Ухвала

від 22.09.2009 по справі 15/489

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/489

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

 У Х В А Л А

22.09.09                                                                                 Справа № 15/489.

за позовом

Державного підприємства “Укрспецавтобаза”, м. Київ

до Приватного підприємства “Транзит”, м. Луганськ

про стягнення 584 996 грн. 26 коп.

Орган виконання судового рішення –Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції

Колегія у складі суддів:

головуючого –Пономаренко Є.Ю.,

Москаленко М.О., Яресько Б.В.

представники:

від позивача –Вакуленко О.М., представник задовіреністю №117 від 21.09.2009 р.;

від відповідача - Чернуха А.С., представник за довіреністю б/н від 01.09.09;

від органу  виконання судового рішення - Ленінського ВДВС Луганського МУЮ –

Міхєєв І.М., державний виконавець по довіреності від 01.09.2009 р.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Луганської області від 04.09.09 для розгляду даної заяви призначена колегія у складі суддів: Пономаренко Є.Ю. –головуючий, Москаленко М.О., Яресько Б.В.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.01.2009р. у даній справі позов задовольнити частково; постановлено стягнути з приватного підприємства «Транзит», м. Луганськ, вул. Краснодонська, б. 4, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 21811911 на користь державного підприємства «Укрспецавтобаза», м. Київ, вул. Автотранспортна, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32909875:  кошти у сумі  230 081 грн. 26 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 2 300 грн. 81 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  46 грн. 41 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Від сторін надійшла заява від 29.07.09 про затвердження мирової угоди.

Заявою від 21.09.2009 р. позивач - Державне підприємство “Укрспецавтобаза”, відмовився від заяви про затвердження мирової угоди, зазначивши, що затвердження такої угоди завдасть збитків державі в особі ДП “Укрспецавтобаза”. Тому, позивач просить відмовити у затвердженні мирової угоди.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позицію Державного підприємства, наведену в заяві від 21.09.2009 р., та просить відмовити в затвердженні мирової угоди.

Представник відповідача надав пояснення за якими наполягав у затвердженні мирової угоди наданої суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що мирова угода не підлягає затвердженню судом, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»сторони мають  право  укласти  мирову  угоду  про  закінчення виконавчого   провадження,   яка   визнається   судом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у випадку визнання  судом  мирової угоди між стягувачем і боржником  про  закінчення  виконавчого провадження.

За положеннями ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову,  визнання позову відповідачем  і умови    мирової   угоди   сторін   викладаються   в   адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви  підписуються  відповідно  позивачем,  відповідачем чи обома сторонами.

Позивач відмовився від заяви про затвердження мирової угоди. Про таку відмову позивач заявив до затвердження судом мирової угоди. Це є правом сторони, яке суд повинен враховувати при вирішенні даного питання.

Суд може затвердити мирову угоду лише у разі, якщо на момент прийняття ухвали про таке затвердження є стійке волевиявлення обох сторін щодо умов мирової угоди.

У даному випадку позивач відмовився від заяви про затвердження мирової угоди зі свого боку.

За таких умов подана сторонами мирова угода не може бути затверджена судом, та відповідно у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди слід відмовити.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відмови позивача від позову або до  затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій,  перевіряє,  чи є  повноваження  на вчинення цих дій у представників сторін.

Виходячи з на налізу даної норми можна зробити висновок, що після роз'яснення судом наслідків затвердження мирової угоди сторона, зрозумівши наслідки таких дій, може відмовитися від своєї заяви про затвердження мирової угоди. При цьому, суд не вправі затверджувати таку мирову угоду.

Отже, з системного аналізу наведених норм слідує, що суд не вправі затверджувати мирову угоду, якщо з якихось підстав хоча б одна  сторона до винесення судом ухвали відмовилася від своєї заяви про затвердження мирової угоди.

Крім того, слід зазначити наступне.

Подана суду мирова угода містить, зокрема такі умови:

«2. Сторони прийшли згоди, що погашення заборгованості, що існує у Боржника перед Стягувачем в розмірі 232 428,48 (двісті тридцять дві тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 48 коп., згідно із рішенням господарського суду Луганської області від 27.01.2009р. по справі 15/489 відбудеться наступним чином:

2.1. Боржник передає у власність Стягувачу напівпричіп марки RENDERS NBPG21, рік випуску 1998, ідентифікаційний номер (VIN) WRA2ZK032VCBL0703 вартістю 147 187,00 (сто сорок сім тисяч сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. відповідно до звіту про експертну оцінку транспортного засобу від 11.06.2009р., що належить на праві власності Боржнику на підставі свідоцтва про реєстрацію серії АІС № 605586;

2.2.  Боржник передає у власність Стягувачу змінний контейнер фірми SOMMER, модель WK06B, заводський № 1517, рік випуску 1994, вартістю 46 820,00 (сорок шість тисяч вісімсот двадцять) гри. 00 коп. відповідно до звіту про оцінку вартості від 06.07.2009р.

2.3.  Решта суми заборгованості, що становить 38 421 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять один) грн. 48 коп. вважається погашеною.».

Зазначені умови п. 2.3 мирової угоди порушують майнові інтереси держави, з огляду на те, що позивач є державним підприємством.

При цьому, також слід зазначити, що відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання  припиняється  внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

У даній ситуації прощення боргу порушуватиме права третіх осіб щодо майна боржника, зокрема майнові права держави в особі органу управління майном боржника (відповідного центрального органу державної виконавчої влади).

Тому, з метою недопущення завдання шкоди майновим інтересам держави суд дійшов висновку про відмову у затвердженні такої мирової угоди.

Відмова від стягнення за прийнятим рішенням вміщена в мировій угоді, поданій суду на затвердження, як і відмова від позову повністю чи в частині є виключним правом позивача. Реалізація такого права залежить від волі позивача, і він вправі до ухвалення судового рішення (ухвали) відмовитися від реалізації ним такого права, що і було зроблено позивачем у даній справі.

При цьому, сторони не позбавлені права звернутися до суду повторно з заявами про затвердження мирової угоди  на інших умовах.

          На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 78, 86, 87, 121 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, поданій до суду 28.07.2009 р.

Судді

Є.Ю. Пономаренко

М.О. Москаленко

Б.В. Яресько