Постанова

від 30.07.2015 по справі 820/3493/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 р. № 820/3493/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання - Кабанові Д.С.

за участю:

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000682211 від 05.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України. Вважає, що податкове повідомлення рішення №0000682211 від 05.11.2014 року є необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача в письмових запереченнях зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі Направлення від 22.09.2014 року № 1681 та Наказу від 22.09.2014 року № 2042 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц" (код ЄДРПОУ 35698873) з питання господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, липень 2014 року.

За результатами перевірки Західною ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було складено Акт № 3179/20-33-22-01-07/35698873 від 30.09.2014 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки в діяльності ТОВ "АСС Комерц" встановлено порушення: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, за рахунок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 218045,04 грн., по придбанню картону від ТОВ "АСС-Трейд", за період з 01.06.2014 року по 31.06.2014 року, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 218045,04 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 3179/20-33-22-01-07/35698873 від 30.09.2014 року Західною ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0000682211 від 05.11.2014 року, яким ТОВ "АСС Комерц" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 272556,25 грн., з яких за основним платежем - 218045,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54511,25 грн.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем пункту п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 218045,04 грн. слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що неможливо підтвердити реальне здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між ТОВ "АСС-Трейд" за червень 2014 року.

Судом вставлено, що порушення ТОВ "АСС Комерц" вимог Податкового кодексу України визначене відповідачем, зокрема, у зв'язку з не наданням позивачем під час перевірки у повному обсязі первинних документів, що підтверджують взаємовідносини з контрагентом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Частина 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 вищевказаного Порядку).

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Західною ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за результатами аналізу правовідносин позивача з ТОВ "АСС-Трейд" (код 36815325) за червень 2014 року.

Так, взаємовідносини між ТОВ "АСС-Комерц" та контрагентом ТОВ "АСС-Трейд" здійснювалися на підставі договору поставки № 2/06 від 02.06.2014 року (а.с. 54-56).

Згідно умов зазначеного договору ТОВ "АСС-Трейд" (Постачальник) зобов'язується передати (поставити) у визначені строки (строк) у власність ТОВ "АСС-Комерц" (Покупець) - картон в асортименті (далі - товар (товари), а Покупець зобов'язується сплатити за товар певну грошову суму і прийняти вказаний товар (товари). Поставка товарів здійснюється партіями. Найменування товарів (номенклатура), асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, сума (вартість) партії та кількість товару, що входить у партію, визначається товарними (видатковими) накладними підписаними сторонами. Право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент прийняття товару у місці поставки визначеному пунктом 2.1. цього Договору. Оплата Товару здійснюється у розмірі повної вартості товару, шляхом безготівкового переказу відповідної грошової суми на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі. Строк дії договору з 02.06.2014 року по 31.12.2016 року.

На підтвердження взаємовідносин між ТОВ "АСС-Комерц" та контрагентом ТОВ "АСС-Трейд" за червень 2014 року позивачем до суду було надано наступні копії документів: видаткова накладна №21 від 30.06.2014 року на загальну суму 1308270,26 грн., у т.ч. ПДВ 218045,04 грн.; податкова накладна №22 від 30.06.2014 року на загальну суму 1308270,26 грн., у т.ч. ПДВ 218045,04 грн.; товарно-транспортні накладні № Р17 від 05.06.2014 року, № Р18 від 06.06.2014 року, № Р19 від 11.06.2014 року, № Р20 від 13.06.2014 року, № Р21 від 17.06.2014 року, № Р22 від 20.06.2014 року, № Р23 від 23.06.2014 року, № Р24 від 30.06.2014 року на загальну суму 1308270,26 грн., у т.ч. ПДВ 218045,04 грн.

Дослідивши зміст видаткової накладної №21 від 30.06.2014 р. суд встановив, що вона не містять жодних даних стосовно номеру договору, на підставі якого здійснювалася поставка картону.

Оглянувши зміст товарно-транспортних накладних № Р17 від 05.06.2014 року, № Р18 від 06.06.2014 року, № Р19 від 11.06.2014 року, № Р20 від 13.06.2014 року, № Р21 від 17.06.2014 року, № Р22 від 20.06.2014 року, № Р23 від 23.06.2014 року, № Р24 від 30.06.2014 року суд встановив, що супровідним документом на вантаж зазначено видаткову накладну №21 без дати.

Суд зазначає, що поставка товарів здійснювалася за видатковою накладною №21 від 30.06.2015 р. на загальну суму 1308270,26 грн., у т.ч. ПДВ 218045,04 грн., а в підтвердження здійснення перевезення позивачем надані ТТН № Р17 від 05.06.2014 року, № Р18 від 06.06.2014 року, № Р19 від 11.06.2014 року, № Р20 від 13.06.2014 року, № Р21 від 17.06.2014 року, № Р22 від 20.06.2014 року, № Р23 від 23.06.2014 року, № Р24 від 30.06.2014 року на загальну суму 1308270,26 грн., у т.ч. ПДВ 218045,04 грн.

Тобто, станом на час здійснення перевезення згідно ТТН № Р17 від 05.06.2014 року, № Р18 від 06.06.2014 року, № Р19 від 11.06.2014 року, № Р20 від 13.06.2014 року, № Р21 від 17.06.2014 року, № Р22 від 20.06.2014 року, № Р23 від 23.06.2014 року видаткової накладної №21 ще не існувало.

Також, зі змісту вказаних товарно-транспортних накладних встановлено, що пункт навантаження і розвантаженні товару є пров. Динамівський, 4, м. Харків, 61177, а автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2.

Позивачем надано до суду копію договору про надання послуг з перевезення № 02/06/14 від 02.06.2014 року укладеного з ФОП ОСОБА_2; копію договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 300м2 в нежитловій будівлі літ. Б-2, за адресою: АДРЕСА_1, №11/04-13 від 11.04.2013 року укладеного з ТОВ "АСС", акт здачі-приймання нежитлового приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення №11/04-13 від 11.04.2013 року, додаткову угоду від 10.01.2014 року до Договору оренди нежитлового приміщення №11/04-13 від 11.04.2013 року .

Проте, дослідивши Акт перевірки № 3179/20-33-22-01-07/35698873 від 30.09.2014 року, суд встановив, що під час проведення перевірки ТОВ "АСС-Комерц", позивачем не було надано по податкового органу ані договору про надання послуг з перевезення № 02/06/14 від 02.06.2014 року укладеного з ФОП ОСОБА_2, ані договору оренди нежитлового приміщення №11/04-13 від 11.04.2013 року укладеного з ТОВ "АСС".

За приписами п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому, за змістом абз. 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З огляду на положення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України та ч.4 ст.70 КАС України суд зазначає, що вищевказані договори про надання послуг перевезення вантажу та оренди нежитлового приміщення, які були надані до суду, але не надані до податкового органу під час проведення перевірки, не є допустимими доказами по справі.

Крім того, суд зазначає, що ані до податкового органу, ані до суду позивачем не надано докази проведення розрахунків за отриманий товар.

Також, до суду не надано доказів оприбуткування отриманого товару на складі підприємства та доказів використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Вказані недоліки наданих позивачем документів та відсутність значної кількості первинних документів та обліку, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

В випадку, що є предметом судового розгляду, досліджені фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на товари та причинного зв'язку між придбаними товарами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З огляду на отриманні по справі докази в їх сукупності твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ "АСС-Комерц" та ТОВ "АСС-Трейд" не знайшло свого підтвердження, оскільки позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів, документів на підтвердження руху товару від продавця до покупця, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товару, документів щодо оплати товару. Відсутнє підтвердження фізичного переміщення товару від контрагента - "АСС-Трейд" до підприємства - покупця ТОВ "АСС-Комерц". Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи, надані позивачем лише видаткова та податкова накладні не можуть вважатися єдиними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факт вчинення господарських відносин позивача із ТОВ "АСС-Трейд".

Враховуючи, що позивачем до суду не надано повного пакету первинних документів які підтверджують факт вчинення господарських операцій, суд приходить до висновку про недотримання вимог щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень перевіряється на їх відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України на час їх прийняття (винесення) або вчинення.

Враховуючи викладені обставини справи та те, що позивачем не було надано до податкового органу та суду всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, складених належним чином, які б підтверджували господарські операції позивача із контрагентом, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0000682211 від 05.11.2014 є обґрунтованим та правомірним, через що у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення належить відмовити.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи часткову сплату судового збору, а саме 487,20 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи оригіналом квитанції №13510001 від 15.04.2015 року, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц" решту суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 4384,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц" (код ЄДРПОУ 35698873, адреса: 61010, м. Харків, пров. Динамівський, 4) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 04.08.2015 року.