Ухвала

від 15.07.2014 по справі 755/17830/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/17830/14-ц

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Протока" про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Протока" про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди.

11 липня 2014 року (вх. №41540) представник позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, відповідно до поданої заяви просив суд: «Задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на все майно та грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству «Протока, ЄДРПОУ: 19117265, зареєстрованому за адресою: 02002 м. Київ, Дніпровський район, вул. Раїси Окіпної, буд. 9».

Забезпечення позову -- це сукупність процесуальних дій, які гарантують Відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову ( ч.2 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України).

Одним із видів забезпечення позову, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України, є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п. 3 та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього в інших осіб.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз'яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Звертаючись з клопотанням про забезпечення позову, позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом «накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству «Протока, ЄДРПОУ: 19117265, зареєстрованому за адресою: 02002 м. Київ, Дніпровський район, вул. Раїси Окіпної, буд. 9», в той же час, позивачем не визначено обсяг майна, яке належить відповідачу на праві власності, виходячи з вартості якого, суд може вжити заходів забезпечення позову в межах суми заявлених позовних вимог, крім того, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України, визначено види забезпечення позову, які мають альтернативний характер, що виключає можливість їх застосування одночасно.

Оцінивши наведені обставини для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява представником позивачів ОСОБА_3 про вжиття заходів для забезпечення позову, не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статями 151-153, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, яка подана від імені ОСОБА_1І та ОСОБА_2 представником - ОСОБА_3 в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Протока" про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди.

Копію ухвали направити позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до положень ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

С у д д я