Постанова

від 28.02.2007 по справі 15/426-05 (33/398-04)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/426-05 (33/398-04)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 лютого 2007 р.                                                                                   № 15/426-05 (33/398-04)  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В.,Гончарука  П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві   касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. у справі за позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз” про стягнення сум  

Заслухавши  пояснення  представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,  суд

УСТАНОВИВ:

У грудні 2004 р. Дочірня компанія “УКРТРАНСГАЗ” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі ДК “УКРТРАНСГАЗ”) пред'явила в господарському суді позов до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз” (далі ВАТ “Харківміськгаз”) про стягнення 5353283,85 грн. заборгованості, 286412,48 грн. 3% річних, 641329,46 грн. інфляційних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору №11-31  від 03.01.2002р. на транспортування природного газу.

У подальшому позивач неодноразово уточнював розмір позовних вимог, остаточний розмір яких становив: 1462344,08 грн. за надані послуги по транспортуванню природного газу  у 2003р., у т.ч. 18547,80 грн. основного боргу, 282984,22 грн. пені, 801392,67 грн. інфляційних та 359419,39 грн. 3% річних за період з 11.02.2003р. по 12.12.2005р.

Справа розглядалася судома неодноразово.

Останнім рішенням господарського  суду Харківської області від 13.02.2006р. (суддя Лаврова Л.С.) з відповідача на користь позивача було стягнуто 18547,80 грн. основного боргу, 277961,73 грн. пені, 801392,67 грн. інфляційних та 359419,39 грн. 3% річних. В частині стягнення пені в розмірі 5022,49 грн. відмовлено. Провадження в частині стягнення 3819196,04 грн. основного боргу та 304813,85 грн. пені припинено.

Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. (судді Лащенко Л.Д. –головуючий, Карбань І.С., Погребняк В.Я.) апеляційну скаргу було задоволено частково, рішення господарського  суду Харківської області від 13.02.2006р. змінено, в стягненні 801392,67 грн. інфляційних та 359419,39 грн. 3% річних відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р., а рішення господарського  суду Харківської області від 13.02.2006р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за укладеним між сторонами договором №11-31 від 03.01.2002р. на транспортування природного газу (далі –Договір) та додатковими угодами до нього №1 від 24.12.2002р., №3 від 13.08.2003р., №4 від 03.12.2003р., №5 від 25.05.2004р. позивач (Виконавець) зобов'язався здійснити транспортування природного газу в систему магістральних газопроводів до газорозподільчих станцій, для потреб населення, а відповідач (Замовник) зобов'язався оплатити послуги по транспортуванню газу.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав повністю, а відповідач, на момент подачі позову, мав заборгованість перед позивачем у розмірі 5353283,85 грн., а на момент розгляду справи у суді першої інстанції, з врахуванням подальших уточнень позовних вимог, заборгованість становила 18547,80 грн.

Дане сторонами не заперечувалось.

З огляду вищевикладеного, суд обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення 18547,80 грн. основного боргу, відмовив в частині стягнення 5022,49 грн. пені та припинив провадження щодо стягнення 3819196,04 грн. основного боргу та 304813,85 грн. пені.

Правильно в цій частині з такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.

Проте з вирішенням судами спору в частині стягнення 277961,73 грн. пені, 801392,67 грн. інфляційних та 359419,39 грн. 3% річних повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 84 ГПК України та п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 №11 “Про судове рішення” (із змінами та доповненнями) мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Визнаючи ці та відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначені права та обв'язки сторін у спірних правовідносинах.

Задовольняючи позов в частині стягнення 277961,73 грн. пені, апеляційний суд виходив з того, що надані відповідачем докази щодо реструктуризації заборгованості за природний газ є недостатніми  для встановлення умов застосування Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію”, а інших доказів відповідачем суду надано не було.

Однак, суд не врахував наведені положення постанови Пленуму Верховного Суду України та  не  навів  обґрунтувань  того,  з  якими  саме  доказами пов'язував  він  свій  висновок,  як  і  неможливістю  їх покладення в основу рішення.

Крім того, слід суду з'ясувати і питання про те, чи впливає на стягнення пені набрання чинності Законом України  “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію” з 01.07.2003р., з огляду того, що транспортування природного газу відбувалось у період січень –грудень 2003р.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, то суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині,  не звернув увагу на Закон України від 08.10.1999р. “Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР”, яким було визначено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Суд же другої інстанції, підставно вказавши на приписи наведеного Закону, не застосував положення ст. 625 ЦК України щодо боргу, який виник за транспортування природного газу у грудні 2003р., оскільки обов'язок по сплаті боргу в цій частині, згідно п. 6.2 Договору, виник з 10.01.2004р., тобто після набрання чинності ЦК України (01.01.2004р.).

Таким чином, ухвалені судові рішення в частині позову про стягнення 277961,73 грн. пені, 801392,67 грн. інфляційних та 359419,39 грн. 3% річних, а також щодо розподілу судових витрат не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони в зазначеній частині підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи в згадуваній частині суду слід врахувати наведене, з'ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача і, в залежності від встановленого та вимог закону, вирішити спір.

Керуючись  ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. та рішення господарського  суду Харківської області від 13.02.2006р. в частині позову про стягнення 277961,73 грн. пені, 801392,67 грн. інфляційних та 359419,39 грн. 3% річних, а також розподілу судових витрат скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.

В решті вказані судові рішення залишити без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                              І.Вовк          

                                                                                              П.Гончарук