Постанова

від 23.11.2015 по справі 820/3493/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 р. Справа № 820/3493/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 820/3493/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц", звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000682211 від 05.11.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлення від 22.09.2014 року № 1681 та Наказу від 22.09.2014 року № 2042 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц" з питання господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, липень 2014 року.

За результатами перевірки Західною ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області складено акт № 3179/20-33-22-01-07/35698873 від 30.09.2014 року, згідно висновків якого встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, за рахунок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 218045,04 грн., по придбанню картону від ТОВ "АСС-Трейд", за період з 01.06.2014 року по 31.06.2014 року, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 218045,04 грн.

На підставі висновків акту перевірки №3179/20-33-22-01-07/35698873 від 30.09.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 05.11.2014 року, яким ТОВ "АСС Комерц" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 272556,25 грн., з яких за основним платежем - 218045,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54511,25 грн.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем пункту п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 218045,04 грн. слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що неможливо підтвердити реальне здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між ТОВ "АСС-Трейд" за червень 2014 року та не надання позивачем під час перевірки у повному обсязі первинних документів, що підтверджують взаємовідносини з контрагентом.

Не погоджуючись з висновками відповідача ТОВ "АСС-Трейд" звернулося до суду за захистом своїх прав, так як вважає недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки № 3179/20-33-22-01-07/35698873 від 30.09.2014 року є правомірними, податковим органом дотримано всіх передбачених чинним податковим законодавством України вимог.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначені порушення податкового законодавства, що на думку податкового органу, допущені позивачем під час здійснення господарських операцій між ТОВ "АСС-Комерц" та ТОВ "АСС-Трейд" за червень 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що взаємовідносини між ТОВ "АСС-Комерц" та контрагентом ТОВ "АСС-Трейд" здійснювалися на підставі договору поставки № 2/06 від 02.06.2014 року (а.с. 54-56).

Згідно умов зазначеного договору ТОВ "АСС-Трейд" (Постачальник) зобов'язується передати (поставити) у визначені строки (строк) у власність ТОВ "АСС-Комерц" (Покупець) - картон в асортименті (далі - товар (товари), а Покупець зобов'язується сплатити за товар певну грошову суму і прийняти вказаний товар (товари). Поставка товарів здійснюється партіями. Найменування товарів (номенклатура), асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, сума (вартість) партії та кількість товару, що входить у партію, визначається товарними (видатковими) накладними підписаними сторонами. Право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент прийняття товару у місці поставки визначеному пунктом 2.1. цього Договору. Оплата Товару здійснюється у розмірі повної вартості товару, шляхом безготівкового переказу відповідної грошової суми на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі. Строк дії договору з 02.06.2014 року по 31.12.2016 року.

Взаємовідносини з контрагентом ТОВ "АСС-Трейд" за червень 2014 року позивач підтвердив копіями документів: видаткової накладної №21 від 30.06.2014 року на загальну суму 1308270,26 грн., у т.ч. ПДВ 218045,04 грн.; податкової накладної №22 від 30.06.2014 року на загальну суму 1308270,26 грн., у т.ч. ПДВ 218045,04 грн.; товарно-транспортних накладних № Р17 від 05.06.2014 року, № Р18 від 06.06.2014 року, № Р19 від 11.06.2014 року, № Р20 від 13.06.2014 року, № Р21 від 17.06.2014 року, № Р22 від 20.06.2014 року, № Р23 від 23.06.2014 року, № Р24 від 30.06.2014 року на загальну суму 1308270,26 грн., у т.ч. ПДВ 218045,04 грн., в яких супровідним документом на вантаж зазначено видаткову накладну №21 без дати.

Співставивши дати видання вказаних документів суд першої інстанції дійшов до висновку, що станом на час здійснення перевезення згідно вказаних ТТН видаткової накладної №21 ще не існувало, а тому дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності з дотриманням п. 198.6 статті 198 та п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "АСС-Комерц" та контрагентом ТОВ "АСС-Трейд" укладено договір поставки № 2/06 від 02.06.2014 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних та податкових накладних, договори поставки, платіжні доручення.

Суд зазначає, що укладений між позивачем та вищевказаним контрагентом правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, ні ким не оскарженим та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Судовим розглядом встановлено, що TOB «АСС КОМЕРЦ» 30.06.2014 року придбано у TOB «АСС-ТРЕЙД» ОСОБА_1 у кількості 151,63 тонн, що підтверджується податковою накладною №22 від 30.06.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що між TOB «АСС КОМЕРЦ» та TOB «КАНЕС» укладено договір поставки №1/11 від 01.11.2014 року на поставку ОСОБА_1 На виконання даного Договору було здійснено 2 поставки товару.

На підтвердження вищевказаного надано копії видаткових накладних №684 від 03.11.2014 року, №685 від 05.11.2014 року , податкових накладних №1 від 03.11.2014 року, №2 від 05.11.2014 року, копії товаро - транспортних накладних №Р684 від 03.11.2014 року та №Р685 від 05.11.2014 року, які містяться в матеріалах справи.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на неспівпадання дати видаткової накладної та товаро - транспортної накладної не спростовує факту реальності господарських операцій позивачем.

У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.

Чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, втім умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

Колегія суддів зазначає, що наведені первинні документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Стосовно посилання відповідача, що позивачем не надано до податкового органу ані договору про надання послуг з перевезення, укладеного з ФОП ОСОБА_2, ані договору оренди нежитлового приміщення укладеного з ТОВ "АСС" колегія зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що пункт навантаження і розвантаженні товару є АДРЕСА_1, а автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2

Позивачем надано до суду копію договору про надання послуг з перевезення № 02/06/14 від 02.06.2014 року укладеного з ФОП ОСОБА_2; копію договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 300м2 в нежитловій будівлі літ. Б-2, за адресою: АДРЕСА_1, №11/04-13 від 11.04.2013 року укладеного з ТОВ "АСС", акт здачі-приймання нежитлового приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення №11/04-13 від 11.04.2013 року, додаткову угоду від 10.01.2014 року до Договору оренди нежитлового приміщення №11/04-13 від 11.04.2013 року .

Колегія суддів зазначає, що вищевказаним доведено реальність здійснення господарських операцій позивачем.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки за спірний період.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ "АСС-Комерц" та контрагентом ТОВ "АСС-Трейд", які призвели до реальних змін майнового стану ТОВ "АСС-Комерц", підтверджено переліченими первинними документами та обліковими документами бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що господарські операції позивача із контрагентом у перевірений період мали реальний характер, були фактично виконані, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм процесуального та матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 820/3493/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Комерц" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000682211 від 05.11.2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Донець Л.О. Мельнікова Л.В. Повний текст постанови виготовлений 30.11.2015 р.