Рішення

від 03.11.2015 по справі 755/17830/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/17830/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді САВЛУК Т.В.

при секретарях Сірош О.В., Гноілек М.В., Зелді Е.С.,

Костів Л.М., Швидкій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Протока» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, компенсації земельного податку, пені за прострочення сплати орендних платежів та відшкодування майнової шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред'явили спільний позов до Приватного акціонерного товариства «Протока» з вимогами: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Протока» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 44420, 43 грн. заборгованості за сплату комунальних та експлуатаційних послуг відповідно до п. 5.3 Договору оренди нежитлових приміщень від 27 липня 2011 року; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Протока» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 6944, 94 грн. компенсації податку на землю відповідно до п 5.5 Договору оренди нежитлових приміщень від 27 липня 2011 року; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Протока» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 4 419, 79 грн. пені відповідно до п. 9.1.1 умов Договору оренди нежитлових приміщень від 27 липня 2011 року; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Протока» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1 343 721, 56 грн. відшкодування за завдану майнову шкоду відповідно до п.п. 4.4, 8.2 умов Договору оренди нежитлових приміщень від 27 липня 2011 року; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Протока» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати, що є предметом позову.

Представник позивачів ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив, що 27 липня 2011 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «Протока» (правонаступником прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство «Протока») укладено Договір оренди нежитлових приміщень, де об'єкт оренди - нежитлові приміщення з №1 по №24 (групи приміщень №132), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, строк дії оренди - до 15 серпня 2016 року включно. Укладаючи договір, сторони погодили розмір орендної плати та визначили обов'язок орендаря сплачувати комунальні та експлуатаційні послуги окремо від орендної плати на підставі виставлених позивачем рахунків, як і передбачена виплата компенсації орендодавцю податку на землю. Всупереч умов договору, відповідачем невиконані зобов'язанні щодо сплати комунальних платежів, у зв'язку з чим за період 2011, 2012 та 10 місяців 2013 року утворилась заборгованість на загальну суму 44420,43 грн. З метою врегулювання питання сплати боргу, 13 грудня 2013 року позивачами направлено на адресу відповідача претензію про сплату боргу в сумі 44420,43 грн. протягом 7 (семи) днів з моменту отримання претензії, яка залишена без належної реагування з боку відповідача, тому позивачі вимагають стягнути з відповідача заборгованість за сплату комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 44420,43 грн. та пеню в розмірі 4 419, 79 грн., яка розрахована на підставі п. 9.1.1 Договору оренди нежитлових приміщень від 27 липня 2011 року. Крім того, на підставі податкового повідомлення - рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30 травня 2014 року №1603-15 позивачем ОСОБА_4 сплачено земельний податок за 2014 року в розмірі 19203,81 грн., який має бути компенсований відповідачем в сумі 6944,94 грн., яка вирахувана позивачами за період 4 місяці 12 днів 2014 року, тобто період перебування орендованого майна у користування відповідача до припинення договору оренди.

Крім того, окремою позовною вимогою позивачів є відшкодування за рахунок відповідача майнової шкоди в розмірі 1 343 721, 56 грн., яка заподіяна внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань п.п. 4.4, 8.2 Договору оренди нежитлових приміщень від 27 липня 2011 року, оскільки за ініціативою позивачів Договір оренди нежитлових приміщень достроково розірваний та припинив свою дію 12 травня 2014 року, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення від 12 травня 2014 року. Після звільнення відповідачем орендованого приміщення, позивачами були виявлені численні пошкодження стін, стелі, елементів декору, відсутність та пошкодження накладок на вмикачах та розетках, зламана хвіртка забору на вулиці та нижній блокувальник на вхідних дверях, частково демонтовано коробка ПАХ для проводки, зламано бойлер та телефон Panasonic KX - TS 2361, що свідчить про невідповідність стану приміщення такому, в якому приміщення передавалось відповідачу, та зумовлює покладання обов'язку на відповідача власними силами та за власні кошти відновити орендоване приміщення, що безпосередньо передбачено п.4.4, 7.1.10, 8.2 Договору оренди, а зважаючи на те, що відповідач добровільно не привів приміщення у первісний стан позивачі вимагають компенсувати заподіяні збитки, які оцінюють в розмірі 1 343 721,56 грн., на підтвердження розміру заподіяних збитків позивачами надано комерційну пропозицію (кошторис) від липня 2014 року, складний суб'єктом підприємницької діяльності, що займається відновлювальними роботами - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПНК Групп».

Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснень, наданих в судовому засіданні представником позивачів ОСОБА_5

Представник відповідача Христенко Н.В. в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в позов відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов та додаткових письмових пояснень, які приєднано до справи. (а.с.73-79,182-183)

Заслухавши пояснення представників позивача ОСОБА_5, ОСОБА_8, представника відповідача Христенко Н.В., дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно частини першої до ст.810 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Предметом договору найма житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. (ч.1 ст.812 Цивільного кодексу України)

Договір найму (оренди) житла належить до двосторонніх правочинів, тому він має відповідати умовам дійсності правочинів і договорів, а саме положенням ст.ст.202, 203 та глави 52 Цивільного кодексу України.

До істотних умов договору належать умови про предмет договору, дані про осіб, які проживатимуть разом із наймачем, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторонами договору найма житла є наймодавець, - особа, яка є власником житла, і наймач - особа, якій передається житло в користування. Якщо власниками житла є кілька осіб, вони можуть бути наймодавцями у договорі.

Судом встановлено, що 27 липня 2011 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «Протока» (правонаступником прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство «Протока») укладено Договір оренди нежитлових приміщень (далі по тексу - Договір оренди). (а.с.27-32)

За умовами договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в тимчасове користування, а Орендар зобов'язується прийняти нежилі приміщення, які зазначені в п.1.2 цього Договору та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату, комунальні та експлуатаційні витрати відповідно до умов цього договору та виписаних рахунків.

Об'єкт оренди - нежитлові приміщення з №1 по №24 (групи приміщень №132), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.2 Договору)

Мета оренди - приміщення, що орендуються, надаються Орендарю для здійснення господарської діяльності Орендаря та використання як магазин оптової та роздрібної торгівлі. Режим роботи орендованих приміщень визначається Орендарем самостійно. (п.2.1 Договору)

Термін оренди приміщення, що орендується починає перебіг з дати прийняття приміщення Орендарем за Актом приймання-передачі і встановлюється сторонами до 15 серпня 2016 року включно. (п.4.1 Договору)

Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

За нормою ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмету договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У п.12.7 Договору оренди передбачено, що строк дії вказаного договору, обраховується з дати його підписання та закінчується датою повернення приміщення Орендодавцю за актом.

В межах даного спору сторонами, за відсутності письмових доказів, які мали підтвердити підстави дострокового розірвання договору оренди від 27 липня 2011 року ініційованого Орендодавцями, позивачами у справі, сторони визнали факт дострокового розірвання договору оренди нежитлових приміщень з 12 травня 2014 року, тому в силу положень ч.1 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини визнанні сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 2 пункту 4.4. Договору Оренди обумовлено, що у разі дострокового припинення цього Договору за ініціативи/з вини Орендаря останній зобов'язаний повернути приміщення Орендодавцю у стані, що був до передання приміщення в оренду Орендарю, тобто, Орендар, власними силами за власні кошти, відповідно до кошторису наданому Орендодавцем, з урахуванням сучасних технологій та якісних матеріалів, у термін визначений ч . 1 п.п 4.4. п.4, до дати розірвання Договору відновлює приміщення (відновлює стінові перегородки, встановлює двері, вікна, відновлює підлогу, стіни, стелю та будь що інше, що було змонтовано, демонтовано, пошкоджено та/або переобладнано Орендарем для власної зручності/необхідності), або компенсує Орендодавцю, відповідно до кошторису вартість цього відновлення приміщення.

Вигляд приміщення до передачі в оренду відображено на фотографіях, які додано до цього Договору як Додаток №2 і є невід'ємною частиною Договору.

Судом встановлено, що договірні зобов'язання, які виникли між сторонами спору на підставі Договору оренди нежитлових приміщень від 27 липня 2011 року, достроково припиненні з 12 травня 2014 року шляхом розірвання договору оренди з ініціативи Орендарів, позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тому з урахуванням положень ч.2 п.п 4.4 Договору оренди, відсутні підстави для покладання на Орендаря ( ПАТ «Протока») обов'язків проведення відновлювальних робіт орендованого приміщення.

При цьому суд враховує, що після фактичного звільнення орендованого приміщення 12 травня 2014 року, за участю уповноважених представників з обох сторін договору - від ПрАТ «Протока» Христенко Н.В., зі сторони ОСОБА_4 - ОСОБА_7, складено Акт приймання-передачі приміщення та матеріальних цінностей від 12 травня 2014 року, де міститься примітка про виявлені недоліки: «немає накладок на вмикачі розеток, зламана хвіртка на вулиці, блокувальник нижній на вхідних дверях, демонтовані елементи декору, частково демонтовані короба ПАХ для проводки, телефон Panasonic KX-TS2361 повернуто». (ас.36,37)

З метою визначення технічної причини наявних пошкоджень в нежилих приміщеннях, які були предметом оренди, та визначення вартості ремонтно-будівельних робіт для усунення виявлених пошкоджень, за клопотанням представника позивача ОСОБА_5, на підставі ухвали суду від 14 листопада 2014 року, призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. (а.с.158-160)

За результатами проведеного обстеження конструктивних елементів та опоряджувальних покриттів в нежилих приміщеннях загальною площею 457 кв.м, а саме з №1 по №24 (групи приміщень №132), що розташовані по АДРЕСА_1, в присутності представника позивачів за довіреністю ОСОБА_5, ОСОБА_11 та представників відповідача Христенко Н.В. та Іванова А.О., судовим експертом Бойченко О.С. встановлено, що демонтовані стіни із гіпсокартону, тобто змінено планувальні рішення, після розірвання договору оренди; відбито місцями штукатурка; пошкоджено стелю: відсутні декоративні елементи (багет, колони, ніша і т.д), оскільки Акт прийому передачі приміщень від 12 травня 2014 року (а.с.37), не містить деталізації пошкоджень, а фактичні пошкодження не відповідають акту, тому 22 травня 2015 року на адресу суду та сторін по справі було направлено клопотання №17613/14-43 про необхідність роз'яснення та уточнення питань, поставлених на вирішення експерта, а саме: вказати перелік та об'єми пошкоджень конструктивних елементів, їх опоряджувальних покриттів та декоративних елементів, по яким необхідно провести відновлювальні роботи, а також зазначити, які декоративні елементи були демонтовані та зберігаються у позивача, невиконання вимог експерта з боку позивачів слугувало підставою для повернення цивільної справи до суду з повідомлення про неможливість надання висновку експерта за результати виконання судової будівельно-технічної експертизи від 06 серпня 2015 року №17613/14-43. (а.с.195-196).

Не виконання стороною цивільного процесу вимоги експерта, є підставою для застосування положень ч.1 ст. 146 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням цивільно-правових (господарських) договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Така правова позиція висловлена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13, яка в силу положень ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачами ОСОБА_3та ОСОБА_4 безпідставно пред'явлено вимоги до Приватного акціонерного товариства «Протока» про відшкодування майнової шкоди в розмірі 1 343 721,56 грн., за порушення умов п.4.4, 8.2 Договору оренди, оскільки судом не встановлено обставин, які свідчили про порушення відповідачем умов договору оренди, який достроково розірваний за ініціативою позивачів, орендодавців, без відповідного погодження з відповідачем, факт передачі нежитлових приміщень, що є предметом оренди, зафіксовано в Актів приймання-передачі від 12 травня 2014 року, який не містить застереження про виявленні суттєві порушення технічного стану приміщення та його конструктивних елементів, інших доказів, які мали підтвердити заподіяння позивачам реальних збитків внаслідок неналежної експлуатації відповідачем орендованого приміщення, суду надано не було клопотання експерта про надання доказів для проведення судової будівельно-технічної експертизи залишено без виконання позивачами, тому є підстави вважати, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому правові підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Статтею 162 ЖК України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги.

Тобто за змістом цих норм закону плата за найм житла та плата за надані комунальні послуги є різними видами платежів, які здійснюються наймачем, при цьому обов'язок внесення плати за комунальні послуги покладається на наймача законом незалежно від обов'язку внесення плати за договором найму, якщо інше не встановлено договором, укладеним між сторонами.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до предмету позову, позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред'явлено вимоги до Приватного акціонерного товариства «Протока» про стягнення заборгованості за оплату комунальних та експлуатаційних витрат відповідно до п.5.3 Договору оренди в розмірі 44420,43 грн. та пені в розмірі 4419,79 грн., яка нараховано відповідно до п.9.1.1 Договору оренди, мотивуючи тим, що 13 грудня 2013 року позивачами пред'явлена відповідачу претензія про сплату боргу за комунальні послуги та опалення в розмірі 44 420, 43 грн., яка виставлена відповідачу на підставі претензії ЖБК «Київміськбуд-5» від 29 листопада 2013 року за №21 направлена на адресу орендодавця, якою пропонується сплатити заборгованість за несплату комунальних послуг, а саме: за 2011 рік - 9144,60 грн., за 2012 - 17356,84 грн., за 10 місяців 2013 року - 17918,99 грн., загальна сума яких складає - 44420,43 грн. (а.с.34-35)

Відповідно до ч. 1 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21, пп. 4, 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками сфери житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та відповідальність сторін і штрафні санкції за невиконання умов договору. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, лише в разі його підготовки виконавцем на основі типового договору.

Тобто законом визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно частиною першої ст.631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Виходячи з аналізу ст.631 вказаного кодексу України протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

Як убачається з матеріалів справи, відносини між сторонами спору виникли на підставі Договору оренди нежитлових приміщень укладений 27 липня 2011 року, що зумовлює виконання зобов'язальною стороною умов договору саме з моменту його укладання, якщо інше не передбачено договором. За умовами договору оренди передбачено виконання зобов'язань по сплаті за комунальні та експлуатаційні витрати безпосередньо Орендарем. При звернені до суду з вимогою про відшкодування боргу по оплаті за комунальні послуги позивачі посилаються на наявність заборгованості по оплаті комунальних плтежів, розмір якої визначений балансоутримувачем будинку ЖБК «Київміськбуд-5» за період 2011-2012 року та 10 місяців 2013 року, що загалом складає 44420,43 грн., в свою чергу позивачами не конкретизовано, які саме житлово-комунальні послуги в розумінні положень ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надавались балансоутримувачем будинку (виконавцем послуг) та виставлялись до оплати щомісячно позивачам, як власникам нежитлового приміщення, в період за який виникла заборгованість, що унеможливлює надати оцінку заявленим позивачами вимог в цій частині.

Під час розгляду справи, представником відповідача, на спростування заявлених позовних вимог в цій частині, надані платіжні документи про оплату відповідачем виставлених ЖБК «Київміськбуд-5» рахунків на оплату спожитих комунальних послуг за період з лютого 2012 року по березень 2014 року, та суборендаторами приміщення - ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15, які долучено до справи (а.с.80, 82-103), однак представниками позивача не висунуто заперечень з приводу доказів, які підтверджують виконання орендарем умов п.5.3 Договору оренди нежилих приміщень від 27 липня 2011 року, інших доказів, які мали підтвердити наявність непогашеної заборгованості по комунальним платежам, крім виставленої ЖБК «Київміськбуд-5» претензії ФОП ОСОБА_4 від 29 листопада 2013 року за №21, суду не надано.

Зважаючи на те, що судом не встановлено обставин, які підтверджували порушення договірних зобов'язань, передбачених п.5.3 Договору оренди, тому відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені в розмірі 0,05% від суми боргу за кожен день прострочення за прострочення сплати витрат за комунальні та експлуатаційні витрати, які розраховано позивачами за період з 21 грудня 2013 року по 07 липня 2014 року в розмірі 4419,79 грн., що передбачено п.п.9.1.1 п.9.1 Договору оренди.

Згідно зі ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. ( п. 288.1. ст.288 Податкового кодексу України)

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. ( п.п. 288.2 , 288.3, 288.4, 288.5 ст.288 Податкового кодексу України)

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюють у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу відповідно до п.288.5.1. цієї статті не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; відповідно до п.288.5.2. ПКУ - не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової.

Виходячи з суб'єктивного складу сторін та предмету позову, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Протока» про відшкодування коштів за сплату податку на землю в розмірі 6944,94 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню за відсутності належних доказів, які мали підтвердити, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як власників нежилих приміщеннь, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є орендарями земельної ділянки, де розташований об'єкт нерухомого майна, що є підставою у розумінні положень п. 288.1. ст.288 Податкового кодексу України для нарахування орендної плати за землю та визначення бази оподаткування податку на землю, що унеможливлює встановити той факт, що позивачі (один із позивачів) є платниками податку на землю, а прийняте ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 року №1603-15 про сплату ОСОБА_4 земельного податку з фізичних осіб на суму 19203,81 грн. (а.с.38) стосується безпосередньо вимоги сплати земельний податок за користування земельною ділянкою де розташовані нежитлові приміщення, що були предметом оренди.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Протока» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, компенсації земельного податку, пені за прострочення сплати орендних платежів та відшкодування майнової шкоди є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.88 Цивільного процесуального кодексу України відсутні підстави для відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат, оскільки судом ухвалено рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 146, 202, 203, 623, 631, 651, 782, 795, 810, 812, 815 Цивільного кодексу України, ст. 162 Житлового кодексу України, ст. ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 14, 269, 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 4, 13, 19, 20, 21, 26, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», правовою позицією яка висловлена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 146, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Протока» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, компенсації земельного податку, пені за прострочення сплати орендних платежів та відшкодування майнової шкоди.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва, яка подається через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня його проголошення.

С у д д я