Постанова

від 03.08.2015 по справі 826/6345/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2015 року 15:10 № 826/6345/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Країни» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень №0000042208, №0000032208 від 06.01.2015 року, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Клімат Країни» (надалі - позивач або ТОВ «Клімат Країни») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000042208, №0000032208 від 06.01.2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Клімат Країни» не порушувало вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані».

У судове засідання 11.06.2015 року з'явилися представники сторін.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язка з виявленими під час перевірки ТОВ «Клімат Країни» порушень вимог податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 11.06.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Клімат Країни» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані» за період з 01.02.2013 року по 01.12.2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт № 82/1-22-08-38603873 від 22.12.2014 року (надалі - акт перевірки), яким зафіксовані наступні порушення позивачем норм податкового законодавства України:

пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 122 715,00 грн.;

п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся у розмірі 129 174,00 грн., а саме по періодах: квітень 2013 року у сумі 7 738,00 грн.; травень 2013 року у сумі 27 738,00 грн.; червень 2013 року у сумі 42 389,00 грн.; липень 2013 року у сумі 42 762,00 грн.; вересень 2013 року у сумі 8 502,00 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

У ході проведення перевірки позивача контролюючим органом було використано акт ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.08.2014 року № 969/26-54-22-03-07/38557492 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Форм-Айті торг» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 року по 31.07.2014 року. Даним актом було встановлено, що відносно ТОВ «Форм-Айті торг» до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; наявність протоколу допиту засновника ТОВ «Форм-Айті торг» ОСОБА_2; наявність кримінального провадження № 32014100020000005, за ч. 2 ст. 205 КК України; кількість працюючих 1 особа; основні фонди відсутні; місцезнаходження не встановлено.

Відповідно до акту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.07.2014 року № 796/26-54-22-04/38833524 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Максі Трейдінг Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 07.08.2013 року по 15.07.2014 року» встановлено наступне: стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; наявність протоколу допиту засновника ТОВ «Максі Трейдінг Компані» ОСОБА_3; наявність кримінального провадження № 32014100020000005, за ч. 2 ст. 205 КК України; кількість працюючих 1 особа; основні фонди відсутні; місцезнаходження не встановлено.

Так, посилаючись на те, що ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані» не знаходяться за своєю податковою адресою, перевіряючими було зроблено висновок, що податкові накладні, виписані цими підприємствами складені з порушенням, а, отже, не можуть братись до уваги як первинні документи.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані», отже, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані» здійснювалася поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані» вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Наслідком діяльності позивача з ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані» за період, що перевірявся є, виключно, чи переважно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 05.01.2015 року №19/10/26-50-22-08 повідомлено позивача про залишення висновків вказаного акту без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.01.2015 року:

№0000032208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 129 174,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64 587,00 грн.;

№0000042208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 122 715,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 679,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.03.2015 року №3867/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги та рішення ДФС України від 31.03.2015 року №6618/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги, якими дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.01.2015 року №0000032208 та №0000042208 необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Клімат Країни» у звітних (податкових) періодах з 01.02.2013 року по 01.12.2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані», які ґрунтувалися на усних договорах постачання, укладених шляхом обміну первинними документами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Форм-Айті торг» товарів та включення витрат на оплату товару до складу валових витрат, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у контрагента товар у період з квітня 2013 року по вересень 2013 року позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

- видаткових накладних: № 24041 від 24.04.2013 року на кондиціонери на загальну суму 44 231,39 грн. (у т.ч. ПДВ - 7 371,90 грн.); № 30042 від 30.04.2013 року на кондиціонери на загальну суму 2 196,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 306,10 грн.); № 16051 від 16.05.2013 року на кондиціонери на загальну суму 33 859,34 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 643,22 грн.); № 20051 від 20.05.2013 року на кондиціонери на загальну суму 42 426,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 13 440,46 грн.); № 29051 від 29.05.2013 року на кондиціонери; № 12061 від 12.06.2013 року на кондиціонери на загальну суму 42 426,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 7 071,10 грн.); № 20061 від 20.06.2013 року на кондиціонери на загальну суму 1 278,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 201,70 грн.); № 27064 від 27.06.2013 року на кондиціонери на загальну суму

31 210,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 201,70 грн.); № 27068 від 27.06.2013 року на кондиціонери на загальну суму 179 419,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 29 903,18 грн.); № 07071 від 01.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 36 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); № 08071 від 08.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 10 570,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 761,78 грн.); № 15071 від 15.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 511,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 85,28 грн.); № 15075 від 15.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 1 305,43 грн. (у т.ч. ПДВ - 217,57 грн.); № 22071 від 22.07.2013року на водонагрівачі на загальну суму 562,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 93,74 грн.); № 25071 від 25.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 70 420,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 11 736,80 грн.); № 26071 від 26.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 9 613,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 602,22 грн.); № 31074 від 31.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 95 707,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 15 951,21 грн.); № 31075 від 31.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 20 251,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 375,21 грн.); № 31071 від 31.07.2013 року на кондиціонер на загальну суму 250,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 41,72 грн.); № 31076 від 31.07.2013 року на бойлери на загальну суму 11 378,87 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 896,48 грн.);

- податкових накладних: № 8 від 24.04.2013 року на кондиціонери на загальну суму 44 231,39 грн. (у т.ч. ПДВ - 7 371,90 грн.); № 10 від 30.04.2013 року на кондиціонери на загальну суму 2 196,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 306,10 грн.); № 5 від 16.05.2013 року на кондиціонери на загальну суму 33 859,34 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 643,22 грн.); № 6 від 20.05.2013 року на кондиціонери на загальну суму 42 426,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 13 440,46 грн.); № 9 від 29.05.2013 року на кондиціонери; № 6 від 12.06.2013 року на кондиціонери на загальну суму 42 426,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 7 071,10 грн.); № 11 від 20.06.2013 року на кондиціонери на загальну суму 1 278,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 201,70 грн.); № 22 від 27.06.2013 року на кондиціонери на загальну суму 179 419,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 29 903,18 грн.); № 1 від 01.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 36 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); № 6 від 08.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 10 570,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 761,78 грн.); № 5 від 15.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 511,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 85,28 грн.); № 9 від 15.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 1 305,43 грн. (у т.ч. ПДВ - 217,57 грн.); № 17 від 22.07.2013року на водонагрівачі на загальну суму 562,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 93,74 грн.); № 19 від 25.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 70 420,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 11 736,80 грн.); № 20 від 26.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 9 613,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 602,22 грн.); № 28 від 31.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 95 707,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 15 951,21 грн.); № 29 від 31.07.2013 року на кондиціонери на загальну суму 20 251,25 грн. (у т.ч. ПДВ -

3 375,21 грн.); № 25 від 31.07.2013 року на кондиціонер на загальну суму 250,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 41,72 грн.); № 37 від 31.07.2013 року на бойлери на загальну суму 11 378,87 грн. (у т.ч. ПДВ -

1 896,48 грн.).

Так, зазначені суми податку на додану вартість у розмірі 129 174,00 грн. включено позивачем до податкового кредиту у квітні, травні, червні, липні, вересні 2013 року.

Здійснення розрахунків позивачем за вказані товари ТОВ «Форм-Айті торг» у період з квітня по вересень 2013 року підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 45 від 29.04.2013 року на суму 44 231,39 грн.; № 80 від 06.06.2013 року на суму 52 195,08 грн.; № 79 від 06.06.2013 року на суму 80 642,76 грн.; № 168 від 23.06.2013 року на суму 511,68 грн.; № 164 від 23.07.2013 року на суму 1 278,60 грн.; № 161 від 23.07.2013 року на суму 2 196,60 грн.; № 167 від 23.07.2013 року на суму 10 570,68 грн.; № 165 від 23.07.2013 року на суму 31 210,20 грн.; № 162 від 23.07.2013 року на суму 33 859,34 грн.; № 167 від 23.07.2013 року на суму 10 570,68 грн.; № 166 від 23.07.2013 року на суму 36 000,00 грн.; № 163 від 23.07.2013 року на суму 42 426,60 грн.; № 169 від 25.07.2013 року на суму 562,44 грн.; № 170 від 25.07.2013 року на суму 1 305,43 грн.; № 171 від 25.07.2013 року на суму 108 157,09 грн.; № 214 від 28.08.2013 року на суму 278 883,82 грн.; № 145 від 29.08.2013 року на суму 278 883,82 грн.; № 217 від 30.08.2013 року на суму 278 883,82 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Максі Трейдінг Компані» товарів та включення витрат на оплату товару до складу валових витрат, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у контрагента товар, у період з квітня 2013 року по вересень 2013 року, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

- видаткових накладних: № 27081 від 27.08.2013 року на кондиціонери на загальну суму 32 040,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 340,00 грн.); № 23093 від 29.09.2013 року на кондиціонери на загальну суму 11 234,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 872,42 грн.); № 24091 від 24.09.2013 року на кондиціонери на загальну суму 7 738,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 289,75 грн.);

- податкових накладних: № 8 від 27.08.2013 року на кондиціонери на загальну суму 32 040,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 340,00 грн.); № 12 від 23.09.2013 року на кондиціонери на загальну суму 11 23,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 872,42 грн.); № 15 від 24.09.2013 року на кондиціонери на загальну суму 7 738,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 289,75 грн.).

Зазначені суми податку на додану вартість включено позивачем до податкового кредиту у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2013 року.

Здійснення розрахунків позивачем за вказані товари ТОВ «Максі Трейдінг Компані» за період квітень, травень, червень, липень, вересень 2013 року підтверджується наявним у матеріалах справи копією платіжного доручення: № 263 від 25.09.2013 року на суму 51 013,04 грн.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами фактичного отримання у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2013 року від ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані» товарів, оскільки, зазначені вище документи не підтверджують того, що позивач отримав кондиціонери, внутрішні та зовнішні блоки до них, бойлери та водонагрівачі.

Так, відповідно до наданого суду позивачем на одному аркуші копії однієї сторінки витягу з книги обліку довіреностей слідує, що позивач в особі ОСОБА_4 ком. дир. 24.04.2013 року отримав від ТОВ «Форм-Айті торг» товарно-матеріальні цінності, згідно рахунку-фактури від 24.04.2013 року № РФ-24041.

При цьому, слід відмітити, що інші записи у наданому витязі з книги обліку довіреностей свідчать про отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від інших суб'єктів господарювання у період з 29.03.2013 року по 07.08.2013 року і не містять більше жодного запису про видачу довіреностей на отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані» у період з квітня по вересень 2013 року.

Натомість, суд звертає увагу на те, що видаткові накладні, виписані ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані», мають брак форми заповнення, оскільки, не містять відомостей про отримувача товару, що постачається. Отже, не можливо встановити, що саме позивач отримав товар, вказаний у видаткових накладних.

Посилання позивача у заяві від 02.07.2015 року про те, що у видаткових накладних, виписаних ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані», підписи про отримання належать директору позивача ОСОБА_5, суд сприймає критично, оскільки, належних доказів на підтвердження отримання товарів саме позивачем, зокрема, оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, суду не надано.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, суд бере до уваги, що позивачем не надано жодного доказу отримання вказаних товарів від ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані», зокрема, розвантаження, завантаження, оприбуткування на складі, передачі на зберігання, подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання у власність від ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані» товарів, суд приходить до висновку, що господарської операції з поставки ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані» та відповідно придбання позивачем товарів, згідно видаткових накладних та податкових накладних у квітні-вересні 2013 року, не відбулося.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як слідує з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Враховуючи, те що позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договорів з ТОВ «Форм-Айті торг» та ТОВ «Максі Трейдінг Компані» у період з квітня по вересень 2013 року, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку необґрунтованістю та не доведеністю останніх.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Країни» (ідентифікаційний код: 38603873, адреса: 03022, м. Київ, провулок Охтирський, 3) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок