" доставка товарно-матеріальних цінностей до покупця здійснювалась останнім самостійно за допомогою компанії "Автолюкс" або власними автомобілями, оскільки товар був у невеликих партіях та малий по габаритам, спеціально наймати автотранспорт не було ніякого сенсу. Даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні.

Факт отримання товару позивачем підтверджується довіреностями № 169 від 25 червня 2010 року та № 46 від 26 липня 2010 року (виписка із журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей наявна в матеріалах справи а.с. 109-111).

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував придбаний у ПП "Калісто" товар у власній господарській діяльності - зазначені товарно-матеріальні цінності використані позивачем при виконанні робіт за договорами з третіми особами (зокрема, ЗАТ "Інтервибухпром", Регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини а.с. 61-62 та 70-72 відповідно), що підтверджується актами виконаних робіт та відомостями витрачених ресурсів підрядника (а.с. 63-69 та 73-96).

Судом встановлено, що ПП "Калісто" на момент виконання угоди з поставки товарно-матеріальних цінностей та складання податкових накладних було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців(а.с. 44-52) та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Калісто" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання таких правочинів сумнівними - відсутні.

Посилання ДПІ у м. Полтаві на той факт, що у ПП "Калісто" відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, судом відхиляються з мотивів безпідставності та недоведеності. Суд зазначає, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної викладені в підпункті 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати перераховані у вказаній нормі дані.

Суд відзначає, що на момент укладення договору, що викликає сумнів у відповідача щодо реальності його виконання, ТОВ "Протипожежні технології" та ПП "Калісто" значились платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ПП "Калісто", є правомірним.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу, щодо сумнівності угод між позивачем та ПП "Калісто" та як наслідок - твердження ДПІ у м. Полтаві щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, отриманими від ПП "Калісто" на виконання договору поставки товару.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкової накладної від ПП "Калісто" на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум передбачених цим документом, позивач правомірно сформував податковий кредит за червень-липень 2010 року та без порушень чинного законодавства розрахував та сплатив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за цей період.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, отже, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні технології" до Державної податкової інспекції в м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Полтаві від 29 липня 2011 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні технології" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 жовтня 2011 року.

Суддя А.О. Чеснокова